Постанова

від 12.05.2008 по справі 26/387-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/387-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2008                                                                                   Справа № 26/387-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Павловського П.П. (доповідача)

суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

при секретарі судового засідання Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Стефлюк Ю.В. представник, довіреність №б/н від 09.04.08;

від позивача: Прокопенко А.В. представник, довіреність №3 від 12.03.08;

від позивача: Антонюк С.Ф., посвідчення №01 від 17.01.06, директор;

від відповідача: Романов Д.М. представник, довіреність №59 від 01.01.08; розглянувши  матеріали апеляційної скарги товариства з  обмеженою відповідальністю компанії "Барс", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.08р. у справі №26/387-07

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Барс", м. Дніпропетровськ

до: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення вартості поліпшення об'єкту оренди.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "БАРС" (орендар), м. Дніпропетровськ звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства Придніпровська залізниця, м. Дніпропетровськ (далі - орендодавець) про відшкодування вартості витратна поліпшення майна за договором оренди.

З 03.09.1993 р по 30.06.2006 р. позивач орендував у відповідача майно, яке протягом строку дії договору оренди за згодою орендодавця поліпшив, ці поліпшення вважає такими, що не можуть бути відокремлені від предмету оренди без його пошкодження, і тому, посилаючись на положення статті 778 Цивільного кодексу України (ЦК України), просить стягнути з відповідача вартість необхідних витрат на поліпшення об'єкту оренди.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04 березня 2008 року по справі № 26/387-07 ( суддя Камша Н.М.) в задоволені позову відмовлено.

При винесені рішення Господарський суд Дніпропетровської області виходив з того що орендар фактично не отримав від орендодавця згоду на здійснення поліпшень орендованого майна. Позивачем не надано письмової згоди орендодавця як документа. Господарський суд не вважає доведеним факт погодження проведених поліпшень орендованого майна та вартості витрат на його поліпшення, згідно ст. 33 ГПК України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. В апеляційній скарзі позивач послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, норм Конституції України; цивільного законодавства про правочини, положень господарського процесуального закону. Просить суд   скасувати прийняте Господарським судом Дніпропетровської області рішення   та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з "явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Розгляд апеляційної скарги відкладався до 12.05.08р. в зв»язку із заявленим клопотанням представником відповідача про відкладення розгляду справи у зв"язку із знаходженням повноважного представника у відрядженні.

07.05.08 р. представник відповідача надав до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу, де обґрунтував відповідні заперечення проти позову.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи з 03.09.1993 р по 30.06.2006 р. позивач орендував у відповідача майно, яке протягом строку дії договору оренди за згодою орендодавця поліпшив, ці поліпшення вважає такими, що не можуть бути відокремлені від предмету оренди без його пошкодження, і тому, посилаючись на положення статті 778 Цивільного кодексу України (ЦК України), просив стягнути з відповідача вартість необхідних витрат на поліпшення об'єкту оренди.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, позивачем не отримано в належній формі погодження орендодавця на проведення поліпшень, а особи, які за ствердженням позивача погоджували проведення поліпшень, не мали таких повноважень.

Крім того, відповідач вважає, що   із поданих позивачем доказів неможливо встановити   вартості необхідних витрат саме на поліпшення об'єкту оренди, а при поверненні об'єкту оренди позивачем сторонами не був зазначений факт поліпшення орендарем орендованого майна.

04.03.2008 року до Господарського суду Дніпропетровської області представником позивача було заявлено клопотання про призначення судової експертизи для визначення вартості проведених поліпшень. Згідно з ч.1 ст.41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки визначити вартість поліпшень господарський суд може з доказів, поданих сторонами.

В період з 1998 по 2001 рік позивачем проведено реконструкцію площадки для Мереження   металу,    внаслідок   якого   з'явилась   тимчасова   споруда   виробничого призначення, на відшкодування вартості витрат по будівництву якої наполягає позивач.

Оскільки поліпшення об'єкту оренди відбувалась у період з 1998 по 2001 рік, слід керуватись положеннями Цивільного кодексу Української РСР 1963 р. та чинною на той час редакцією Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Стаття  272 Цивільного кодексу Української РСР передбачала, що в разі проведення з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором. Зроблені наймачем без дозволу наймодавця поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для майна і якщо наймодавець не погодиться відшкодувати їх вартість, можуть бути вилучені наймачем. Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.

Частина друга статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"( в редакції, чинній на час проведення поліпшень) передбачала, що орендарі вправі залишити за собою проведені ними поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок даних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо, орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Суд першої інстанції вірно зазначив що орендар мав отримати від орендодавця згоду на здійснення таких поліпшень, довести суду вартість проведених витрат та неможливість відокремлення проведених поліпшень від орендованого майна.

Щодо отримання згоди на здійснення поліпшень, то тут слід зазначити наступне.

Позивачем не надано письмової згоди орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого майна як єдиного документа.

Як доказ погодження проведених поліпшень позивач надав креслення Плану реконструкції площадки оборотного водопостачання та частини реконструкції складу. Проектна документація погоджена орендарем з орендодавцем, однак позивачем не подано доказів того, що з орендодавцем погоджена також і кошторисна документація на проведення поліпшень орендованого майна за рахунок орендаря.

За таких обставин господарський суд не вважає доведеним факт погодження проведення поліпшень орендованого майна в період з 1998 по 2001 pp.

Крім того в підтвердження понесених витрат на поліпшення орендованого майна в суд першої інстанції позивачем було подано калькуляції, первинні документи на придбання будівельних матеріалів, однак із їх змісту неможливо зробити висновок про те, яку кількість і якої вартості матеріали були витрачені на проведення поліпшень, яким чином оплачені роботи, будівельні матеріали, конструкції тощо.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів доказами належного погодження з орендодавцем проведення поліпшень объекту оренди та вартості витрат на його поліпшення .

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що правові підстави для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області - відсутні. Рішення суду першої інстанції не порушує цивільного законодавства про правочини, положень господарського процесуального закону і при його прийнятті судом не порушено норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд  -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Барс", м. Дніпропетровськ   на  рішення   господарського   суду   Дніпропетровської   області     від 04.03.08р. у справі №26/387-07 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської   області від 04.03.08р. у справі №26/3 87-07- залишити без змін.                                                                  

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                     П.П. Павловський

Суддя                                                                                       В.В.Швець

Суддя                                                                                       О.В.Чус