Рішення

від 26.02.2008 по справі 4/106-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/106-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

26.02.2008                                                                Справа №  4/106-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" м. Херсон

до клінічної лікарні Суворовського району Управління охорони здоров'яХерсонського міськвиконкому м.Херсон        

про   стягнення  65.114грн.73коп.

за участю   представників сторін:

від  позивача   - уповноважена особа  Карасьов І.О.

від  відповідача  - уповноважена особа  Чубченко В.В.

          Позивач звернувся з  позовом про  стягнення  з  відповідача  38.154грн.49коп.  заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення. Підставою  позовних  вимог він  зазначив  невиконання відповідачем розрахунків за договорами №46  від 04.11.2002року, №46 від 01.05.2007року. Крім  того він  просить  стягнути  25.307грн.99коп. втрат  від  інфляції  та 1.652грн.25коп. –3% річних  у зв'язку з  прострочкою  сплати  грошових  коштів.

          В засідання суду представник позивача  подав заяву про  уточнення позовних  вимог та посилається на те, що сума боргу   склалася на підставі договору   надання послуг  №46 від 04.11.2002року за період  з 01.06.2003року по  01.05.2007року. Борг  за договором від  01.05.2007року відсутній.  

          Відповідач позовні вимоги не  визнає, обгрунтовуючи  свої  заперечення тим, що  лікарня є  комунальним підприємством, фінансування якого  здійснюється  із  місцевого бюджету. У зв'язку із  збільшенням  тарифів та не виділенням  коштів із  бюджету на різницю  в тарифах, сплатити  своєчасно  борг в сумі 47.819грн.71коп. який утворився за надані послуги станом на 01.01.2004року він  не  міг.  Він  посилається на те, що  позивач  вводить  суд  в оману тим, що  заборгованість  склалася станом на  01.05.2007року та безпідставно  зменшив борг, зарахувавши в рахунок погашення 47.819грн.71коп. перераховану відповідачем 01.12.2007року суму 9.663грн.92коп., оскільки  зазначена сума сплачена як  попередня оплата за наступний період, а не  як  погашення списаної  ним суми  боргу. Відповідач також  зазначає, що позивач звернувся з  позовом за межами загального  строку позовної  давності   та наполягає  на застосуванні  позовної  давності, пояснивши, що борг в сумі 47.819грн.67коп. станом на 01.01.2004року ним  списано  згідно з  наказом  Державного  Казначейства України від 08.05.2001року №73 у зв'язку з закінченням  строку позовної  давності.

          Дослідивши матеріали  справи, заслухавши представників сторін, суд  -

                                                  в с т а н о в и в:

          Звертаючись  з  позовом, позивач, з  урахуванням уточнень  до  позову від  26.02.2008року,  посилався  на те, що  між  сторонами  укладено  договір №46 від 04.11.2002року на подачу холодної води та прийом стоків  згідно з  яким  відповідач має  заборгованість в сумі 38.154грн.49коп.   

          За зазначеним  договором  позивач прийняв на себе обов'язки  забезпечити  подачу відповідачу  холодної  води на господарсько-побутові потреби та прийом стоків за узгодженими  сторонами  обсягами, а   відповідач зобов'язався сплачувати  позивачу вартість  наданих  послуг  за діючими  тарифами.

Пунктом 2.2.1 зазначеного  договору встановлено  обов'язок відповідача  проводити оплату наданих  послуг  за діючими  тарифами  на підставі виписаних  позивачем рахунків  самостійно, не  пізніше  п'яти   днів з дня вручення  рахунку.

Посилаючись  на несплату рахунків за надані послуги за договором від 04.11.2002року за період з 01.06.2003року по 01.05.2007року, позивач просить  стягнути заборгованість  в сумі 38.154грн.49коп., однак із  наданих  до  матеріалів справи  розрахунків (арк. справи 29,30,31), а також  наданих додатково розрахунків в засідання суду та актів-рахунків вбачається, що станом на 01.01.2004року як за розрахунками  позивача, так і за розрахунками  відповідача обліковувався борг в сумі 47.819грн.67 коп.  Зазначене, серед  іншого, підтверджується також  наданим  відповідачем актом  звірки  розрахунків, підписаним сторонами станом на 01.01.2004року (аркуш  справи 106).Зазначена заборгованість залишалася незмінною і в 2005, 2006, 2007роках.  Таким чином, з  урахуванням пункту 2.2.1 договору від 04.11.2002року  заборгованість, яка  є  предметом  спору, підлягала сплаті на протязі 5 банківських  днів з  дати  вручення рахунків відповідачу, але загалом -  не  пізніше 05.01.2004року.

Підставою  позовних  вимог  позивач зазначає  договір  від 04.11.2002року №46,   посилаючись  в позовній заяві на те, що  за зазначеним   договорам   він  надавав і продовжує  надавати  відповідачу послуги  водопостачання та водовідведення. Однак зазначене  не  відповідає матеріалам справи, оскільки  строк дії  договору від 04.11.2002року відповідно до  пункту 7.1 закінчився  04.11.2003року та в подальшому його було  пролонговано відповідно до  додаткових  угод до  01.05.2007року. В наступному правовідносини  сторін були врегульовані іншим  договором -  укладеним 01.05..2007року. Таким чином, правові підстави  стягнення заборгованості  саме  на підставі договору від  04.11.2002року, строк  дії  якого скінчився, відсутні.

Крім  того, відповідно до  статті 257 ЦК України  загальна позовна давність  встановлюється тривалістю  в три  роки. При  цьому, перебіг  строку  позовної  давності починається від  дня, коли  особа довідалася, або  могла довідатися про  порушення  свого  права або  про  особу, яка  його  порушила (ч.1 статті 261 ЦК України).

Виставляючи  щомісячно відповідачу для оплати рахунки  за надані послуги, позивач безумовно на протязі 2003-2004років  знав  про  порушення  свого права, тому, з  урахуванням  виникнення загальної суми боргу станом на 01.01.2004року та обов'язком відповідача сплатити  борг  до 05.01.2004року,  він  повинен  був звернутися до  суду до  05.01.2007року. Фактично  позивач   звернувся з  позовом  після закінчення строку договору - 29.01.2008року  з  перебігом загального  строку позовної  давності встановленого  статтею 257 ЦК України, що  відповідно до  частини 4 статті 267 ЦК України є  підставою  для відмови  у позові, оскільки  про  застосування позовної  давності просить відповідач.

Судом також    встановлено,  що  наказом  Державного казначейства України №73 від 08.05.2001року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції  України 29.05.2001року за № 458/5649 затверджено  Положення  списання кредиторської  заборгованості  бюджетних  установ, згідно з  яким підлягає  щоквартально списанню бюджетними  установами кредиторська заборгованість, строк позовної  давності  якої  минув.

Із  наданих  відповідачем документів  вбачається, що  заборгованість  яка обліковувалася  у відповідача в сумі 47.918грн.67коп.станом на 01.01.2004року за надані позивачем послуги  була списана  згідно з  наказом  управління  охорони здоров'я Херсонської  міської  ради №87-а від  12.06.2007року, оскільки  минув строк позовної  давності.  Таким чином, на момент звернення позивача з  позовом, борг за  2003-2004роки  у відповідача не   обліковувався.

Представник позивача в засіданні суду не  зміг  пояснити  чому  вчасно  не  було  заявлено  позовні вимоги, а його посилання на те,  що  оскільки відповідач  підписував акти  звірки  розрахунків і в 2005-2007 роках, то  має  місце  переривання  перебігу позовної  давності є  безпідставними. Відповідно до  ч.1 статті 264 ЦК України  перебіг  позовної  давності переривається вчиненням  особою дії, що  свідчить  про  визнання  нею  свого  боргу або іншого  обов'язку.  Позивач не  довів належними  доказами, що  відповідачем в 2006-2007роках визнавався борг, який  склався станом на 01.01.2004року, а за посиланням відповідача після 01.01.2004року він  проплачував поточні платежі, а не  заборгованість 2003року. До того ж  за даними первинного  бухгалтерського  обліку відповідача на день  вирішення спору цей борг  не  значиться. Крім  того, акт  звірки сторонами  було  підписано  ще станом на 01.01.2004року і уже станом на цю дату позивач довідався про  своє  порушене  право.

З урахуванням  зазначеного, позовні вимоги задоволенню не  підлягають.

Судові витрати   відповідно до  статті 49 ГПК України відносяться на позивача.

В засіданні за згодою  представників сторін  оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

          На підставі ст. 257, ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного Кодексу України  та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд  

                                                    в и р і ш и в:

          1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

         Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                                        Рішення оформлено  відповідно до  

                                                                                ст.84 ГПК України 29.02.2008року.