Рішення

від 30.01.2008 по справі 47/340

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/340

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/340

30.01.08

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми “Камаз –

                         Транс - Сервіс”

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготранссила”

про                    стягнення  18 998,55 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача:      Вашета С.П. –предст.(дов. № б\н від 22.01.2007р.);

Від відповідача:  не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

           Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок невиконання зобов'язань за Договором перевезення    № 22-04/2005 від 22.04.2005 року та заявки № 90 від 13.10.2006 року в розмірі –16 633,00 грн. основного боргу, 1 611,91 грн. пені, 3% річних у сумі 282,88 грн., 470,76 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2007 року було порушено провадження в справі № 47/340 та призначено до розгляду на 05.12.2007 року.

05.12.2007р. розгляд справи було перенесено на 17.12.2007р.

У зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання 17.12.2007р. розгляд справи було перенесено на 30.01.2008р.  

В судових засіданнях 17.12.2007р. та 30.01.2008р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 29.10.2007р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судові засідання 17.12.2007р. та 30.01.2008р. представник відповідача не з'явився. Причини неявки суду не повідомив, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва заяв, клопотань, до сектору № 47 по справі № 47/340 не надходило.

          Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми “Камаз –Транс - Сервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготранссила”, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          22.04.2005 року між Позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС”  в якості виконавця, з однієї сторони, і Відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Енерготранссила” в якості замовника, з іншої, був укладений Договір перевезення № 22-04/2005 від 22.04.2005р., предметом якого є надання послуг по перевезенню вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

          За умовами Договору позивач зобов'язався надати послуги по міжнародному перевезенню вантажів своїм транспортом, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти послуги та оплатити їх вартість.

          Відповідно до п. 2.2. Договору № 22-04/2005 від 22.04.2005р. перевезення виконуються у відповідності з умовами даного Договору, Конвенції домовленості міжнародного дорожнього перевезення вантажів та інших міжнародних угод.

Згідно з п.3.2. вищевказаного Договору замовник зобов'язується оплатити виконавцю перевезення вантажів у відповідності з погодженими ставками.

У відповідності з п.5.1 вищенаведеного Договору розрахунок за виконані транспортні послуги проводиться шляхом переведення грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця протягом 20-ти днів з дня отримання рахунку, якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах.

Згідно з п.5.3 Договору № 22-04/2005р. по закінченню перевезення позивач надає відповідачу оригінал рахунку та CMR з позначками отримувача, податкову накладну та акт виконаних робіт.

Пунктом 6.2. вищенаведеного Договору передбачено, що за прострочку оплати рахунків, замовник, починаючи з 20-го дня отримання рахунку, виплачує виконавцю пеню, у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день.

Графою «тип оплати»Заявок № 42591/90 від 27.10.2006р.(рахунок №41804 від 27.10.2006р.) та № 42613/90 від 30.10.2006р.(рахунок №41838 від 30.10.2006р.) встановлено, що оплата послуг проводиться:  по факту перевезення, протягом 20 банківських днів з дня отримання рахунку (згідно п.5.1.  Договору 22-04/2005 від 22.04.2005р.).

Згідно відмітки вантажоодержувача в графі 24 CMR № 00107 та № 002645 позивачем  було здійснено перевезення на виконання умов Договору № 22-04.2005 від 22.04.2005р.  

27.10.2006р. та 30.10.2006р. позивачем (Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС”) у відповідності з п. 5.3. вищевказаного Договору були направлені відповідачу (Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерготранссила”) –акти здачі –прийому наданих послуг на суму –16 633,00 грн.                 ( 8 307,00 грн. відповідно до рахунку № 41804 та 8 326,00 грн. згідно з розрахунком        № 41838), оригінали рахунків, CMR  з відмітками отримувача та податковою накладною, що підтверджується поштовим повідомленням.

08.02.2007 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист повідомлення вих.        № 112-Н, в якому позивач вимагав оплатити вартість наданих послуг в розмірі 16 633,00 грн. (8 307, грн. згідно рахунку № 41804 від 27.10.2006р. та 8 326,00 грн. відповідно до рахунку № 41838 від 30.10.2006р.), який відповідачем був отриманий, про що свідчить поштове відправлення.

Відповідач, згідно позовної заяви та пояснень представника позивача, залишив вищезазначений лист повідомлення без відповіді та борг не сплатив.           

          Згідно розрахунку викладеному у позові та доповненнях до позовної заяви, основна заборгованість відповідача  станом на день розгляду справи в суді (30.01.2008 року)  по оплаті транспортних послуг за Договором перевезення № 22-04/2005 року не погашена та  складає 16 633,00 грн.

          Господарським кодексом України у статті 175 визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання,  що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а друга сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку і визначені майнові зобов'язання, які    виникають    між    учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним  кодексом  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

          Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу  одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Статтею 316 Господарського кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

                 Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.         

          Стаття 527 вищезазначеного кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо    внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України  за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

           Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “КАМКЗ-ТРАНС-СЕРВІС”–умови Договору № 22-04/2005 від 22.04.2005р. виконав належним чином, надавши відповідачу послуги міжнародного перевезення вантажу на загальну суму –16 633,00 грн., а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерготранссила”– умови зазначеного Договору вчасно не виконав –прострочив оплату за надані послуги у сумі –  16 633,00грн. (8 307,00 грн. відповідно до рахунку № 41804 від 27.10.2006р. та 8 326 грн. згідно рахунку № 41838 від 30.10.2006р.). На даний час у Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготранссила” перед Товариством з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “КАМКЗ-ТРАНС-СЕРВІС” існує прострочена заборгованість у сумі –16 633,00грн., яка ним не погашена та підлягає стягненню у судовому порядку. А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості по оплаті наданих транспортних послуг за Договором перевезення № 22-04/2005 від 22.04.2005 року в розмірі 16 633,00 грн. законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 625 Цивільного кодексу України 16.01.03  №435-VI встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до статті 611 вищезазначеного кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

          Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року № 543/96 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Статтею 232 ч. 6 Господарського кодексу України визначений порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи вищевикладене, та оскільки відповідач свої зобов'язання перед позивачем належним чином вчасно не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем складає 16 633, 00 грн., і на даний час ним не погашена, тобто судом встановлено, що на даний час є прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором    № 22-04/2005 від 22.04.2005 року, враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором, суд дійшов висновку що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а розмір пені складає:   1 611,91 грн. (за розрахунками позивача), що судом був перевірений, але за розрахунком суду розмір пені складає:  8 307,00 грн. (сума згідно рахунку № 41804 від 27.10.2006р. зобов'язання по якій мало бути виконано 30.11.2006р.)) x 17% (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в  період з 01.12.2006р до 31.05.2007р.) : 365 ( кількість днів у році) x 19 (кількість днів до виникнення нового зобов'язання відповідно до рахунку № 41838 від 30.10.2006р. останній день розрахунку якої сплив 18.12.2006р.) = 73,52 грн., 8 326,00 грн. (сума згідно рахунку № 41838 від 30.10.2006р.) + 8 307,00 грн.(несплачений борг станом на 18.12.2006р.) х 17% (подвійна ставка НБУ, що діяла з 19.12.2006р. до 18.06.2007р.) : 365 (кількість днів у році) х 182 (кількість днів до спливу піврічного терміну з якого припиняється нарахування штрафних санкцій відповідно до вимог 232 ГК України) = 1 410,00 грн., а в сукупності ( 73,52 грн. + 1 410,00 грн.) = 1 483,52 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем  послуг міжнародного перевезення вантажу за Договором перевезення № 22-04/2005р. визнається судом законною та обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково у сумі –   1 483,52 грн.

Враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за Договором, а судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а розмір 3 % за розрахунком суду складає:

8 307,00 грн.( сума згідно рахунку № 41804 від 27.10.2006р. зобов'язання по якому мало бути виконано до 30.11.2006р.) : 365 днів х 3 % х 19 днів (прострочення по оплаті з 11.11.2006р.(день отримання відповідачем рахунку) по 30.11.2006р. = 12,98 грн.;      

8 326,00 грн. (суму згідно рахунку № 41838 від 30.10.2006р. зобов'язання по якому мало бути виконано до 18.12.2006р.) + 8 307,00 грн. (несплачений борг станом на 18.12.2006р.) : 365 днів х 3 % х 199 (кількість прострочених днів) = 272, 06 грн. Сумарно за розрахунковий період 3 % річних становлять: 12,98 грн. + 272,06 грн. = 285,04 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором № 22-04/2005 від 22.04.2005р. є законною та обґрунтованою, але такою що підлягає задоволенню в межах суми визначеної позивачем в позовній заяві, а саме в сумі –282,88 грн.

Суд врахувавши, що з грудня 2006 року по липень 2007 року включно, відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором, заборгованість відповідача перед позивачем складає 16 633,00 грн., і на даний час не погашена, а позивачем заявлена вимога про сплату суми боргу відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції, прийшов до висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню. Згідно з доданих до позову розрахунків індексу інфляції  в період прострочення відповідачем  виконання зобов'язання з грудня 2006 року по липень 2007 року складає: 470,76 грн., що судом було перевірено, але за розрахунком суду сума інфляційних витрат складає:

8 307,00грн.(відповідно до рахунку № 41804 від 27.10.2006р.) х 1,009 (індекс інфляції за грудень 2006 року) –8 307,00 грн.=74,77 грн.;

16 633,00 грн.( 8 307,00 грн. - сума заборгованості згідно рахунку № 41804 від 27.10.2006р. + 8 326,00 грн. - сума заборгованості згідно рахунку № 41838 від 30.10.2006р.) х 1,005 (індекс інфляції за січень 2007 року) х 1,006 (індекс інфляції за лютий 2007 року) х 1,002 (індекс інфляції за березень 2007 року) х 1 (індекс інфляції за квітень 2007 року) х 1,006 (індекс інфляції за травень 2007 року) –16 633,00 грн. = 318,20 грн. Сумарно за розрахунковий період індекс інфляції становить: 74,77 грн. + 318,20 грн. = 392,97 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором № 22-04/2005 від 22.04.2005р. є законною та обґрунтованою, але такою що підлягає задоволенню частково, а саме в сумі –392,97 грн.

           Державне мито і  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготранссила” – задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготранссила” (код ЄДРПОУ 33301352, індекс 01103, м. Київ, вул. М.Раскової, 15, оф. 1109, р/р 260071855 в ВАТ  “Кредитпромбанк”, МФО 300863, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС” (код ЄДРПОУ 03567150, індекс: 33027, м. Рівне, вул. Київська, 64-А, р/р 26002301585287 в “Промінвестбанк”, МФО 333335) суму заборгованості (основного боргу) в розмірі 16 633 (шістнадцять тисяч шістсот тридцять три) грн. 00 коп., 1 483 (одна тисяча чотириста вісімдесят три) грн. 52 коп. –пені, 392 (триста дев'яносто три) грн. 97 коп. –інфляційних втрат, 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 88 коп. –3% річних, а також 187 (сто вісімдесят сім) грн. 92 коп. – витрат по сплаті державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 71 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.           Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України           

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

С.Р.Станік