Постанова

від 21.02.2011 по справі 3/122-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2011 р.                                                           Справа № 3/122-10  

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя , суддя  , суддя   

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, приватного підприємця,

відповідача -  Титовича Г.О., дов. №4 від 12.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 403 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 01.11.10 року у справі № 3/122-10

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шостка Сумської області,

до Виконавчого комітету Шосткинської міської ради, м. Шостка Сумської області,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Виконавчого комітету  Шосткинської міської ради, відповідача, про  визнання  права власності на торговельний павільйон по пров. Онопрієнка,1/5 у місті Шостка Сумської області загальною площею 34,1 кв. м, який складається з тамбуру площею 2,0 кв. м (на плані інвентарної справи позначений літерою «1»), торговельного залу площею 28,9 кв. м (на плані інвентарної справи позначений літерою «2»), кабінету площею 3,2 кв. м (на плані інвентарної справи позначений літерою «3»).

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.11.2010 р. у справі          № 2/122-10 (суддя  Шевченко П.І.) позов задоволено: визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на торговельний павільйон по пров. Онопрієнка,1/5 у місті Шостка Сумської області загальною площею 34,1 кв. м, який складається з тамбуру площею 2,0 кв. м (на плані інвентарної справи позначений літерою «1»), торговельного залу площею 28,9 кв. м (на плані інвентарної справи позначений літерою «2»), кабінету площею 3,2 кв. м (на плані інвентарної справи позначений літерою «3»).

          Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати і прийняти нове рішення про відмову позивачеві у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що постановою Кабінету Міністрів- України  від 26 серпня 2009 року №982 «Про затвердження порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності»строк розміщення малої архітектурної форми не може перевищувати строк дії договору оренди земельної ділянки або договору особистого строкового сервітуту.

В   наказі   Міністерства юстиції   України   №660/5   від   14.04.2009 року   «Про затвердження методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації»у пункті 2.10 зазначена споруда відповідає визначенню малої архітектурної форми, і в цьому пункті зазначено, що малі архітектурні форми не є нерухомим майном, а тому право власності на них не підлягає державній реєстрації.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження, призначено її до розгляду на 09.02.2011 року на 11:00 год. та зобов"язано позивача у термін до 07.02.2011 року надати відзив на апеляційну скаргу та документи в обгрунтування своїх заперечень.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 17.02.2011 року на 14:30 год. у зв"язку з  тим, що позивачем не було надано апеляційному господарському суду відзиву на апеляційну скаргу та документів в обгрунтування своїх заперечень та необхідністю надання йому часу для  надання цих документів.

Представник відповідача в судових засіданнях 09.02.2011 року та 17.02.2011 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судових засіданнях 09.02.2011 року та 17.02.2011 року проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що постанова Кабінету Міністрів України  від 26 серпня 2009 року №982 «Про затвердження порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності»та наказ   Міністерства юстиції   України   №660/5   від   14.04.2009р.   «Про затвердження методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації», на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були прийняті у 2009 році, тоді як позивачем проводилася реконструкція у 2006 році, коли діяли Типові правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджені наказом Держбуду від 13.10.2000 року №227, згідно з якими спірний об"єкт не є малою архітектурною формою.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  права, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Шосткинської міської ради ХХХІ сесії ХХХІ скликання від 15.02.2006 року позивачу було надано дозвіл на складання проектної документації по реконструкції торговельних кіосків та дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,004 га кожна по вул. К. Маркса в районі школа №11.

24.11.2006 року Шосткинською міською радою було прийнято рішення “Про регулювання земельних відносин”, згідно з яким надано в оренду до 01.11.2011 року земельну ділянку площею 0,0048 га по вул. К.Маркса в районі школи № 11 для комерційного  використання  (розміщення торгівельних павільйонів)  приватному підприємцю ОСОБА_1.

3 квітня 2007 року між Шосткинською міською радою і ФОП ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідач на підставі рішення ХХХ сесії Шосткинської міської ради ІV скликання від 30.12.2005 р. надав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0048 га для комерційного використання (обслуговування торгівельного павільйону).

24.01.2007 року  на виконання рішення V сесії Шосткинської міської ради V скликання від  24.11.2006 р. представником виконавця ПП “ Грегер” за участю представника Управління земельних ресурсів у м. Шостка Сумської області, був складний акт погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу межових знаків ПП ОСОБА_1 на території Шосткинської міської ради Сумської області.

В свою чергу, 18 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем був складений акт приймання-передачі земельної ділянки площею 0,0048 га, розташованої по вул. К.Маркса в районі школи № 11.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що під час здійснення своєї господарської діяльності розпочав будівництво павільйону і 11 червня 2008 року здав торгівельний павільйон в експлуатацію, про що свідчить акт технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми до експлуатації, але під час звернення до відповідача щодо оформлення права власності на збудоване приміщення, йому було відмовлено, у зв‘язку з чим він змушений звернутись в суд з позовом про захист свого права.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги посилався на наступне.

Рішенням виконавчого комітету Шосткинської міської ради від 31.03.2009 року №1010 “Про надання поштових адрес” торговельному павільйону в районі школи №11, який належить ПП ОСОБА_1  була надана поштова адреса –ПП ОСОБА_1

З інвентаризаційної справи (а.с. 25-29) вбачається, що торговельний павільйон розташований за адресою: Сумська область, м. Шостка, пров Онупрієнка,1/3, загальною площею 34,1 кв.м., складається із тамбуру площею 2,0 кв.м., позначеного на плані інвентарної справи літерою “1”, торговельного залу площею 28,9 кв.м., позначеного на плані інвентарної справи літерою “2” і кабінету площею 3,2 кв.м., позначеного на плані інвентарної справи літерою “3”.

Згідно висновку № 23 спеціаліста з будівельно-технічних досліджень від 06.08.2010 р. дійсна вартість торговельного павільйону площею 34,1 кв.м., який розташований за адресою: Сумська область, м. Шостка, пров. Онупрієнка,1/3, станом на 02 серпня 2010 року становить 88 370 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Здійснення права власності регламентується приписами ст. 319 ЦК України, якою, в тому числі, передбачено наступне:

власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд;

власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону;

при здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства;

усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набутті права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно з вимогами статтею 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а частиною 2 вказаної статті одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.

Частиною 1 статті  392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до пункту 5 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом” вказано, що судовий захист права власності та майнових інтересів власників –осіб, названих у статті 1 АПК (далі-підприємства і організації), здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності підприємств і організацій.

Згідно зі статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказам Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, відповідно до якого така державна реєстрація прав власності здійснюється на підставі правовстановлювальних документів. У відповідності до листа Міністерства юстиції України від 19.10.2007 року № 19-39-827, саме рішення суду є правовстановлювальним документом у разі визнання права власності судом, та саме рішення суду подається для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, при цьому документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна, розташованого за адресою: Сумська область, м. Шостка, пров Онупрієнка,1/3, у власності позивача, а також те, що в матеріалах справи містяться докази введення вказаного нерухомого майна в експлуатацію (акт від 11.06.2008 р.), суд першої інстанції вважав позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 1.6. "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Згідно зі статтею 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майна (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243 передбачено затвердження акту державної приймальної комісії органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєстрацію в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Відповідно до підпункту "а" пункту 8.1   Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5  оформлення права власності на новостворене нерухоме майно з видачею свідоцтва на право власності проводиться органом місцевого самоврядування .

Отже, чинним законодавством України встановлені вимоги щодо державної реєстрації права власності на майно  та прийняття його в  експлуатацію лише щодо об"єктів, які є нерухомим майном .

Відповідно до пункту 2.10  Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться  на земельних ділянках, право власності на яке підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009 року "Про затвердження  Методичних рекомендацій              стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках,                 право власності на які підлягає державній реєстрації" малою архітектурною формою,  є, зокрема, наступні об"єкти:

- невелика   (площею    до    30    кв.    метрів)    споруда торговельно- побутового    призначення,    яка   виготовляється   з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без  спорудження фундаменту;

- невелика споруда для здійснення підприємницької  діяльності торговельно-побутового призначення площею до 30 кв.м та висотою до 4 м,  яка виконується з полегшених  конструкцій  і  встановлюється тимчасово без улаштування заглиблених у ґрунт фундаментів.

Крім того, згідно з цим пунктом, головним  елементом  малих архітектурних  форм є їх тимчасовість, що не є ознакою нерухомого майна. Отже, малі  архітектурні форми не є нерухомим майном,  а тому право власності на них не підлягає державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що спірний об"єкт складається із тамбуру площею2- кв.м, торговельного залу площею 28,9 кв.м, і кабінету площею 3, 2 кв.м

Таким, чином, прибудовані позивачем спірні об"єкти є малими архітектурними формами, та не можуть вважатися нерухомим майном, у зв"язку з чим право власності на ці об"єкти не потребує державної реєстрації.  

При цьому, відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред‘явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак, позивач, подаючи позов про визнання права власності на спірне майно, не довів, яким чином Виконавчим комітетом Шосткинської міської ради, який здійснює видачу свідоцтва  на право власності на нерухоме майно для подальшої державної реєстрації цього права, порушено, оспорено або невизнано право позивача на спірне майно, яке не є об"єктом нерухомості.

А тому, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1, пунктом 3 частини 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.11.2010 р. у справі          № 2/122-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                (підпис)                                  

Суддя                                       (підпис)                                    

Суддя                                       (підпис)                                    

Повний текст постанови складено 22.02.2011 року.

  Згідно з оригіналом

   секретар суду                                                Мухіна Н.Ю.                                 

   22.02.11