Рішення

від 07.03.2008 по справі 26/387-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/387-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.08р.

Справа № 26/387-07

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Барс», м.Дніпропетровськ

До  державного підприємства «Придніпровська залізниця» м. Дніпропетровськ

Про стягнення  вартості  поліпшення об»єкту оренди

                                                                                                               Суддя Н.М.Камша

Представники:

від позивача:  Антонюк С.Ф. –дир., Прокопенко А.В. –предст., дор.22.10.2007р. №2, Шингаренко Т.М. –дор. від 22.10.2007 № 1.

від відповідача: Пащук  В,В. –ю/к, дов. 01.01.2008 р. № 69

                                                    СУТЬ СПОРУ:

   Товариство з обмеженою відповідальністю «Барс», м. Дніпропетровськ (далі-позивач) звернулось з позовом до державного підприємства «Придніпровська залізниця»м. Дніпропетровськ  (далі –відповідач) про стягнення вартості витрат на поліпшення орендованого майна на суму 446 300 грн.

   У судовому засіданні 04.03.2008 року  позивачем уточнено позовні вимоги, позивач просив стягнути вартість витрат на  поліпшення орендованого майна на суму 372 154 грн.

   Крім того, позивач просив відновити пропущений строк для подачі заяви про відшкодування вартості витрат на поліпшення майна за договором оренди.

   Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03.09.1993 р по 30.06.2006 р. позивач  орендував у відповідача майно, яке на  протязі  строку дії договору оренди за згодою орендодавця поліпшив, ці поліпшення вважає такими, що не можуть бути відокремлені від предмету оренди без його пошкодження, і тому, посилаючись на положення статті 778 Цивільного кодексу України (ЦК України), просить стягнути з відповідача вартість необхідних витрат на поліпшення об»єкту оренди.

   Відповідач позов не визнав,  посилаючись на те, позивачем не отримано в належній формі погодження орендодавця на проведення поліпшень,  а особи, які за ствердженням позивача погоджували проведення поліпшень, не мали таких повноважень. Крім того, відповідач вважає, що  із поданих позивачем доказів неможливо встановити  вартості необхідних витрат саме на поліпшення об»єкту оренди, а при поверненні об»єкту оренди позивачем сторонами не був зазначений факт поліпшення орендарем орендованого майна. Відповідач також не вбачає поважних причин для відновлення строку позовної давності і просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

   У судовому засіданні 04.03.2008 року представником позивача було заявлено клопотання про призначення судової експертизи для визначення вартості  проведених поліпшень. Згідно з ч.1 ст.41 ГПК України судова експертиза призначається  для роз»яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки визначити вартість поліпшень господарський суд може з доказів, поданих сторонами.

   У судовому засіданні 04.02.2008 р. оголошена перерва до 04.03.2008 р.

   Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу  сторонами не заявлялось.

   За згодою представників сторін у судовому засіданні 04.03.2008 р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

   Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

   03.09.1993 р. між позивачем та Дніпропетровським вагонним депо Придніпровської залізниці укладено договір  на надання в орендне користування       приміщень і обладнання Дніпропетровського вагонного депо, договір укладено строком на 5 років, предметом договору була, зокрема, площадка для збереження металу.

   01.07.1994 р. між позивачем та Дніпропетровським державним підприємством по перевезенню вантажів та пасажирів Придніпровської залізниці укладено договір № 33/ДНтех на передачу в орендне користування приміщень та обладнання Дніпропетровського вагонного депо, предметом якого було теж майно, що і по договору від 03.09.1993 р.

   01.02.1996 року був укладений аналогічний договір на строк –1 рік.

   18.02.1998 р. ці ж сторони уклали договір № 0119.98-А/ДНтех , по якому позивачу передавалось нежиле приміщення площею 35,28 м.кв. в адміністративній будівлі Дніпропетровського пасажирського вагонного депо. У цей же день укладено договір оренди № 0120.98-А/ДНТех  на оренду нежилого приміщення площею 37,3 м.кв. в будівлі Дніпропетровського пасажирського вагонного депо для виробництва капрону та договір № 0121.98-А/ДНТех  за яким передавався позивачу в оренду критий майданчик для ремонту акумуляторних батарей загальною площею 60 м.кв.

   Відповідно до пункту 5.1 договорів орендарю надавалось право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переоснащення, що зумовлює підвищення його вартості Пунктами 9.5 вищеозначених договорів передбачено, що при розірванні договорів поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних засобів з дозволу орендодавця, визнаються власністю орендаря.    

   01.11.2001 р. між позивачем та відповідачем по даній справі укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ПрНГСор/181-01/-142  та додаткову угоду до цього договору за яким позивачу надавались в оренду виробничі приміщення загальною площею 679,78 м.кв.

   Пунктом 5.2.2  орендар мав право виконувати з дозволу орендодавця за власні кошти реконструкцію, технічне переобладнання та поліпшення орендованого майна, а у випадку розірвання даного договору залишити собі проведені покращення орендованого майна, здійснені за власні кошти, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без його ушкодження. (п.5.2.3 договору). Договором  (п.8.6) також передбачено,  що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна  не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані  поліпшення –власністю орендодавця.

   Договір був укладений строком на 1 рік –з 01.11.2001 р. до 01.11.2002 р. Після цього орендар продовжував користуватись майном,  сплачував орендну плату, однак договір оренди у встановленому порядку укладено не було.    Орендоване майно повернуто орендодавцю 30.06.2006 р. Вказане підтверджується матеріалами справи і не оспорюється сторонами.

   В період з 1998 по 2001 рік позивачем проведено реконструкцію площадки для збереження металу, внаслідок якого з»явилась тимчасова споруда виробничого призначення, на відшкодування вартості витрат по будівництву якої наполягає позивач.

   Оскільки поліпшення об»єкту оренди відбувалась у період  з 1998 по 2001 рік, слід керуватись положеннями Цивільного кодексу Української РСР 1963 р.та чинною на той час редакцією Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

   Стаття  272 Цивільного кодексу Української РСР передбачала, що в разі проведення з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором. Зроблені наймачем без дозволу наймодавця поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для майна і якщо наймодавець не погодиться відшкодувати їх вартість, можуть бути вилучені наймачем. Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.    

   Частина друга статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»( в редакції, чинній на час проведення поліпшень)  передбачала, що орендарі вправі залишити за собою проведені ними поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок даних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар  за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов»язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без  згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

   Таким чином, орендар мав  отримати від орендодавця згоду на здійснення таких поліпшень,  довести суду вартість проведених витрат   та неможливість відокремлення проведених поліпшень від орендованого майна.

   Щодо отримання згоди на здійснення поліпшень, то тут слід зазначити наступне.

   Позивачем не надано суду  письмової згоди орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого майна  як єдиного документа.

   Як доказ  погодження проведених поліпшень позивач надав креслення Плану реконструкції площадки оборотного водопостачання та частини реконструкції складу.  Цей План погоджено 28.09.2000 р. з начальником ЛВЧД-1  В.С. Черепановим та затверджено 29.09.2000р. заступником начальника дороги з пасажирських перевезень А.В.Кутько. та проектну документацію на заготівельне відділення та складське приміщення, яка була затверджена   11.03.98 р.головним інженером ЛВЧ-1 Солярчиним Я.В. Тобто проектна документація погоджена орендарем з орендодавцем, однак  позивачем не подано доказів того, що з орендодавцем погоджена також і кошторисна документація   на проведення поліпшень орендованого майна за рахунок орендаря.  

   За таких обставин господарський суд не вважає доведеним факт погодження проведення поліпшень орендованого майна в період з 1998 по 2001 рр.

   В підтвердження понесених витрат на поліпшення орендованого майна позивачем подано калькуляції, первинні документи на придбання будівельних матеріалів, однак із їх змісту неможливо зробити висновок про те, яку кількість і якої вартості  матеріали були витрачені на проведення поліпшень, яким чином оплачені роботи,  будівельні матеріали, конструкції тощо.

   Згідно зі ст.33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

   Позивач не довів доказами належного погодження з орендодавцем проведення поліпшень об»єкту оренди та вартості витрат на  його поліпшення .

   Зважаючи на це, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову.

   Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід віднести на позивача.

   Керуючись ст.ст.1,33,43, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

   В задоволенні позову –відмовити.

Суддя                                                                                                       Н.М.Камша

Дата підписання  рішення,

оформленого згідно зі ст. 84 ГПК України –06.03.2008 р.