Постанова

від 12.03.2011 по справі 43/263-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2011 р. Спр ава № 43/263-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребн як В. Я., суддя Гончар Т. В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Шкуренко Л.О .

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1.( за дов. № 1512 від 01.11. 2010 після пе рерви не з'явилася )

відповідача - ОСОБА_ 2 (за дов.477 від 10.02.2009р.),.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні у приміщен ні Харківського апеляційно го господарського суду апеля ційну скаргу позивача (вх. №4683Х/3-11) на рішення господ арського суду Харківської об ласті від 01.12.10 р. у справі № 43/263-10

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , м. Чернігів

до Фізичної особи - під приємця ОСОБА_4, м. Харків

про стягнення 4 752,92 грн .,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року позива ч - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до госп одарського суду Харківської області з позовом та просив с тягнути з Фізичної особи - під приємця ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за транспортні послуги в розмір і 4500,00 грн., 3 % річних за користува ння коштами у сумі 68, 42 грн., інфл яційні збитки у сумі 184,50 грн., су дові витрати покласти на від повідача, обґрунтовуючи позо вні вимоги тим, що 17.03.2009 р. між під приємцями був укладений дого вір № 17/03/10 перевезення вантажі в автомобільним транспортом та в рамках вказаного догово ру було підписано заявку № 100312- 4 на перевезення вантажу у між народному сполученні за марш рутом: с. Дорохово, Московська область (Росія) - м. Київ на суму 4500,00 грн. 18.03.2009 р. вантаж був завант ажений та доставлений у місц е призначення. Претензій сто совно спірного перевезення в ідповідач не заявляв, але ста ном на 11.10.2010 р. не розрахувався.

Рішенням господарського с уду Харківської області від 01.12.2010 року у справі №43/263-10 (колегія суддів у складі: головуючий с уддя Сальнікова Г.І., судді Лав рова Л.С., Жельне С.Ч.) відмовлен о позивачу у задоволенні кло потання. У задоволенні позов у відмовлено у повному обсяз і. Рішення мотивовано тим, що у кладений між сторонами дого вір перевезення № 17/03/10 від 17.03.2010 р . укладений під умовою, тому об ов' язок з проведення розрах унків з позивачем у відповід ача виникає після проведення розрахунків замовника з від повідачем .

Позивач з зазначеним рішен ням господарського суду Харк івської області не погодився , звернувся до Харківського а пеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, ( та з урахуванням наданих 25.01.2011р . за вх.№856 доповнень до апеляці йної скарги ) просив рішення г осподарського суду Харківсь кої області від 01.12.2010 року у дан ій справі скасувати та прийн яти нове рішення, яким задово льнити позовні вимоги; зобов ' язати відповідача відшкод увати витрати пов' язані з з абезпеченням розгляду апеля ційної скарги, а також судові витрати покласти на відпові дача.

В обґрунтування своєї пози ції позивач посилається на н еповне з'ясування судом обст авин, що мають значення для сп рави, недоведеність обставин , що мають значення для справи , які місцевий господарський суд визнав встановленими, не відповідність висновків, вик ладених у рішенні місцевого господарського суду, обстави нам справи та порушення або н еправильне застосування нор м матеріального чи процесуал ьного права. Вважає, що обґру нтованість судом першої інст анції відмови в позові тим, що замовник - російське підприє мство ТОВ «Віа Лог Груп»- не розрахувалося з відповіда чем за спірне перевезення не доведена ніякими доказами. Твердження суду про те, щ о відповідач у правовідносин ах з позивачем діяв від імені замовника, є цілком невірним і не відповідає приписам ст. 2 37 ч. 1,2 ЦК України, згідно якої пр едставник вчиняє правочин в ід імені особи, яку він предст авляє, а не від власного імені . Відповідачем не надан о заявку на спірне перевезен ня, а також не надано жодного п исьмового доказу, який пов'яз ував би ТОВ «Вїа Лог Груп» із спірним перевезенням, оск ільки в наданому Договорі не має ні маршруту спірного пер евезення, ні суми оплати за нь ого, ні будь-яких інших вказів ок на те, що саме цей замовник і є належним, але несправним п латником. Крім того, від повідачем не надано жодного доказу (повідомлення пошти, ч еки, описи вкладення в цінні л исти) надсилання замовнику л иста, претензії або отриманн я ним таких документів. За так их обставин відповідач не до вів, що ним було вжито навіть н айпростіші заходи, передбаче ні Договором із замовником, д ля отримання заборгованості за перевезення та виконання своїх зобов'язань перед пози вачем. Також в своєму рі шенні суд фактично ухилився від правової оцінки розділу 6 спірного договору перевезе ння між позивачем та відпові дачем, який обмежує відповід альність відповідача. Натомі сть суд послався на можливіс ть судового оскарження догов ору перевезення в цілому.

Ухвалою апеляційного госп одарського суду від 27.12.2010 року а пеляційну скаргу Фізичної ос оби - підприємця ОСОБА_3 пр ийнято до провадження та при значено до розгляду на 26.01.2011 рок у.

25.01.2011 року позивач надав чере з канцелярію суду доповнення до апеляційної скарги (вх.№ 856 ) та клопотання про відкладен ня розгляду справи на інший д ень у зв' язку із участю його представника у розгляді інш ої справи у м. Дніпропетровсь ку ( вх. .№ 855).

В судовому засіданні 26.01.2011 пр едставник відповідача посла вся на те, що копію апеляційн ої скарги не отримав, як не отр имав і вищевказане доповненн я до апеляційної скарги, тому за клопотанням позивача ро згляд справи було відкладено на 21.02.2011р. та надано можливість відповідачу ознайомитися з матеріалами справи та підгот увати відзив на апеляційну с каргу, з урахуванням доповне нь до неї, а також надати інші докази в обґрунтування своєї позиції у справі.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скарг у (з урахуванням доповнень до скарги ) вважає рішення госпо дарського суду Харківської о бласті від 01.12.2010 р. по справі № 43/263 -10 таким, що повністю відповід ає діючому законодавству, а а пеляційну скаргу ФОП ОСОБА _3 невмотивованою та просит ь рішення місцевого господар ського суду залишити без змі н, а апеляційну скаргу без зад оволення. Посилається, зокре ма, на те, що позивач поми лково трактує умови договору відносно визначення строку оплати та безпідставно вважа є, що відповідачем було поруш ено зобов'язання щодо сплати грошових коштів за договоро м з перевізником № 1703 від 17.03.2010 р . Відповідач вважає, що у даном у випадку строк виконання об ов'язку з оплати виконаних по зивачем транспортних послуг не настав у зв'язку з тим , що умовою проведення розрах унків з позивачем було отрим ання грошових коштів від зам овника - ТОВ „ВіаЛогГруп", і як вбачається із Договору №1703 від 17.03.2010 року відповідач ді яв від імені та за рахунок тре тьої особи - замовника. Тобт о, відповідач фактично висту пив агентом (представником) Т ОВ „ВіаЛогГруп", адже відпові дач зобов'язувався організов увати перевезення товарів за замовленням ТОВ „ВіаЛогГруп ". Позивачем натомість н е було надано жодних доказів , які б підтверджували факт на стання строку виконання зобо в'язання у відповідача щодо п роведення розрахунків за дог овором з перевізником № 1703 від 17.03.2010 р. або існування правових підстав достроково вимагати проведення розрахунків. Крім того відповідачем вжи валось достатньо заходів для отримання оплати від замовн ика. Відповідач також в важає, що судом першої інстан ції правильно дано правову о цінку п. 6.1. Договору № 1703 від 17.03.2010 р оку.

В судовому засіданні 21.02.2011р.представник позивача за явив клопотання ознайомитис я з матеріалами справи і знят и з них копії. Порадившись, кол егією суддів було оголошено перерву у судовому засіданн і до 28 02.2011р. о 12:00 год.

Після перерви повноважен ий представник позивача у су дове засідання 28.02.2011р не прибув .

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в ап еляційній скарзі, доповнення х до неї та відзиві на скаргу д оводи сторін, заслухавши у су довому засіданні пояснення у повноважених представників позивача та відповідача, пер евіривши правильність засто сування господарським судом першої інстанції норм матер іального та процесуального п рава, а також повноту встанов лення обставин справи та від повідність їх наданим доказа м, та повторно розглянувши сп раву в межах ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарськог о суду вважає, що апеляційна с карга не підлягає задоволенн ю, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалі в справи та встановлено судо м апеляційної інстанції, 17 бер езня 2009 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (да лі - позивач), та фізичною особ ою-підприємцем ОСОБА_4 (да лі - відповідач) шляхом обміну факсограмами було укладено договір № 17/03/10 (далі - Договір) пе ревезення вантажів автомобі льним транспортом, в якому бу ло узгоджено права та обов'яз ки сторін. Також 17 березня в ра мках вищевказаного Договору було підписано заявку № 100312-4 на перевезення вантажу у міжна родному сполученні за маршру том: с. Дорохово Московської о бл. (Росія) - на суму 4500 грн. (чот ири тисячі п'ятсот гривень), як а згідно п.2.1 договору є його не від' ємною частиною. Вантаж був завантажений за вказано ю відповідачем адресою у оре ндований позивачем у фізично ї особи-підприємця ОСОБА_6 вантажний автомобіль та дос тавлений у місце призначення , що підтверджується печатко ю відправника в графі 22 та печ аткою вантажоодержувача в гр афі 24 міжнародної товарно - тр анспортної накладної А № 400768 ( а .с. 16 ) і не заперечується відпов ідачем. Після виконання замо влення позивач направив відп овідачу акт виконаних робіт, транспортні накладні та рах унок за перевезення, які відп овідач отримав 29 березня 2010 р., щ о підтверджується повідомле нням про вручення поштового відправлення ( а.с.20 ). Претензій стосовно спірного перевезен ня відповідач не заявляв, але станом на 11 жовтня 2010 р. за перев езення не розрахувався.

У відповідності до п. 1 вказа ного договору експедитор, як ий діє від імені та за рахунок коштів третьої особи - замовн ика, залучає перевізника для доставки вантажів автомобіл ями в міжнародних сполученн ях, перевізник доставляє зая влені експедитором вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника за рахунок замо вника на узгоджених нижче ум овах.

Експедитор, згідно п.2.1 догов ору, діє на підставі договору доручення замовника.

Згідно п. 6.1. вищевказан ого договору експедитор здій снює оплату транспортних пос луг перевізника з коштів зам овника за відрахуванням сво єї експедиторської винагоро ди протягом 14 банківських дні в з дня отримання коштів від з амовника за умови отримання від перевізника всіх необхід них для розрахунків документ ів, оригіналу рахунку, копії т ранспортної накладної, оригі нал акту виконаних робіт і ор игіналів інших документів, з акриваючих перевозку або про тягом 7 днів після отримання в ід перевізника всіх вищезазн ачених документів за умови, щ о кошти від замовника експед итором вже отримані.

На вимогу суду першої і нстанції відповідачем був на даний до матеріалів справи д оговір № 100301-1 про надання транс портно-експедиційних послуг автомобільним транспортом, укладений 01.03.2010 р. між ТОВ "ВіаЛо гГруп" (замовником) та ФОП ОСОБА_4 (експед итором), на виконання якого, на твердження останнього, для ф актичного здійснення переве зення вантажів, відповідач у клав з позивачем договір пер евезення № 1703 від 17.03.2010 р.

У відповідності до п. 1.1. дог овору від 01.03.2010 р., експедитор зо бов"язується здійснювати по заявкам замовника доставку а втомобільним транспортом д оручених йому замовником ван тажів в пункти призначення т а видачу вантажів правомочні й на отримання вантажу особі (вантажоотримувачу), а замовн ик зобов' язується сплатити за здійснену перевозку вант ажу встановлену заявками про візну плату.

П.2.1. договору передбачає обо в' язок замовника надавати е кспедитору письмові заявки н а перевезення вантажів не пі зніше, ніж за 3 робочих дні до д ати подачі автотранспорту пі д завантаження.

Згідно п. 4.3. цього договору о плата послуг експедитора зді йснюється замовником на підс таві рахунків експедитора, в яких зазначена сума провізн их платежів, номер автомобіл я та полупричепа, маршрут пер евозки.

Приймаючи оскаржуване ріш ення суд першої інстанції ви ходив з того, що договір перевезення № 17/03/10 від 17.03.2010 р. ук ладений під умовою, а об ов' язок з проведення розрах унків з позивачем у відповід ача виникає після проведення розрахунків замовника з від повідачем, крім того не вбача є підстав для визнання недій сним в порядку ст. 83 ГПК Україн и п. 6.1. договору перевезення, ос кільки вказаний договір є не нікчемним, а лише оспорювани м правочином, який у вст ановленому порядку недійсни м визнано не було. Враховуючи викладене, колегія суддів пе ршої інстанції дійшла виснов ку відмовити позивачу в позо ві.

З таким висновком погоджує ться колегія суддів апеляцій ної інстанції, однак з інших м отивів.

Так ст. 32 ГПК України передба чає обов'язок суду встановлю вати фактичні дані стосовно обставин спору за допомогою письмових і речових доказів.

Ст. 33 Кодексу покладає тягар доказування на ту сторону, як а посилається на певні обста вини, як на підставу своїх вим ог та заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК обставини сп рави, які відповідно до закон одавства повинні бути підтве рджені певними засобами дока зування, не можуть підтвердж уватись іншими засобами дока зування.

Судом першої інстанції від мова в позові обґрунтована т им, що замовник - російське під приємство ТОВ «ВіаЛогГруп»- не розрахувалося з відповіда чем за спірне перевезення. Од нак з таким твердженням не мо же погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскі льки воно не доведено доказа ми.

Відповідно до умов договор у про надання транспорт но-експедиційних послуг авто мобільним транспортом, уклад еного відповідачем з замовни ком 01.03.2010 р. на загальну суму п'ят ь тисяч доларів США, (п. 1.4, а.с.50) ві дповідач виконував транспор тно-експедиційні послуги за замовленням ТОВ «ВіаЛогГруп ». Вказаним договором не пере дбачено покладення на відпов ідача повноважень представн ика замовника. Тому тверджен ня суду першої інстанції , що в ідповідач у правовідносинах з позивачем діяв від імені за мовника є таким, що не відпові дає приписам ч. 1 ст. 237 ЦК Україн и, згідно якої представник вч иняє правочин від імені особ и, яку він представляє, а не ві д власного імені та ч.2 цієї ж с т. 237 згідно якої не є представн иком особа, яка хоч і діє в чуж их інтересах, але від власног о імені. Із змісту заявк и на перевезення очевидно, що відповідач був замовником п еревезення і укладав договір від свого імені, а позивач був його виконавцем. Відповідач є експедитором у відношенні тільки для його замовника і п латника, але не для позивача. З а своєю правовою природою ук ладений між сторонами даного спору договір є договором пе ревезення, відповідно до яко го (ст. 909 ч. І ЦК України) одна сто рона (перевізник) зобов'язуєт ься доставити довірений їй д ругою стороною (відправником ) вантаж до пункту призначенн я і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (в антажоодержувачеві), а відпр авник зобов'язується сплатит и за перевезення вантажу вст ановлену плату.

Згідно п.1.3 вищевказаного до говору від 01.03.2010 р. кожне конкре тне доручення замовника на в антажне перевезення вказуєт ься у завірених печатками та підписами сторін заявках.

Як вже встановлено, відпові дно до п.п. 2.1, 2.2 цього ж договору не пізніше, ніж за три робочі дні замовник повинен направи ти експедитору заявку, в якій зокрема вказуються маршрут перевезення, характер вантаж у, необхідні інструкції, вант ажовідправник та вантажооде ржувач.

Відповідачем на вимогу ухв али суду першої інстанції не було надано заявку на спірне перевезення, а також не надан о жодного письмового доказу, який пов'язував би ТОВ «ВїаЛо гГруп»із спірним перевезенн ям, оскільки в наданому догов орі немає ні маршруту спірно го перевезення, ні суми оплат и за нього, ні будь-яких інших вказівок на те, що саме цей зам овник і є належним. Вантажові дправником та вантажоодержу вачем згідно міжнародної тра нспортної накладної були зов сім інші юридичні особи.

Надана ж суду апеляційної і нстанції копія заявки на між народне перевезення від 17.03.10р. не підтверджує той факт, що во на направлена відповідачу ( е кспедитору ), оскільки в ній не має запису кому заявка видан а і, що не пізніше ніж за три ро бочі дні замовник її направи в. Тому твердження суду першо ї інстанції, що спірна заявка між позивачем та відповідач ем укладалася для виконання договору з ТОВ «ВіаЛогГруп»є необґрунтованим та безпідст авним. Оскільки судом н е встановлено, хто є належним платником (замовником) для ві дповідача у спірному перевез енні, то висновки суду стосов но оплати або її відсутності також не ґрунтуються на нале жних доказах.

Кожна сторона, згідно ч.2 ст. 1 93 ГК України, повинна вжити вс іх заходів, необхідних для на лежного виконання нею зобов' язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечен ня загальногосподарського і нтересу.

Згідно ст. 4 ГПК України госп одарський суд у випадках, пер едбачених законом або міжнар одним договором, застосовує норми права інших держав.

П.9.2 вказаного вище Договору передбачено, що за відсутнос ті мирного врегулювання спор у між відповідачем та замовн иком ТОВ «ВіаЛогГруп»спір бу де вирішуватися в арбітражно му суді м. Москви. Одночасно п. 8.2 Договору передбачено до пр ед'явлення позову обов'язков е пред'явлення претензії, під твердженої документально.

Відповідачем не надано жод ного доказу (повідомлення по шти, чеки, описи вкладення в ці нні листи )того, що він взагал і звертався після настання с троку платежу до замовника з претензією, оформленою нале жним чином відповідно до умо в Договору та законодавства РФ. Надані до матеріалів спра ви тексти листів не містять н авіть назви «Претензія», до н их не долучено належних дода тків, бухгалтерських докумен тів - рахунків, актів виконани х робіт, тощо, які підтвердили б, що вони взагалі мають відно шення до спірного перевезенн я.

За таких обставин відповід ач не довів, що ним було вжито заходи, передбачені Договоро м із замовником, для отриманн я заборгованості за перевезе ння та виконання своїх зобов 'язань перед позивачем . Крім того п..5.1 договору, укладеного сторонами, зазнач ає, що надання транспортних п ослуг здійснюється відповід но до чинного законодавства України. Тому згідно ст. 920 ЦК у разі порушення зобов'язань, щ о випливають із договору пер евезення, сторони несуть від повідальність, встановлену з а домовленістю сторін, якщо і нше не встановлено цим Кодек сом, іншими законами, транспо ртними кодексами (статутами) . Тобто, ЯКЩО ЗА ПОРУШЕННЯ ВК АЗАНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ЗАКОНОМ ВСТАНОВЛЕНА ПЕВНА ВІДПОВІ ДАЛЬНІСТЬ, СТОРОНИ НЕ МОЖУТЬ ВІД ЦЬОГО ВІДСТУПИТИ.

Згідно ст. 614 ч.З ЦК України пр авочин, яким скасовується аб о обмежується відповідальні сть за умисне порушення зобо в'язання, є нікчемним. З огляду на це не можна звільнити відп овідача від відповідальност і за прострочення сплати бор гу, хоч він і посилається на ві дсутність надходження кошті в від замовника.

Ч.2 ст. 614 ЦК покладає тягар док азу про відсутність вини на о собу, яка порушила зобов'язан ня. Відповідач не надав суду ж одного письмового доказу, як ий би доводив відсутність йо го вини. Згідно ст. 193 ч. 7 ГК Украї ни не допускається односторо ння відмова від виконання зо бов' язання або відстрочка з мотиву, що зобов' язання дру гої сторони за іншим договор ом не було виконано належним чином.

Таким чином висновок суду п ершої інстанції, що дог овір перевезення № 17/03/10 від 17.03.2010 р. укладений під відкладною умовою, а обов' язок з п роведення розрахунків з пози вачем у відповідача виникає після проведення розрахункі в замовника з відповідачем є безпідставним.

Враховуючи викладене, коле гія суддів вважає, що строк ви конання відповідачем обов' язку договором не встановлен ий .

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, я кщо строк (термін) виконання б оржником обов'язку не встано влений або визначений момент ом пред'явлення вимоги, креди тор має право вимагати його в иконання у будь-який час. Борж ник повинен виконати такий о бов'язок у семиденний строк в ід дня пред'явлення вимоги, як що обов'язок негайного викон ання не випливає із договору або актів цивільного законо давства. Вимога кредитора мо же пред' являтися в будь - які й формі.

Відповідно до ст. 33 ГПК Украї ни кожна сторона повинна дов ести ті обставини, на які вона посилається як на підставу с воїх вимог і заперечень.

Однак матеріали справи не м істять доказів пред' явлен ня позивачем такої вимоги ві дповідачу. Тому в даному випа дку строк виконання обов'язк у з оплати виконаних позивач ем транспортних послуг не на став.

Таким чином, позивач помилк ово прийшов до висновку щодо прострочення виконання грош ового зобов' язання відпові дачем, оскільки позивачем не було надано жодних доказів, я кі б підтверджували факт нас тання строку виконання зобов 'язання у відповідача щодо пр оведення розрахунків за дого вором з перевізником № 1703 від 17 .03.2010 р. або існування правових п ідстав достроково вимагати п роведення розрахунків.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висно вку, що апеляційна скарга не п ідлягає задоволенню, а рішен ня місцевого господарського суду має бути залишено без з мін з інших мотивів.

Керуючись ст. 99, 101, п. 1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуальн ого кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Фіз ичної особи - підприємця ОС ОБА_3 залишити без задоволе ння.

Рішення господа рського суду Харківської обл асті від 01.12.10 р. у справі № 43/263-10 зал ишити без змін.

Постанова набирає законн ої сили з дня її прийняття і мо же бути оскаржена до Вищого г осподарського суду України п ротягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк

Суддя Т. В. Гончар

Суддя М.М. Слободін

Повний текст постано ви підписано 09.03.2011 р.