Рішення

від 14.02.2011 по справі 15/122-10-3244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/122-10-3244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "14" лютого 2011 р.Справа  № 15/122-10-3244

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача  -      Валешинська О.С., Єрощенков В.М.,

від відповідача -  Кобзар П.Ю., Шеленко В.С., Тополева Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідно-виробничого підприємства „Укрвікон” до Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” ВАТ „Укртранснафта” про стягнення боргу в сумі 2 132 450,00 грн.,  –

                                                            ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 11.02.2011 р. оголошувалась перерва до 14.02.2011 р. в порядку п. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дослідно-виробниче підприємство „Укрвікон” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” ВАТ „Укртранснафта” про стягнення боргу в сумі 2 132 450,00 грн., посилаючись на наступне.  

29.05.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Дослідно-виробничим підприємством „Укрвікон” та Відкритим акціонерним товариством „Укртранснафта” в особі заступника директора філії „Південні магістральні нафтопроводи” був укладений договір № ВЕ-1. Відповідно до умов цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю Дослідно-виробниче підприємство „Укрвікон є продавцем, а Відкрите акціонерне товариство „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” –покупцем. Товаром являються конструктивні підсилюючі елементи для ремонту магістральних нафтопроводів (п. 1.1. договору). Загальна сума договору № ВЕ-1 складала 2 387 157,60 грн., однак згідно додаткової угоди № 1 від 21.09.2009 р. до договору № ВЕ-1 від 25.05.2009 р .суму договору було зменшено на 10,7 %. Таким чином, загальна сума договору з врахуванням її змін складає 2 132 450,00 грн.

Так, позивач вказує, що на виконання вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю Дослідно-виробниче підприємство „Укрвікон” було поставлено філії „Південні магістральні нафтопроводи” Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта”  конструктивні посилюючі елементи для ремонту магістральних нафтопроводів, що підтверджується накладною № 3 від 14.08.2009 р. Таким чином, позивач вказує, що ним 14.08.2009 р. були виконані зобов'язання за вказаним договором.

Відповідно до положень п. 5.1.1 договору № ВЕ-1 оплата вартості товару повинна бути здійснена протягом 90 банківських днів з дати поставки.

Оскільки товар був поставлений 14.08.2009 р., відповідно оплата вартості товару мала бути здійснена не пізніше 22.12.2009 р. Зокрема, перебіг банківських днів зводиться до наступного:

- у серпні 2009 року –10 банківських днів (17-21.08.2009 р., 25-28.08.2009 р.,

31.08.2009 р.),

- у вересні 2009 року - 22 банківські дні (01-04.09.2009 р., 07-11.09.2009 р.,

18.09.2009 р., 21-25.09.2009 р., та 28-30.09.2009 р.),

- у жовтні 2009 року - 22 банківські дні (01-02.10.2009 р., 05-09.10.2009 р.,

16.10.2009 р.,19-23.10.2009 р. та 26-30.10.2009 р.),

-  у листопаді 2009 року - 21 банківський день (02-06.11.2009 р., 09-13.11.2009 р., 16-

20.11.2009 р., 23-27.11.2009 р. та 30.11.2009 р.),

-  у грудні 2009 року - 15 банківських днів (01-04.12.2009 р., 07-11.12.2009 р. -18.12.2009 р. та 21.12.2009 р.).

Як зазначає позивач, відповідно до листа № 321 від 19.04.2010  р., що був отриманий позивачем 25.03.2010 р. в якості відповіді на претензію, відповідач фактично погодився зі своїм обов'язком щодо оплати поставленого товару, проте виступив з проханням відстрочки здійснення відповідних платежів.

Однак, як стверджує позивач, Відкрите акціонерне товариство „Укртранснафта” свої зобов'язання за вказаним договором щодо оплати поставленого товару не виконало, чим порушує права та спричиняє збитки господарській діяльності позивача.

Так, саме вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.07.2009 р. порушено провадження у справі № 15/122-10-3244 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” ВАТ „Укртранснафта” суму боргу за договором від 29.05.2009 р. № ВЕ-1 в розмірі 2 132 450,00 грн.

В засіданні суду представник відповідача – Ільницька О.С. звернулась до суду з  клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення справи за позовом ВАТ „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” до ТОВ Дослідно-виробничого підприємства „Укрвікон” про визнання договору недійсним та про стягнення збитків, що розглядається господарським судом Миколаївської області.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 15.09.2010 р. провадження у справі № 15/122-10-3244 було зупинено до вирішення по суті господарської справи № 6/135/10 за позовом ВАТ „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” до ТОВ Дослідно-виробничого підприємства „Укрвікон” про визнання договору недійсним та про стягнення збитків.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дослідно-виробниче підприємство „Укрвікон” звернулось до господарського суду Одеської області з клопотанням про поновлення провадження у справі № 15/122-10-3244, посилаючись на те, що господарським  судом Миколаївської області було вирішено по суті справу № 6/135/10.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.01.2011 р. провадження по справі № 15/122-10-3244 поновлено та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 131-135), посилаючись при цьому на те, що позивач поставив відповідачу товар не по якості, яка визначена договором та паспортам і сертифікату якості. Так, відповідач вважає, позивач свої зобов'язання перед ВАТ «Укртранснафта»по договору № ВЕ-1 від 29 травня 2009 року не виконав належним чином, а тому відсутні правові підстави для оплати поставленого товару, який є неналежної якості і не відповідає умовам укладеного договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

29 травня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Дослідно-виробничим підприємством „Укрвікон” (продавець) та Відкритим акціонерним товариством „Укртранснафта” в особі заступника директора філії „Південні магістральні нафтопроводи” (покупець) був укладений договір поставки № ВЕ-1 (а.с. 11-14), згідно якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу конструктивні підсилюючі елементи для ремонту магістральних нафтопроводів (надалі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Договір укладений за результатами проведеної процедури торгів на закупівлю товарів, на підставі рішення тендерного комітету ВАТ „Укртранснафта” у м. Одеса.      

Асортимент, кількість товару та технічні вимоги до нього вказуються в додатках № 1, № 2, яка є невід'ємною частиною вказаного договору (п. 1.2 договору). Так, згідно додатку № 1 (а.с. 15-16) сторонами викладені специфікація та цінові показники товару. Додатком № 2 (а.с. 17-22) до договору є Технічна специфікація до конструктивних підсилюючих елементів для ремонту магістральних нафтопроводів.

П. 1.3 договору передбачено, що продавець повинен передати продавцю наступні документи: технічний паспорт (сертифікат якості) на кожну муфту; на кожну муфту сертифікат металопрокату, з якого її виготовлено; видаткову накладну; рахунок-фактуру; товарно-транспортну накладну.

Згідно п. 2.1 договору якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника і повинна відповідати ГОСТ (ДСТУ), ТУ та іншим необхідним умовам.

За умовами п. 3.1 договору товар повинен бути повністю поставлений покупцю до 15 серпня 2009 року. Можлива часткова та/або повна дострокова поставка.

Датою поставки є дата підписання представником покупця видаткових накладних на товар (п. 3.2 договору).

Загальна сума договору № ВЕ-1 склала 2 387 157,60 грн. (п. 4.3 договору).

Однак, згідно додаткової угоди № 1 від 21.09.2009 р. (а.с. 23) до договору № ВЕ-1 від 25.05.2009 р. суму договору було зменшено на 10,7 %.

Таким чином, загальна сума договору з врахуванням її змін складає 2 132 450,00 грн.

Порядок розрахунків визначено в розділі 5 вказаного договору № ВЕ-1.

Так, оплата 100% загальної вартості товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця банківським переводом протягом 90 банківських днів з дати поставки, в разі повної поставки продукції, при умові своєчасного отримання документів: правильно оформленого рахунку, правильно оформленої видаткової  накладної щодо поставки товару; технічний паспорт на кожну муфту (п. 5.1.1).

П. 5.1.2 договору передбачено, що у разі можливої часткової дострокової поставки товару оплата частки товару проводиться відповідно вартості вказаної частки від загальної вартості товару згідно специфікації, протягом 90 банківських днів з дати поставки при умові отримання вище перелічених в п. 5.1.1 документів.  

П. 6.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється на склад покупця за рахунок продавця на умовах DDP (Інкотермс -2000). Пунктом поставки товару за даним договором є склад покупця, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, с. Кобзарці, НПС „Снігурівка” (п. 7.1 договору).  

У відповідності з положеннями п. 8.1 договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, укладений між сторонами по справі договір за своєю суттю є договором поставки, відповідно цей договір є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами, ТОВ ДВП „Укрвікон” було поставлено філії „Південні магістральні нафтопроводи” ВАТ „Укртранснафта” конструктивні підсилюючі елементи для ремонту магістральних нафтопроводів, що підтверджується накладною № 3 від 14.08.2009 р. на загальну суму 2 132 450,00 грн. (а.с. 24) До того ж, за ствердженнями відповідача, при поставці підсилюючих елементів позивачем були надані ВАТ „Укртранснафта” технічні паспорти на підсилюючі конструктивні елементи трубопроводів та сертифікат якості Алчевського металургійного заводу, в яких зазначено, що конструктивні елементи виготовлені із низьколегованої сталі 09Г2С. При цьому, як вбачається з матеріалів справи,  поставлений товар було отримано уповноваженою особою відповідача –Бортнік О.Г. за довіреністю б/н від 14.08.2009 р.

Однак, як з'ясовано судом, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару в обумовлений договором строк не виконав. Зокрема, з огляду на те, що товар був поставлений 14.08.2009 р., відповідно оплата вартості товару мала бути здійснена не пізніше 22.12.2009 р., оскільки перебіг банківських днів зводиться до наступного:

- у серпні 2009 року –10 банківських днів (17-21.08.2009 р., 25-28.08.2009 р.,

31.08.2009 р.),

- у вересні 2009 року - 22 банківські дні (01-04.09.2009 р., 07-11.09.2009 р.,

18.09.2009 р., 21-25.09.2009 р., та 28-30.09.2009 р.),

- у жовтні 2009 року - 22 банківські дні (01-02.10.2009 р., 05-09.10.2009 р.,

16.10.2009 р.,19-23.10.2009 р. та 26-30.10.2009 р.),

-  у листопаді 2009 року - 21 банківський день (02-06.11.2009 р., 09-13.11.2009 р., 16-

20.11.2009 р., 23-27.11.2009 р. та 30.11.2009 р.),

-  у грудні 2009 року - 15 банківських днів (01-04.12.2009 р., 07-11.12.2009 р. -18.12.2009 р. та 21.12.2009 р.).

За змістом листа від 19.04.2010 р. за вих. № 321 (а.с. 28), що був отриманий позивачем в якості відповіді на претензію позивача № 1 від 23.03.2010 р. (а.с. 25), відповідач просив надати йому відстрочку здійснення відповідних платежів у зв'язку з відсутністю фінансування філії з боку юридичної особи, а також відсутністю результатів проведення досліджень і випробувань, що здійснювались для виконання контролю якості металу, з якого виготовлені ремконструкції.

Разом з тим в ході розгляду справи відповідач надав акт № 1 відбору зразків металу від 30.03.2010 р., згідно якого 30 березня 2010 року на складі НПС „Снігурівка” філії „Південні магістральні нафтопроводи” ВАТ „Укртранснафта” комісією з семи осіб, в тому числі представник ТОВ ДВП «Укрвікон», було проведено відбір зразків металу, з якого виготовлені елементи, що були поставлені відповідно до договору № ВЕ-1 від 29.05.2009 року, для виконання перевірки якісних показників. Вказані зразки металу були направлені для проведення аналізу якості основного металу, що здійснювалось аналітичною випробувальною лабораторією (підрозділ оптико-спектрального аналізу) Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України. Так, відповідач посилається на те, що відповідно до результату аналізу було виявлено,  що метал, використаний для виготовлення конструктивних елементів, не відповідає якості, заявленій в технічному паспорті (сертифікаті якості) на кожний підсилюючий елемент. Зокрема, відповідач вказує, що відповідно до паспортів на конструктивні підсилюючі елементи та сертифікатів якості ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” від 26.08.2008 р. № 23480, від 17.09.2008 р. № 24812, від 26.09.2008 р. № 26126, які додаються ТОВ ДВП «Укрвікон»до паспортів конструктивних підсилюючих елементів, матеріал, з якого виготовлені підсилюючі елементи - листовий прокат (сталь 09Г2С ГОСТ 19281-89). Проте, за результатами проведених досліджень жоден із зразків за хімічним складом не відповідає замовленим ВАТ «Укртранснафта»маркам низьколегованої сталі і являє собою вуглецеву сталь 10 або Ст3сп. Так, відповідач зазначає, що ВАТ „Укртранснафта” не може використовувати товар, виготовлений із сталі марки Ст3 за призначенням для ремонту магістрального нафтопроводу, оскільки відповідно до п. 8.1.3. ВБН В.3.1-00013741-07:2007, який встановлює методи ремонту дефектних ділянок магістральних нафтопроводів, застосування матеріалів і конструктивних підсилюючих елементів, на які відсутні відповідні сертифікати або паспорти виробників, що підтверджують якість виробів, заборонено.

На підставі викладених обставин відповідач стверджує, що всупереч вимогам закону та договору ТОВ ДВП „Укрвікон” було поставлено товар (підсилюючи елементи) не тої якості, яка визначена договором та паспортам та сертифікату якості. Відповідно, на думку відповідача,   ТОВ ДВП «Укрвікон» зобов'язання перед ВАТ «Укртранснафта» по договору № ВЕ-1 від 29 травня 2009 року не виконало належним чином, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для оплати поставленого товару, який є неналежної якості і не відповідає умовам укладеного договору.

Між тим відповідно до умов пункту 8.2 договору приймання товару по кількості, якості і комплектності проводиться покупцем, тобто відповідачем, відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7.

Норми вказаної Інструкції дають право перевірки товару, зокрема, по якості в межах відповідних строків, які для іногородньої поставки складають 20 днів з моменту такої поставки (пункт 6).

При цьому за умовами п. 8.2 договору, якщо при прийманні товару покупець знайде його нестачу, невідповідність якості, комплектності, маркуванні товару, тари або упакування, вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або іншим даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість товару, то він зобов'язаний призупинити подальше приймання товару, протягом 24 годин викликати представника продавця для участі у прийманні і складанні двостороннього акту.

Також згідно п. 2.3 договору термін усунення недоліків або заміни товару –30 днів з дати підтвердження сторонами поставки товару неналежної якості згідно з п. 8.2 договору.                   

За змістом ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках. Обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів з питань стандартизації. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки.

Відповідно до ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Між тим 14.08.2009 р. поставлений товар був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень. До того ж відповідач не повідомляв позивача про будь-які зауваження щодо якості поставленого товару.

Так, відповідно до положень статті 680 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені вказаною статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось, за змістом п. 8.2 договору строк виявлення недоліків визначається відповідно до Інструкції П-7. Враховуючи викладене, строк виявлення недоліків має складати 20 днів з дати поставки, але не більше 4 місяців у разі допущення наявності прихованих недоліків.

При цьому згідно положень вказаної Інструкції П-7 при виявленні невідповідності, зокрема й якості продукції, отримувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених дефектів. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника виготовлювача (пункт 16). За результатами приймання продукції по якості складається акт про фактичну якість продукції, який повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю (пункт 29). Проте, відповідний акт сторонами не складався.

Той факт, що після сплину більше 7 місяців з дати поставки товару 30.03.2010 р. відповідною комісією були відібрані зразки металу, з якого виготовлені конструктивні елементи, не свідчить про дотримання відповідачем вимог законодавства про приймання продукції за якістю.  

Крім того, особливі вимоги до товару визначено у відповідному розділі додатку 2 до договору: «Відповідність вимогам ВБН В.3.1.-00013747-07:2007».

Так, в п. 8.1.4 ВБН закріплені  наступні положення: «При виготовленні конструктивних підсилюючих елементів дозволяється використовувати марки сталей, які мають меншу міцність, ніж матеріал трубопроводу (наприклад, вуглецеві сталі звичайної якості типу Ст1, Ст2, Ст3 або вуглецеві якісні конструкційні сталі 08, 10, 15, 20)».

Відповідно до висновку спеціалістів Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України метал за хімічним складом відповідає марці сталі Ст3сп, умови застосування якої для виготовлення підсилюючих елементів визначені в п. 8.1.4 ВБН, що підтверджує, факт дотримання особливих умов договору - відповідність вимогам ВБН.

Більш того, в ході розгляду справи було з'ясовано, що поставлений товар використовується відповідачем. Будь-які дії щодо повернення позивачу поставленого ним товару відповідачем не вчинялись.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Посилання відповідача на неналежну якість поставленого товару не доведено відповідними доказами.

Відповідач в ході розгляду справи клопотання про призначення експертизи не заявив, отже свого обов'язку відповідно до ч.2 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не виконав.

Крім того, як встановлено Одеським апеляційним господарським судом при розгляді справи № 6/135/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи”  ВАТ „Укртранснафта” до Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідно-виробничого підприємства „Укрвікон” про визнання договору № ВЕ-1 від 29.05.2009 р. недійсним позивачем взагалі не здійснювалось приймання товару по якості при його поставці у встановлені Інструкцією П-7 строки, відбір зразків для здійснення перевірки якості металу, з якого виготовлені підсилюючи елементи, проведений без додержання встановленого порядку та умов, що підтвердив представник Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи”  ВАТ „Укртранснафта” у судовому засіданні підчас розгляду апеляційної карги. Останнім не заявлялись претензії відповідачу щодо неякісності товару, відповідно до п. 2.3, 8.3 договору, оплата за отриманий товар взагалі не здійснена до теперішнього часу, неякісні підсилюючі елементи, які змонтовані на нафтопроводі не замінювались, решта товару, яка залишилась на складі, не повернута.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що сертифікат якості сталі № 24812 від 17.09.2008 р., доданий ТОВ „Укрвікон” до супровідних документів конструктивних підсилюючих елементів, видана ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”, отже ТОВ „Укрвікон” не є виробником сировини, з якої виготовлена означена продукція, поставлена останнім на склад Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” відповідно до умов договору № ВЕ-1 від 29.05.2009 р., а тому ТОВ „Укрвікон”, без проведення спеціалізованого аналізую не міг знати про невідповідність якості сталі заявлений в сертифікації.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу Українифакти, встановлені рішення господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участі ті самі сторони.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на невідповідність товару вимогам договору в якості підстави для невиконання своїх обов'язків з оплати отриманого та використовуваного товару.

В свою чергу за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до оформленої накладної на його поставку.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає цілком обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем  за поставлений товар згідно договору № ВЕ-1 від 29.05.2009 року в розмірі 2 132 450,00 грн.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.  

Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем повної вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідно-виробничого підприємства „Укрвікон”  обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32,33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідно-виробничого підприємства „Укрвікон” до Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” ВАТ „Укртранснафта” про стягнення боргу в сумі 2 132 450,00 грн.  задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” ВАТ „Укртранснафта” (65003, м. Одеса, вул. Ат. Головатого, 16; код ЄДРПОУ 35393340, р/р 26001060468708 в Южне ГРУ ПАТ КБ „ПриватБанк” м. Одеса, МФО 328704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідно-виробничого підприємства „Укрвікон”  (54018, м. Миколаїв, вул. Кругова, 28-б; код ЄДРПОУ 23408643; п/р 260031343344001 в АКБ „Укрсіббанк”,  МФО 351005) суму боргу за договором № ВЕ-1 від 29.05.2009 р. в розмірі 2 132 450/два мільйона сто тридцять дві тисячі чотириста п'ятдесят/грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 21324/двадцять одна тисяча триста двадцять чотири/грн. 50 коп.; 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                         Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2011 р.