Постанова

від 12.02.2008 по справі 48/399

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/399

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.02.2008                                                                                           № 48/399

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Губенко Н.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Кирик О.В. – представник (дов. № 3 від 26.02.2007);

 від відповідача - Краковна В.М. – директор; Ваколюк Ю.П. – представник (дов. б/н від 10.12.2007);

від третьої особи - повідомлений, але не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Юрій”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2007

 у справі № 48/399  

 за позовом                               Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України

 до                                                   Малого приватного підприємства „Юрій”

 третя особа           Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроресурс"

 про                                                  визнання договору оренди розірваним

 Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2008 продовжено строк розгляду справи № 48/399 на один місяць.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2007 у справі № 48/399 позов Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України до Малого приватного підприємства „Юрій” задоволено частково. Визнано розірваним договір оренди нежитлових приміщень НАН України № 23 від 01.02.2002, виселено Мале приватне підприємство „Юрій” з нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького,42, загальною площею 311,0 кв. м.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Мале приватне підприємство „Юрій” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2007 у справі № 48/399, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог  повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник посилається на те, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України.

Також заявник наголошує на тому, що оскільки у судовому засіданні 24.10.2007, в ході проведення якого було прийнято оскаржуване рішення, відповідач був відсутній, всупереч ст. 85 ГПК України суддею не було отримано його згоди на оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, про що повинно було бути зазначено в протоколі судового засідання (станом на 02.11.2007 протокол судового засідання від 24.10.2007 в матеріалах справи був відсутній).

Особливу увагу апеляційного господарського суду заявник звертає на те, що місцевим господарським судом необґрунтовано встановлено факт прострочення відповідачем сплати орендної плати, оскільки договірні зобов'язання сторін за спірним договором тривають з 01.02.2002, станом на кінець 2004 року у відповідача була переплата по орендним платежам за користування приміщенням, однак, даний факт не був повідомлений суду позивачем, а відповідач не міг надати свої пояснення з даного приводу через неналежне повідомлення його про час та місце розгляду спору.

Заявник заперечує проти встановлення місцевим господарським судом факту отримання відповідачем листа позивача про відмову від договору, з моменту отримання якого договір вважається припиненим. Судом встановлено, що вказаний лист був отриманий гр. Духотою О.М. 16.05.2006, про що останній поставив свій підпис, однак, дана особа не уповноважена відповідачем на отримання адресованої йому кореспонденції, а відтак отримання листа про відмову від договору не уповноваженою на це особою не може бути підставою для припинення договору оренди.

Крім того, заявник заперечує і проти підписання директором відповідача Краковною В.М. акту приймання-передачі приміщень підвалу по вул. Б. Хмельницького, 42 загальною площею 137,1 кв. м., датованого 31.05.2006.

Також в оскаржуваному рішенні зазначається, що керуючий санацією позивача направив проект доповнення до договору оренди № 23 від 01.02.2002 для узгодження і підписання та встановив строк, впродовж якого відповідач повинен або підписати, або повідомити про свою відмову узгодити дане доповнення, однак відповідач не отримував такий документ, а тому у позивача відсутні будь-які підстави для посилання на вказані обставини в якості доказу взаємовідносин з відповідачем по зазначеним в доповненні питанням.

В письмових доповненнях до апеляційної скарги у справі № 48/399 відповідач просить припинити провадження у справі відповідно до ст. 80 ГПК України, оскільки, на його думку, право власності на спірне майно загальною площею 404,9 кв. м. розташованих в м. Києві по вул. Б.Хмельницького за № 42 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю „Євроресурс”, а тому предмет спору у даній справі відсутній.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти тверджень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на наступне: позивач заперечує проти тверджень відповідача про відсутність належного повідомлення останнього про час та місце розгляду справи, так, позивач виконав вимоги ст. 56 ГПК України щодо надсилання копії позовної заяви іншій стороні, докази чого наявні в матеріалах справи, при цьому, директор відповідача Краковна В.М. була присутня в судовому засіданні 18.10.2007; посилання відповідача на порушення судом вимог ст. 85 ГПК України також є безпідставними, оскільки в судовому засіданні 24.10.2007 були досліджені матеріали справи та заслухані пояснення представників сторін, після чого у судовому засіданні було оголошено перерву для виготовлення повного тексту судового рішення у справі; також позивач просить залучити до матеріалів справи копії листів відповідача б/н від 16.01.2004, вих. № 164 від 28.04.2004, копії податкових накладних № 2 від 13.01.2004, № 31 від 02.02.2004; позивач зазначає, що документи, наявні в матеріалах справи та додатково подані до апеляційного господарського суду, підтверджують, що сума заборгованості відповідача за договором № 23 від 01.02.2002 станом на 01.06.2005 становила 26 060,47 грн., протягом червня – вересня 2005 року відповідач не сплачував орендну плату, тобто більше ніж три місяці підряд; враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача з 01.09.2005 виникло обґрунтоване право, передбачене ст. 782 ЦК України на односторонню відмову від договору; також позивач вказує на те, що в матеріалах справи містяться докази направлення на адресу відповідача проекту доповнення до договору оренди № 23 від 01.02.2002 (лист № 2175-05 від 04.11.2005).

Товариство з обмеженою відповідальністю „Євроресурс” у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2007 у справі № 48/399 без змін, а апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Юрій" без задоволення, зважаючи на те, що прийняте рішення є законним та  обґрунтованим.

05.02.2008 представник позивача до початку судового засідання подав клопотання про призначення судової експертизи. У клопотанні позивач посилається на те, що подані відповідачем копії квитанцій до прибуткових касових ордерів: б/н від 23.01.2004 на суму 10 000 грн.; № 1 від 30.01.2004 на суму 14 000 грн.; б/н від 30.01.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 31.01.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 02.02.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 03.02.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 04.02.2004 на суму 2 000 грн.; № 4 від 20.04.2004 на суму 1 000 грн.; б/н без дати на суму 500 грн., всього на суму 39 500 грн., не відповідають інформації, занесеній до касової книги позивача за 2004 рік, відповідно до якої в касу підприємства від відповідача було прийнято готівкові кошти: 31.01.2004 – 10 000 грн.; 15.04.2004 – 1 000 грн.; 14.05.2004 – 100 грн.; 26.05.2004 – 400 грн., всього на суму 11 500 грн. Враховуючи викладене, оскільки спірні докази – квитанції до прибуткових касових ордерів неможливо замінити іншими засобами доказування, а їх ідентичність не може бути встановлена судом, позивач просить призначити судову експертизу та зупинити у зв'язку з цим провадження у справі № 48/399.

Відповідач заперечував проти призначення судової експертизи спірних прибуткових касових ордерів, посилаючись на те, що в минулих судових засідання представник позивача не заперечував проти їх справжності.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, перенесла його розгляд на наступне судове засідання, оскільки вирішення даного клопотання залежало від подання чи неподання сторонами витребуваних ухвалою апеляційного господарського суду від 05.02.2008 документів та виконання інших вимог даної ухвали.

Так, ухвалою апеляційного господарського суду від 05.02.2008 було зобов'язано сторін надати: позивача – витяги із штатних розписів за період з 23.01.2004 по 20.04.2004 щодо працівників бухгалтерії; накази керівника позивача про зарахування на роботу головного бухгалтера та касира (касирів), які працювали у період з 23.01.2004 по 20.04.2004, якщо вони були звільнені – накази про звільнення; договори про повну матеріальну відповідальність, укладені між касиром (касирами) та керівником позивача; письмові пояснення головного бухгалтера та касира з приводу підписання прибуткових касових ордерів: б/н від 23.01.2004 на суму 10 000 грн.; № 1 від 30.01.2004 на суму 14 000 грн.; б/н від 30.01.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 31.01.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 02.02.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 03.02.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 04.02.2004 на суму 2 000 грн.; № 4 від 20.04.2004 на суму 1 000 грн.; б/н без дати на суму 500 грн.; довідку за підписом Керуючого санацією та головного бухгалтера позивача про те, що за прибутковими касовими ордерами б/н від 23.01.2004 на суму 10 000 грн.; № 1 від 30.01.2004 на суму 14 000 грн.; б/н від 30.01.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 31.01.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 02.02.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 03.02.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 04.02.2004 на суму 2 000 грн.; № 4 від 20.04.2004 на суму 1 000 грн.; б/н без дати на суму 500 грн. готівка не оприбутковувалась; Книгу обліку розрахункових операцій прошнуровану і належним чином зареєстровану в органах державної податкової служби України за 2004 рік; Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів за 2004 рік; Книгу обліку прийнятих та виданих касиром грошей за 2004 рік; Касову книгу за 2004 рік; оригінали документів, підписаних касиром та головним бухгалтером позивача, підписи яких здійснені до 23.01.2004 у кількості не менше ніж на 15 документах; оригінали документів, підписаних головним бухгалтером та касиром, підписи яких здійснені після 10.10.2007 у кількості не менше ніж на 15 документах; забезпечити явку в судове засідання касира та головного бухгалтера, які підписували спірні прибуткові касові ордери; відповідача – письмові пояснення з приводу заявленого клопотання позивача про призначення судової експертизи; перелік питань, які відповідач вважає за необхідне поставити при проведенні судової експертизи; оригінали прибуткових касових ордерів: б/н від 23.01.2004 на суму 10 000 грн.; № 1 від 30.01.2004 на суму 14 000 грн.; б/н від 30.01.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 31.01.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 02.02.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 03.02.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 04.02.2004 на суму 2 000 грн.; № 4 від 20.04.2004 на суму 1 000 грн.; б/н без дати на суму 500 грн.

Позивач в клопотанні від 11.02.2008 № 1102/08 просив на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2008 залучити до матеріалів справи витребувані документи, а саме: копію наказу № 89 к від 10.11.2003, копію договору підряду б/н від 01.12.2003, копію договору підряду б/н від 01.01.2004, копію договору підряду б/н від 01.03.2004, копію наказу № 11-к від 01.03.2004; копію наказу № 43-к від 25.06.2004, копію наказу № 74 к від 01.09.2003, копію договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність б/н від 01.03.2004, пояснення касира.

На виконання вимог зазначеної ухвали відповідач надав заперечення щодо призначення судової експертизи у справі № 48/399, в яких зазначив, що проведення експертизи з підстав, зазначених у клопотанні позивача, є неможливим.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши подані позивачем клопотання та коло питань, які в них поставлені, не вбачає підстав для їх задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Отже, із змісту положень частини 1 ст. 41 ГПК України слідує, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В клопотанні позивача щодо призначення почеркознавчої експертизи наведений такий перелік запитань:  Чи виконано підпис в квитанціях до прибуткових касових ордерів: б/н від 23.01.2004 на суму 10 000 грн.; № 1 від 30.01.2004 на суму 14 000 грн.; б/н від 30.01.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 31.01.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 02.02.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 03.02.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 04.02.2004 на суму 2 000 грн.; № 4 від 20.04.2004 на суму 1 000 грн.; б/н без дати на суму 500 грн. тією особою, від імені якої він зазначений, або іншою особою ?

Враховуючи те, що: в  квитанціях до прибуткових касових ордерів щодо яких позивач просить провести експертизу не зазначено прізвищ та ініціал головного бухгалтера та касира, які приймали готівку; на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 05.02.2008 позивач не надав: витягів із штатних розписів за період з 23.01.2004 по 20.04.2004 щодо працівників бухгалтерії; наказів керівника позивача про зарахування на роботу головного бухгалтера та касира (касирів), які працювали у період з 23.01.2004 по 20.04.2004; пояснень головного бухгалтера та касира з приводу підписання спірних прибуткових касових ордерів; довідки за підписом Керуючого санацією та головного бухгалтера позивача про те, що за прибутковими касовими ордерами б/н від 23.01.2004 на суму 10 000 грн.; № 1 від 30.01.2004 на суму 14 000 грн.; б/н від 30.01.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 31.01.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 02.02.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 03.02.2004 на суму 3 000 грн.; б/н від 04.02.2004 на суму 2 000 грн.; № 4 від 20.04.2004 на суму 1 000 грн.; б/н без дати на суму 500 грн. готівка не оприбутковувалась; Книгу обліку розрахункових операцій прошнуровану і належним чином зареєстровану в органах державної податкової служби України за 2004 рік; Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів за 2004 рік; Книгу обліку прийнятих та виданих касиром грошей за 2004 рік,  колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту неодержання від відповідача готівки за спірними квитанціями, крім того, в зв'язку ненаданням позивачем витребуваних доказів неможливо встановити хто у період з 23.01.2004 по 20.04.2004 працював на посаді головного бухгалтера та касира, явку в судове засідання касира та головного бухгалтера, які підписували спірні прибуткові касові ордери позивач не забезпечив, а відтак неможливо відібрати для проведення експертизи підписи у осіб, які вчиняли або повинні були вчиняти підписи на спірних квитанціях до прибуткових касових ордерів, що свідчить про неможливість призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача щодо проведення технічної експертизи, на розгляд якої позивач просить поставити питання: Яким способом нанесений відтиск печатки ДКЖП НАН України?; Чи нанесено відтиск печатки в наданому документі печаткою ДЖКП НАН України, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?; Чи нанесено відтиск печатки ДЖКП НАН України в наданих документах однією і тією самою печаткою ДЖКП НАН України?; Чи нанесений відтиск печатки ДЖКП НАН України у той час, яким датований документ?, оскільки результати експертизи з цих питань не можуть вплинути на вирішення даного спору.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, а також додатково подані докази, колегія суддів встановила наступне.

08.10.2007 Державне житлово-комунальне підприємство  Національної академії наук України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про: визнання розірваним договору оренди нежитлових приміщень від 01.02.2002 № 23 з 16.05.2006; стягнення з Малого приватного підприємства „Юрій” на користь Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України заборгованості у розмірі 31123,76 грн.; виселення Малого приватного підприємства „Юрій” з приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 42, загальною площею 311 кв. м.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що: відповідач з червня по серпень 2005, тобто протягом трьох місяців підряд, не сплатив жодного платежу на користь Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України, а тому  відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України орендодавець відмовився від договору оренди, про що повідомив відповідача листом від 10.05.2006 № 118 та просив звільнити приміщення протягом 3-х днів; протягом періоду з червня 2005 по червень 2006 відповідачем неналежним чином виконувались умови договору оренди, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 31123,76 грн.

Господарський суд міста Києва прийняття свого рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що: в порушення умов договору оренди відповідач протягом періоду з січня 2005 по червень 2006 не сплатив заборгованість по орендній платі та експлуатаційним витратам у розмірі 15853,48 грн., а тому відповідно до приписів ст. 173 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 15853,48 грн.; оскільки відповідач протягом червня-серпня 2005 орендну плату не сплачував, позивач листом від 10.05.2006 № 118 відмовився від договору оренди, вчинення адміністратором відповідача Духоти О.М. розписки про отримання повідомлення є юридичним фактом, що доводить відмову орендодавця від договору найму, то на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про визнання договору оренди розірваним 16.05.2006; в зв'язку з припиненням договору оренди з 16.05.2006 у відповідача наступив обов'язок негайно повернути  орендодавцю майно.

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 року „Про судове рішення” із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 року № 4, від 25.12.1992 року № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню, враховуючи наступні обставини.

Ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 10.10.2007 справу було призначено до розгляду на 18.10.2007, викликано для участі у засіданні представників позивача, відповідача та визнано їх явку обов'язковою.

Із протоколу судового засідання від 18.10.2007 вбачається, що в судовому засіданні 18.10.2007 була оголошена перерва у засіданні суду до 24.10.2007 о 15-30.

Відповідно до частини 1 ст. 81-1 ГПК України у судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол, а згідно із частиною 1 ст. 86 ГПК України якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу. Однак в матеріалах справи відсутній як протокол судового засідання за 24.10.2007, так і ухвала господарського суду.

Наявна в матеріалах справи телефонограма від 25.10.2007 № 48/399 свідчить про те, що секретар судового засідання Т.М.Мисник повідомила позивача та 3-ю особу про те, що уповноважені представники по справі № 48/399 за позовом Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України до Малого приватного підприємства „Юрій”, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю „Євроресурс” викликаються у судове засідання на 26.10.2007 на 15-00 для проголошення повного тексту рішення.

Із даної телефонограми вбачається, що представник відповідача не був повідомлений про час і місце  розгляду справи, оскільки секретар судового засідання в телефонограмі про прийняття вказаної телефонограми зазначив: „від відповідача – не додзвонилася”.

Протокол судового засідання від 26.10.2007 свідчить, що представник відповідача в судове засідання 26.10.2007 не з'явився. Зауваження до протоколу з приводу допущених у протоколі неправильностей в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997  № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення відповідача про місце засідання суду, апеляційний господарський суд вважає, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1-6 частини третьої статті 104 ГПК України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК України апеляційний суд має прийняти нове рішення (п. 11 роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/366 від 28.03.02 р. “Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України”).

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2007 прийняте з порушенням процесуальних норм, а тому підлягає скасуванню.

З метою прийняття нового рішення та у відповідності зі ст. 101 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами та додатково поданими сторонами доказами.

Як вбачається із матеріалів справи 01.02.2002 між Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України (за договором орендодавець) та Малим приватним підприємством „Юрій” (за договором орендар) укладено договір оренди № 23 приміщення площею 311 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 42.

Під час розгляду апеляційної скарги позивач та відповідач надали примірники спірного договору оренди, які за змістом відрізняються, в зв'язку з чим ухвалою від 11.12.2007 апеляційним господарським судом були витребувані від позивача та відповідача оригінали   договору оренди для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії договору оренди нежитлових приміщень НАН України № 23 від 01.02.2002 в матеріали справи.

На виконання вимог ухвали суду відповідач надав оригінал договору оренди, прошитий, пронумерований та скріплений печатками Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України та Малого приватного підприємства "Юрій", позивач надав оригінал договору оренди, текст якого надрукований на окремих аркушах, в зв'язку з чим колегія суддів в якості належного доказу у справі взяла текст договору, наданого відповідачем.

Згідно з пунктом 1.1 договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення (підвал), яке розташоване по вул. Б.Хмельницького, 42, загальною площею 251,2 кв. м.

Орендна плата на 01.02.2002 встановлюється у розмірі 8,46 грн. за 1 кв. м. площі за перший місяць. В місяць орендна плата становить 2124,31 грн., крім того, ПДВ 424,86 грн. Всього до сплати 2549,17 грн. У подальшому розмір орендної плати  підлягає щомісячному перерахунку з урахуванням індексу інфляції (пункт 4.2 договору).

Розмір додаткових платежів, пов'язаних з утриманням орендованого приміщення, з наданням послуг, зі сплатою податків, вартості телефонних переговорів, з утриманням прилеглої території та ін. встановлюється додатком № 1 до цього договору та підлягає перерахунку у разі змін фактичних витрат (абз. 2 пункту 4.3 договору оренди),

Орендар зобов'язаний сплачувати платежі, встановлені даним договором, на розрахунковий рахунок орендодавця: орендну плату – до 5 числа поточного місяця, інші платежі – до 5 числа наступного місяця.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Разом з тим, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.

Оскільки підставою для звернення з позовом позивач зазначив наявність у відповідача заборгованості по орендній платі та додатковим платежам, пов'язаними з утриманням орендованого приміщення, за період з червня 2005 по червень 2006, а відповідач заперечував наявність заборгованості протягом вказаного періоду, ухвалою апеляційного господарського суду  від позивача був витребуваний  детальний розрахунок заборгованості: по орендній платі з початку дії договору оренди № 23 від 01.02.2002 по червень 2006; по комунальним послугам, експлуатаційним витратам та відшкодування податку на землю за період з 01.02.2002 по червень 2006, підстави їх нарахування; рахунки на оплату комунальних послуг, експлуатаційних витрат та відшкодування податку на землю по кожному місяцю; докази їх надсилання (вручення) відповідачу у справі, а від відповідача контррозрахунок заборгованості по орендній платі, експлуатаційним витратам, відшкодуванню податку на землю; докази сплати орендної плати, комунальних послуг, експлуатаційних витрат, відшкодування податку на землю за період з 01.01.2005 по червень 2006 року (оригінали платіжних документів, належним чином засвідчені копії в матеріали справи).

В клопотанні від 19.12.2007 позивач повідомив, що він не може надати суду документи про нарахування та оплату орендних та інших платежів за період з 01.02.2002 по грудень 2003, здійснених МПП "Юрій" по договору оренди, оскільки відповідно до діючих нормативно-правових актів ці документи є первинними бухгалтерськими документами, щодо яких встановлений трирічний термін їх зберігання та надав розрахунок заборгованості по орендній платі, а також розрахунок заборгованості по відшкодуванню податку на землю за період з січня 2004 по червень 2006. При цьому, складаючи розрахунок заборгованості, позивач зазначив розмір орендної плати, виходячи із розміру орендної плати зазначеного в його примірнику  договору оренди, в зв'язку з тим, що судом визнано належним доказом текст договору, наданий відповідачем у справі, позивача було зобов'язано надати розрахунок заборгованості орендної плати із врахуванням розміру орендної плати, вказаного в примірнику договору оренди, наданого відповідачем.

22.01.2008 (див. клопотання № 2201/08 від 22.01.2008) позивач надав розрахунок заборгованості по орендній платі, з якого вбачається, що за період із січня 2004 по червень 2006 позивачем нарахована орендна плата із врахуванням інфляційної складової у розмірі 75447,16 грн. Відповідно до розрахунку позивача відповідачем сплачено 68212,24 грн. При цьому позивачем вказано, що здійснені МПП "Юрій" платежі у січні 2004 на суму 6000 грн. та у лютому 2004 на суму 8000 грн. до розрахунку не включені, оскільки в призначенні платежу зазначено – борг по орендній платі.

Відповідач надав контррозрахунок орендної плати та оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів (належним чином засвідчені ксерокопії до матеріалів справи), з яких вбачається, що всього за період з січня 2004 по червень 2006 відповідачем сплачено 84211,24 грн.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність заборгованості по орендній платі у відповідача за період з червня 2005 по червень 2006, оскільки відповідно до розрахунку позивача за вказаний період останнім нарахована орендна плата у розмірі 75447,16 грн., відповідачем фактично сплачено 84211,24 грн., що свідчить про переплату орендної плати.

Посилання позивача в клопотанні № 2201/08 від 22.01.2008 на те, що ним не зараховуються платежі у розмірі 14000 грн., сплачені у січні 2004 на суму 6000 грн. та у лютому 2004 на суму 8000 грн., оскільки в призначенні платежу зазначено – борг по орендній платі, апеляційним господарським судом не приймаються до уваги із врахуванням наступного.

Позивачем не доведено, що у відповідача станом на 01.01.2004 існувала заборгованість по орендній платі, на вимогу ухвали апеляційного господарського суду позивач не надав розрахунку заборгованості по орендній платі за період з 01.02.2002 по грудень 2003, посилаючись на те, що строк  зберігання первинних документів сплинув, під час розгляду апеляційної скарги визнавав довідку від 30.01.2004 № 11, надану МПП "Юрій", в якій головний бухгалтер позивача стверджує про відсутність у МПП "Юрій" станом на 01.01.2004 заборгованості по орендній платі та експлуатаційним витратам.

Наданий позивачем лист МПП "Юрій" від 16.01.2004, в якому останній повідомляв у відповідь на претензію № 322 від 25.12.2003 про те, що заборгованість у сумі 10106,68 грн.  буде сплачена до 01.02.2004 в повній сумі, не може бути  доказом на підтвердження наявності у відповідача заборгованості саме по орендній платі та саме за цим договором оренди, оскільки позивачем не надано претензію № 322 від 25.12.2003, в судовому засіданні представник позивача повідомив, що такої претензії в нього немає. Крім того, в доповненні до контррозрахунку, наданого відповідачем апеляційному господарському суду 22.01.2008, відповідач 29.01.2008 надав оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру від 23.01.2004 (належним чином засвідчену копію до матеріалів справи, див. доповнення від 29.01.2008 до контррозрахунку, наданого відповідачем апеляційному господарському суду 22.01.2008) про сплату позивачу 10000 грн.

Також позивачем надані: розрахунок боргу по відшкодуванню комунальних платежів по договору оренди, відповідно до якого борг за період з січня 2004 по червень 2006 складає 12034,40 грн.; розрахунок боргу по відшкодуванню податку на землю за період з січня 2004 по червень 2006, відповідно до якого борг складає 11609,69 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може прийняти до уваги вказані розрахунки, враховуючи наступне.

Згідно з абз. 2 пункту 4.3 договору оренди розмір додаткових платежів, пов'язаних з утриманням орендованого приміщення, з наданням послуг, зі сплатою податків, вартості телефонних переговорів, з утримання прилеглої до будинку території та ін. встановлюється додатком № 1 до цього договору та підлягає перерахунку у разі змін фактичних витрат.

На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду сторонами не надано додатку № 1 до договору, яким би було визначено розмір додаткових платежів, не надано позивачем й доказів надсилання (вручення) відповідачу  рахунків на сплату комунальних платежів, експлуатаційних витрат, відшкодування податку на землю.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Оскільки позивач посилається на порушення відповідачем умов договору, то саме він і повинен довести наявність таких порушень.

Отже, враховуючи те, що розмір додаткових платежів, пов'язаних з утриманням орендованого приміщення, з наданням послуг, зі сплатою податків, вартості телефонних переговорів, з утримання прилеглої до будинку території умовами договору оренди не визначений, позивачем не надано доказів надсилання (вручення) відповідачу  рахунків на сплату комунальних платежів, експлуатаційних витрат, відшкодування податку на землю, відповідно до статті 33 ГПК України саме позивач повинен довести наявність заборгованості  по додатковим платежам,  однак позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не надано таких доказів, що свідчить про недоведеність позивачем позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідача заборгованості по орендній платі та додатковим платежам, пов'язаних з утриманням орендованого приміщення, з наданням послуг, зі сплатою податків, вартості телефонних переговорів, з утримання прилеглої до будинку території за період з червня 2005 по червень 2006 (включно).

Що стосується вимоги позивача про визнання розірваним договору оренди нежитлових приміщень від 01.02.2002 № 23 з 16.05.2006, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд; у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Тобто, для визнання договору розірваним на підставі ст.782 ЦК України необхідно підтвердження несплати протягом трьох місяців підряд плати за користування річчю і повідомлення наймача про розірвання договору.

Позивач, звертаючись з позовом про визнання розірваним договору оренди нежитлових приміщень від 01.02.2002 № 23 з 16.05.2006, зазначив, що відповідач протягом періоду з червня по серпень 2005 року не сплатив жодного платежу на користь орендодавця.

Апеляційний господарський суд не може погодитися з такими доводами позивача, оскільки: на виконання вимог ухвал Київського апеляційного господарського суду, позивачем був наданий розрахунок, виходячи із розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди, оригінал якого був наданий відповідачем, прошитий, пронумерований та скріплений печатками орендодавця та орендаря (див. клопотання позивача від 22.01.2008 № 2201/08), з якого вбачається, що за період із січня 2004 по травень 2005 відповідач повинен був сплатити орендну плату у розмірі (з урахуванням індексу інфляції) 43939,04 грн.; фактично сплачено відповідачем за період із січня 2004 по травень 2005 орендна плата у розмірі 48062,24 грн.; тобто, станом на червень 2005 у відповідача була переплата по орендній платі у розмірі 4123,20 грн. (48062,24 грн. – 43939,04 грн. = 4123,20 грн.); отже, враховуючи, що у відповідача була переплата по орендній платі станом на червень 2005 у розмірі 4123,20 грн., то вказана сума повинна була бути зарахована орендодавцем в рахунок наступних платежів по орендній платі, тобто за червень 2005 та липень 2005, а відтак безпідставним є твердження позивача стосовного того, що відповідачем протягом періоду з червня 2005 по серпень 2005 жодного платежу на користь орендодавця не поступало. При цьому колегія суддів зазначає, що апеляційним господарським судом не може бути прийнятий до уваги наданий позивачем розрахунок боргу за відшкодування комунальних платежів у розмірі 11446,04 грн. та розрахунок боргу за відшкодування податку на землю у розмірі 11609,69 грн. за період з січня 2004 по червень 2006, тому як вже вище зазначалося розмір додаткових платежів, пов'язаних з утриманням орендованого приміщення, з наданням послуг, зі сплатою податків, вартості телефонних переговорів, з утримання прилеглої до будинку території умовами договору оренди не визначений, позивачем не надано доказів надсилання (вручення) відповідачу  рахунків на сплату комунальних платежів, експлуатаційних витрат, відшкодування податку на землю, що свідчить про недоведеність позовних вимог в цій частині. Щодо неврахування позивачем сплаченої орендної плати протягом січня – лютого 2004 у розмірі 14000 грн., оскільки в призначенні платежу зазначено - борг по орендній платі, то колегія суддів зазначає таке твердження позивача є безпідставним, тому як позивачем не доведено, що у відповідача станом на 01.01.2004 існувала заборгованість по орендній платі.

Враховуючи викладене, апеляційним господарським судом встановлено, що такого порушення договору найму, як невнесення плати за оренду приміщення протягом трьох місяців підряд, наявність якого згідно із нормою ч. 1 ст. 782 ЦК України надає позивачеві право відмовитись від договору найму, відповідачем не допущено, а тому відсутні підстави для задоволення позову про визнання договору оренди розірваним з 16.05.2006.

Щодо вимоги позивача про виселення відповідача з приміщення  за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 42, загальною площею 311,0 кв. м., апеляційний господарський суд вважає, що, оскільки підстав для визнання розірваним договору оренди нежитлових приміщень № 23 від 01.02.2002, як встановлено вище, немає, тобто вказаний договір є чинним, а відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” правовою підставою користування майном, що перебуває у державній власності є договір оренди, то відсутні підстави для виселення його з орендованого за вказаним договором оренди приміщення.

Посилання позивача під час розгляду апеляційної скарги на те, що окремою підставою для розірвання договору оренди є лист керуючого санацією Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України від 04.11.2005 № 2175-05 (арк. с. 59), в якому останній просив підписати доповнення до спірного договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати та повідомив, що в разі ухилення чи відмови МПП „Юрій” від підписання доповнення  буде змушений розірвати з 01.12.2005 договір оренди № 23 від 01.02.2002, не може бути прийняте колегією суддів до уваги, тому як така підстава для розірвання договору оренди не була зазначена в позовній заяві, відповідно до приписів ст. 22 ГПК України в матеріалах справи відсутні будь-які уточнення або доповнення позовних вимог, а  відповідно до частини 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З доводами відповідача щодо припинення провадження у справі, в зв'язку з тим, що   власником спірного майно є Товариство з обмеженою відповідальністю „Євроресурс”, а тому предмет спору у даній справі відсутній, колегія суддів не може погодитися, оскільки:

-  Товариство з обмеженою відповідальністю „Євроресурс” набуло право власності на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2006 та ухвали Господарського суду м. Києва від 19.07.2006 у справі № 43/314;

- постановою Вищого господарського суду України у справі № 43/314 від 04.12.2006 рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2006 у справі № 43/314 було скасоване, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції;

- як встановлено апеляційним господарським судом на новому розгляді справи № 43/314 останній присвоєно № 43/314-23/125 та розгляд справи триває, тобто на час прийняття рішення у даній справі, рішення у справі № 43/314-23/125 не було прийняте.

- отже, у Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроресурс” на час прийняття рішення у даній справі були відсутні правовстановлювальні документи, підтверджуючі право власності на спірне  приміщення.

За таких обставин, прийняте судове рішення свідчить про неповне  встановлення судом обставин справи, які мають суттєве значення  для справи, що є порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, і тому воно підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2007 у справі № 48/399 скасувати.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„ В позові відмовити повністю”.

Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Горького, 124-128, код ЄДРПОУ 30573192, п/р 260073010926 в АБ „Національні інвестиції”, МФО 300498) на користь Малого приватного підприємства „Юрій” (01030, м. Київ, вул. Б, Хмельницького, 42, код ЄДРПОУ 19252833, п/р 2600910419001 в АБ „Київська Русь” в м. Києві, МФО 319092) 198 грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 48/399 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 22.02.08 (відправлено)