Рішення

від 15.03.2011 по справі 14/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/33

15.03.11   

Україна

Господарський суд    Чернігівської  області

м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                                                                                               Тел.67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

11 березня 2011р.                                                                                                             справа №14/33

За позовом:         Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»,

                 вул.Артема,15, м. Київ, (для листування: вул.Г.Полуботка,17, м. Чернігів)

До відповідача: Приватного підприємства «Ватра-Десна»,

    вул.Шевченка,162-г, м. Чернігів, 14020

Про  стягнення  151 830грн. 06коп.  

                                                                                                                  Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Степаненко Р.О. головний юрисконсульт довіреність №1-11-3152 від 09.02.11р.

Від відповідача: не з'явився

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні 10.03.11р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору №68-11/СЛ/2008-980 від 25.09.08р. в розмірі 151 830,06грн., а саме заборгованість по тілу кредиту в сумі 75 000,00грн., заборгованість по нарахованим відсоткам в сумі 22 804,58грн., пеню за прострочення сплати кредиту за період з 27.07.10р. по 01.12.10р. в сумі 3 188,89грн., пеню за прострочення сплати відсотків за період з 01.06.10р. по 01.12.10р. в сумі 1 350,26грн., штраф за порушення вимог кредитного договору в сумі 46 012,78грн., індекс інфляції за період простроченої заборгованості по тілу кредиту та відсотками в сумі 3 473,55грн.

Представник позивача в судовому засіданні 22.02.11р. надав витяг із Статуту Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(нова редакція), державну реєстрацію якого проведено 04.02.11р., номер запису 10741050086002619, у п.1.2 якого зазначено, що Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»продовжує свою діяльність в результаті зміни найменування Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»та приведення його статуту у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до наказу Тимчасового адміністратора №52 від 26.01.2011р. Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «Надра», створеного відповідно до рішення засновників згідно установчого договору від 23.12.93р., який був реорганізований шляхом перетворення Комерційного банку «Надра»з товариства з обмеженою відповідальністю у відкрите акціонерне товариство, зареєстрованого Національним банком України 26.10.1993 року, реєстраційний №205. Банк є банком з іноземним капіталом.

Згідно Довідки АА№409628 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в реєстрі значиться Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ідентифікаційний код 20025456, місцезнаходження вул. Артема,15, м. Київ.

Відповідно до ухвали від 22.02.11р. суд здійснив процесуальне правонаступництво позивача у справі, замінивши Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра».

Представник позивача в судовому засіданні надав копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого станом на 02.03.2011р. в реєстрі значиться Приватне підприємство «Ватра-Десна», ідентифікаційний код 30504726, місцезнаходження м.Чернігів, вул.Шевченка,162-г, статус відомостей про юридичну особі - підтверджено.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмові пояснення від 10.03.11р., в яких зазначив, що розрахунок індексу інфляції за час прострочення сплати заборгованості по тілу кредиту здійснено за період з 27.07.10р. по 31.10.10р. в сумі 2361,91грн., розрахунок індексу інфляції за час прострочення сплати заборгованості за відсотками здійснено за період з 29.09.09р. по 31.10.10р. в сумі 1111,64грн., загальний розмір інфляції становить 3473,55грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання від 10.03.11р. про не здійснення технічної фіксації судового процесу у справі, яке задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву від 11.03.11р., в якій просив повернути надмірно сплачену суму державного мита в розмірі 297,35грн.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Ухвали про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи направлені на адресу відповідача вказану в позовній заяві, яка співпадає з адресою державної реєстрації, повернулися до суду з відміткою відділу поштового зв'язку про відсутність вказаного адресата.

У відповідності до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на викладене та з урахуванням обставин справи, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки направлення відповідачу копії ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відбулося за адресою вказаною в позовній заяві (м. Чернігів, вул.Шевченка,162г), яка відповідає адресі державної реєстрації.

Нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті. Явка представників сторін в судове засідання обов'язковою судом не визнавалася. Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

25.09.2008р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є позивач згідно п.1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», державну реєстрацію якого проведено 04.02.11р., номер запису 10741050086002619, та відповідачем укладено договір кредитної лінії №68-11/СЛ/2008-980.

Відповідно до п.1.1-1.3 договору банк (позивач по справі) відкриває позичальнику (відповідачу по справі) відновлювальну кредитну лінію в сумі 75000,00грн. терміном на 24 місяці з 25.09.08р. по 24.09.10р. Кредит надається зі сплатою 23,9 відсотків річних для поповнення оборотних коштів. Згідно п.1.4 договору надання кредиту проводиться шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника відкритого у ВАТ «КБ «Надра»для подальшого використання за цільовим призначенням.

Факт надання банком кредиту відповідачу в сумі 75000,00грн. підтверджується меморіальним ордером №120 від 29.09.08р. (а.с.8) про перерахування коштів із позичкового рахунку банку на поточний рахунок відповідача, випискою банку з рахунку відповідача від 29.09.08р.

Відповідно до п.3.1 договору вибірка кредитних коштів припиняється за 3 місяці до кінця строку дії договору тобто з 24.06.10р.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 вказаного кодексу).

У п.3.2.3 договору сторони встановили, що протягом останніх 3-х місяців дії договору кредитної лінії відбувається зменшення рівними частинами ліміту кредитної лінії наступним чином: 24.07.10р. –розмір заборгованості не повинен складати більше ніж 50000,00грн.,

24.08.10р. - розмір заборгованості не повинен складати більше ніж 25000,00грн.,

24.09.10р. - розмір заборгованості не повинен складати більше ніж 0,00грн.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно п.3.2.2 договору відсотки за користування кредитом нараховуються банком наступним чином:

за користування кредитом позичальник повинен сплатити банку плату у вигляді відсотків від суми кредиту. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком за ставкою 23,9% річних із розрахунку 360 днів на рік (п.3.2.2.1 договору);

період нарахування відсотків складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування відсотків є останнє число поточного розрахункового місяця (включно) або день, що передує даті сплати останнього платежу по кредиту (якщо після внесення цього платежу повністю погашається заборгованість позичальника, що обліковується на позичковому рахунку), а початком –дата видачі кредиту або наступний день після дати закінчення попереднього періоду нарахування відсотків (п.3.2.2.2 договору);

відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом з першого дня видачі кредиту (включаючи цей день) до дня (без його урахування) повернення (внесення останнього платежу по кредиту) (п.3.2.2.3 договору);

відсотки, нараховані в порядку, передбаченому п.3.2 договору повинні сплачуватися позичальником у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 24 числа наступного за поточним місяцем, а відсотки за останній період користування кредитом сплачуються одночасно зі сплатою останнього платежу по кредиту (п.3.2.2.4 договору).

Відповідно до п.3.2.4 договору повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється позичальником шляхом безготівкового переказу.

За умовами договору п. 5.1.3 позичальник зобов'язаний забезпечити повне повернення кредиту та відсотків по ньому до 24.09.10р. включно, а також сплату можливої пені та штрафних санкцій, відшкодування збитків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту не виконав, а тому заборгованість відповідача по кредиту становить –75 000грн.00коп.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, якими є сторони у справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання договору не допускається.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача по поверненню кредиту на день розгляду справи становить 75000,00грн. що підтверджується матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по нарахованим відсоткам за період з 29.08.2008р. по 01.12.2010р. у сумі 22 804,58грн. У поданому суду розрахунку заборгованості по відсотках за користування кредитом позивачем визначено, що заборгованість відповідача по відсотках за користування кредитом становить за період з 01.08.09р. по 31.08.09р. та за період з 01.10.09р. по 01.12.10р.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача по відсотках за користування кредитом, суд доходить висновку, що позивачем за період з 29.08.2008р. по 01.12.2010р. нараховано відповідачу фактично відсотків всього на суму 39 534,57грн., а не 39 534,59грн., оскільки позивачем при визначенні загальної суми нарахованих відсотків допущена арифметична помилка. Подані позивачем копії платіжних документів, меморіальних ордерів виписок з банку по рахунку відповідача свідчать про часткове виконання відповідачем зобов'язання по сплаті нарахованих за період з 29.08.2008р. по 01.12.2010р. відсотків за користування кредитом, а саме на суму 16 730,01грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача по нарахованим відсоткам становить 22 804грн.56коп. (39 534,57грн. - 16 730,01грн.) за період з 01.08.09р. по 31.08.09р. та за період з 01.10.09р. по 01.12.10р., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В решті позову щодо стягнення відсотків за користування кредитом відмовити у зв'язку з допущеною арифметичною помилкою.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Сторони у п.8.1. договору встановили, що у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п.8.2 договору у разі порушення позичальником строків повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, законом чи договором може бути встановлено іншій період нарахування пені (менший чи більший за 6 місяців). Проте умови договору №68-11/СЛ/2008-980 від 25.09.08р. не містять застережень ( в розумінні частини 6 ст.232 Господарського кодексу України) щодо іншого конкретного строку нарахування пені у разі прострочення повернення кредиту та відсотків за його користування, більш як на 6 місяців. Нарахування пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання є її суттю, що визначається у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України, тому не змінює передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України порядку. Таким чином, в даному випадку, термін нарахування пені на заборгованість за невчасну (до 24.12.2009р.) сплату відсотків за користування кредитом має узгоджуватися з нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу  України як з нормою спеціального закону.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати кредиту за період з 27.07.10р. по 01.12.10р. в сумі 3 188,89грн., пеню за прострочення сплати відсотків за період з 01.06.10р. по 01.12.10р. в сумі 1 350,26грн.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені за прострочення сплати кредиту, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 3145,21грн. у зв'язку з допущеними позивачем помилками при здійсненні розрахунку.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені за прострочення сплати відсотків, суд доходить висновку, що позивачем проведено нарахування пені за прострочку сплати відповідачем відсотків нарахованих за період з 01.08.09р. по 31.10.10р., тобто на суму заборгованості відповідача по сплаті відсотків, яка виникла до 24.12.2009р. без урахування вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочку сплати відсотків за користування кредитом підлягають частковому задоволенню в сумі 758,14грн. за період з 01.06.10р. по 01.12.10р. нарахованої на суму заборгованості, яка виникла у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем відсотків за користування кредитом нарахованих за період з 01.11.09р. по 31.10.10р. В решті стягнення пені за прострочку сплати відсотків позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставним нарахуванням.

Згідно п. 8.3 договору за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 47,8% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, визначених на дату прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф за порушення вимог кредитного договору в сумі 46 012,78грн. нарахованих на суму заборгованості по кредиту 75000,00грн. та на суму прострочених відсотків 21261,04грн. за період з 01.08.09р. по 31.10.10р.

Приймаючи до уваги, що за період з 01.08.09р. по 31.10.10р. заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом становить 21261,02грн., а не 21261,04грн., суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу від суми заборгованості за кредит та відсоткам (96261,02грн.) підлягають частковому задоволенню в сумі 46012,77грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 3 473,55грн. за період простроченої заборгованості по кредиту та відсотками, вказавши, що розрахунок індексу інфляції за час прострочення сплати заборгованості по кредиту здійснено за період з 27.07.10р. по 31.10.10р. в сумі 2361,91грн., розрахунок індексу інфляції за час прострочення сплати заборгованості за відсотками здійснено за період з 29.09.09р. по 31.10.10р. в сумі 1111,64грн.

Дослідивши подані позивачем розрахунки інфляційних суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повній сумі –3473,55грн.

Оскільки, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов кредитного договору взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість по кредиту та процентам за користування кредитом своєчасно не сплатив, господарський суд, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 75000,00грн., в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 22804,56грн., в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3145,21грн., в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 758,14грн., в частині стягнення штрафу в сумі 46012,77грн., в частині стягнення інфляції в сумі 3473,55грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 1511,94грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,01грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Як свідчать матеріали справи, позивачем платіжним дорученням №6 від 19.01.11р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/33 (а.с.4), сплачено в доход державного бюджету державне мито в сумі 1815,65грн., при цьому ціна позову становить 151830,06грн. Приймаючи до уваги, що позивачем сплачено державне мито у більшому розмірі ніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів України №7-93 «Про державне мито»та відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Надра»підлягає поверненню з державного бюджету державне мито в сумі 297грн.35коп., а відповідно подана представником позивача заява від 11.03.11р. підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 47, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського  процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ватра-Десна»(вул.Шевченка,162-г, м. Чернігів, код 30504726, р/р 26008001841001 у філії ПАТ КБ «Надра»МФО 353627) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(вул.Артема,15, м. Київ, код 20025456, р/р 29099800002002, МФО 353627) 75000грн.00коп. заборгованості по кредиту, 22804грн.56коп. заборгованості по відсоткам, 3145грн. 21коп. пені за прострочення сплати кредиту, 758грн. 14коп. пені за прострочення сплати відсотків, 46012грн.77коп. штрафу, 3473грн. 55коп. інфляції, 1511грн.94коп. державного мита та 235грн.01коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Надра»(вул.Артема,15, м. Київ, код 20025456, р/р 29099800002002, МФО 353627) з державного бюджету (рахунок №31111095700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, символ звітності 095, код платежу 22090200, код 22825965) державне мито в сумі 297грн.35коп., яке сплачене згідно платіжного доручення №6 від 19.01.11р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/33 господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення державного мита з державного бюджету.

Суддя                                                                                                    Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складено 15.03.2011р.