Рішення

від 11.11.2013 по справі 47/340

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/340 11.11.13 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал"

про стягнення 220335,74 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Кондрат Г. А. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал" 179681,42 грн. збитків від інфляції та 40654,32 грн. 3% річних за неналежне виконання відповідачем умов договору підряду на виконання проектних робіт № 002п-08 від 23.01.2008р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Факт невиконання своїх обов'язків відповідачем за договором підряду на виконання проектних робіт № 002п-08 від 23.01.2008р. встановлений в рішенні Господарського суду міста Києва від 20.07.2009р. у справі № 31/217.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2010р. порушено провадження у справі № 47/340, розгляд справи призначено на 15.07.2010р.

15.07.2010р. через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечив з підстав не доведення позивачем факту існування простроченої заборгованості, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2010р. у справі № 31/217 скасовано попередньо винесені судові рішення, а справа скерована на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2010р. провадження в справі № 47/340 зупинено до вирішення пов`язаної господарської справи №31/217 за позовом ВАТ "КиївЗНДІЕП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал" про стягнення заборгованості по договору №002п-08 від 23.01.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2013р. поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 24.09.2013р..

У зв'язку з обранням судді Станіка С. Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду розпорядженням голови Господарського суду м. Києва від 23.09.2013р. по справі № 47/340 призначено повторний автоматичний розподіл та справу № 47/340, відповідно до автоматичного розподілу передано судді Грєховій О. А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2013р. справу № 47/340 прийнято до провадження суддею Грєховою О.А. та відкладено розгляд справи на 14.10.2013, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 14.10.2013р. з'явився представник позивача, через відділ діловодства суду надав документи на виконання вимог ухвали суду від 24.09.2013.

З надано позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств Серія АГ № 499183 станом на 10.10.2013р. ТОВ «Фактор капітал» знаходиться за адресою: 12301, Житомирська область, Черняхівський район, селище міського типу Черняхів, вул. Куйбишева, 77.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду.

Враховуючи, що справа № 47/340 була прийнята Господарським судом м. Києва до свого провадження з додержанням правил підсудності, не зважаючи на зміну місцезнаходження відповідача має бути розглянута в Господарському суді м. Києва.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання суду не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.09.2013 не виконав, про причини неявки суду невідомо.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача в засідання суду та невиконання вимог ухвали суду від 24.09.2013р. перешкоджає вирішенню спору по суті, господарський суд ухвалою від 14.10.2013р. відклав розгляд справи на 11.11.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2013р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.11.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позов мотивовано тим, що 23.01.2008 року між позивачем (проектувальник за договором) та відповідачем (замовник) був укладений договір на виконання проектних робіт № 002п-08, відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався виконати роботи: "Містобудівне обґрунтування, визначення параметрів житлово-адміністративного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом по вулиці Щорса, 19 у Печерському районі м. Києва", а відповідач зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах та у строки, визначені Договором.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.09р. у справі №31/217, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2010р. первісний позов Відкритого акціонерного товариства Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал" про стягнення 757 965,20 грн. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" на користь Відкритого акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" 757965,20 грн. основного боргу, 95913,27 грн. пені та судові витрати. У решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал" до Відкритого акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" про зобов'язання виконати вимоги пункту 3.1.3 договору відмовлено.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 ГПК України). Водночас стаття 33 ГПК України визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

в) законні презумпції ( частина п'ята статті 35 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини.

Оскільки з боку відповідача мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, тому позивач, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього інфляційних в сумі 179681,42 грн. за період з 26.08.2008р. по 27.04.2010р. та трьох процентів річних в сумі 40654,32 грн. за період з 26.08.2008р. по 27.04.2010р., відповідно до наданого розрахунку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 08.06.10р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.10р. та рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.09р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи Господарським судом міста Києва 14.06.2011р. у справі №31/217-16/303 прийнято рішення, яким первісний позов Відкритого акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал" про стягнення 757 965,20 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" на користь Відкритого акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" 757 965,20 грн. основного боргу та судові витрати. У решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал" до Відкритого акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" про зобов'язання виконати вимоги пункту 3.1.3 договору відмовлено.

Вказане рішення вступило в законну силу 27.06.2011р.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999р. у справі № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд вважає безсумнівними факти, встановлені судовим рішенням, яке набрали законної сили по справі № 31/217-16/303, при чому ці факти не можуть ставитись судом під сумнів та є такими, що виключають необхідність додаткового доведення.

Рішенням Господарського судом міста Києва 14.06.2011р. у справі №31/217-16/303 за первісним позовом Відкритого акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал" про стягнення 757 965,20 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал" до Відкритого акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" про зобов'язання виконати вимоги пункту 3.1.3 договору встановлено факти, що відповідно до ст. 35 ГПК України не підлягають доведенню при вирішенні цього спору, а саме: належних доказів вручення відповідачу рахунків-фактур 12.09.2008 р. на суму з ПДВ 638372, 16 грн. та 19.11.2008 р. на суму з ПДВ 159 593, 04 грн., суду не надано, тому встановити строк порушення зобов'язання щодо оплати рахунків неможливо.

Стаття 526 ЦК України та 193 ГК України, визначають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та припинятися виконанням проведеним належним чином згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Судом прийнято до уваги, що інфляційні та три процента річних за прострочення грошового зобов'язання є іншими засобами захисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

Так, відповідно до ст. ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Судова практика, як це визначено у постанові Верховного Суду України від 25.03.2002р. у справі № 8/606, вказує на те, що три процента річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Зокрема те, що інфляційні та три процента річних не є додатковими вимогами за законодавством. В цій постанові зазначено, що стягнення з боржників інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним ними зобов'язанням - обґрунтовані.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. № 1/384-07).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Втім, вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Разом з тим, позивач заявив до стягнення збитки від інфляції та 3% річних у період з 26.08.2008р. до 27.04.2010р., з посиланням на факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду на виконання проектних робіт № 002п-08 від 23.01.2008р. встановлений в рішенні Господарського суду міста Києва від 20.07.09р. у справі №31/217, яке змінене постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2010р.

Однак, як встановлено судом раніше вказані процесуальні документи, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 08.06.10р., а факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду на виконання проектних робіт № 002п-08 від 23.01.2008р. встановлений в рішенні Господарського суду міста Києва від 14.06.2011р. у справі №31/217-16/303, яке вступило в законну силу 27.06.2011р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Проте, правами наданими ст. 22 ГПК України позивач не скористався.

Таким чином, оскільки нарахування інфляційних втрат та 3% річних було здійснено позивачем за період, який почався до того, як у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення 14.11.2013

Суддя Грєхова О.А.