Рішення

від 20.02.2008 по справі 36/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

36/299

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.02.08 р.                                                                               Справа № 36/299                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання Крючковой К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Завод „Ремпобуттехніка” м.Миколаїв

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „РІНГО-СТАР” м.Донецьк

про  стягнення 12 097грн. 42коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Аврамова О.О. по дов.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Закрите акціонерне товариство „Ремпобуттехніка” м.Миколаїв, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „РІНГО-СТАР” м.Донецьк, про стягнення суми попередньої оплати 9 520грн. 00коп., суми інфляції – 892грн. 73коп., 3% річних – 128грн. 71коп., коштів, витрачених на відрядження представника позивача в сумі 1 555грн. 98коп., а всього 12 097грн. 42коп.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №20/04/07 від 20.04.07р., платіжні доручення, рахунок-фактуру, письмову вимогу №80 від 15.05.07р., гарантійний лист б/н від 24.05.07р., заяву №84 від 01.06.07р., накладну, довідку, звіти про використання  коштів витрачених на відрядження, посвідчення про відрядження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду спору був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями №8508642, №8174675, №8339658, №8383916, №8383908, №8265867.

Оскільки про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, неможливість присутності в судовому засіданні представника документально підтверджена не була, в матеріалах справи достатньо документів та доказів для вирішення спору по суті, господарський суд вважає можливим розглянути справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

          Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи  та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

          20.04.07р. позивач, Закрите акціонерне товариство „Завод „Ремпобуттехніка”, та відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „РІНГО-СТАР”, уклали договір №20/04/07.

          Пунктом 1.1 договору сторони визначили, що відповідач зобов'язується передати у власність позивача товар, а позивач у свою чергу зобов'язується  прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

          На виконання умов договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-000016 від 20.04.07р. на суму 94 170грн. 05коп., позивач здійснив передоплату товару в сумі 30 000грн., про що свідчать платіжні доручення №473 від 24.04.07р. на суму 20 000грн. та №459 від 20.04.07р. на суму 10 000грн.

          Враховуючи, що сторони у договорі чітко не визначили термін виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки продукції, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 Цивільного кодексу України.

          Згідно положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги,  якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          У відповідності з наведеною нормою закону позивач 16.05.07р. направив відповідачу письмову вимогу №80 від 15.05.07р. з проханням поставити товар у строк до 18.05.07р.,  або повернути  суму попередньої оплати 30 000грн.

          У відповідь на означену вимогу відповідач направив позивачу гарантійний лист від 24.05.07р., в якому зобов'язався поставити товар у строк до 01.06.07р.

          Однак взяті на себе договірні зобов'язання відповідач належним чином  не виконав, частково поставив позивачу товар на суму 20 480грн. 04коп., про що свідчить накладна №106 від 15.06.07р.

          Товар на суму 9 519грн. 96коп. (а не на суму 9 520грн. як помилково вказує позивач у позовній заяві) відповідачем до теперішнього часу не поставлений, у зв'язку з чим господарський суд робить висновок, що на момент прийняття рішення зобов'язання відповідача перед позивачем залишилось невиконаним, що є порушенням норм статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином,  відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

          Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач порушив взяті на себе зобов»язання та  у встановлений строк не передав позивачу товар, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення  передоплати за непоставлений товар підлягають задоволенню частково в сумі 9 519грн. 96коп.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов'язання також тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, сума 3% річних за період з 27.05.07р. по 12.12.07р. складає 128грн. 71коп., а сума інфляції за період з 27.05.07р. по жовтень 2007р. включно - 892грн. 72коп.

Однак, розрахунок суми інфляції та 3% річних  позивачем здійснено з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки право вимоги у позивача згідно ст. 530 Цивільного кодексу України настало лише 28.05.07р.

Крім того, сума 3% річних та сума інфляції розраховувались позивачем виходячи з суми  9 520грн., а  фактично сума попередньої оплати склала 9 519грн. 96коп.

У зв'язку з цим господарський суд здійснив перерахунок 3% річних та суми інфляції.

За розрахунком суду сума 3% річних склала 132грн. 94коп. (9519,96грн.х169днівх3%/365) а сума інфляції 917грн. 34коп., однак враховуючи те, що позивач просить стягнути 3% річних та суму інфляції в меншому розмірі, господарський суд позовні вимоги в цій частині вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

          Крім того, як вбачається з позовної заяви, у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань позивач звернувся з заявою №84 від 01.06.07р. до УБОЗ УМВС України Миколаївський області за захистом свого порушеного права, і 03.06.07р. представник позивача Кетов О.С. та представник УБОЗ виїхали до м.Донецька, де зустрічалися з директором підприємства відповідача Фурсовим А.В., який пообіцяв відвантажити товар. Повторно представник позивача був відряджений до м.Донецька 10.06.07р. для врегулювання питання щодо поставки відповідачем товару.

          У зв'язку з цим позивач вважає, що він зазнав збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання у вигляді коштів на відрядження з 03.06.07р. по 05.06.07р. в сумі 1 267грн. 98коп. та коштів на відрядження з 10.06.07р. по 12.06.07р. в сумі 288грн., а всього 1 555грн. 98коп., які він і просить суд стягнути з відповідача.

          В підтвердження цих вимог позивач надав суду звіти про використання коштів, наданих на відрядження та посвідчення про відрядження на ім'я Кетова О.С.

          При цьому, як на підставу заявлених вимог позивач посилається на ст. 225 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України  та ст. 224 Господарського кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредитору у повному обсязі завдані порушенням збитки, включаючи реальні збитки та упущену вигоду.

У відповідності з ст. 225 Цивільного кодексу України до складу збитків включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  а також  неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною.

Крім того, необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків  за загальними правилами є:

-          протиправність поведінки особи;

-          збитки, як результат протиправної поведінки;

-          причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;

-          вина  особи, що заподіяла збитками;

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад  цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним  взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд вважає, що позивачем не доведено той факт, що відрядження представника позивача Кетова О.С. до м.Донецька у період з 03.06.07р. по 05.06.07р. та з 10.06.07р. по 12.06.07р. було пов'язане саме з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору №20/04/07 від 20.04.07р.

Крім того, ухвалами  від 26.12.07р., 15.01.08р., 21.01.05р., 14.02.05р., суд зобов'язав позивача надати докази прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками, однак такі докази суду надані не були.

З огляду на вищевикладені обставини суд дійшов до висновку, що позивач не довів належним чином та допустимими доказами всіх умов цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків, а саме прямий причинно-наслідковий зв»язок між діями відповідача та збитками, тобто не довів (у розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України) ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог,  у зв»язку з чим  у вимогах позивача в частині відшкодування витрат по відрядженню представника позивача в сумі 1 555грн. 98коп. відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

          На підставі вищевикладеного, згідно ст. ст. 509, 525, 526, 530, 614, 623, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 224, 225 Господарського кодексу України,  керуючись ст. ст.  33, 49, 82, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

          Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Ремпобуттехніка” м.Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю „РІНГО-СТАР” про стягнення 12 097грн. 42коп.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РІНГО-СТАР” ЄДРПОУ 33257487 (м.Донецьк, вул. І.Ткаченко, 125, кім.8-9; 83112, м.Донецьк, вул. Горлівська,5;  р/р26008198006841 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк” м.Донецьк, МФО 335593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Ремпобуттехніка” ЄДРПОУ 05406646 (54008, м.Миколаїв, Внутриквартальний проїзд,2, р/р2600530011359 в Миколаївській обласній ФАКБ „Укрсоцбанк”, МФО 326018) основний борг в сумі 9 519грн. 96коп., суму інфляції 892грн. 73коп., 3% річних в сумі 128грн. 71коп.,  витрати по сплаті держмита в сумі 105грн. 41коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 102грн. 82коп.

          Видати наказ.

          В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.          

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Будко Н.В.