ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 10/464
10.02.11
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Основа»
про стягнення 50 205,71
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Белаш Л.П.
Представники сторін:
від позивача: Бєлка А.А. - представник
від відповідача: не з’явились
В судовому засіданні 10.02.2011р.у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»(надалі ПАТ «Страхова компанія «Уніка», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Основа»(надалі ЗАТ «Страхова компанія «Основа», відповідач) суми заборгованості у розмірі 50 205,71 грн. з яких: страхова премія –41 687,77 грн., пеня –6461,60 грн., 3% річних –2 056,33грн.
Ухвалою від 03.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.12.2010р.
Ухвалою від 23.12.2010р. розгляд справи відкладено на 20.01.2011р.
В судовому засіданні 20.01.2011р. оголошено перерву до 31.01.2011р., про що сторони повідомлені належним чином.
Ухвалою від 31.01.2011р. розгляд справи відкладено на 10.02.2011р. Вказаною ухвалою за клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору в порядку статті 69 ГПК України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання по договору доручення № 001329/0002/2009 від 19.01.2009р. щодо перерахування страхової премії на рахунок позивача, що стало підставою для стягнення заборгованості в судовому порядку у розмірі 41 687,77 грн.
У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, однак жодних доказів в підтвердження своїх заперечень суду не надав.
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
19 січня 2009р. між ПАТ «Страхова компанія «Кредо-Класік»(правонаступником якого є ПАТ «Страхова компанія «Уніка») та ЗАТ «Страхова компанія «Основа»був укладений договір доручення № 001329/0002/2009 по наданню агентських послуг по страхуванню, згідно якого страховик доручає, а агент приймає на себе обов’язки по наданню фізичним та юридичним особам страхових послуг шляхом укладення договорів страхування від імені та за дорученням страховика.
Агент має право особисто укладати від імені страховика договори страхування та одержувати від страхувальників страхові платежі за договорами страхування, по яких він має право вести діяльність, у рамках ліміту визначеного договором та додатком № 1 до нього (п.2.3.1)
Розділом 4 договору встановлено порядок звітності та розрахунків сторонами. Зокрема п. 4.1 зазначеного розділу передбачено, що агент зобов’язаний щодекадно подавати звіти за формою, передбаченою додатком № 2 до даного договору, про укладені договори страхування (страхові свідоцтва, страхові сертифікати, страхові поліси) та розміри перерахованих на рахунок страховика страхових внесків. Звіти надаються в письмовій формі 10-го, 20-го числа поточного місяця та до 1-го числа наступного за звітним. Крім того агент подає черговий щомісячний акт прийому-здачі виконаних робіт до 3-го числа місяця наступного за звітним. Форма акту прийому-здачі передбачена додатком № 3 до даного договору.
Акти прийому-передачі виконаних робіт та страхові поліси, що підтверджують виконання зобов’язань відповідача щодо укладення договорів страхування від імені позивача містяться в матеріалах справи. Згідно зазначених актів сума страхової премії за укладеними договорами страхування складає 58 653,53 грн.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до ч. 7 ст. 15 закону України «Про страхування», страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.
Пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1523 від 18.12.1996р. «Про порядок провадження діяльності страховими посередника»встановлює, що страховий агент, що отримує страхові платежі від страхувальників, зобов'язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу.
Як підтверджують матеріали справи, відповідач не здійснив перерахування страхової премії за 78 укладених договорів у розмірі 41 987,77 грн.
Акти виконаних робіт підписані сторонами, скріплені печатками, а доказів які підтверджують неприйняття вказаних робіт, суду не надано.
Пунктом 2.4.5 сторони передбачили, що агент зобов’язується перераховувати належну страхову премію страховику на поточний рахунок страховика, у відповідності до вимог Постанови № 1523 Кабінету Міністрів України від 18.12.1996р. «Про діяльність страхових посередників», протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів.
Із врахуванням зазначеного, строк виконання зобов’язання щодо перерахування страхової премії про укладені договори страхування, які увійшли до актів виконаних робіт станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок мав бути здійснений протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів.
Зобов’язання відповідача з приводу перерахування страхової премії останнім виконані не у повному обсязі, заборгованість перед позивачем складає 41 687,77 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено. Враховуючи зазначене, вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 41 687,77 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
У випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх зобов’язань за цим договором, що призвело до завдання шкоди іншій стороні, винна сторона повинна компенсувати завдану пряму дійсну шкоду. У випадку прострочення грошового зобов’язання, передбаченого п. 6.6 сторона-боржник на вимогу сторони-кредитора зобов’язана сплатити суму боргу та пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення (п.п. 6.6, 6.7).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо
відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.
В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором та не суперечить ст. 551 ЦК України.
Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок»замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.
Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Ухвалами суду від 03.12.2010р. та від 31.01.2011р. позивача зобов’язано надати письмове обґрунтування щодо здійсненого розрахунку пені з урахуванням обмежень по строку нарахування встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України (підстави нарахування пені більше ніж за півроку).
Зазначених вимог суду, позивачем не виконано, у зв’язку з чим вимоги про стягнення пені в розмірі заявленому до стягнення суд визнає недоведеними і такі задоволенню не підлягають.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості, суд погоджується з розрахунком суми 3% річних у розмірі 2 056,33 грн. здійсненим позивачем і вважає такий обгрунтованим.
Факт прострочення сплати суми заборгованості за договором № 001329/0002/2009 від 19.01.2009р. згідно актів виконаних робіт підтверджений матеріалами справи і такий відповідачем не спростований, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення страхової премії у розмірі 41 687,77 грн. та 3% річних –6 461,60 грн.
Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита у розмірі 437,43 грн. та 205,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Основа»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, ідент. код 33498417, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Привтаного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(01001, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код 20033533, на будь-який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 41 687,77 грн. (сорок одну тисячу шістсот вісімдесят сім гривень 77 копійок) –страхової премії, 2 056,33 грн. (дві тисячі п’ятдесят шість гривень 33 копійки) –3% річних, 437,43 грн. (чотириста тридцять сім гривень 43 копійки) –державного мита та 205,62 грн. (двісті п’ять гривень 62 копійки) –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Котков
дата підписання повного тексту рішення 22.02.2011р.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.02.2011 |
Оприлюднено | 02.03.2011 |
Номер документу | 13939757 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Котков О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні