Постанова

від 26.05.2011 по справі 43/263-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2011 р. Справа № 43/263-10

Вищий господарський суд У країни у складі колегії судд ів:

головуючий суддя : Ходаківська І.П.

судді: Данилова Т.Б., Муравйов О .В.

розглянувши матеріали ка саційної скарги фізичної особи-підприємц я ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційно го господарського суду від 28.0 2.2011р.

у справі

господарського суду № 43/263-10

Харківської області

за позовом фізичної особи-підприємц я ОСОБА_1

до фізичної особи-підприємц я ОСОБА_2

про

за участю

представників сторін:

позивача -

відповідача - стягнення 4 752,92грн.

не з'явився

не з'явився

Розпорядженням № 03.08-05/286 в ід 25.05.2011 змінено склад колегії с уддів у справі № 43/263-10, призначен ої до розгляду у складі: голов уючий суддя Першиков Є.В., судд і Данилова Т.Б., Ходаківська І. П., утворено колегію суддів у с кладі: головуючий суддя Хода ківська І.П., судді Данилова Т. Б., Муравйов О.В.

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2010 року Фізи чна особа - підприємець ОСО БА_1 звернувся до господарс ького суду Харківської облас ті з позовом до Фізичної особ и - підприємця ОСОБА_2 про с тягнення на користь позивача заборгованості за транспорт ні послуги 4500,00 грн., 3 % річних за к ористування коштами 68,42 грн., ін фляційні збитки 184,50 грн., обґру нтовуючи позовні вимоги тим, що 17.03.2009 між підприємцями був у кладений договір № 17/03/10 переве зення вантажів автомобільни м транспортом та в рамках вка заного договору було підписа но заявку № 100312-4 на перевезення вантажу у міжнародному спол ученні за маршрутом: с. Дорохо во, Московська область (Росія ) - м. Київ на суму 4500,00 грн. 18.03.2009 р. ва нтаж був перевезений та дост авлений у місце призначення. Претензій стосовно спірного перевезення відповідач не з аявляв, але станом на 11.10.2010 р. за п еревезення не розрахувався.

Рішенням господарського суду Харківської області ві д 01.12.2010 (головуючий суддя Сальні кова Г.І., судді Лаврова Л.С., Жел ьне С.Ч.) відмовлено позивачу у задоволенні позову у повном у обсязі. Рішення мотивовано тим, що укладений між сторона ми договір перевезення № 17/03/10 в ід 17.03.2010 р. укладений під умовою , тому обов' язок з проведенн я розрахунків з позивачем у в ідповідача виникає після про ведення розрахунків замовни ка з відповідачем .

Постановою Харківсь кого апеляційного господарс ького суду від 28.02.2011 ( головуючо го судді Погребняк В.Я., суддів Гончар Т.В., Слободін М.М.) за ап еляційною скаргою СПД ОСОБ А_1 Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2010 залишено без змін, хоча і з інших фактично встановлених та правових підстав.

Суд апеляційної і нстанції виходив з того, що до говір перевезення між сторон ами в частині розрахунків за перевезення не є укладеним п ід умовою, відповідач не нада в доказів витребування від з амовника оплати замовлення , але виходив з того, що д оговором між СПД ОСОБА_1 т а ОСОБА_2 строк оплати не в становлений, а у відповіднос ті із ч.2 ст.530 ЦКУ позивач не зая вляв вимоги про оплату за авт оперевезення, тому позовні в имоги є передчасними.

Не погоджуючись із су довими рішеннями, фізична ос оба-підприємець ОСОБА_1 зв ернувся до Вищого господарсь кого суду України з касаційн ою скаргою, в якій посилаєтьс я на порушення судами норм пр оцесуального та матеріально го права, просить судові ріше ння скасувати та прийняти но ве рішення, яким позовні вимо ги задовольнити повністю.

В касаційній скарзі С ПД ОСОБА_1 посилається на порушення судами ст.34 ГПК, оск ільки відповідачем не доведе но належними доказами викона ння перевезення на замовленн я саме ТОВ "ВіаЛогГруп", який н ібито не розрахувався із від повідачем. Порушенням норм м атеріального права заявник в важає невірне застосування с т.ст. 212, ч.2 530 Цивільного кодексу України та винесення судово го рішення без врахування на явних в матеріалах справи до казів.

Перевіривши наявні матер іали справи на предмет прави льності юридичної оцінки обс тавин справи та повноти їх вс тановлення в рішенні і поста нові та доводи касаційної ск арги, колегія суддів вважає, щ о касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційном у порядку судові рішення, кас аційна інстанція на підставі встановлених фактичних обст авин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріальног о та процесуального права.

Як встановлено судами попе редніх інстанцій та вбачаєть ся з матеріалів справи, що 17 бе резня 2009 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 як перевізником та фізичною осо бою-підприємцем ОСОБА_2 як експедитором шляхом обміну факсограмами було укладено д оговір № 17/03/10 перевезення вант ажів автомобільним транспор том (далі - Договір перевезе ння).

17 березня в рамках вищевказ аного Договору перевезення було підписано заявку № 100312-4 на перевезення вантажу у міжна родному сполученні за маршру том: с. Дорохово Московської о бл. (Росія) - м. Київ на суму 4500 г рн., яка згідно п.2.1 Договору є й ого невід' ємною частиною.

Вантаж був завантажений за вказаною відповідачем адрес ою у орендований позивачем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 вантажний автомобі ль та доставлений у місце при значення, що підтверджується печаткою відправника в граф і 22 та печаткою вантажоодержу вача в графі 24 міжнародної тов арно - транспортної накладно ї А № 400768 і не заперечується від повідачем.

Після виконання замовленн я позивач направив відповіда чу акт виконаних робіт, транс портні накладні та рахунок з а перевезення від 24.03.2010, які від повідач отримав 29.03.2010 , що підтв ерджується повідомленням пр о вручення поштового відправ лення. Претензій стосовно сп ірного перевезення відповід ач не заявляв, але станом на 11 ж овтня 2010 р. за перевезення не ро зрахувався.

Суди встановили, що у відпов ідності до п. 1 вказаного Догов ору експедитор, який діє від і мені та за рахунок коштів тре тьої особи - замовника, залуча є перевізника для доставки в антажів автомобілями в міжн ародних сполученнях, перевіз ник доставляє заявлені експе дитором вантажі, а експедито р оплачує послуги перевізник а за рахунок замовника на узг оджених умовах. Експедитор з гідно п.2.1 Договору перевезенн я, діє на підставі договору д оручення замовника.

Згідно п. 6.1. Договору перевез ення експедитор здійснює опл ату транспортних послуг пере візника з коштів замовника з а відрахуванням своєї експе диторської винагороди протя гом 14 банківських днів з дня о тримання коштів від замовник а за умови отримання від пере візника всіх необхідних для розрахунків документів, ориг іналу рахунку, копії транспо ртної накладної, оригінал ак ту виконаних робіт і оригіна лів інших документів, або про тягом 7 днів після отримання в ід перевізника всіх вищезазн ачених документів за умови, щ о кошти від замовника експед итором вже отримані.

На вимогу суду першої інс танції відповідачем був нада ний до матеріалів справи дог овір № 100301-1 про надання транспо ртно-експедиційних послуг ав томобільним транспортом, укл адений 01.03.2010 р. між ТОВ "ВіаЛогГр уп" (замовником) та ФОП ОСОБА _2 (експедитором), на виконан ня якого, за твердженням оста ннього, для фактичного здійс нення перевезення вантажів, відповідач уклав з позивачем договір перевезення № 1703 від 17 .03.2010 р.

У відповідності до п. 1.1. дого вору від 01.03.2010 р., експедитор зоб ов'язується здійснювати по з аявкам замовника доставку ав томобільним транспортом до ручених йому замовником вант ажів в пункти призначення та видачу вантажів правомочній на отримання вантажу особі (в антажоотримувачу), а замовни к зобов' язується сплатити з а здійснену перевозку вантаж у встановлену заявками прові зну плату. П.2.1. договору передб ачає обов' язок замовника на давати експедитору письмові заявки на перевезення ванта жів не пізніше, ніж за 3 робочи х дні до дати подачі автотран спорту під завантаження.

Згідно п. 4.3. цього договору о плата послуг експедитора зді йснюється замовником на підс таві рахунків експедитора, в яких зазначена сума провізн их платежів, номер автомобіл я та полупричепа, маршрут пер евозки.

Приймаючи Рішення про відм ову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з т ого, що Договір перевезення укладений сторонами під умо вою, а обов' язок з проведен ня розрахунків з позивачем у відповідача виникає після п роведення розрахунків замов ника з відповідачем. Відмова в позові обґрунтована тим, що замовник - російське підприє мство ТОВ "ВіаЛогГруп"- не розр ахувалося з експедитором - ві дповідачем за спірне перевез ення.

З таким висновком підставн о не погодився суд апеляційн ої інстанції, однак з інших мо тивів, який у відповідності і з ст.101 Господарського процес уального кодексу України пов торно розглянув справу за на явними у справі та додатково поданими доказами.

Харківсткий апеляційний г осподарський суд встановив, що відповідно до умов догово ру про надання транспортно -експедиційних послуг автомо більним транспортом, укладен ого відповідачем ФОП ОСОБА _2 з замовником ТОВ "ВіаЛогГр уп" 01.03.2010 р. на загальну суму п'ят ь тисяч доларів США, відповід ач надавав транспортно-експе диційні послуги за замовленн ям ТОВ "ВіаЛогГруп". Вказаним д оговором не передбачено покл адення на відповідача повнов ажень представника замовник а. Тому твердження суду першо ї інстанції , що відповідач у п равовідносинах з позивачем д іяв від імені замовника,- є так им, що не відповідає приписам ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу Ук раїни, згідно якої представн ик вчиняє правочин від імені особи, яку він представляє, а не від власного імені та ч.2 ці єї ж ст. 237 ЦКУ, згідно якої не є п редставником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.

Із змісту заявки на переве зення апеляційним судом вста новлено, що відповідач був за мовником перевезення і уклад ав договір від свого імені, а п озивач був його виконавцем. В ідповідач є експедитором у в ідношенні тільки для його за мовника і платника, але не для позивача. За своєю правовою п риродою укладений між сторон ами даного спору договір є до говором перевезення, відпові дно до якого згідно ст. 909 Цивіл ьного кодексу України одна с торона (перевізник) зобов'язу ється доставити довірений їй другою стороною (відправник ом) вантаж до пункту призначе ння і видати його особі, яка ма є право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві), а відп равник зобов'язується сплати ти за перевезення вантажу вс тановлену плату.

Згідно п.1.3 договору від 01.03.2010 р . кожне конкретне доручення з амовника на вантажне перевез ення експедитору вказується у завірених печатками та під писами сторін заявках. Відпо відно до п.п. 2.1, 2.2 цього ж догово ру не пізніше, ніж за три робоч і дні замовник повинен напра вити експедитору заявку, в як ій, зокрема, вказуються маршр ут перевезення, характер ван тажу, необхідні інструкції, в антажовідправник та вантажо одержувач.

Відповідачем на вимогу суд у першої інстанції не було на дано заявку на спірне переве зення, а також не надано жодно го письмового доказу, який по в'язував би ТОВ "ВїаЛогГруп" із спірним перевезенням, оскіл ьки в наданому договорі нема є ні маршруту спірного перев езення, ні суми оплати за ньог о, ні будь-яких інших вказівок на те, що саме цей замовник і є належним. Вантажовідправник ом та вантажоодержувачем згі дно міжнародної транспортно ї накладної були зовсім інші юридичні особи.

Надана суду апеляційної ін станції копія заявки на міжн ародне перевезення від 17.03.10 не підтверджує, що вона направл ена відповідачу - експедитор у, оскільки в ній немає запису , кому заявка видана і що не пі зніше ніж за три робочі дні за мовник її направив. Тому твер дження суду першої інстанції , що спірна заявка між позивач ем та відповідачем укладалас я для виконання договору з ТО В "ВіаЛогГруп" визнана апеляц ійним судом необґрунтованим та безпідставним. Оскільки судом не встановлено, хто є на лежним платником (замовником ) для відповідача у спірному п еревезенні, то висновки суду стосовно оплати або її відсу тності також не ґрунтуються на належних доказах.

Кожна сторона, згідно ч.2 ст. 1 93 Господарського кодексу Укр аїни, повинна вжити всіх захо дів, необхідних для належног о виконання нею зобов'язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення заг альногосподарського інтере су.

Згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу Укра їни господарський суд у випа дках, передбачених законом а бо міжнародним договором, за стосовує норми права інших д ержав.

П.9.2 Договору від 01.03.2010 передба чено, що за відсутності мирно го врегулювання спору між ві дповідачем ОСОБА_2 та замо вником ТОВ "ВіаЛогГруп" спір б уде вирішуватися в арбітражн ому суді м. Москви. Одночасно п . 8.2 Договору передбачено до пр ед'явлення позову обов'язков е пред'явлення претензії, під твердженої документально.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано жодного доказу (повід омлення пошти, чеки, описи вкл адення в цінні листи) того, що він взагалі звертався після настання строку платежу до з амовника з претензією або по зовом, оформленими належним чином відповідно до умов Дог овору та законодавства Росій ської Федерації. Надані до ма теріалів справи тексти листі в не містять назви "Претензія ", до них не долучено належних додатків, бухгалтерських док ументів - рахунків, актів вико наних робіт, тощо, які підтвер дили б, що вони взагалі мають в ідношення до спірного переве зення.

За таких обставин відповід ач СПД ОСОБА_2 не довів, що н им було вжито всі заходи, пере дбачені Договором із замовни ком, для отримання платежів з а перевезення для виконання своїх зобов'язань перед пози вачем .

Крім того, п.5.1 Договору пере везення, укладеного сторонам и, зазначає, що надання трансп ортних послуг здійснюється в ідповідно до чинного законод авства України. Тому згідно с т. 920 ЦК у разі порушення зобов'я зань, що випливають із догово ру перевезення, сторони несу ть відповідальність, встанов лену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, тр анспортними кодексами (стату тами).

Згідно ст. 614 Цивільного коде ксу України правочин, яким ск асовується або обмежується в ідповідальність за умисне по рушення зобов'язання, є нікче мним. З огляду на це не можна з вільнити відповідача від від повідальності за прострочен ня сплати боргу, хоч він і поси лається на ненадходження кош тів від замовника.

Ч.2 ст. 614 ЦК покладає тягар док азу про відсутність вини на о собу, яка порушила зобов'язан ня. Відповідач СПД ОСОБА_2 не надав судам жодного письм ового доказу, який би доводив відсутність його вини. Згідн о ст. 193 ч. 7 Господарського коде ксу України не допускається одностороння відмова від вик онання зобов' язання або від строчка з мотиву, що зобов' я зання другої сторони за інши м договором не було виконано належним чином.

На цих підставах суд апеляц ійної інстанції дійшов обгру нтованого висновку про те, що висновок суду першої інстан ції, що договір перевезення № 17/03/10 від 17.03.2010 р. укладений під в ідкладною умовою, а обов' я зок з проведення розрахунків з позивачем у відповідача ви никає після проведення розра хунків замовника з відповіда чем, є безпідставним.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк вик онання відповідачем обов' я зку договором не встановлени й.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, я кщо строк (термін) виконання б оржником обов'язку не встано влений або визначений момент ом пред'явлення вимоги, креди тор має право вимагати його в иконання у будь-який час. Борж ник повинен виконати такий о бов'язок у семиденний строк в ід дня пред'явлення вимоги, як що обов'язок негайного викон ання не випливає із договору або актів цивільного законо давства. Вимога кредитора мо же пред' являтися в будь - які й формі.

Відмовляючи позивачеві в з адоволенні позовних вимог, а пеляційний суд виходив з тог о, що матеріали справи не міст ять доказів пред' явлення п озивачем такої вимоги відпов ідачу, тому в даному випадку с трок виконання обов'язку з оп лати виконаних позивачем тра нспортних послуг не настав.

Однак, такий висновок суду а пеляційної інстанції супере чить матеріалам справи та вс тановленим судами обставина м, які встановили, що позивач н аправив відповідачу акт вико наних робіт, транспортні нак ладні та рахунок за перевезе ння від 24.03.2010, які відповідач от римав 29.03.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с. 14-20).

Надсилання рахунка-фактур и та доданих до нього докумен тів і є заявленням вимоги про оплату в розумінні ст.530 Цивіл ьного кодексу України.

Крім того, у відповідності і з ст.625 Цивільного кодексу Укр аїни боржник, який прострочи в виконання грошового зобов' язання, на вимогу кредитора з обов'язаний сплатити суму бо ргу з урахуванням встановлен ого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простро ченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений д оговором або законом.

За таких обставин судом апе ляційної інстанції повно все бічно встановлено обставини справи, однак, помилково заст осовані норми процесуальног о та матеріального права, а са ме ст. 33, 34, 43 Господарського проц есуального кодексу, ст.530 Циві льного кодексу України, та пр ийнято помилкове рішення про відмову в задоволенні позов них вимог.

Статтею 1117 Господарськ ого процесуального кодексу У країни передбачено, що перег лядаючи у касаційному порядк у судові рішення, касаційна і нстанція на підставі встанов лених фактичних обставин спр ави перевіряє застосування с удом першої чи апеляційної і нстанції норм матеріального і процесуального права. Каса ційна інстанція не має права встановлювати або вважати д оведеними обставини, що не бу ли встановлені у рішенні або постанові господарського су ду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про пер евагу одних доказів над інши ми, збирати нові докази або до датково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колег ія суддів Вищого господарськ ого суду України дійшла висн овку про наявність підстав д ля задоволення касаційної ск арги фізичної особи-підприєм ця ОСОБА_1, оскільки судам и попередніх інстанцій було повно встановлено всі обстав ини справи, проте невірно зас тосовано норми права, тому рі шення і постанова по справі п ідлягають скасуванню та прий няттю нового рішення по суті .

У відповідності із ст.49 Госп одарського процесуального к одексу України судові господ арські витрати у разі задово лення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, та кер уючись ст.ст.1115, 1117, 111 9, 11110, 11111, Господар ського процесуального кодек су України, Вищий господарсь кий суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприє мця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського а пеляційного господарського суду від 28.02.2011р. у справі № 43/263-10 та рішення господарського суду Харківської області від 01.12.20 10 р. скасувати.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА _1 задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-п ідприємця ОСОБА_2 на корис ть фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4500 (чотири тисячі п'я тсот) грн. заборгованості за т ранспортні послуги; 68,42 (шістде сят вісім) грн. 42 коп. три відсот ки річних; 184,50 ( сто вісімдесят ч отири) грн.50 коп. інфляційних в трат; 102 (сто дві) грн. державног о мита з позовної заяви; 236 ( дві сті тридцять шість) грн. послу г за інформаційно-технічне з абезпечення судового процес у; 51 ( п'ятдесят одна) грн. держав ного мита з апеляційної скар ги; 51 (п'ятдесят одна) грн. держа вного мита з касаційної скар ги.

Доручити господарському с уду Харківської області вида ти наказ.

Головуючий І. Ходаківська

Судді Т. Данилова

О. Муравйов