Рішення

від 17.02.2011 по справі 3/7-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/7-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

17.02.2011                                                                Справа №  3/7-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Приватного підприємства  "Агентство "Ансар Едвайс", м. Херсон

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Маяк", с. Музиківка Білозерського району Херсонської області  

про стягнення  166646 грн. 77 коп.

за участю представників сторін:

від  позивача:  Французов В.П. керівник  паспорт МО 942612 вид.  Суворовським РВ УМВС України в Херсонській області, Андруневич В.М. адвокат.  

від  відповідача: Івченко О.О. дов.№10/01-11 від 10.01.2011 р..

          Приватне підприємство "Агентство "Ансар Едвайс" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Маяк" (відповідач) заборгованості  у сумі 166646 грн. 77 коп., з яких: 124929,00 грн. - основний борг, 10141,00 грн. - пеня, 24686,96 грн. - інфляційні збитки, 6889,81 грн. - 3% річних.

          Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

          Відповідач визнає суму основного боргу, інфляційні та три відсотки річних, заперечує проти стягнення пені, надавши контррозрахунок пені.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

          Між Приватним підприємством "Агентство "Ансар Едвайс" (позивач, виконавець) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Маяк" (відповідач, замовник) було укладено договір №05/05 від 22.06.2005 р. (далі –Договір), відповідно до якого  позивач взяв на себе зобов'язання по здійсненню охоронних послуг товарно-матеріальних цінностей та об»єктів, в яких вони знаходяться на зберіганні на території відповідача.

               Згідно приписів частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

               Таким чином, договір на послуги по виконанню робіт, передбачених розділом 1 Договору, за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

          В п.3.1. Договору сторони домовилися, що підставою розрахунків є договір та щомісячні акти виконаних робіт. Сума щомісячних платежів замовника формується в залежності від обсягу наданих послуг із розрахунку 1000,00 грн. за один місяць роботи одного робітника-охоронця  згідно актів виконаних робіт. Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата послуг здійснюється протягом семи банківських днів з дня підписання актів виконаних робіт.  

          Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,  договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував свої зобов»язання за договором, між сторонами підписано наступні акти виконаних робіт:

- № 8 від 29.08.2008 р. на суму 16250,00 грн.;

- № 9 від 30.09.2008 р. на суму 12416,00 грн.;

- № 10 від 31.10.2008 р. на суму 15121,00 грн.;

- № 12 від 31.12.2008 р. на суму 15000,00 грн.;

- № 11 від 28.11.2008 р. на суму 15000,00 грн.;

- № 1 від 30.01.2009 р. на суму 15000,00 грн.;

- № 2 від 28.02.2009 р. на суму 15000,00 грн.;

- № 3 від 31.03.2009 р. на суму 13880,00 грн.;

- № 4 від 30.04.2009 р. на суму 15000,00 грн.;

- № 5 від 31.08.2009 р. на суму 8806,00 грн.;

- № 6 від 30.09.2009 р. на суму 12500,00 грн.;

- № 7 від 31.10.2009 р. на суму 10000,00 грн.;

- № 8 від 30.11.2009 р. на суму 10000,00 грн.;

- № 9 від 31.12.2009 р. на суму 9000,00 грн.;

- № 1 від 31.01.2010 р. на суму 10000,00 грн.

Матеріалами справи (а.с.23-28) підтверджується, що відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 56000,00 грн.

          Враховуючи викладене, борг відповідача складає 124929,00 грн. Позовні вимоги щодо стягнення вищевказаної суми є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3.3. Договору у випадку прострочення оплати вартості послуг замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 10141,00 грн. пені.

Відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

Згідно приписів ст.258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідачем надано контррозрахунок пені, розмір якої дорівнює 904,56 грн.

Суд перевірив розрахунки пені, надані відповідачем, та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 904,56 грн..

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

          Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 24686,96 грн. та 3 % річних в сумі 6889,81 грн.  і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

      В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

      На підставі ст.193  Господарського кодексу України, ст.ст. 625, 901, 903  Цивільного кодексу України, та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Маяк" (75023, Херсонська область, Бєлозерський районг, с.Музиківка, вул..40 років Перемоги, 15, р/р 26006301750871 ЦВ «Промінвестбанк»м.Херсона, МФО 352286, код ЄДРПОУ 00856215) на користь Приватного підприємства «Агентство «Ансар Едвайс»(73003, м. Херсон, пр.Ушакова, 30/1, кв.57, р/р 26009301002356 в ХОУ ВАТ «Ощадбанк»,  МФО 352457, код ЄДРПОУ 30143417) 124929,00 грн. боргу, 904,56 грн. пені, 24686,96 грн. інфляційних збитків, 6889,81 грн. 3% річних, 1574,10 грн. витрат по сплаті держмита та 223,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

         Суддя                                                                                 В.В.Людоговська

          Повне рішення складено                                                                   17.02.2011 р.