Рішення

від 22.02.2011 по справі 9/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/26

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.02.11 р.                                                                                    Справа № 9/26                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідеал-2007”, м.Торез, Донецька область

до відповідача Державного підприємства „Торезантрацит”, м.Торез, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 55 862грн.05коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

З 22.02.2011р. о 15год.40хв. по 22.02.2011р. о 16год.55хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ідеал-2007”, м.Торез, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Державного підприємства „Торезантрацит”, м.Торез, Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 55 862грн.05коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 38 352грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 14 228грн.59коп. та 3% річних в розмірі 3 281грн.46коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №43 від 02.01.2008р., специфікацію №1 до наведеного договору, рахунок-фактуру №ОО-27 від 21.01.2008р., видаткову накладну №ОО-00027 від 24.01.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОГ №569883 від 24.01.2008р.

Відповідач 22.02.2011р. надав відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно з яким останній визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 38 352грн.00коп., проти стягнення інфляційних витрат в розмірі 14 228грн.59коп. та 3% річних в розмірі 3 281грн.46коп. заперечує.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8757932 Державне підприємство „Торезантрацит”, м.Торез, Донецька область станом на 14.02.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

02.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ідеал-2007” та Державним підприємством „Торезантрацит” укладений договір поставки №43, відповідно з яким продавець (позивач) зобов'язується поставити у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти продукцію, що постачається, у його власність та своєчасно її оплатити, у відповідності з умовами даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється у кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, узгоджені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Кількість, строки, ціна та якісні характеристики продукції, узгоджуються сторонами у специфікаціях,  які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.3 договору).

На виконання умов договору, сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки №43 від 02.01.2008р., якою останні визначили кількість, асортимент, ціну та строк поставки товару, а саме – січень 2008р.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 38 352грн.00коп., що підтверджує видатковою накладною №ОО-00027 від 24.01.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Наразі, наведена накладна не містить безпосереднього посилання на договір поставки №43 від 02.01.2008р., проте суд вважає, що постачання продукції за видатковою накладною №ОО-00027 від 24.01.2008р. здійснювалось на підставі договору поставки №43 від 02.01.2008р., оскільки кількість, асортимент та ціна продукції поставленої за наведеною накладною співпадає з кількістю, асортиментом та ціною продукції зазначеними у специфікації №1 до договору поставки №43 від 02.01.2008р.

Таким чином, фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеній накладній в графі „Отримав(ла)” та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОГ №569883 від 24.01.2008р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень (копія довіреності додана до матеріалів справи).

Відповідно до п.4.2 договору, розрахунки за продукцію, що постачається, постачальником за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 30 банківських днів з моменту поставки продукції.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем за видатковою накладною №ОО-00027 від 24.01.2008р. товару є 06.03.2008р.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 38 352грн.00коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 38 352грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 38 352грн.00коп.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов'язані із визнанням позову в частині стягнення суми основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 38 352грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідеал-2007”, м.Торез, Донецька область щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 38 352грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 14 228грн.59коп. та 3% річних в розмірі 3 281грн.46коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума інфляційних витрат становить суму в розмірі 14 228грн.59коп. за період прострочення з березня 2008р. по грудень 2010р. (включно) та сума 3% річних становить суму в розмірі 3 281грн.46коп. за період прострочення з 25.02.2008р. по 31.12.2010р. (включно).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних витрат, суд зазначає, що розмір інфляційних витрат не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 14 228грн.59коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, розглянувши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, враховуючи встановлені судом кінцеві строки оплати товару, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 3 281грн.46коп. за період прострочення з 25.02.2008р. по 31.12.2010р. (включно) підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 3 244грн.20коп. за період прострочення з 07.03.2008р. по 31.12.2010р. (включно).

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                                ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідеал-2007”, м.Торез, Донецька область до відповідача, Державного підприємства „Торезантрацит”, м.Торез, Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 55 862грн.05коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 38 352грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 14 228грн.59коп. та 3% річних в розмірі 3 281грн.46коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Торезантрацит” (за адресою: вул. Енгельса, б.88, м.Торез, Донецька область, 86600, код ЄДРПОУ 32366906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідеал-2007” (за адресою: вул. Енгельса, б.79, м.Торез, Донецька область, 86600, р/р 26000010049698 у відділенні „Східне” ПАТ ВТБ Банк м.Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 34546288) суму заборгованості в розмірі 38 352грн.00коп., інфляційні витрати в розмірі 14 228грн.59коп., 3% річних в розмірі 3 244грн.20коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 558грн.25коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.84коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 22.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.                               

Повне рішення складено 28.02.2011р.