Рішення

від 29.01.2008 по справі 47/307

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/307

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/307

29.01.08

За позовом      Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

                         державної адміністрації) “Київреклама”

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю “Нью Лоджик”

про                    стягнення  70 402,44 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача:      Ковальчук О.В. –предст.(дов. № 196-1672/КР від 21.06.2007р.);

Від відповідача:  не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

           Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок невиконання зобов'язань за Договором № 763/ТК від 01.05.2003р. в розмірі –56 304,00 грн. основного боргу, 804,82 грн. пені, 3% річних у сумі 3 144,00 грн., 10 149,62 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2007 року було порушено провадження в справі № 47/307 та призначено до розгляду на 28.11.2007 року.

28.11.2007р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2007р. розгляд справи було перенесено на 20.12.2007р.

20.12.2007р. розгляд справи було перенесено на 29.01.2008р.

В судових засіданнях 28.11.2007р., 20.12.2007р. та 29.01.2008р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалах суду від 05.10.2007р., 28.11.2007р., 20.12.2008р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судові засідання 28.11.2007р., 20.12.2007р. та 29.01.2008р. представник відповідача не з'явився. Причини неявки суду не повідомив, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва заяв, клопотань, до сектору № 47 по справі № 47/307 не надходило.

          Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нью Лоджик”, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

                                                                  ВСТАНОВИВ:

           01.05.2003 року між Позивачем –Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” в якості робочого органу, з однієї сторони, і Відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Ною Лоджик” в якості розповсюджувача зовнішньої реклами, з іншої, був укладений Договір        № 763, предметом якого є надання у тимчасове користування місце для розташування об'єкту зовнішньої реклами.

          За умовами Договору позивач зобов'язався надати в тимчасове користування місце для розташування об'єктів зовнішньої реклами (надалі –ОЗР), а відповідач взяв на себе зобов'язання використовувати надане місце за цільовим призначенням та здійснювати оплату у період користування наданим позивачем місцем.

Згідно з п.2.1. вищенаведеного Договору, Робочий орган надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування місце(я) за адресою(ами) згідно Додатку(ів), який(і) є невід'ємною частиною цього Договору, на підставі погодженої дозвільної документації на розташування об'єктів зовнішньої реклами (надалі –ОЗР), відповідно до порядку, а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце за цільовим призначенням –для розміщення ОЗР, здійснює оплату за право користування місцем(ями) та звільняє у триденний термін місце(я) після закінчення терміну дії цього Договору в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозвільної документації.    

Відповідно до п. 2.3. вищенаведеного Договору місце надається для розташування тільки тих об'єктів, що вказані у Додатках даного Договору.

Згідно з п.3.4.2 вищевказаного Договору Розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) повинен сплатити Робочому органу (позивачу), на підставі рахунку-фактури, вартість обстежень місць розташування ОЗР у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів (в.т.ч ПДВ) за кожне місце розташування ОЗР.

Пунктом 4.3. вищенаведеного Договору передбачено, що плата за право тимчасового користування місцем(ями) сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами кожного місяця, до 20 числа місяця, попереднього за розрахунковим, на розрахунковий рахунок Робочого органу, на підставі рахунку –фактури останнього.

Відповідно до п.6.2. Договору № 763 від 01.05.2003р. за несвоєчасну або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем(ями), Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі 0,3 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін , за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У відповідності з Додатком №1 до Договору № 763 від 01.05.2003р., позивачем було надане відповідачу місце у тимчасове користування для розташування об'єкту зовнішньої реклами за адресою: Шевченківський р-н, вул. Михайлівська, 2.

На виконання п.2.1. Договору № 763 від 01.05.2003р. Київською міською державною адміністрацією головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва було видано Дозвіл № 00666-03 Товариству з обмеженою відповідальністю “Нью Лоджик” на розміщення об'єкта зовнішньої реклами по вул. Михайлівська, 2.

Згідно умов вищевказаного Договору та позовної заяви позивачем було виставлено відповідачу рахунки –фактур: №17213 від 04.10.2004р.( на суму –6 624,00 грн.), №20993 від 30.12.2004р.(на суму –6 624 грн.), №25313 від 31.03.2005р.(на суму –6 624,00 грн.), №30311 від 30.06.2005р.(на суму –6 624,00грн.), №35969 від 30.09.2005р.(на суму 1 656,00 грн), №40755 від 24.10.2006р.(на суму –8 280,00 грн.), №60339 від 15.03.2006р.(на суму –4 968,00 грн), №60340 від 15.06.2006р.(на суму –4 968,00 грн.), №60341 від 05.12.2006р.(на суму –9 936,00 грн.), а загалом на суму –56 304,00грн, що відповідачем сплачені не були, тобто, відповідно до пояснень представника позивача та вищенаведених рахунків, у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі –56 304,00грн.

28.02.2006р. позивачем було надіслано претензію №043-2306/КР, в якій Робочий орган (позивач) вимагав оплатити основну заборгованість та суму пені за надане право користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами, яка відповідачем була отримана, про що свідчить поштове відправлення.

Відповідач, згідно позовної заяви та пояснень представника позивача, залишив вищенаведену претензію без відповіді та борг не сплатив.

На день розгляду справи у суді 29.01.2008р., за розрахунком позивача, відповідно до вищенаведених рахунків та умов Договору № 763 від 01.05.2003р., відповідач не сплатив на користь позивача  грошові кошти у розмірі –56 304,00грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Стаття 283 ч.1, 3, 6 Господарського кодексу України встановлює, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси. Згідно з ч.6 ст. 283 ГКУ до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття  284 ч.1 Господарського кодексу України передбачає, що істотними умовами договору є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання її амортизаційних відрахувань; відновлення орендного майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України передбачена орендна плата, яку орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 623 ч.1 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст.759 ч.1 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 760 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і я5ка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживчі речі).

Статтею 762 ч.1 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.  

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама”–умови Договору № 763 від 01.05.2003р. виконав належним чином, надавши відповідачу в тимчасове користування місце для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Нью Лоджик”– умови зазначеного Договору вчасно не виконав –прострочив оплату за користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, що було надане позивачем, у сумі –56 304,00грн.(згідно рахунків №17213 від 04.10.2004р., №20993 від 30.12.2004р., №25313 від 31.03.2005р., №30311 від 30.06.2005р., №35969 від 30.09.2005р., №40755 від 24.10.2006р., №60339 від 15.03.2006р., №60340 від 15.06.2006р., №60341 від 05.12.2006р. ). На даний час у Товариства з обмеженою відповідальністю “Нью Лоджик” перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” існує заборгованість в сумі –56 304,00 грн., яка ним не погашена та підлягає стягненню у судовому порядку. А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості по оплаті рахунків за надане в тимчасове користування місце для розміщення об'єктів зовнішньої реклами  за Договором  № 763 від 01.05.2003 року в розмірі 56 304,00 грн. законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 625 Цивільного кодексу України 16.01.03  №435-VI встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.                    

          Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до статті 611 вищезазначеного кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

          Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року № 543/96 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Статтею 232 ч. 6 Господарського кодексу України визначений порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи вищевикладене, та оскільки відповідач свої зобов'язання перед позивачем належним чином вчасно не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем складає 56 304,00 грн., і на даний час ним не погашена, тобто судом встановлено, що на даний час є прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором    № 763 від 01.05.2003р., враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором, суд дійшов висновку що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а розмір пені за розрахунком позивача складає:804,82 грн., що судом перевірений, але за розрахунком суду розмір пені складає: 749, 70 грн.   ( 9 936,00грн.(сума заборгованості за рахунком № 60341) х (8,5% х 2-(подвійна облікова ставка НБУ від 06.06.2006р. № 14-011/1373-6039) х 162(кількість прострочених днів))/ 365 днів, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданого позивачем на тимчасове користування місця для розміщення об'єкту зовнішньої реклами за Договором   № 763 від 01.05.2003р. визнається судом законною та обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково у сумі –749,70 грн.

Враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за Договором, а судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а розмір 3 % за період прострочення з листопада 2004 року по вересень 2007 року відповідно до розрахунку позивача складає: 3 144,00 грн., що судом перевірений та з яким суд погодився, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором є законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі –3 144,00 грн.

Суд врахувавши, що з 24 жовтня 2004 року (остаточний термін коли оплата повинна була бути здійснена відповідно до умов Договору) по 20 вересня 2007 року (момент визначений позивачем в позовній заяві до якого він здійснює нарахування втрат від інфляції) відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором, заборгованість відповідача перед позивачем складає 56 304,00 грн. і на даний час не погашена, а позивач заявив вимогу про сплату суми боргу  відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції, прийшов до висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню. Згідно доданих до позову розрахунків індексу інфляції в період прострочення відповідачем виконання зобов'язання з жовтня 2004 року по вересень 2007 року включно, який судом перевірено і з яким суд погоджується, сума інфляційних витрат складає:10 149,62 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання за Договором є законною та обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме у сумі –10 149,62 грн.

           Державне мито і  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама”  до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нью Лоджик” – задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нью Лоджик” (код ЄДРПОУ 24724458, індекс 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 7/14, оф.66, р/р 260090551700001 в київське міське відділення АКІБ “УкрСіббанк”, МФО 300733, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама”  (код ЄДРПОУ 26199714, індекс: 01030,  м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 12-А, р/р 2600633013122 в Києво-Святошинському відділенні КФ ВАТ “Хрещатик” , МФО 300830) суму заборгованості (основного боргу) в розмірі 56 304 (п'ятдесят шість тисяч триста чотири) грн. 00 коп., 749 (сімсот сорок дев'ять) грн. 70 коп. –пені, 10 149 (десять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 62 коп. –інфляційних втрат, 3 144 (три тисячі сто сорок чотири) грн. 00 коп. –3% річних, а також 703 (сімсот три) грн. 45 коп. – витрат по сплаті державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 90 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.           Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України           

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

С.Р.Станік