ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.10 Справа№ 26/148 (10)

За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Пустомити Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний центр», м. Львів

про: стягнення 91 971,94 грн.

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний центр», м. Львів

до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Пустомити Львівської області

про: визнання недійсним договору суборенди

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 -представник (довіреність № 1315 від 30.11.2010 р.)

від відповідача Галонський В.М. -представник (довіреність б/н від 23.11.2010 р.)

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, м. Пустомити Львівської області звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний центр», м. Львів про стягнення 91 971,94 грн. заборгованості з орендної плати та судових витрат.

Ухвалою суду від 08.11.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.12.2010 р.

06.12.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний центр», м. Львів на розгляд суду подано зустрічну позовну заяву до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Пустомити Львівської області про визнання недійсним з моменту укладення договору суборенди нежитлового приміщення від 20.03.2008 р. та застосування наслідків недійсності договору суборенди, та стягнення судових витрат.

В судовому засіданні 07.12.2010 р. оголошувалась перерва до 21.12.2010 р. Ухвалою суду від 09.12.2010 р. зустрічний позов судом визнано взаємно пов'язаним з первісним, об'єднано в одне провадження по справі та розгляд зустрічного позову призначено до судового розгляду на 21.12.2010 р.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві. Також, представником позивача подано відзив від 16.12.2010 р. на зустрічну позовну заяву, згідно якого проти зустрічних позовних вимог заперечив та просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання з'явився, подав відзив № 2/12/10 від 06.12.2010 р. на первісний позов, проти первісних позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві. Також, представник відповідача за первісним позовом зустрічні позовні вимоги підтримав та просив зустрічний позов задоволити повністю. Крім того, відповідачем за первісним позовом подано клопотання від 21.12.2010 р. про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи. Дане клопотання судом відхиляється, як таке що документально необґрунтоване, безпідставне та направлене на затягування розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

20.03.2008 р. між сторонами укладено договір суборенди нежитлового приміщення (далі по тексту -договір суборенди), строк дії якого два роки триста шістдесят чотири дні з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення.

Відповідно до п. 1.1 договору суборенди позивач за первісним позовом зобов'язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно -нежитлове приміщення загальною площею 132,5 м.кв., (далі по тексту -об'єкт суборенди), що знаходиться на АДРЕСА_1.

Факт передачі майна згідно договору суборенди підтверджується підписаним обома сторонами Актом приймання -передачі від 01.04.2008 р. (копія Акта знаходиться у матеріалах справи).

В пункті 1.2 договору суборенди зазначено, що право передачі приміщення в суборенду належить орендарю на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 20.03.2008 р., укладеного між ЗАТ «Світлиця»(власник приміщення -свідоцтво № 118-А від 09.02.1998 р.) та ФО-П Г.Д. ОСОБА_1.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. договору суборенди передбачено, що орендна плата перераховується Орендодавцеві (позивачу) щомісячно, не пізніше 1-го числа поточного місяця . Пунктом 4.10. договору суборенди сторони узгодили, що в зазначений розмір суборендної плати не враховуються витрати за отримані суборендарем комунальні послуги (за виключенням водопостачання, каналізації та газопостачання); їх компенсація здійснюється суборендарем щомісячно на підставі показів приладів обліку та/або рахунків, що додатково виставляються Орендодавцем або відповідним надавачом послуг.

Пунктом 4.1. договору суборенди передбачено, що щомісячна суборендна плата за приміщення встановлюється у сумі еквівалентній 7 950 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день проведення розрахунків і сплачується Суборендарем Орендарю незалежно від наслідків своєї діяльності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом своїх зобов'язань перед позивачем щодо сплати орендної плати за квітень-травень 2010 р. належним чином не виконував, внаслідок чого у нього, станом на час подання позовної заяви, згідно розрахунку позивача виникла заборгованість у розмірі 91 971,94 грн.

Представник позивача за зустрічним позовом первісний позов заперечив. В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог у частині визнання договору недійсним, посилається на те, що договір суборенди не відповідає вимогам, встановленим ч. 1 ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Порушення приписів ч. 1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, відповідач за первісним позовом вбачає в тому, що позивачем за первісним позовом не дотримані вимоги ст.ст. 759, 774 ЦК України та ст.ст. 284,286 ГК України, в договорі не визначена вартість об'єкта суборенди з врахуванням її індексації, орендна плата визначена без врахування її індексації, відсутні положення про відновлення майна, орендна плата не визначена як фіксований платіж.

Однак такі доводи відповідача є необґрунтовані, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1, 3 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Предметом договору найму (оренди), а отже і суборенди (ст. 774 ЦК України), відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і, яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Пунктом 1.1 договору суборенди сторони визначили, що предметом Договору є приміщення площею 132,5 м.кв., що знаходиться на першому поверсі у будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Як вбачається, позивач за первісним позовом являється орендодавцем за договором суборенди. В свою чергу, право передачі приміщення в суборенду останній отримав на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 20.03.2008 р., укладеного між ЗАТ «Світлиця»(власник приміщення -свідоцтво № 118-А від 09.02.1998 р.) та позивачем за первісним позовом.

Згідно умов договору оренди нежитлового приміщення, позивач за первісним позовом отримав у користування приміщення площею 132,5 м.кв., що знаходиться на першому поверсі у будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 з правом передачі його в суборенду (п. 9.1. Договору).

Договір оренди нежитлового приміщення від 20.03.2008 року підписаний представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 628, 639, 759 ЦК України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку, отже, є чинним і діючим на момент розгляду справи у суді.

Посилання відповідача за первісним позовом на порушення вимог ст. 284 ГК України, якою визначено, умови договору, спростовується самим Договором, у п. 1.1 якого зазначено об'єкт оренди, у п. 3.1 -строк дії Договору, у п. 4.1. -орендна плата, а стан приміщення на момент передачі в суборенду відображений в Акті приймання-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною договору, і в якому вказано, що приміщення знаходиться в належному стані. Вказаний акт підписано сторонами та скріплено печатками.

При укладанні договору суборенди від 20.03.2008 р. досягнуто сторонами згоди з усіх суттєвих умов спірного договору.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю правовою природою спірний договір є господарським, при укладанні якого були застосовані спеціальні правила складання, в яких поєднанні майнові та організаційні елементи, притаманні господарським договорам.

Умови спірного господарського договору мають містити як загальні ознаки майнового договору, характерні такому виду договору як суборенда, так і особливі його ознаки, відображені у господарському законодавстві.

Таким чином сторонами при укладенні та підписанні 20 березня 2008 року договору суборенди нежитлового приміщення було узгоджено об`єкт оренди, термін дії договору оренди, орендна плата, а крім того відповідно до п. 9.4. Договору cторони дійшли згоди, що у випадках непередбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

Оскільки відповідачем за первісним позовом не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди нежитлового приміщення від 20.03.2008 року з часу його укладення, та не подані відповідні докази в підтвердження того, що Договір суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, що особи, які вчинили правочин, не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, що волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, а також того, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені, то у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 6, 203, 215, 526, 530, 627, 628, 638, 639, 759, 760, 774 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний центр», м. Львів, пл. Маланюка, 2, офіс 2А (р/р 2600301078641 в ПЛФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365, код ЄДРПОУ 34606273) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (р/р НОМЕР_2 у ПАТ «Ерсте-Банк»м. Київ, МФО 380009, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) 91 971 грн. 94 коп. заборгованості з орендної плати, 919 грн. 72 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

Суддя Деркач Ю.Б.

Дата ухвалення рішення 21.12.2010
Зареєстровано 27.04.2013
Оприлюднено 29.04.2013

Судовий реєстр по справі 26/148 (10)

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Постанова від 02.03.2011 Львівський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 26.01.2011 Львівський апеляційний господарський суд Господарське
Рішення від 21.12.2010 Господарський суд Львівської області Господарське
Рішення від 21.12.2010 Господарський суд Львівської області Господарське
Ухвала від 09.12.2010 Господарський суд Львівської області Господарське
Ухвала від 07.12.2010 Господарський суд Львівської області Господарське
Ухвала від 08.11.2010 Господарський суд Львівської області Господарське

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 26/148 (10)

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону