Рішення

від 17.02.2011 по справі 9/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/8

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.02.11 р.                                                                                    Справа № 9/8                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АСНЕ”, м.Донецьк

до відповідача Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське

про стягнення заборгованості в розмірі 238 346грн.54коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

З 17.02.2011р. о 15год.40хв. по 17.02.2011р. о 16год.00хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „АСНЕ”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське, про  стягнення заборгованості в розмірі 238 346грн.54коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 217 556грн.39коп. та пені в розмірі 20 790грн.15коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №30/04-1 від 30.04.2008р., додаткову угоду б/н від 30.04.2008р. до договору поставки №30/04-1 від 30.04.2008р., договір поставки б/н від 01.04.2008р., додаткові угоди б/н від 01.04.2008р., б/н від 01.05.2008р. до договору поставки б/н від 01.04.2008р., залізничні накладні та специфікації до них, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, претензію вих.№001 від 15.02.2010р., лист-вимогу №10-3 від 09.12.2010р., лист №01/11-95 від 12.01.2011р., акти звіряння взаєморозрахунків станом на 01.01.2010р. та на 01.10.2010р., банківські виписки за 03.06.2010р., 18.06.2010р., 01.07.2010р.

Позивачем 08.02.2011р. надані уточнення позовних вимог №2/2/11 від 02.02.2011р., відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8167189 Державне підприємство „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське станом на 19.01.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

30.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „АСНЕ”, м.Донецьк та Державним підприємством „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське укладений договір поставки №30/04-1, відповідно з яким продавець (позивач) зобов'язується продати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар на умовах, кількості, у строки та за цінами, вказаними у додаткових угодах або інших додатках, які є невід'ємною частиною даного договору на умовах визначеними такими додатками (п.1.1 договору).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Пунктами 2.1, 2.2 договору узгоджено, що товар повинен бути поставлений у строки, вказані у додатках до даного договору. Продавець має право здійснювати дострокову, а також часткову поставку товару, заздалегідь попередив покупця.

Відповідно до додаткової угоди б/н від 30.04.2008р. поставка здійснюється на протязі 7 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця.

В розпорядженні суду відсутні наведені вище заявки відповідача, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної оцінки факту передачі продукції.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім у період з 2008р. по 2010р. на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 3 450 713грн.53коп., що підтверджує залізничними накладними та специфікаціями до них, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Наразі, залізничні накладні та специфікації до них, товарно-транспортні накладні, які наявні у матеріалах справи не містять посилання на договір поставки №30/04-1 від 30.04.2008р., проте, суд вважає, що поставка позивачем продукції відповідачу за наведеними залізничними накладними та специфікаціями до них, товарно-транспортними накладними здійснювалась на підставі договору поставки №30/04-1 від 30.04.2008р., оскільки додатковою угодою б/н від 30.04.2008р. до договору поставки №30/04-1 від 30.04.2008р. сторони передбачили, що ціна вказана на умовах FCA „франко-ж.д. станция отправления” – при поставці залізничним транспортом, або EXW „франко-склад Грузоотрправителя” – при поставці автомобільним транспортом (в редакції „Інкотермс-1990”).

Сфера дії Інкотермс спрямовується на права та обов'язки сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів, виходячи з чого, суд вважає, що під час поставки товарів сторони керувались Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 1990 року).

Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 1990 року) встановлено, що термін FCA – „франко-перевізник” означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті. Якщо покупець не вказав точного пункту, то продавець може вибирати у межах домовленого місця або зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність.

Термін EXW – „франко-завод” означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі і т.д.). Зокрема, продавець не відповідає за вантаження товарів на надані покупцем транспортні засоби або за очистку товарів від мита на експорт (якщо не домовлено про інше). Покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення. Таким чином, це правило передбачає мінімальні зобов'язання для продавця.

Статтею А.4. розділу 2 „FCA” Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 1990 року) визначено, зокрема, що поставити товар на зберігання перевізнику чи іншій особі (наприклад, експедиційному агентству), обраному покупцем чи продавцем відповідно до пункту А.3а в зазначеному місці або пункті (наприклад, транспортний термінал або інший приймальний пункт) у день чи в межах терміну, визначеного для поставки, і погодженим або звичайним у такому пункті способом. Якщо конкретний пункт поставки не був погоджений і є кілька можливих пунктів, то продавець може обрати такий з них, який його найбільше задовольняє. За відсутності точних вказівок покупця продавець може поставити товар перевізнику таким способом, який може бути потрібним при використанні цього виду транспорту даного перевізника і кількості й (або) походження товару.

Поставка перевізнику вважається завершеною: а) при перевезенні залізничним транспортом - якщо кількість товару є достатньою для повного завантаження вагона (або контейнера, що перевозиться залізницею), то продавець зобов'язаний завантажити вагон чи контейнер належним чином. Поставка вважається завершеною, коли завантажений вагон чи контейнер приймається залізницею або якоюсь особою, що діє від її імені; б) при перевезенні автомобільним транспортом - якщо завантаження відбувається на підприємстві продавця, поставка вважається завершеною, коли товар навантажений на транспортний засіб, наданий покупцем. Якщо товар доставляється на підприємство перевізника, то поставка вважається завершеною після передачі товару перевізнику або іншій особі, що діє від його імені.

01.04.2008р. між Підприємством з іноземними інвестиціями „Круседоз” та Товариством з обмеженою відповідальністю „АСНЕ” укладено договір поставки №б/н, п.1.1 якого передбачено, що продавець (Підприємство з іноземними інвестиціями „Круседоз”) зобов'язується продати, а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар, на умовах, у кількості, у строки та за цінами, вказаними у додаткових угодах або інших додатках, які є невід'ємною частиною даного договору на умовах визначеними такими додатками.

Пунктами 2.1, 2.2 договору поставки №б/н від  01.04.2008р. узгоджено, що товар повинен бути поставлений у строки, вказані у додатках до даного договору. Продавець має право здійснювати дострокову, а також часткову поставку товару, заздалегідь попередив покупця.

Відповідно до додаткової угоди б/н від 01.04.2008р. до договору поставки №б/н від 01.04.2008р. ціна вказана на умовах FCA „франко-ж.д. станция отправления” – при поставці залізничним транспортом, або EXW „франко-склад Грузоотрправителя” – при поставці автомобільним транспортом (в редакції „Інкотермс-1990”).

Додатковою угодою б/н від 01.05.2008р. до договору поставки №б/н від 01.04.2008р. визначено, що товар, який постачається за даним договором, поставляється за адресою: Державне підприємство „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське Донецької області.

Відповідно до наявних у матеріалах справи залізничних накладних та специфікацій до них, товарно-транспортних накладних Підприємство з іноземними інвестиціями „Круседоз” відправляло відповідачу спірну продукцію залізничним та авто транспортом.

Претензій щодо якості та кількості поставленої продукції у сторін відсутні, доказів зворотного не надано, судом не встановлено, а отже позивач здійснив постачання товарно-матеріальних цінностей відповідачу за договором поставки №30/04-1 від 30.04.2008р.

Розрахунки за поставлений за даним договором товар здійснюється у національній валюті України згідно акту звірки, підписаного обома сторонами, на протязі 5 календарних днів після надходження товару на склад покупця, або у строки узгодженні у додатках, доповненнях (п.5.3 договору поставки №30/04-1 від 30.04.2008р.). Сторонами не представлено належних доказів щодо моменту (дати) надходження товару на склад відповідача.

За твердженням позивача, у зв'язку з несплатою заборгованості останній 19.02.2010р. надав відповідачу претензію вих.№001 від 15.02.2010р. про сплату заборгованості, проте належних доказів надсилання (вручення) наведеної претензії суду не представлено.

Відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, що підтверджується банківськими виписками 03.06.2010р., 18.06.2010р., 01.07.2010р., у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 217 556грн.39коп., яка також підтверджується підписаним сторонами на підставі договору поставки №30/04-1 від 30.04.2008р. актом звіряння взаєморозрахунків станом на 01.10.2010р.

Крім того, 17.02.2011р. через канцелярію суду позивачем наданий оригінал листа-вимоги №10-3 від 09.12.2010р. про сплату заборгованості в розмірі 217 556грн.39коп. на протязі 3 днів з моменту отримання даного листа, який відповідно до наявних відміток та штампу отриманий відповідачем 08.12.2010р.

У відповідь на зазначений лист відповідач направив на адресу позивача лист №01/11-95 від 12.01.2011р., відповідно до якого Державне підприємство „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське визнає заборгованість в розмірі 217 556грн.39коп.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не надано суду доказів надходження товару на склад відповідача із зазначенням відповідної дати, передбачених п.5.3 договору поставки №30/04-1 від 30.04.2008р., в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу триденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги, що передбачено листом–вимогою №10-3 від 09.12.2010р.

Таким чином, оскільки відповідно до наявної на листі-вимозі №10-3 від 09.12.2010р. відмітки, відповідачем 08.12.2010р. отриманий наведений лист, кінцевим строком оплати отриманого останнім товару за наявними у матеріалах справи залізничними накладними та специфікаціями до них, товарно-транспортними накладними є 11.12.2010р.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 217 556грн.39коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 217 556грн.39коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АСНЕ”, м.Донецьк щодо стягнення основної заборгованості в розмірі 217 556грн.39коп.є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 20 790грн.15коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.7.2. договору поставки №30/04-1 від 30.04.2008р. сторони передбачили, що за прострочення оплати покупець зобов'язується оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору, виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем нарахована пеня в розмірі 20 790грн.15коп. за період прострочення з 19.02.2010р. впродовж 180 днів, тобто, на думку суду, по 19.08.2010р.

Наразі, як встановлено вище, строк оплати отриманого відповідачем товару за наявними у матеріалах справи залізничними накладними та специфікаціями до них, товарно-транспортними накладними є 11.12.2010р., а відтак моментом початку нарахування пені є 12.12.2010р.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 20 790грн.15коп. за період прострочення з 19.02.2010р. впродовж 180 днів підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 1990 року), ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                    ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „АСНЕ”, м.Донецьк до відповідача, Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське, про стягнення заборгованості в розмірі 238 346грн.54коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 217 556грн.39коп. та пені в розмірі 20 790грн.15коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська” (за адресою: м.Родинське, Донецька область, 85310, код ЄДРПОУ 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АСНЕ” (за адресою: вул. Університетська, 88, м. Донецьк, 83114, р/р 260020151491 в ВАТ Державний експортно-імпортний банк України філія у м.Донецьк, МФО 334817, код ЄДРПОУ 24318400) суму основної заборгованості в розмірі 217 556грн.39коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 175грн.56коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 215грн.51коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 0грн.99коп., перерахованого згідно платіжної квитанції №PN13 від 11.01.2011р., в зв'язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 17.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.                               

Повне рішення складено 22.02.2011р.