Рішення

від 21.02.2011 по справі 37/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/14

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.02.11 р.                                                                                    Справа № 37/14                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 23977045

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер Інформ”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33904642

про: стягнення суми заборгованості у розмірі 23853,6грн. та інфляційної індексації в розмірі 2170,68грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Мартинов М.В. (за довіреністю №01/13-116 від 18.01.2011р.);

від Відповідача  – не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України  судове засідання відкладалось з 18.01.2011р. на 01.02.2011р., з 01.02.2011р. га 21.02.2011р.

У судовому засіданні 21.02.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Виконавчий комітет Донецької міської ради, м. Донецьк (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер Інформ”, м. Донецьк (далі –Відповідач) про стягнення суми заборгованості у розмірі 32334,50грн., суми індексу інфляції у розмірі 161,67грн., 3% річних у сумі 200,13грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором  № 53 від 31.10.2007р., внаслідок чого виникла стягувана заборгованість за період з липня по листопад 2010р. та підстави для нарахування інфляційного збільшення та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав Рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради №55 від 04.02.2004р., №646/17 від 31.10.2007р.; дозволи на розміщення зовнішньої реклами №000033-000043 від 20.11.2007р.; договір № 53 від 31.10.2007року з додатками; листи 01/123783 від 21.09.2010р., 01/12-4216 від 21.10.2010р., 01/12-4589 від 18.11.2010р.; розрахунок суми заборгованості.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 16 Закону України „Про рекламу”, „Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами”, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, „Положенням про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Донецька”, затвердженим рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 04.02.2004р. №55, ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.53-56, 65), а заявою №01/15-572 від 18.02.2011р. про уточнення позовних вимог (а.с.а.с.63,64) зменшена загальна сума  вимог у зв'язку із врахуванням здійснених Відповідачем платежів у грудні 2010р., та остаточно заявлено до стягнення сума заборгованості у розмірі 23853,6грн. та інфляційна індексація 2170,68грн.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довів, доказів сплати стягуваних сум або відсутності спірного грошового зобов'язання з інших підстав не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.55, 56), достовірність яких презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування Відповідача  про судовий розгляд справи, оскільки до компетенції суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження фізичних осіб.  

У судовому засіданні 21.02.2011р. представник Позивача наполягав на задоволені позову в повному обсягу та вирішенні справи за наявними документами.

Суд вважає за можливе вирішити спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для привальною юридичної кваліфікації розглядуваних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті спору із наданням підтверджуючих документів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.   

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача , дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради №55 від 04.02.2004р. затверджене Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Донецька (далі – Положення а.с.а.с.10-19), п. 4 якого визначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконкомом відповідно до цього Положення, видача якого (дозволу) п. 7 Положення віднесено до повноважень робочого органу, здійснюваного на підставі рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради.

Згідно п. 25 Положення виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу. В свою чергу, плата за користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється на договірних засадах з його власником (п. 33).

20.11.2007р. на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №646/14 (а.с.а.с.20, 21) Товариству з обмеженою відповідальністю „Лідер Інформ” були видані дозволи (а.с.а.с.22-32)  на розміщення зовнішньої реклами, у кількості 11 конструкції розміром 6,0х3,0м (дві площини), площина міста розташування – 7,0кв.м., за адресами: м. Донецьк, вул. Ткаченко - вул. Покровського; м. Донецьк, вул. Кірова, 9; м. Донецьк, вул. Пухова - вул. Армійська; м. Донецьк, вул. Куйбишева – вул. Іонова; м. Донецьк, вул. І.Ткаченка, 104; м. Донецьк, вул. Кірова - б. І.Франко; м. Донецьк, вул. Купріна – вул. Обільная; м. Донецьк, вул. Купріна – вул. Пухова; м. Донецьк, пр. Ленінський – вул. Одеська; м. Донецьк, вул. Ткаченка – вул. Куйбишева; м. Донецьк, вул. Кірова – вул. Рослого, зі строком дії до 31.10.2012р.

31.10.2007р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (Виконком) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лідер Інформ”  (Розповсюджувач реклами)  був укладений договір №53 (а.с.а.с.34-36), відповідно до п.1.1., 2.1.  якого Виконком згідно із виданими на підставі рішення  №646/14 дозволів надає, а Розповсюджувач реклами приймає за встановлену цим договором плату  в користування 11 місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, зі строком дії з 31.10.2009р. по 31.10.2012р.

Згідно з розділу 4 договору №53 сторони визначили умови щодо розміру плату та порядку розрахунків, своєчасне і повне здійснення яких п. 3.4.9. віднесено до обов'язків Розповсюджувача реклами, а саме: розмір платежів за цим договором становить 20598,65грн.  без ПДВ за  квартал, які вносяться Розповсюджувачем реклами на визначений в п. 4.3. рахунок до 15 числа першого місяця поточного кварталу (п.п.4.1., 4.2.), протягом всього строку дії договору.

У зв'язку із невиконанням грошових зобов'язань з липня по листопад 2010р.  у Відповідача утворилась заборгованість в розмірі 32334,50грн., у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на стягнення додатково до суми заборгованості нараховані 3% річних.

Заявою №01/15-572 від 18.02.2011р. про уточнення позовних вимог (а.с.а.с.63,64) Позивач  просив стягнути суму заборгованості у розмірі 23853,6грн. та інфляційна індексація 2170,68грн.

Відповідач не скористався процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акт звірення розрахунків (а.с.65), складеного та надісланого (а.с.а.с.61, 62) Позивачем на виконання вимог суду.

Як вбачається з довідки № 01/15-344 від 01.02.2011р. (а.с.53) в перебігу розгляду справи остаточно визначена сума заборгованості Відповідачем погашена не була.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених грошових вимог Позивача з урахуванням зміни їх сум згідно заяви №01/15-572 від 18.02.2011р., оскільки їх об'єднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України – вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором).

В свою чергу, до прийняття рішення по справі Позивач згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір заявлених до стягнення сум, і такі зміни в частині зменшення судом приймаються, оскільки зумовлені врахуванням здійснених платежів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення  інфляційної індексації.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України,  Законом України „Про рекламу”, Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р.  інших нормативних актів, та умовами укладеного між ним договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про рекламу” порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067, передбачає, що   плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Наразі, згідно п. 32 Типових правил та п. 33 „Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Донецька”, встановлено що видані у встановленому порядку дозволи є підставою для розміщення зовнішньої реклами й виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу (а.с.а.с.11-19) передбачає укладання договору на розміщення рекламної конструкції і здійснення платежів за ним до міського бюджету.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір №53 від 31.10.2007р. близький до договору найму, адже опосередковую тимчасове платне користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на земельних ділянках комунальної власності.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи застосовуваних судом в порядку ст. 8 Цивільного кодексу України за аналогією  ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, що передбачають обов'язок наймача (орендаря) за користування майном на умовах оренди сплачувати орендну плату, суд зазначає, що укладений між Позивачем та Відповідачем договір №53 від 31.10.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із щоквартального здійснення платежів за тимчасове  користування місцями розміщення спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, до 15 числа першого місяця поточного кварталу, - тобто – до 15.07.2010р., 15.10.2010р. відповідно щодо розглядуваних ІІІ кварталу та жовтня і листопада 2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання  за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем не були виконані у повному обсягу грошові зобов'язання із сплати за користування місцями до розміщення зовнішньої реклами. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач – таким, що прострочив відповідне грошове зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням інфляційної індексації та 3% річних за весь період прострочення.

Перевіривши представлений Позивачем розрахунок заявлених вимог (а.с.а.с.63, 64), суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо стягнення: заборгованості в сумі  23853,60грн., та інфляційної індексації – лише в сумі 416,17грн., адже Позивачем безпідставно був застосований індекс інфляції за 2010р. відносно всієї остаточної суми заборгованості, оскільки частина стягуваної суми за ІІІ квартал у розмірі 3254,95грн. (23853,6 – 20598,65) є простроченою з 15.07.2010р., і має індексуватися лише за період з серпня по грудень 2010р., а решта суми за ІV квартал є простроченою з 15.10.2010р., в має індексуватися лише за період з листопада по грудень 2010р.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача у пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23977045) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер Інформ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33904642) про стягнення суми заборгованості суми заборгованості у розмірі 23853,6грн. та інфляційної індексації в розмірі 2170,68грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер Інформ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33904642) на користь Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23977045) заборгованість в розмірі 23853,6грн. та інфляційну індексацію в розмірі 416,17грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер Інформ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33904642) в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 242,7грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 175,18грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 28.02.2011р.

Суддя                                                               Попков Д.О.