Рішення

від 14.02.2008 по справі 40/418

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

14.02.08 р.                                                                              

Справа № 40/418                              

Суддя господарського суду Донецької

області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання

Ротар Н.Ю.

Розглянув у відкритому судовому

засіданні господарського суду справу

за позовом закритого акціонерного

товариства „Сіріус” м.Макіївка

до відповідача приватного малого

підприємства “Лоцмен” м. Краматорськ

за участю: третьої особи на стороні

позивача ОСОБА_1м. Макіївка

третьої особи на стороні

відповідача ОСОБА_2м. Дружківка

третьої особи на стороні

відповідача ОСОБА_3с.Миколаївка

про стягнення 3468 грн. 48  коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача Євтушенко О.А. -

інженер

від відповідача Грущенко О.А.

-виконавчий директор

від третьої особи на стороні

позивача не з'явився

від третьої особи на стороні

відповідача не з'явився

від третьої особи на стороні

відповідача ОСОБА_4 - юрисконсульт

За поважними причинами спір було

вирішено у більш тривалий строк ніж передбачено частиною першою ст. 69 ГПК

України.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про стягнення

матеріальної шкоди в сумі 1768 грн. 48 коп. та моральної шкоди в сумі 1700

грн., заподіяної позивачеві внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка

сталася 19.06.06р. на автодорозі Краматорськ-Слов'янськ.

Відповідач позов не визнав, по

викладеним у відзиві доводам.

За клопотанням відповідача до

участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на

предмет спору було залучено водіїв - фізичних осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

які надали свої пояснення з приводу дорожньо-транспортної пригоди.

З'ясувавши  фактичні 

обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову

кваліфікацію  відносинам сторін і

виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка

підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 19.06.06р.

на автодорозі Краматорськ-Слов'янськ сталася дорожньо-транспортна пригода.

ОСОБА_2- водій автомобіля ГАЗ 3302

державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу, скоїв зіткнення з автомобілем

BMW-320і Touring державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, котрий в

свою чергу здійснив наїзд на автобус ЛАЗ-695 державний номер НОМЕР_3, що

належить позивачу під керуванням водія ОСОБА_1, в результаті чого автомобілям

були заподіяні механічні ушкодження, про що було складено протокол огляду місця

дорожньо-транспортної пригоди від 19.06.06р.

Відповідно до акту

автотоварознавчого дослідження спеціаліста № 698  від 27.06.06р., матеріальна шкода завдана

транспортному засобу, що належить позивачеві, склала 1 549 грн. 48 коп.

За послуги по складанню калькуляції

вартості відновлювального ремонту транспортного засобу позивачем експертному

бюро було сплачено 50 грн.

Н підставі викладеного, позивач

намагається стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 1768 грн. 48 коп.

Крім того, позивач вважає, що йому

як юридичній особі було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 1 700 грн. та

також намагається стягнути, з посиланням на те, що вона полягає у наступному:

-          порушення виробничого ритму;

-          порушення організаційної діяльності;

-          невиконання договірних зобов'язань з

дитячим оздоровчим табором „Золота Лілія” щодо перевезення дітей із м. Макіївка

в м. Святогірськ;

-          зниження розміру прибутку та

авторитета підприємства в транспортному процесі;

-          порушення відносин із засновниками

підприємства.

Ухвалою від 26.03.07р. провадження

у справі № 40/418 було зупинено у зв'язку з призначенням судової авто технічної

експертизи, проведення якої було доручено Донецькому науково-дослідному

інституту судових експертиз.

В результаті проведеної експертизи

на адресу суду надійшов висновок № 2647/18 від 03.07.07р.

Представник відповідача не

погодився з наданим висновком експертизи, посилаючись на те, що  він є необ'єктивним та таким, що суперечать

фактичним обставинам справи, оскільки вихідні дані у матеріалах справи

викладені неоднозначно.

Як це передбачено частинами  третьою 

і  четвертою статті 42 ГПК України

господарський суд може призначити додаткову або повторну судову експертизу. У

цих випадках господарський суд має виходити з такого:

-          додаткова експертиза призначається

судом після розгляду ним  висновку

первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність

висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

-          висновок експерта визнається неповним,

якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на

всі поставлені перед експертом питання.

-          висновок експерта визнається неясним,

якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

-          якщо необхідно здійснити дослідження

нових об'єктів або з інших обставин справи, призначається нова, а не повторна

експертиза;

-          повторна судова експертиза

призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо

висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим

матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності;

-          повторну судову експертизу слід

доручати іншому експерту (експертам);

-          суд не вправі відмовити в призначенні

судової експертизи про яку клопочуть сторони на час розгляду справи.

Судом було встановлено,  що висновки експерта є не повними та існує

необхідність розширення експертного дослідження, оскільки на думку відповідача

з урахуванням профілю ділянки дороги, де відбулося зіткнення транспортних

засобів, значиться горизонтальна ділянка, що не відповідає дійсності, оскільки

на цьому місці наявні два небезпечні повороти направо, а потім наліво і має

місце крутий спуск.

Слід також зауважити, що аналізуючи

дії водіїв, експерт, визначивши, що основні ушкоджені автомобілю БМВ - 320,

яким керував водій ОСОБА_3, зазнав від зіткнення з автобусом, який не

рухався,  однак експерт не визначає, чи

мав водій БМВ - 320 ОСОБА_3 можливість уникнути цього зіткнення та якими

повинні були бути його дії.

З урахуванням викладеного,  ухвалою від 26.09.07р. судом була призначена

повторна судова автотехнічна експертиза, проведення якої було доручено філії

закритого акціонерного товариства Український центр післяаварійного захисту

"Експерт -Сервіс”.

З наданого зазначеним підприємством

висновку експертизи № 07/566 від 04.01.08р. вбачається, що експертне

дослідження обставин події дорожньо-транспортної пригоди та формування на його

базі доводів здійснювалось на основі додаткових даних, встановлених в процесі

розгляду справи.

Аналізуючи дорожню обстановку,

викладену в поясненнях водія ОСОБА_3 експерт відзначив, що на ранньому етапі

розвитку події, дорожня обстановка яка складалася для зазначеного водія на

початковій фазі розвитку механізму події (фазі випередження автомобіля

ГАЗ-3302), не містила ознак небезпеки та не вимагала від нього прийняття

будь-яких попереджувальних заходів, окрім вибору припустимої швидкості руху на

даній ділянці дороги та зберігання напрямку на обраній смузі руху.

Однак, з моменту, коли водій

ОСОБА_3 мав об'єктивну можливість виявити, що водій автомобіля ГАЗ-3302 після

ухилу вправо, почав виконувати маневр перебудування вліво, при цьому

пересікаючи смугу його руху, дорожня обстановка перетерпіла змін та набула

явних ознак небезпеки, вимагаючи від водія ОСОБА_3 негайно вжити заходів до

зниження швидкості аж до зупинення, що випливає з вимог п. 12.3 Правил

дорожнього руху України.

З висновку експертизи випливає, що

в розглянутій дорожній обстановці водій автомобіля БМВ-320 ОСОБА_3 мав технічну

можливість запобігти зіткненню з автомобілем ГАЗ-3302 шляхом зниження швидкості

аж до зупинення, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху

України.

В даному випадку його дії не

відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України та знаходились в

причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталася.   

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом

підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або

утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням,

зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших

речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід

тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та

інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної

небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право

власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє

транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або

утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1192 ЦК України передбачено

два способи відшкодування заподіяної шкоди: відшкодування шкоди в натурі

та  повне відшкодування заподіяних

збитків коли відшкодування шкоди в натурі неможливо.

Відносно цієї імперативної норми

потерпілому надається право вибору способу відшкодування шкоди як найбільш

прийнятого для нього, однак кінцеве рішення залишається за судом.

Відшкодування шкоди шляхом

покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і

якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в

натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування

можливий.

Компенсація шкоди, заподіяної

особі, у повному обсязі  за допомогою

відшкодування збитків передбачає, зокрема, відшкодування  витрат, які особа зробила або мусить зробити

для відновлення свого порушеного права (реальні збитки та їх вид для

підприємства, передбачених у статтях 22, 623 ЦК України як загальних норм

права, так і  за допомогою спеціальних

норм визначених у статтях 224, 225 ГК України).

Стягнення цих збитків відповідає

принципу повного відшкодування заподіяної шкоди та забезпечує відновлення

майнового стану особи, якій заподіяно шкоду.

Як визначено ст. 1166 ЦК України

майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю

особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,

завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі

особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її

відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином для виникнення

зобов'язання по відшкодуванню заподіяної шкоди необхідна наявність наступних умов:

1)          протиправна поведінка заподіювача

шкоди;

2)          заподіяння шкоди майну юридичної

особи або громадянину;

3)          причинний зв'язок між протиправною

поведінкою заподіювача шкоди та заподіяною шкодою;

4)          вина заподіювача шкоди;

5)          обґрунтований розрахунок шкоди.

Підставою для настання

цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що

включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка

завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного

елемента складу правопорушення виключає настання  відповідальності.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України

юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час

виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст. 43 ГПК України

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають

для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у

відповідності до вимог ст. 33 ГПК України.

Позивачем у встановленому законом

порядку не доведено наявність обставин, необхідних для виникнення у відповідача

зобов'язань по відшкодуванню заподіяної позивачеві шкоди.

Таким чином, суд дійшов висновку,

що позов в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди  в розмірі 1 768 грн. 48 коп.. необґрунтовано,

а тому у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Що стосується вимоги про

відшкодування моральної шкоди в сумі 1 700 грн. суд виходить з наступного.

Частина 2 ст. 23 ЦК України

визначає, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких

фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2)

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною

поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних

стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням

її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової

репутації фізичної або юридичної особи.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України

моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,

діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її

вини.

Відповідно до загальних підстав

цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору

про відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої

шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між

шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, з'ясуванню підлягає

підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або

втрат немайнового характеру, за яких оставин чи якими діями (бездіяльністю)

вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач

оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Проте, позивачем в жодній зі

способів доказування не доведено, що діями відповідача йому було заподіяно

моральну шкоду.

Отже, вимоги щодо стягнення

моральної шкоди в сумі  1 700 грн. є

необґрунтованими, і тому не підлягають задоволенню.

Витрати по держмиту в сумі 187 грн.

та забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.  покладаються на позивача за приписами ст. ст.

44, 49 ГПК України.

Витрати за проведення первинної

експертизи згідно висновку № 2647/18 від 03.07.07р. в сумі 418 грн. 46 коп.,

перераховані згідно квитанції № 20 від 26.09.07р.  не вирішуються та відносяться на відповідача.

Витрати за проведення повторної

експертизи згідно висновку № 07/566 від 04.01.08р. в сумі 360 грн.,

перераховані відповідачем згідно платіжного доручення № 2674 від 17.01.08р.

відносяться на позивача.

У зв'язку з тим, що у судовому

засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини

рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили

після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого

відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1192 ЦК України ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 31, 32, 33, 41,

42, 43, 44, 49, 82, 84, частиною третьою 

ст. 85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позову відмовити

повністю.

2.Витрати по держмиту сумі 187 грн.

та забезпечення судового процесу  в сумі

118 грн. покладаються на позивача.

3.Витрати за проведення первинної

експертизи згідно висновку № 2647/18 від 03.07.07р. в сумі 418 грн. 46 коп.,

перераховані згідно квитанції № 20 від 26.09.07р.  відносяться на відповідача.

4.Стягнути з закритого акціонерного

товариства „Сіріус”, 86126, м.Макіївка, пр. ім. Генерала Данилова, 45, ід. код

32986284, на користь:

- 

приватного малого підприємства “Лоцмен”, 84320, м. Краматорськ, ід. код

23419138, витрати за проведення судової експертизи згідно висновку № 07/566 від

04.01.08р. в сумі 360 грн., видавши наказ.

5.Рішення суду набирає законної

сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                        

Підченко Ю.О.                              

Дата

підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України:

18.02.08р.