Постанова

від 17.12.2010 по справі 1-417

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

справа № 1-417/10

П О С Т А Н О В А

17 грудня 2010 року Залізничний районний суд міста Львова

у складі:

головуючого-судді Ліуша А.І.

при секретарі Спанчак О.Г.

з участю прокурора Шолопи Р.В.

та захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Конюшки, Мостиського району, Львівської області, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, з середньою освітою, безпартійного, інваліда третьої групи, проживаючого с.Конюшки, Мостиського району, Львівської області, раніше судженого 03.03.1995 року Мостиським районним судом Львівської області за ст.ст. 17, 81 ч.3, 188 ч.2, 42 КК України (редакція 1963 року) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 24.11.1999 року Залізничним районним судом м.Львова за ст. 142 ч.1 КК України (редакція 1963 року) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, покарання відбув повністю

за ст. 121 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

підсудний обвинувачуються в тому, що 14.02.2009 року, приблизно о 12.00 год., перебуваючи у кв. № АДРЕСА_1, із особистих неприязних відносин, умисно наніс удар, заздалегідь заготовленим кухонним ножем, в область живота, ОСОБА_3 і заподіяв йому одне проникаюче поранення живота з ушкодженням петель та брижі тонкого кишківника, випаданням пасма сальника, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 262/09 від 23.06.2009 року, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя на момент заподіяння.

В судовому засіданні захисник заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 вину у скоєному злочині не визнає. На підтвердження його вини у ході досудового слідства допитаний потерпілий ОСОБА_3, а також свідок ОСОБА_4, проте ці дані не являються доказами його вини, оскільки згідно рапортів міліції потерпілий та свідок, або проживають за неіснуючими адресами, або за вказаними адресами не проживають. На жоден виклик суду свідок та потерпілий не зявились, постанови про їх привід не виконані. З огляду на цей факт, підтвердити вину підсудного шляхом допиту потерпілого та свідків у судовому засіданні є неможливим. Також в ході досудового слідства допущена значна неповнота та неправильність, що не може бути усунута в судовому засіданні, а саме взагалі не перевірено твердження підсудного про те, що в день скоєєння здочину він перебував у с.Конюшки, Мостиського району, Львівської області.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти направлення справи на додаткове розслідування, оскільки не вбачає для цього підстав, оскільки дане клопотання є передчасним, адже потерпілий ОСОБА_3 перебуває у розшуку, як обвинувачений у іншій кримінальній справі, та після його розшуку може бути доставлений в судове засідання.

Підсудний, в судовому засіданні, клопотання підтримав та вважає що справу слід направити на додаткове розслідування.

Заслухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що клопотання є підставним та підлягає до задоволення.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, органами досудового слідства, при проведенні слідчих дій допущено однобічність, неповноту та неправильність, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні і є підставою для направлення справи на додаткове розслідування.

В ході розгляду справи підсудний зазначив, що вини у скоєному злочині він не визнає, даного злочину він не скоював та пояснив, що 14.02.2009 року, в день скоєння злочину, він у м.Львів не їздив та знаходився у с.Конюшки, Мостиського району, Львівської області, де постійно проживає. У м.Львів, він їздить лише для отримання пенсії. Аналогічні покази дані підсудним і на досудовому слідстві. /а.с. 97/

Однак дані покази підсудного в ході досудового слідства взагалі не перевірялись, особи, які могли б підтвердити чи заперечити вказані підсудним обставини досудовим слідством не встановлювались.

В показах свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, враховуючи їх стан алкогольного спяніння на протязі тривалого часу, містяться значні протиріччя щодо дати, часу та подій, які відбувались у кв. № АДРЕСА_1. Також свідок ОСОБА_4 у своїх показах, зазначає, що 14.02.2009 р. у кв. № АДРЕСА_1, був також присутній ще один мужчина на імя ОСОБА_7, який прийшов разом з ОСОБА_5 Вказаний факт в судовому, засіданні підтвердила і свідок ОСОБА_5 /а.с. 15-18, 20-24, 38, 39/

Також згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.02.2009 року вказано, що матеріали з ТП-2 від лікаря Рабчинського, щодо тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_3 надійшли у Залізничний РВ ЛМУ ГУМВС України 16.01.2009 року, хоча згідно обвинувачення подія злочину мала місце лише 14.02.2009 року.

Вказані розбіжності та неточності в ході досудового слідства усунуті не були, належних заходів для встановлення особи на імя ОСОБА_7 досудовим слідством вжито не було, хоча це має важливе значення для встановлення істини у справі, усунення протиріч у показах свідків та підтвердження чи спростування певних обставин справи. Також не встановлено хто саме і в який час викликав медичну допомогу потерпілому, не встановлено та не допитано працівників швидкої медичної допомоги, які прибули за викликом, не витребувано талону виклику та інших документів зі станції швидкої допомоги і не досліджено, як дані докази узгоджуються з показами потерпілих та свідків.

У своїх поясненнях від 05.06.2009 року потерпілий ОСОБА_3 зазначає, що до нього, у лікарню швидкої допомоги приходили працівники міліції та цікавились обставинами отримання тілесних ушкоджень. Однак пояснення давати він відмовився та написав «зустрічну» заяву, про те, щоб довідку з травмпункту не розглядали. /а.с. 8/ Також у матеріалах справи міститься заява потерпілого ОСОБА_3 від 18.02.2009 р. у якій він зазначив, що тілесні ушкодження отримав з власної необережності внаслідок алкогольного спяніння. /а.с. 35/ Заяву аналогічного змісту, потерпілий ОСОБА_3, подав і на адресу суду. Однак будучи допитаний в якості потерпілого 23.06.2009 року, ОСОБА_3 покликався на інші обставини отримання ним тілесних ушкоджень та пояснив, що тілесні ушкодження йому завдав чоловік на ім'я ОСОБА_4. Також потерпілий зазначив, що на вул. Городоцькій у м.Львові, після приїзду швидкої медичної допомоги, до нього підходили два працівники міліції, які розпитували, що трапилось. /а.с 42/

Досудовим слідством не було вжито жодних заходів, щодо усунення розбіжностей у показах потерпілого, не зясовано дійсних причин неодноразової зміни ним показів, не вжито жодних заходів для встановлення та допиту працівників міліції, які, згідно показів потерпілого, відбирали у нього пояснення в день скоєння злочину та у приміщенні лікарні швидкої допомоги.

Також у порушення норм ст. 174 КПК України слідчим не предявлено для впізнання потерпілому та свідкам підсудного ОСОБА_2, хоча у показах потерпілого та свідків не зазначається прізвище підсудного, а лише вказується особа на імя ОСОБА_4.

Дана неповнота досудового слідства не може бути усунута в ході судового розгляду, оскільки в судові засідання потерпілий та свідок ОСОБА_4 не зявлялись, постанови про їх привід органами внутрішніх справ не виконано, рапортами працівників міліції суд повідомлено, що свідок ОСОБА_4 за адресою, вказаною у матеріалах справи, ніколи не проживали та буд. 19 на вул. Київській у м.Львові взагалі не існує. Потерпілий ОСОБА_3, також за адресами вказаними у матеріалах справи, не проживає та його місцезнаходження на даний час встановити не можливо.

Суд не бере до уваги покликання прокурора на те, що потерпілий ОСОБА_3 перебуває у розшуку, як обвинувачений у іншій кримінальній справі, та після його розшуку може бути доставлений в судове засідання, оскільки прокурором не надано суду жодних підтверджуючих документів, які вказують на оголошення розшуку потрепілого ОСОБА_3 та згідно рапортів працівників міліції від 17 грудня 2010 року потерпілий ОСОБА_3 за вказаними адресами не проживає та його місцезнаходження встановити не можливо. Про перебування потерпілого ОСОБА_3 в розшуку у вказаних рапортах взагалі не йдеться.

Крім того, досудове слідство у даній справі проведено неповно оскільки всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КК України не були досліджені обставини, які мають істотне значення для належного вирішення справи а саме: згідно обвинувачення підсудний ОСОБА_2 завдав потерпілому тілесні ушкодження за допомогою ножа, однак, досудовим слідством не вжито жодних заходів, таких, як обшук, огляд та інших необхідних слідчих дій для встановлення знаряддя злочину ножа, належне дослідження якого є необхідним для встановлення істини у справі.

Також у висновку експерта від № 262/09 від 23.06.2009 року, який покладений в основу обвинувачення, не зазначено, що отримані потерпілим ОСОБА_3, тілесні ушкодження настали чи могли настати саме 14.02.2009 року.

Крім того в матеріалах справи містяться вказівки прокурора від 25.08.2009 року, щодо слідчих дій, які необхідно провести в ході досудового слідства у даній справі. Дані вказівки прокурора слідчим, в ході проведення досудового слідства, виконані не були, хоча згідно ст. 227 КПК України вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства у звязку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, дані в порядку, передбаченому КПК України, є для цих органів обовязковими.

Враховуючи наведене суд вважає, що досудове слідство у даній справі проведено неповно, під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були допитані та встановлені особи, допит яких має важливе значення для встановлення чи спростування певних обставин; не встановлений та досліджений в якості речового доказу ніж, як знаряддя злочину, для підтвердження чи спростування обставин справи, органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані норми кримінально-процесуального кодексу України і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

З метою усунення зазначених недоліків, в ході розгляду справи, судом скеровано відповідне судове доручення на адресу слідчого СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області Слободи А.В., доручивши йому до 17 грудня 2010 року перевірити факт перебування підсудного ОСОБА_2 14 лютого 2009 року у с.Конюшки, Мостиського району, Львівської області, встановити осіб, які б могли підтвердити чи заперечити вказані підсудним обставини, встановити знаряддя злочину ніж та долучити його в якості речового доказу. Однак, отримавши дане доручення та маючи достатньо часу для його виконання, слідчий судове доручення безпідставно не виконав та не повідомив суд про причини його невиконня.

Також причини невиконня судового доручення, в судовому засіданні, не зміг пояснити і прокурор, який безпосередньо зобовязаний контролювати хід виконання судового доручення, що унеможливило усунення неповноти судового слідства в судовому засіданні та без усунення цих недоліків справа не може бути розглянута в суді. Крім того, в ході розгляду справи, представником державного обвинувачення, не було заявлено жодних клопотань та не висловлено будь-яких думок з приводу усунення вказаних недоліків в ході судового розгляду.

Таким чином суд вважає, що зазначена неповнота та неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні і тому кримінальну справу слід направити на додаткове розслідування де необхідно усунути вказані недоліки.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_2, підписку про невиїзд, слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 22, 64, 281 КПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»№ 2 від 11.02.2005 року, -

П О С Т А Н О В И В:

кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 121 ч.1 КК України направити прокурору Залізничного району міста Львова для проведення додаткового розслідування в ході якого провести необхідні слідчі дії для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині постанови а саме: встановити особу на імя ОСОБА_7, встановити хто саме і в який час викликав медичну допомогу потерпілому, встановити та допитати працівників швидкої медичної допомоги, які прибули за викликом, витребувати талон виклику та інші документи зі станції швидкої допомоги, встановити та допитати працівників міліції, які, згідно показів потерпілого ОСОБА_3, відбирали у нього пояснення в день скоєння злочину та у приміщенні лікарні швидкої допомоги, перевірити факт перебування підсудного ОСОБА_2 14 лютого 2009 року у с.Конюшки, Мостиського району, Львівської області, встановити осіб, які б могли підтвердити чи заперечити вказані підсудним обставини, встановити знаряддя злочину ніж та долучити його в якості речового доказу, при необхідності провести інші слідчі дії.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_2 підписку про невиїзд, залишити без змін.

На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом семи діб з дня її винесення.

Суддя А.І.Ліуш