Рішення

від 22.02.2011 по справі 18/122/09-нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/122/09-НР

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "22" лютого 2011 р.                                                 Справа №  18/122/09-НР

Позивач         Відкрите акціонерне товариство “Інгул”,

                       вул. Гмирьова, 8, м. Миколаїв, 54028,

Відповідач     Товариство з обмеженою відповідальністю “АТБ-Торгстрой”,

                       вул. Мічуріна, 5, смт. Ювілейне, Дніпропетровська обл., 52005

Суддя   Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача         - Михайлюк М.А. довіреність № 716 від 24.11.10р.

Від відповідача      - Широкий С.В. довіреність № б/н  від 14.09.10р.  

          СУТЬ СПОРУ: припинення дії договору купівл-продажу нежитлових приміщень першого поверху, площею 205,3 м2 в 14-ти поверховому житловому будинку за адресою: м. Миколаїв вул. Космонавтів, 76, укладеного 24 листопада 2004 року шляхом визнання його недійсним; витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов'язавши TOB “АТБ-Торгстрой” передати ВАТ “Інгул” одержане за договором купівлі-продажу майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху площею 205,3 м2 в 14-ти поверховому житловому будинку за адресою: м. Миколаїв вул. Космонавтів, 76; зобов'язання КП “Миколаївське міжміське БТІ” скасувати реєстрацію вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна, виключивши відомості про TOB “АТБ-Торгстрой” як власника вказаного майна.

          Позивач надав заяву від 31.01.11р. про відмову від позову до другого та третього відповідачів, а також заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху, площею 205,3 м2 в 14-ти поверховому житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул.Космонавтів, 76, укладеного 24 листопада 2004 року; витребувати майно із чужого незаконного володіння, зобов'язавши TOB “АТБ-Торгстрой” передати ВАТ “Інгул” одержане за договором купівлі-продажу майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху площею 205,3 м2 в 14-ти поверховому житловому будинку за адресою: м. Миколаїв вул. Космонавтів, 76 (на даний час вул. Космонавтів, 76/1).

          Враховуючи, що відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач скористався своїм правом до прийняття рішення, справа розглядається за заявою від 31.01.11р.

          Ухвалою суду від 01.02.11р. провадження у справі в частині вимог до другого та третього відповідачів припинено.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до господарського суду з позовом і просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху, площею 205,3 м2 від 24 листопада 2004 року та витребувати майно із чужого незаконного володіння, зобов'язавши відповідача передати одержане за договором купівлі-продажу майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху площею 205,3 м2 в 14-ти поверховому житловому будинку за адресою: м. Миколаїв вул. Космонавтів, 76 (на даний час вул. Космонавтів, 76/1), як підставу позовних вимог, позивач визначив судові рішення у інших справах щодо спірного майна: рішення господарського суду Миколаївської області від 27.12.01р. у справі № 14/48, яким визнано неукладеним договір №3 про дольову участь в будівництві багатоквартирного 14-ти поверхового житлового будинку від 27.07.95р., укладеного між ВАТ "Інгул" і ТОВ "Інтерфірма"; рішення господарського суду Миколаївської області від 26.04.05 у справі № 4/46, яким визнано недійсним договір від 17.01.01, укладений між ТОВ "Інтерфірма" і концерном "Український капітал", яке залишено без змін Постановою Верховного Суду України від 27.02.07. Перелічені судові рішення, на думку позивача, свідчать про ненабуття ТОВ "Інтерфірма", Концерном "Український капітал", а відтак і ТОВ "АТБ-торгстрой" права власності на спірне приміщення. Позов обгрунтовано ст.ст. 16, 203, 215, 387, 388, 658 Цивільного кодексу України.

Відповідач позов не визнав та просить припинити провадження у справі, оскільки спір про визнання недійсним оспорюваного в цій справі договору купівлі-продажу вже вирішений господарським судом Миколаївської області і, ухвалою від 13.01.07р. у справі № 8/566/07 за позовом ВАТ "Інгул" до Концерну "Український капітал" і ТОВ "АТБ-торгстрой" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.11.04р., провадження у справі припинено на підставі пункту 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з ліквідацію  відповідача - Концерну "Український капітал".

Відповідач вважає, що на час укладення договору купівлі-продажу від 24.11.04р. концерн "Український капітал" був законним власником спірних приміщень. На підставі спірного договору він прибдав приміщення за 108000,00 грн., а отже до нього не можуть бути застосовані наслідки, передбачені ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Крім того, просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності (детальніше викладено в відзивах).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

28.11.1990р. рішенням № 413 Миколаївської міської ради було передано Миколаївському трансформаторному  заводу функції замовника та відведено земельну ділянку під будівництво жилого будинку по пр. Мира та вул. Космонавтів міста Миколаєва.

Відповідно до затвердженої проектно-технічної документації виконувалось будівництво 14-ти поверхового, 65-ти квартирного будинку по пр. Миру та вул. Космонавтів у м. Миколаєві.

Як вважає позивач, ВАТ „ІНГУЛ”- позивач набув право власності на спірне майно в порядку корпоратизації державного підприємства Миколаївського трансформаторного заводу відповідно до рішення Міністерства машинобудування від 30.12.94 № 1809.

27.07.95р. між МТЗ та ТОВ "Інтерфірма" було укладено договір  № 9 про дольову участь в будівництві цього житлового будинку, за умовами якого ТОВ "Інтерфірма" зобов'язалося виконувати будівельні роботи, а МТЗ виділити йому після закінчення будівництва квартири, приміщення першого поверху та підвальні приміщення.

В подальшому, 17.09.01р. між ТОВ "Інтерфірма" та Концерном "Український капітал" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення на першому поверсі площею 408,3 кв.м, а також підвального приміщення площею 280 кв.м у недобудованому житловому будинку на пр. Миру та вул. Космонавтів у м. Миколаєві.

Далі, Концерн "Український капітал" 24.11.04 уклав договір купівлі-продажу з ТОВ "АТБ-Торгстрой", за умовами якого товариство стало набувачем 23/100 частки спірних нежитлових приміщень першого поверху площею 205.3 кв.м, а саме: приміщення № 80-1 площею 42,7 кв.м, приміщення № 80-2 площею 83,1 кв.м, приміщення № 80-15 площею 31.7 кв.м, приміщення № 80-16 площею 47.8 кв.м в літ.А-Х1У, за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів 76.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.12.01 у справі №14/48 визнано неукладеним договір № 3 про дольову участь у будівництві житлового будинку від 27.07.95, сторонами у якому були  Миколаївський трансформаторного заводу та ТОВ "Інтерфірма".

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.04.05р. у справі                № 4/46, залишеним без змін Постановою Верховного суду України від 27.02.07р., визнано недійсним договір від 17.09.01р., укладений між ТОВ "Інтерфірма" та концерном "Український капітал".

Обгрунтовуючи, свої вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу від 24.11.04р. недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, позивач послався на ст. 658 ЦК України, згідно якої право продажу товару належить лише власнику. Оскільки, концерн «Український капітал" не набув права власності, то не мав права продавати спірне майно.

За аналізом матеріалів справи № 8/566/07 господарського суду Миколаївської області, позовної заяви позивача до відповідачів концерну "Український капітал" та ТОВ "АТБ-Торгстрой",   предметом спору було визнання  недійсним договору купівлі-продажу від 24.11.04р.  нежитлових приміщень першого поверху площею 205,3 м2 за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 76.

Ухвалою від 13.12.07р., яка набула чинності,  по цій справі провадження у справі припинено на підставі пункту 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з ліквідацію  відповідача - Концерну "Український капітал".

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до  господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

За таких обставин, провадження у справі в цій частині слід припинити, згідно п.2 ч.1  ст. 80 ГПК України.

До того ж, як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009  № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України, застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦКУ не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦКУ.

Між тим, вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, шляхом зобов'язання відповідача  передати позивачеві одержане за спірним договором майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху, площею 205,3 м2, в 14-ти поверховому житловому будинку у місті Миколаєві, на вулиці Космонавтів, 76, позивач обгрунтував  одночасно і ст. 387 ЦК України, і ст. 388 ЦК України, посилаючись на те, що спірні нежитлові приміщення перебувають у володінні відповідача за недійсним правочином, а тому володіння є незаконним та без відповідної правової підстави.

Однак, за змістом ст. 387 Цивільного Кодексу України, під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правових підстав (наприклад - володіння вкраденою річчю), або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору), або правова підстава якого є недійсною.

При цьому, лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної підстави заволоділа ним.

З огляду на це, позивач повинен довести своє право на майно безспірними правовстановлючими документами, а також вимагати повернення майна, яке зберіглося в натурі.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вже зазначалось, позивач не довів належним чином недійсність   договору купівлі-продажу від 24.11.04р.

          Визначені в позові  та уточненнях до позову докумети: наказ Мінмашпрому України від 30.12.94р. № 1809 на виконання Указу Президента України від 15.06.93р.             № 210 «Про корпоратизацію підприємств»шляхом перетворення державного підприємства Миколаївський трансформаторний завод у відкрите акціонерне товариство, листи Мінпрополітики України, рішення господарського суду по справі      № 9/425/06 про визнання права власності на нежитлову двоповерхову будівлю їдальні по вул.Гмирьова 8, до правовстановлючих документів відповідно до  Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 № 7/5 " Про Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно"  не відносяться.

          Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції з 22.01.1994р. по 02.03.1995р.) товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;  одержаних доходів;  іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

          Навпаки, акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затверджений Мінмашпромом України  30.12.94р. та план розміщення акцій ВАТ «Інгул», свідчать, що об'єкт незавершеного будівництва   до статутного фонду відповідача не увійшов.

          Одночас, вимагаючи повернення нежитлових приміщень першого поверху площею 205,3 м2 в 14-ти поверховому житловому будинку за адресою: м. Миколаїв вул. Космонавтів, 76 (на даний час вул. Космонавтів, 76/1), позивач не зазначив їх індивідуальних ознак.

          Між тим, як зазначалось вище, ці недобудовані нежитлові приміщення                        ТОВ „Інтерфірма" за  договором купівлі-продажу від 17.09.2001р. були відчужені Концерну „Український капітал", який добудував придбані приміщення, про що свідчить акт державної технічної комісії від 22.09.2004р., який затверджено рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1888 від 24.09.2004р. «Про затвердження акта державної технічної комісії про введення в експлуатацію магазину по вул. Космонавтів, 76»(т.2 а.с.110-113). Згідно зазначених документів загальна площа введеного в експлуатацію магазину по вул. Космонавтів, 76 за літ. А-Х1У складала  345,8 кв.м.

          Після придбання відповідачем  нежитлових приміщень пл. 205,3 кв.м. за договором від 24.11.2004р. право власності на них було зареєстровано в Миколаївському МБТІ (витяг від 07.12.2004р., реєстраційний номер 3898442, т.1 а.с.115).

          Після закінчення будівництва 05 червня 2009 року відповідачем було отримано свідоцтво № 1400000046 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам держаних стандартів будівельних норм і правил, видане Інспекцією ДАБК у Миколаївській області та нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно  від 29.07.2009, відповідно до якого загальна площа  нежитлових приміщень магазину продовольчих товарів складає 1252,5 кв.м., які розташовані на 1-му поверсі житлового будинку.

          Визначені документи, а також витяг з  реєстру права власності на нерухоме майно, від 29.07.2009р., технічні паспорти від 06.10.06р., від 17.04.09р. видані Миколаївським МБТІ, свідчать що за відповідачем зареєстровано право власності в цілому на нежитлові приміщення магазину продовольчих товарів загальною площею 1252,5 кв.м., а нерухоме майно за період з 2004р. по 2010р. суттєво змінило свій первісний стан, оскільки гідно технічного паспорту   станом на 06.10.2006р. нежитлові приміщення за адресою вул. Космонавтів, 76/1 мали площу 205,3 кв.м. та складались з чотирьох приміщень(№№ 80-1,80-2,80-16,80-15); а згідно технічного паспорту на 17.04.2009р. нежитлові приміщення за адресою вул. Космонавтів, 76/1 мають площу 1252,5 кв.м. та складаються з двадцяти шести приміщень (№№ 80-17 - 80-42).

          Отже, приміщення, які було придбані відповідачем за договором купівлі-продажу від 24.11.2004 року, на сьогодні не існують як самостійний об'єкт нерухомості і не можуть бути відокремлені, а також ідентифіковані, а тому витребувані у відповідача.

Враховуючи  викладене, задовольняти позов на  підставі ст.387 ЦК України, згідно якої  власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної підстави заволоділа ним, у суду не має.

За змістом ст. 388 ЦК України витребувати майно від добросовісного набувача може також лише власник цього майна.

При цьому, добросовісним вважається такий набувач, який не знав і не міг знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати і лише  у разі, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач ), якщо майно:

-було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

-було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

- вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник також має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.

Відповідно до ч.5 ст.12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується.  

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Позивач у позові не навів жодного доказу щодо недобросовісності відповідача. Проте, як свідчать матеріали відповідачем була сплачена вартість майна в сумі 108000грн. за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24.11.2004р., що підтверджується платіжним дорученням № 3609 від 30.11.2004р.

          Крім того, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.09.2001р., на підставі якого спірним майном володів концерн «Український капітал», згідно рішення господарського суду Миколаївської області від 26.04.2005р. у справі № 4/46, був визнаний недійсним 26 квітня 2005р., тобто через 6 місяців після придбання відповідачем спірного майна.

          Отже, на момент укладення договору купівлі-продажу між Концерном «Український капітал»та відповідачем 24.11.2004р. –були відсутні будь-які відомості чи документи про те, що концерн «Український капітал»не мав права відчужувати спірне майно.

          Згідно до ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

          Майно було придбано на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. На момент укладення оскаржуваного договору  від 24.11.2004р.   нежитлові приміщення площею 205,3 кв.м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 76, не мали жодних обтяжень, про що видано довідку нотаріусом та про що визначено в договорі: згідно Витягу Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 24.11.2004р. заборона або арешт майна були відсутні, згідно Витягу Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 24.11.2004р. податкова застава майна була відсутня, згідно довідки приватного нотаріуса   від 24.11.2004р. за даними Єдиного реєстру заборон нежиле приміщення за адресою: м. Миколаїв,  вул. Космонавтів, 76 під забороною не перебувало (т.1 а.с. 250-252).  

          Крім того, на момент укладення договору від 24.11.2004р.  концерн «Український капітал»був власником нежитлових приміщень площею 217,0кв.м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 76, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 28.11.2003р. (т.1 а.с. 212, 213).

          Договір від 24.11.2004р. був зареєстрований в Миколаївському МБТІ, що підтверджується витягом ММБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.10.2006р. за  № 12147060 (т.1 а.с. 66, 67).

          Отже, укладаючи договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24.11.2004р. відповідач не знав і не міг знати, що концерн «Український капітал»не мав права відчужувати спірне майно.

          Факт відсутності будь-яких обмежень на час укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24.11.2004р. було встановлено також, при вирішенні справи

№ 2-417/2006 рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.01.2006 року.

          Зазначене рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва свідчить також, що спірне майно вибуло з володіння власника за певного сприяння замовника будівництва - Миколаївського трансформаторного заводу, відповідно до якого відповідачів (ТОВ «АТБ-торгстрой», ЗАТ «УМС», Деордієва А.А.) визнано добросовісними набувачами.

          Отже, у суду відсутні підстави для задоволення  позову згідно ст. 388 Цивільного

Кодексу України.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно до ст. 20 Цивільного Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.  Проте, згідно до  п. 3 ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 цього Кодексу.

          Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають, судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. 49, п. 2 ст. 80, ст.ст. 82-85, 90 ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові в частині витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов'язавши TOB “АТБ-Торгстрой” передати ВАТ “Інгул” одержане за договором купівлі-продажу майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху площею 205,3 м2 в 14-ти поверховому житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 76 (на даний час вул. Космонавтів, 76/1).

Провадження по справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху, площею 205,3 м2 в 14-ти поверховому житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 76, укладеного 24 листопада 2004 року, припинити.

Надіслати повідомлення на адресу Миколаївської обласної прокуратури.

Рішення може  бути оскаржене у 10-дений строк.

   Суддя                                                        Т.М.Дубова

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України  та підписано суддею 28.02.2011р.