Постанова

від 02.03.2011 по справі 26/148 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

02.03.11                                                                                           Справа  № 26/148 (10)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                  Мурської Х.В.

суддів                                                      Давид Л.Л.

                                                                Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання     Боршовському Т.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний центр", м. Львів, за вих. № 5/12/10 від 30.12.2010 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2010 року

у справі  № 26/148(10), суддя Деркач Ю.Б.

за первісним позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Пустомити

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний центр", м. Львів

про стягнення 91971,94 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний центр", м. Львів

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Пустомити

про визнання недійсним договору суборенди.

за участю представників сторін:

від позивача по первісному позові:  ОСОБА_4

від відповідача по первісному позові: Голонський В.М., Стельмащук Д.М.

Судом роз»яснено представникам сторін права та обов»язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів складу суду від сторін відповідно до ст. 20 ГПК України не надходило.                                                           

            Рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2010 року у справі № 26/148(10) задоволено первісний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Пустомити, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний центр", м.Львів : стягнено 91971,94 грн. боргу по орендній платі. Також даним рішенням суду відшкодовано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 за рахунок відповідача судові витрати по справі: 919,72 грн. державного мита за подання позовної заяви та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний центр" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Пустомити, про визнання недійсним договору суборенди від 20.03.2008 року –відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний центр", м. Львів (надалі –ТОВ, апелянт, скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі від 30.12.2010 року та доповненні до неї від 21.02.2011 року зазначає про те, що оскаржене рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому просить його скасувати і прийняти нове рішення про відмову в поданому до нього первісному позові та задоволення його зустрічного позову. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги обставин того, що позовні вимоги по первісному позові ґрунтуються на підставі правочину –договору суборенди від 20.03.2008 року, який є недійсним, оскільки його умови не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, нормам ч. 1, 2 ст. 284, ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, так як не містить всіх істотних умов договору оренди: вартості об’єкта суборенди з врахуванням її індексації; орендна плата визначена без врахування її індексації; відсутні умови про відновлення майна; суборенда не визначена як фіксований платіж.

Фізична особа –підприємець ОСОБА_3 (надалі – Підприємець) у відзиві на апеляційну скаргу  від 18.02.2011 року (вх. № 1603 від 22.02.2011 року) апеляційну скаргу відповідача заперечила, посилаючись на те, що судом першої інстанції правильно враховано обставини справи, зокрема, що договір суборенди від 20.03.2008 року є дійсним правочином, а тому є підставою для стягнення заборгованості по орендній платі, та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Також Підприємець вказав на те, що апелянтом наводяться обставини щодо неукладення договору суборенди від 20.03.2008 року, а не для його визнання недійсним. За наведеного, позивач по первісному позову просить суд залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2010 року у справі № 26/148(10).

В судовому засіданні 23.02.2011 року було оголошено перерву до 02.03.2011 року до 12 год. 00 хв.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

20.03.2008 року між сторонами укладено договір суборенди нежитлового приміщення  (надалі –Договір) строком на два роки триста шістдесят чотири дні з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення згідно п. 3.1 Договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач за первісним позовом зобов’язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно–нежитлове приміщення загальною площею 132,5 м.кв., що знаходиться на 1-му поверсі в будівлі № 1, розташованій  у м. Львові, по вул. Руданського.

В пункті 1.2 Договору суборенди зазначено, що право передачі приміщення в суборенду належить орендарю на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 20.03.2008 року, укладеного між ЗАТ “Світлиця”, яке є його власником, що стверджується свідоцтвом № 118-А від 09.02.1998 року та підприємцем ОСОБА_3

Право підприємця ОСОБА_3 передавати об’єкт оренди в суборенду передбачено п.п. 5.1, 9.1 вищевказаного договору оренди нежитлового приміщення від 20.03.2008 року.

Факт передачі майна згідно договору суборенди підтверджується підписаним обома сторонами Актом приймання–передачі від 01.04.2008 року (а.с. 10).

           Пунктом 4.1 Договору суборенди передбачено, що щомісячна суборендна плата за приміщення встановлюється у сумі еквівалентній 7950 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день проведення розрахунків і сплачується Суборендарем Орендарю незалежно від наслідків своєї діяльності.

Згідно з п. 4.2 Договору, орендна плата перераховується позивачу по первісному позові щомісячно, не пізніше 1-го числа поточного місяця.

Пунктом 4.10. Договору суборенди сторони передбачили, що в розмір суборендної плати не враховуються витрати за отримані суборендарем комунальні послуги (за виключенням водопостачання, каналізації та газопостачання); їх компенсація здійснюється суборендарем щомісячно на підставі показів приладів обліку та/або рахунків, що додатково виставляються Орендодавцем або відповідним надавачем послуг.

В позовній заяві, підприємець ОСОБА_3 просить стягнути з ТОВ "Український інвестиційний центр" заборгованість по орендній платі по Договору за період квітень –травень 2010 року в розмірі 91971,94 грн. в перерахунку по курсу НБУ (розрахунок, а.с. 16).

В зустрічній позовній заяві ТОВ "Український інвестиційний центр" зазначає про відсутність підстав для стягнення з нього боргу по орендній платі, оскільки договір суборенди не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема вимогам ч. 1, 2 ст. 284, ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України : не містить істотних умов договорів оренди: вартості об’єкта суборенди з врахуванням її індексації; орендної плати з врахування її індексації; умови про відновлення майна; визначення суборенди як фіксованого платежу, а тому просить визнати його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 213, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору суборенди з вищенаведених підстав.

Зокрема, як підставно зазначив суд першої інстанції, умовами Договору чітко обумовлено умови щодо предмету договору, орендної плати, строку оренди, умов відновлення та повернення орендованого майна. Тобто, сторонами досягнуто згоди з умов Договору, які є істотними згідно ст.ст. 759-786 Цивільного кодексу України, ст. 284 Господарського кодексу України для даного виду договорів, а, отже, Договір суборенди від 20.03.2008 року є укладеним та правомірним правочином, а тому підлягав до обов’язкового виконання сторонами.

При цьому, також слід зазначити, що оспорення стороною факту наявності в Договорі істотних умов, є по своїй правовій природі оспоренням факту укладення такого Договору, тоді як зі змісту ст.ст. 202, 203, 215, 236 Цивільного кодексу України недійсним може бути визнано лише вчинений (укладений) правочин. Зі змісту зустрічної позовної заяви, вбачається що підставами для визнання Договору недійсним, є фактично недосягнення сторонами згоди з істотних умов, необхідних для договорів оренди, які не можуть бути підставами для визнання договору недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Інших обставин, які могли б бути підставою для визнання Договору недійсним відповідно до вказаних норм, ТОВ "Український інвестиційний центр" не наведено, а також не встановлено ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції.

За вказаних обставин, в силу норм ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 629 Цивільного кодексу України договір суборенди від 20.03.2008 року підлягав обов’язковому виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Український інвестиційний центр" своїх зобов‘язань по Договору щодо сплати орендної плати за квітень-травень 2010 року належним чином не виконав, допустивши прострочення оплати в сумі 91971,94 грн. Доказів протилежного відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подано.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що первісний позов підприємця ОСОБА_3 до ТОВ "Український інвестиційний центр" про стягнення 91971,94 грн. боргу по орендній платі є підставним та обґрунтованим, а тому підлягав до задоволення. У зустрічному позові про визнання недійсним договору суборенди від 20.03.2008 року слід відмовити з підстав наведених вище.

Також апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норму ст. 49 ГПК України при розподілі судових витрат по справі.

Враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2010 року у справі № 26/148(10) є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний центр" - без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний центр" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2010 року у справі № 26/148(10) без змін.

Судові витрати по розгляду справи в Львівському апеляційному господарському суді покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний центр".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя                                                               Мурська Х.В.

Судді                                                                                         Давид Л.Л.

                                                                                                   Кордюк Г.Т.                                                  

Повний текст постанови складено

12.03.2011 року