Вирок

від 18.11.2010 по справі 1-10/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№1-10/10

18 листопада 2010 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючого-судді: Бачуріна О.В.

судді: Чорного О.М.

народних засідателів: Випряжкіної Р.Ф., Шешка К.М., Коваленка О.М.

запасного народного засідателя: Солодовніченко К.В.,

при секретарях: Григоренко А.Г., Стеценко С.В., Мінчук О.О.

за участю прокурорів: Поливача О.І., Деркача Я.А., Курило І.В.,

Перепелиці К.І., Степаничка О.В.

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7

Законного представника ОСОБА_8: ОСОБА_9

захисників: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

представника громадської організації: Сухорукова А.О.

представників служби у справах дітей у Соломянському районі м. Києва: Неприлюк І.Г., Шарудило Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рахів, Закарпатської області, громадянина України, з освітою 4 класи, неодруженого, непрацюючого, без визначеного місця проживання, раніше не судимого,

за ч.4 ст. 187, п.6 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, п.п. 6, 13 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця АДРЕСА_1 Київської області, громадянина України, українця, з освітою 9 класів, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого в Київській обл., АДРЕСА_1, без визначеного місця проживання, раніше судимого: 26.12.2003 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ст.ст.187 ч.2, 69, 186 ч.2, 70, 75 КК України на 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; 06.02.2005 року Фастівським міськрайонним судом Київської області та ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27.04.2005 року за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 10.02.2006 року звільнений умовно-достроково від подальшого відбування покарання з невідбутим строком 1 рік 1 місяць 16 днів,

за ч.4 ст.187, ч.2 ст.187, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, 304 КК України,

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця АДРЕСА_2, Кіровоградської області, громадянина України, українця, з освітою 6 класів, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, АДРЕСА_2, без визначеного місця проживання, раніше не судимого,

за ч.4 ст.187, ч.2 ст.186, 304 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2006 року, приблизно о 16 годині 40 хвилин, неповнолітній ОСОБА_8 і ОСОБА_17 після вдихання клею, перебуваючи в стані токсикологічного спяніння, а ОСОБА_16 після вживання алкогольних напоїв, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись поряд з будинком АДРЕСА_10 в м. Києві неподалік від мосту «Індустріальний», помітили незнайомого їм громадянина Гамбії ОСОБА_19 та вирішили вчинити напад з метою заволодіння його майном, не маючи на меті його вбивство. Діючи відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_19 і вдарив його кулаком по спині, спричинивши при цьому фізичний біль, та почав тікати від нього в напрямку будинку АДРЕСА_10 в м. Києві. Коли потерпілий його наздогнав та, схопивши, почав питати навіщо той його вдарив, до них підбігли ОСОБА_16 та ОСОБА_17, і останній рукою наніс декілька ударів по обличчю ОСОБА_19, а потім ударив своєю ногою по ногам потерпілого, від чого той впав на землю. Такими діями ОСОБА_19 були спричинені легкі тілесні ушкодження у виді садна на обличчі. Після цього, ОСОБА_17 разом з ОСОБА_16 схопили ОСОБА_19 за руки і почали утримувати його для того, щоб ОСОБА_8 міг ошукати та заволодіти його майном. Однак, в цей час потерпілий почав кричати і звати на допомогу, тоді ОСОБА_8, діючи всупереч попередньої домовленості, дістав із кишені ніж та, з метою умисного вбивства з корисливих мотивів, наніс ним удар ОСОБА_19 в область серця, спричинивши йому колото-різане поранення грудей з ушкодженням серця, яке мало ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, від якого настала смерть ОСОБА_19. Потім ОСОБА_8 обшукав кишені потерпілого і забрав гроші в сумі 500 грн. Після чого, ОСОБА_8, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 з місця злочину втекли, поділивши в подальшому між собою гроші, які вони витратили на власні потреби.

Крім того, будучи особами, які раніше вчинили розбій, ОСОБА_8 і ОСОБА_17, знаходячись в стані токсилогічного спяніння, 14.08.2007 року приблизно о 22 годині 45 хвилин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 в м. Києві, за попередньою змовою між собою та іншою особою, не уточнюючи в який спосіб, тобто діючи з невизначеним умислом, вирішили заволодіти мобільним телефоном громадянина ОСОБА_21 який сидів на парапеті та розмовляв по мобільному телефону «Соні Еріксон Р 990і» вартістю 2250 грн. з сім-картою «Київстар» за 50 грн. і залишком на рахунку в 45 грн. Коли, з метою реалізації свого умислу, співучасники підійшли до ОСОБА_21 зі спини, то ОСОБА_8 дістав з кишені ніж і, з метою подавити опір потерпілого, який, на його думку, повинен був випустити з рук мобільний телефон, наніс ним два удари в спину. При цьому, в той же час ОСОБА_17 та інший співучасник одночасно вдарили потерпілого кулаком по потилиці та обличчю, спричинивши спільними діями тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення у виді двох проникаючих колото-різаних поранень по лопатковій лінії з пошкодженнями мяких тканин грудної клітини міжреберних судин, верхньої долі правої легені, крововиливів у плевральну порожнину, тобто вчинили насильство небезпечне для життя і здоровя особи, яка зазнала нападу. Однак, після отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_21 тільки похитнувся і мобільний телефон з рук не випустив та почав кричати, що злякало ОСОБА_8, ОСОБА_17 і їх співучасника, тому вони з місця злочину втекли.

Крім того, ОСОБА_17.15.05.2007 року приблизно о 00 годині 25 хвилин запропонував ОСОБА_23 та двом невстановленим особам пограбувати незнайомого громадянина ОСОБА_4, який перебував на зупинці швидкісного трамваю «вул. Польова», напроти будинку №97-а по вул. Борщагівській в м. Києві в стані алкогольного спяніння. Отримавши від них згоду, тобто діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_17 разом із зазначеними особами підійшов до громадянина ОСОБА_4 і, відібравши поліетиленовий пакет без опору потерпілого, відкрито заволоділи пятьма пляшками алкогольного напою «Шейк» по 3 гривні 40 копійок на загальну суму 17 гривень. Після чого, ОСОБА_17 разом з невстановленим співучасником, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоровя, схопили громадянина ОСОБА_4 за руки з різних сторін і притиснули його до стіни зупинки міського транспорту, а ОСОБА_23 обшукав кишені потерпілого звідки забрав гроші в сумі 65 гривень, мобільний телефон «Нокіа 6630» вартістю 500 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 15.05.2007 року становило 2500 гривень, в якому знаходилась сім-карта «Лайф» за 40 грн. Таким чином, відкрито повторно викравши чуже майно за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоровя потерпілого, ОСОБА_17 спричинив ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 2622 грн.

Крім того, ОСОБА_17 втягнув неповнолітнього ОСОБА_23 в злочинну діяльність за наступних обставин.

15.05.2007 року приблизно в 00 годині 25 хвилин ОСОБА_17, достовірно знаючи, що ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_9, є неповнолітнім, запропонував йому і двом іншим невстановленим особам відкрито заволодіти майном ОСОБА_4, який знаходився на зупинці швидкісного трамваю «вул. Польова», навпроти будинку №97-А по вул. Борщагівській в м. Києві, втягнувши ОСОБА_23 до скоєння злочину. Так, отримавши згоду від ОСОБА_23 та інших осіб, ОСОБА_17 разом з ним, тобто діючи за попередньою змовою групою осіб, застосували насильство, яке не є небезпечним для життя і здоровя потерпілого, і відкрито заволоділи майном ОСОБА_4, а саме: мобільним телефоном «Nokia 6630», грошима та інш. на загальну суму 2622 грн.

За цей злочин ОСОБА_23 27.09.2007 року був засуджений Соломянським районним судом за ч. 2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України на три роки позбавлення волі.

Крім того, ОСОБА_17 разом з ОСОБА_16 втягнули неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в злочинну діяльність за таких обставин.

28.12.2006 року, приблизно о 16 годині 40 хвилин, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8, 01.02.1992 року є неповнолітнім, знаходячись біля будинку АДРЕСА_10 в м. Києві, недалеко від мосту «Індустріальний», вони запропонували йому пограбувати ОСОБА_19. Отримавши згоду ОСОБА_8, який був у стані токсилогічного спяніння, вони розробили план, за яким ОСОБА_8 заманив громадянина Гамбії ОСОБА_19 за ріг будинку, де вони на нього напали та заволоділи його грошима в сумі 500 грн., застосувавши при цьому насильство небезпечне для життя і здоровя потерпілого.

Також, ОСОБА_16, як особа, яка раніше вчинила розбій, додатково скоїв грабежі та крадіжки чужого майна за наступних обставин.

Так, 19.05.2007 року, приблизно о 00 годині 25 хвилин по вул. Політехнічна, 17 в м. Києві, ОСОБА_16, діючи повторно із корисливих мотивів, знаходячись в стані алкогольного спяніння, за попередньою змовою з невстановленою особою, з метою заволодіння чужим майном, підбіг до громадянина ОСОБА_5 і, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, обхопив його за шию руками, намагаючись звалити на землю. ОСОБА_5 на ногах устояв, але ОСОБА_16, тримаючи його, надав можливість співучаснику обшукати кишені одягу потерпілого і викрасти звідти гроші в сумі 300 гривень та мобільний телефон «Нокіа-6220» вартістю 1732 гривні 50 копійок з сім-картою мобільного оператора «ЮМС», на рахунку якого було 11 гривень. Після чого, їм вдалося збити з ніг ОСОБА_5 на землю і, для уникнення опору, невстановлений співучасник наніс два удари ногами в область тулуба потерпілого, чим не спричинив йому будь-яких тілесних ушкоджень.

Заволодівши майном ОСОБА_5 на загальну суму 2043 грн. 50 коп., ОСОБА_16 і його співвиконавець з місця злочину втекли, в подальшому розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Також, ОСОБА_16 14.08.2007 року приблизно о 00 годині 10 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись біля будинку №46/1 по вул. Борщагівській в м. Києві, з метою повторного відкритого викрадення чужого майна, підійшов зі спини до громадянки ОСОБА_3 і наніс їй кулаком удар в обличчя, від якого потерпіла впала на землю, при цьому він продовжив наносити їй удари ногами по обличчю та тулубу, що призвело до спричинення ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень Подавивши волю ОСОБА_3 до опору, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілої, ОСОБА_16 відкрито вихопив з її рук жіночу сумку вартістю 70 гривень, в якій знаходились: мобільний телефон «Самсунг Е-760» за 50 гривень з сім-картою мобільного оператора «Джинс» за 20 гривень, на рахунку якої були гроші в сумі 54 гривні, жіночий гаманець вартістю 100 гривень, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар» за 20 гривень, фотоапарат «Олімпус-М760» вартістю 1250 гривень, в якому знаходилась карта памяті за 140 гривень, дві коробки турецьких цукерок по 5 гривень кожна, на загальну суму 10 гривень, 5 сумок-косметичок по 5 гривень кожна, на загальну суму 25 гривень та гроші в сумі 300 гривень. Спричинивши ОСОБА_3 матеріальні збитки на загальну суму 3489 грн., підсудний ОСОБА_16 з місця злочину втік, в подальшому розпорядившись майном на власний розсуд.

Крім того, 29.08.2007 року, приблизно о 9 годині 25 хвилин ОСОБА_16, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, з метою повторного відкритого викрадення чужого майна, наздогнав громадянку ОСОБА_7, яка проходила біля проїжджої частини на тротуарі між будинками №13 і №15 по вул. Урицького в м. Києві, і, не застосовуючи насильство, вирвав з її рук сумку вартістю 200 гривень, в якій знаходились: мобільний телефон «Моторола - Pebl» вартістю 900 гривень з сім-картою мобільного оператора «Київстар» за 25 гривень, на рахунку якої були гроші в сумі 20 гривень, шкіряний гаманець вартістю 200 гривень з грошима в сумі 35 гривень, 90 доларів США і 5 турецьких лір, що згідно курсу НБУ станом на 29.08.2007 року, становить 454 гривні 50 копійок та 19 гривень, жіноча косметичка за 40 гривень, в якій знаходилось намисто та браслет зі смарагду загальною вартістю 2500 гривень, золотий ланцюжок ціною 100 гривень, з золотим кулоном за 50 гривень, золотий ланцюжок вартістю 880 гривень, золота обручка ціною 1000 гривень, золота обручка з трьома діамантами вартістю 500 гривень, звязка ключів в кількості 4 штук, дві пластикові картки «Промфінбанку, які не представляють матеріальної цінності для потерпілої. Спричинивши громадянці ОСОБА_7 матеріальні збитки на загальну суму 6923 грн. 50 коп. ОСОБА_16 з місця злочину втік, розпорядившись в подальшому майном на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_16 28.06.2007 року приблизно о 3 годині, побачивши біля будинку АДРЕСА_4 в м. Києві автомобіль «Фольксваген Кадді» д.н. НОМЕР_1, який належить громадянці ОСОБА_6, і, з метою крадіжки чужого майна, каменем, який підняв із землі, розбив скло лівої задньої двері автомобіля та проник в його салон, звідки повторно таємно викрав майно ТОВ «Росіо», а саме: ноутбук «Асус» вартістю 3800 гривень з сумкою ціною 100 гривень, чим завдав зазначеному товариству матеріальні збитки на загальну суму 3900 гривень. Після чого, з викраденим чужим майном з місця злочину втік і в подальшому продав його невстановленій особі, а отримані гроші витратив на власний розсуд.

Також, ОСОБА_16 03.04.2007 року приблизно о 10 годині 05 хвилин, маючи вільний доступ, зайшов в кабінет №514 учбового корпусу №4 НТУУ КПІ по пр-ту Перемоги, 37 в м. Києві і побачив на другій парті першого ряду мобільний телефон «Нокіа 6280», який належить громадянину ОСОБА_24 Впевнившись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, ОСОБА_16 повторно таємно викрав зазначений мобільний телефон вартістю 600 гривень, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар» вартістю 120 гривень та карта памяті, вартістю 188 гривень. Спричинивши ОСОБА_24 матеріальні збитки на загальну суму 908 грн., ОСОБА_16 з місця скоєння злочину втік. В подальшому він продав мобільний телефон, а гроші витратив на власні потреби.

Поміж того, ОСОБА_16 разом з ОСОБА_17 втягнули неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в злочинну діяльність за таких обставин: 28.12.2006 року, приблизно о 16 годині 40 хвилин, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 є неповнолітнім, знаходячись біля будинку АДРЕСА_10 в м. Києві. неподалеку від мосту «Індустріальний», запропонували йому пограбувати ОСОБА_19. Отримавши згоду ОСОБА_8, який був в стані токсикологічного спяніння, вони розробили план, за яким ОСОБА_8 заманив ОСОБА_19 за ріг будинку, де вони на нього напали і заволоділи його грошима в сумі 500 грн., застосувавши насильство небезпечне для життя і здоровя особи, яка зазнала нападу.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 визнав свою вину повністю в здійсненні розбійного нападу на громадянина ОСОБА_19 та його умисному вбивстві з корисливих мотивів і пояснив, що він пішов з дому, коли йому було 11 років, і без батьків перебував у м. Києві без визначеного місця проживання. Його періодично поміщали до дитячих будинків, з яких він втікав. Останнім часом він мешкав в підвалі будинку АДРЕСА_15 в столиці разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_16 Заробляв собі на життя жебракуванням, а також нападав на людей з метою заволодіння їхнім майном. 28.12.2006 року біля 16 години 40 хвилин він та ОСОБА_17, після вдихання клею, і ОСОБА_16, після вживання спиртних напоїв, проходили біля будинку АДРЕСА_10 в м. Києві в районі мосту «Індустріальний», де помітили чоловіка негроїдної раси, якого вирішили пограбувати. За домовленістю з хлопцями він наздогнав чоловіка негроїдної раси, як потім зясувалося, на прізвище ОСОБА_19 і вдарив його кулаком по спині та почав тікати. Як вони і передбачали, ОСОБА_19 побіг за ним, а коли наздогнав, то схопив ОСОБА_8 та запитав за що той його вдарив. В цей час до них підбігли ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які повалили потерпілого на землю, схопили його за руки, надаючи можливість обшукати його кишені останнього, але потерпілий почав вириватися, кричати та звати на допомогу. Тоді він, без попередження ОСОБА_17 і ОСОБА_16, всупереч домовленості між ними, дістав з кишені розкладний ніж і наніс ним удар в область грудей ОСОБА_19, а потім обшукав його кишені, з яких дістав 500 грн., після чого вони усі разом з місця злочину втекли. В подальшому ці гроші він поділив, передавши ОСОБА_16 та ОСОБА_17 по 150 грн., залишивши собі 200 грн., які витратив на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_17 визнав себе частково винним по обвинуваченню в розбійному нападі 28.12.2006 року на ОСОБА_19, тому що не пропонував застосовувати насильство небезпечне для життя і здоровя потерпілого.

Розповідаючи про обставини нападу на ОСОБА_19, ОСОБА_17 дав показання аналогічні поясненням підсудного ОСОБА_8, при цьому зазначивши, що він, ОСОБА_16 та ОСОБА_8 до нападу не обговорювали, яке насильство до ОСОБА_19 буде застосовано, а ніж у ОСОБА_8 він побачив після того, як той вдарив ним у груди потерпілого.

ОСОБА_17 також підтвердив, що з місця злочину вони пішли після того, як поранивши ножем потерпілого, ОСОБА_8 обшукав його кишені і забрав з них 500 грн., з яких потім по 150 грн. дав йому і ОСОБА_16

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_16 свою вину не визнав по епізоду розбійного нападу на громадянина ОСОБА_19 і пояснив, що цей злочин не скоював, а 28.12.2006 року його зовсім не було в місті Києві, оскільки він знаходився в с. Снітинка в Київській обл. у своїх рідних братів ОСОБА_25 та ОСОБА_26

Крім показів ОСОБА_8 і ОСОБА_17 обвинувачення їх та ОСОБА_16 в скоєнні розбійного нападу на ОСОБА_19 28.12.2006 року та умисному вбивстві ОСОБА_19 ОСОБА_8 підтверджується наступними доказами, дослідженими в ході судового слідства.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснив, що 28.12.2006 року він був на роботі в банку «VAB», який розташований по АДРЕСА_5 в м. Києві, де працював охоронцем. Біля 17 години почув якусь розмову схожу на суперечку. Виглянувши у вікно, він побачив, що спиною до нього стояли 3 особи, які були молодими людьми до 18 років, а обличчям до нього стояв чоловік негроїдної раси, який був щільної тілобудови і вищим від трьох хлопців. Він не дивився, чим вони займалися і не цікавився через що сперечалися на підвищених тонах, але зрозумів, що про гроші. Десь через 1,5 години дізнався від працівників міліції, що чоловіка негроїдної раси було вбито.

Із показів свідка ОСОБА_28 вбачається, що 28.12.2006 року біля 15 години 40 хвилин він підїхав на власному автомобілі до гаражу, який розташований біля гуртожитку НАУ за адресою АДРЕСА_5 в м. Києві. Зупинивши автомобіль перед гаражем, він побачив, що біля будинку стояло двоє малоліток, а потім до них підійшов третій хлопець. Він звернув на них увагу, тому що вони нервували. Це було помітно по їх рукам та розмові. Потім, він побачив як чоловік негроїдної раси побіг за одним з них, а через невеликий проміжок часу в 5-10 секунд, в тому ж напрямку, побігли ще двоє незнайомих йому малоліток. Коли він спостерігав за ними, то вони бігли від вул. Ніжинська в напрямку зупинки автотранспорту «Борщагівська», яка раніше мала назву «Гарматна», а потім зникли за рогом будинку АДРЕСА_5.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснила, що вона працює старшим адміністратором в гуртожитку №1 по АДРЕСА_6 в м.Києві. 28.12.2006 року по телефону чергова на вахті їй сповістила, що ОСОБА_19 вбито. Прийшовши до гуртожитку, вона побачила вже мертвого ОСОБА_19. Зі слів студентів їй стало відомо, що ОСОБА_19 сам дійшов до гуртожитку і впав на підлогу. Вона бачила на ньому ушкодження. За її характеристикою вбитий був спокійною людиною, який добре навчався, мав діточок на батьківщині та був офіцером ВМС Гамбії.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 пояснила, що працює вахтером в гуртожитку №1 НАУ. Заступивши на роботу 29.12.2006 року, вона дізналася від студентів про вбивство ОСОБА_19 28.12.2006 року. За її показами ОСОБА_19 був льотчиком, мав дітей на батьківщині, був тихим і спокійним.

Із показів свідка ОСОБА_31 вбачається, що він є громадянином ОСОБА_32. У 2003 році він приїхав в Україну для отримання освіти в Національному авіаційному університеті. На період навчання він проживав в гуртожитку №1 НАУ, де проживали й інші студенти з різних країн, у тому числі і громадянин Гамбії ОСОБА_19. Він з ОСОБА_19 дружніх стосунків не підтримував, але йому відомо, що той був військовослужбовцем збройних сил Гамбії і навчався на 3 курсі на факультеті системи управління, вів замкнутий спосіб життя, мало з ким спілкувався, весь свій час присвячував навчанню, не палив, не вживав алкогольні напої та наркотики, був спокійним і врівноваженим. 28.12.2006 року біля 17 години він бачив, що ОСОБА_19 підходив до гуртожитку хитаючись, начебто пяний, але, коли той впав, він підійшов до нього і на його запитання «Що сталося?» ОСОБА_19 підняв светр і показав поранення в області серця. На його питання «хто це зробив?» ОСОБА_19 показав напрямок звідки прийшов. Він відразу викликав швидку медичну допомогу, а хлопці занесли непритомного в хол гуртожитку. Він дихав, а через 30 хвилин, коли приїхала швидка медична допомога, ОСОБА_19 помер.

За показами свідка ОСОБА_33 останній є студентом 4 курсу НАУ та ОСОБА_19 знає приблизно три роки, так як підтримує з ним дружні стосунки. За його характеристикою ОСОБА_19 був дуже добрим, спокійним, ні з ким не конфліктував, не палив та не вживав алкогольні напої. 28.12.2006 року він перебував в м. Полтава. Про вбивство ОСОБА_19 він дізнався з телефонного дзвінка чергової на вахті ОСОБА_34

Із показів свідків ОСОБА_35 і ОСОБА_18 вбачається, що вони є громадянами Гамбії та приїхали в Україну для навчання в Національному авіаційному університеті. В період навчання проживали в гуртожитку №1 НАУ, який розташований по АДРЕСА_6 разом з ОСОБА_19. Розповідали, що він був капітаном збройних сил Гамбії, вів замкнутий спосіб життя, мало з ким спілкувався, був спокійним та врівноваженим, весь час присвячував навчанню, не палив, не вживав алкогольні напої та наркотики, був сильною людиною, оскільки займався спортом. Про вбивство ОСОБА_19 вони дізналися 19.01.2007 року зі слів студентів, коли повернулися до Києва з Гамбії.

З показів свідка ОСОБА_36, вбачається, що він є громадянином Алжиру та в 2004 році приїхав в Україну для навчання в Національному авіаційному університеті. В період навчання проживав один у кімнаті АДРЕСА_7 в м. Києві, і був головою студентської ради. 28.12.2006 року приблизно о 16 годині 40 хвилин він бачив ОСОБА_19, який заходив в приміщення гуртожитку. Він та інший студент завели ОСОБА_19 до холу гуртожитку і поклали його на живіт, оскільки думали, що у нього приступ епілепсії. Потім, побачивши, що йому не стає краще, перевернули його на спину і він побачив кров на підлозі та на светрі з лівої сторони в області грудей. Піднявши светр, побачив на грудях ОСОБА_19 з лівої сторони ножове поранення. Той говорити не міг, а тільки хрипів. Викликали карету швидкої медичної допомоги, але коли приїхали медичні працівники, то ОСОБА_19 вже помер.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_34 пояснила, що працювала вахтером в гуртожитку №1 НАУ, який розташований по вул. Ніжинська, 12 в м. Києві. 28.12.2006 року вона чергувала і бачила ножове поранення у помираючого ОСОБА_19, але де він його отримав їй не відомо. Відразу була викликана міліція та швидка медична допомога. За її характеристикою ОСОБА_19 був тихий, спокійний і не привертав до себе уваги.

Із показів свідка ОСОБА_38 вбачається, що він є громадянином Узбекистану. В 2004 році він приїхав в Україну для навчання в Національному авіаційному університеті. В період навчання проживав у кімнаті АДРЕСА_8 в м. Києві. В гуртожитку проживали студенти з різних країн світу, в тому числі і ОСОБА_19, який проживав в кімнаті АДРЕСА_6 Він був військовослужбовцем збройних сил Гамбії, вів замкнутий спосіб життя, мало з ким спілкувався, був спокійним і врівноваженим, весь свій час присвячував навчанню, не палив, не вживав алкогольні напої та наркотики. 28.12.2006 року біля 17 години він побачив ОСОБА_19, якому було погано. Він разом з іншим студентом завели його до холу гуртожитку і поклали його на живіт, оскільки думали, що у нього приступ епілепсії. ОСОБА_19 нічого не говорив, а тільки хрипів. Вони викликали швидку медичну допомогу, але побачивши, що ОСОБА_19 дуже погано, він побіг в поліклініку, однак там лікарів не знайшов. Потім приїхали медичні працівники, які констатували смерть ОСОБА_19. Від ОСОБА_36 він дізнався, що той знайшов у ОСОБА_19 поранення в області грудей.

За показами свідка ОСОБА_40 вбачається, що він є громадянином Гамбії. В 2003 році він приїхав в Україну для навчання в Національному авіаційному університеті. В період навчання проживав у кімнаті АДРЕСА_9 в м. Києві. По сусідству проживав ОСОБА_19, з яким він підтримував дружні відносини. За його характеристикою ОСОБА_19 був військовослужбовцем збройних сил Гамбії, вів замкнутий спосіб життя, мало з ким спілкувався, був спокійною і врівноваженою людиною, який свій час присвячував навчанню, а також допомагав йому та іншим студентам з навчанням, не палив, не вживав алкогольні напої та наркотики. 28.12.2006 року приблизно о 17 годині, спустившись вниз, він побачив ОСОБА_36, який намагався надати першу медичну допомогу ОСОБА_19. Потім, вони його перевернули та побачили кров на підлозі і на светрі з лівої сторони в області грудей. Піднявши светр, він побачив на грудях з лівої сторони поранення. Під час огляду ОСОБА_19 говорити не міг, а тільки хрипів. Коли приїхали лікарі, він вже помер.

Із показів свідка ОСОБА_41 вбачається, що він з 2002 року є військовослужбовцем армії Гамбії. В 2003 році його направили в Україну на навчання в Національний авіаційний університет. Разом з ним приїхав ОСОБА_19, з яким він познайомився на службі в 2002 році і підтримував дружні стосунки. Характеризував його як спокійну, не конфліктну людину, який полюбляв читати та займатися спортом, присвячував весь час навчанню. З гуртожитку виходив лише до магазину і телеграфу, щоб зателефонувати додому. 28.12.2006 року, почувши, що ОСОБА_19 погано, він спустився вниз і побачив ОСОБА_19, а на його курточці та светрі кров. ОСОБА_19 був ще живий, але не розмовляв. Коли приїхала швидка медична допомога, він вже помер.

За показами свідка ОСОБА_42 вбачається, що він як військовослужбовець армії Гамбії в 2003 році приїхав в Україну для навчання в Національний авіаційний університет. Разом з ним приїхав ОСОБА_19, з яким він був знайомий 5 років і товаришував. Характеризував його як порядну, неконфліктну людину, який крім навчання нічим не займався, ніде не гуляв, майже не виходив з гуртожитку. 28.12.2006 року від сусідів по кімнаті дізнався, що ОСОБА_19 погано. Спустившись вниз, він побачив ОСОБА_19, який лежав на підлозі на лівому боці і хотів щось сказати, але не міг, а тільки хрипів. Вони поклали його на спину і побачили на його светрі кров. Піднявши светр, побачили поранення. Він побіг в поліклінику, але там лікарів не було. Коли приїхала швидка медична допомога, ОСОБА_19 вже помер.

Згідно показів свідка ОСОБА_43 вбачається, що він з 2003 року є військовослужбовцем армії Гамбії. На навчання в НАУ його направили для виконання військової місії в Україні разом товаришем офіцером армії Гамбії ОСОБА_19. Характеризував ОСОБА_19 як порядного сімянина, спокійну і добру людину, яка ні з ким не конфліктувала. Про його смерть дізнався 28.12.2006 року по телефону, коли перебував у м. Чернігів, а повернувшись до Києва, зясував, що його вбили ударом ножа в груди.

Так, з показів свідка ОСОБА_44 вбачається, що він проживав в Україні з 1993 році, одружений, часто відвідував кафе «Ліван», розташованого в м. Києві по АДРЕСА_5, де зустрічається з земляками. 28.12.2006 року біля 16 години він йшов до кафе «Ліван», коли між будинками АДРЕСА_5 в м. Києві, побачив, що за невеличким хлопцем біжить людина негроїдної раси, який наздогнавши, схопив його за куртку. Відразу до них підбігли ще два хлопця і вони почали розмовляти між собою на підвищених тонах. Він зрозумів, що між ними може виникнути конфлікт і, підійшовши, став їх заспокоювати, але особа негроїдної раси продовжувала зясовувати хто та за що його вдарив, не погодившись на його пропозицію піти звідси. Він пішов до кафе «Ліван». За його враженням, людина негроїдної раси не боялася хлопців, а вони боялися його.

З протоколу предявлення для впізнання свідку ОСОБА_44 від 28.11.2007 року вбачається, що він впізнав на фотознімку ОСОБА_8, якого він бачив 28.12.2006 року, коли за ним гнався ОСОБА_19 по вул. Борщагівській в м. Києві (т.2 а.с. 163-164).

З протоколу предявлення для впізнання свідку ОСОБА_44. від 29.11.2007 року вбачається, що він впізнав на фотознімку ОСОБА_17, якого він бачив 28.12.2006 року, як одного з хлопців, який разом з іншим біг за ОСОБА_19 (т.2 а.с. 165-166).

З протоколу предявлення для впізнання свідку ОСОБА_44. від 29.11.2007 року вбачається, що він впізнав на фотознімку ОСОБА_16, якого він бачив 28.12.2006 року, як одного з хлопців, який разом з іншими хлопцем наздогнав у дворі будинку АДРЕСА_10 в м. Києві ОСОБА_19 (т.2 а.с. 167-168).

За протоколом відтворення обстановки і обставин події від 28.11.2007 року та фототаблицею до нього вбачається, що свідок ОСОБА_44. показав місце між будинками АДРЕСА_5 в м.Києві, де побачив хлопців, які бігли за незнайомою йому людиною негроїдної раси і надав пояснення з цього приводу, які аналогічні вищевикладеним його показам при допиті в якості свідка (т.2 а.с. 156-162).

Зазначені покази свідків ОСОБА_44, ОСОБА_27 та ОСОБА_28 підтверджують пояснення підсудних ОСОБА_8 і ОСОБА_17 про час, місце скоєння злочину відносно потерпілого ОСОБА_19, кількість осіб, які приймали участь у нападі та інш.

Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 26.09.2007 року, ОСОБА_8 підтвердив свої покази про те, що в грудні 2006 року він, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 під час прогулянки побачили раніше незнайому людину негроїдної раси, яку ОСОБА_17 запропонував пограбувати, а він та ОСОБА_16 погодилися, обговоривши план їх дій. Він показав місце, де це відбулося та де він вдарив потерпілого і місце, де ОСОБА_19 наздогнав його. За його поясненнями, коли до них підбігли ОСОБА_16 і ОСОБА_17, ОСОБА_19 почав їх питати, чого вони його чіпають, на що ОСОБА_17 відповів, що недавно у нього чоловік негроїдної раси вкрав мобільний телефон і він хоче, щоб той показав йому свій мобільний телефон. В цей час до них підходив незнайомий чоловік і сказав, щоб вони заспокоїлися або він викличе міліцію. Коли цей чоловік пішов, ОСОБА_17 та ОСОБА_16 підійшли до потерпілого і, схопивши його за руки, почали його ламати. Хтось з них зробив потерпілому підніжку і той впав на правий бік. Коли потерпілий почав кричати і звати на допомогу, він підійшов до нього зі сторони спини, дістав з карману ніж та наніс ним удар в область грудей, показавши при цьому як він це зробив (т.5 а.с. 91-92).

За актом судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_19 №5183 від 29.01.2007 року виявлено: три садна на обличчі, які утворилися від дії тупого предмету, одну колото-різану рану на передній поверхні грудей зліва. Рана з рівними, кровопідтечними, незсадненими краями, утворена колото-ріжучим предметом типу клинка ножа, який має обушок П-образного січення та лезо. Смерть ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_10, настала від проникаючого колото-різаного поранення грудей з ушкодженням серця (т.1 а.с. 45-48).

Відповідно висновку судово-медичної експертизи № 7/5183 від 08.02.2007 року при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_10, знайдені наступні ушкодження: садна на обличчі, які утворилися від дії тупого предмету та мають ознаки легкого тілесного ушкодження. Одна колото-різана рана на передній поверхні грудей зліва (в ділянці 5-го міжреберного проміжку) з раньовим каналом, що відходить від рани в направленні спереду-назад, дещо зверху-вниз та дещо справа-наліво та приникає в грудну та черевну порожнини. Всі виявленні на трупі ушкоджень спричинені незадовго до настання смерті та мають ознаки прижиттєвих. Наявне колото-різане поранення утворилось від дії плаского одностороннього-гострого колюче-ріжучого предмета типу клинка ножа шириною близько 2 см та з довжиною близько 12 см, який мав обушок П-подібного профілю та лезо. Наявне колото-різане поранення грудей з ушкодженням серця, знаходиться в прямому причинному звязку із настанням смерті, та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя. Така причина смерті підтверджується наявністю вказаних ушкоджень (п. 1а), скупченням крові в порожнині очеревини, в порожнині перикарду, лівій плевральній порожнині, смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця, низьке кровонаповнення внутрішніх органів. Враховуючи характер ушкоджень, відсутність клітинної реакції в зоні ушкодження за даними судово-гістологічного дослідження після спричинення ушкодження і до настання смерті пройшов короткий проміжок часу до 20 хвилин. Характер ушкодження (а саме ушкодження серця) не виключав здатності потерпілого до будь-яких цілеспрямованих самостійних дій (пересування, чинити активний опір, кричати) на протязі короткого проміжку часу, за який потерпілий міг пройти відстань близько 200-300 м та зайти у будівлю гуртожитку. Інтенсивність самостійних дій поступово зменшувалась до повного зникнення при втраті свідомості. Наявні ушкодження були спричинені в короткий проміжок часу, встановити послідовність яких не можна. Будь-яких ушкоджень, що вказують на захист потерпілого від дії гострого предмета, при судово-медичному дослідженні трупа не виявлено. В момент спричинення ушкодження в ділянці грудей потерпілий знаходився у вертикальному положенні та був обернутий передньою поверхнею грудей до травмуючого предмета. При судово-токсологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_19 спирти не знайдені. (т.2 а.с. 57-59).

За а ктом судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_19 №77/3 від 10.01.2007 року при судово-токсологічному дослідженні крові та сечі від трупа ОСОБА_19 не знайдено: метиловий, етиловий спирти, а також пропіловий, бутиловий, аліловий спирти та їх ізомери (т.1 а.с. 50).

Відповідно до а кту судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_19 №51-МК від 19.01.2007 року на передній лівій поверхні грудної клітини ОСОБА_19 є колото-різана рана, утворена впливом односторонньо-гострого предмета типу клинка ножа, який має обушок П-образного січення та лезо. Будь-яких сторонніх накладок та виключень в області рани не виявлено. Металізації зєднання заліза в області рани, яка досліджується, не виявлено. (т.1 а.с. 51-54).

За висновком судово-медичної експертизи № 39-МК від 07.02.2008 року рана в грудній клітці ОСОБА_19 утворена одноразовою дією плаского колюче-ріжучого предмета типу клинка ножа, який має обушок П-образного січення товщиною 1-2 мм з добре вираженими ребрами та лезом. Ширина клинка на рівні проникнення могла складати приблизно 1,5-1,7 см. Для виявлення решти параметрів клинка (довжина клинка, форми, ступеня гострого леза) медико-криміналістичних даних не має. (т.2 а.с. 100-101).

За в исновком судово-цитологічної експертизи № 1/ц від 17.01.2007 року, кров ОСОБА_19 відноситься до групи 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВ0. при судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту правої руки ОСОБА_19 (об.1) знайдені поодинокі рогові лусочки, походження яких за рахунок власного нігтьового ложе вважається найбільш ймовірним. Кров в даному обєкті не виявлена. При судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту лівої руки ОСОБА_19 (об.2) знайдена кров та епітеліальні клітини особи чоловічої генетичної статі. При серологічному дослідженні виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВ0, що не виключає походження даних слідів від самого потерпілого (т.2 а.с. 51-53).

За висновком експерта № 14 від 26.01.2007 року кров потерпілого ОСОБА_19 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В. На наданому на дослідження речовому доказі: зіскобі речовини бурого кольору біля будинку по АДРЕСА_6 в м. Києві (об. №2) виявлена кров людини. При визначенні групової належності якої виявлений лише антиген Н, що не виключає можливості походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_19. На наданому на дослідження речовому доказі: змиві речовини бурого кольору з асвальта по АДРЕСА_6 в м. Києві (об. № 1) виявлена кров, встановити видову належність якої не представилось можливим, у звязку з отриманням негативних результатів дослідження зі всіма виворотками, які є в наявності відділення (т.2 а.с. 70-73).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.12.2006 року було оглянуто прилеглу територію будинку АДРЕСА_6 в м. Києві, де виявлено та вилучено плями бурого кольору (т.1 а.с.29).

За протоколом огляду місця події від 28.12.2006 року, у фоє гуртожитку № 1 НАУ за адресою: м. Київ, АДРЕСА_6 в м. Києві, було виявлено труп громадянина ОСОБА_19, який мав ножове поранення в області грудей, а також виявлені плями бурого кольору. При огляді кишень куртки трупа виявлено та вилучено паспорт громадянина Гамбії на імя ОСОБА_19 та інші речі, які визнані речовими доказами (т. 1 а.с. 20-25).

Відповідно до постанови про визнання та прилучення до справи речових доказів від 18.08.2007 року, вилучені при огляді місця події речі, долучені до справи в якості речових доказів, а саме: речовина бурого кольору з правих вхідних дверей, а саме скоби, речовина бурого кольору з парапету біля правих дверей, плями бурого кольору, описані в додатковому протоколі огляду місця пригоди від 28.12.2006 року, зіскоби з взуття трупа ґрунта, порошкоподібна біла речовина з лівої брови та правого кута губ, піднігтьові зрізи з обох рук трупа, мікронакладення з обох рук трупа, мікронакладення з одягу трупа (куртки, светра, брюк), зіскоб речовини білого кольору зі стіни будинку біля правих дверей на висоті 1,5 метрів, студентські квитки в кількості трьох штук на прізвище ОСОБА_19, видані 2004, 2005, 2006 років, корінець авіаквитка Брюссельських авіаліній, два медичних страхових поліса № 1709459, № 1697796, звязка ключів в кількості двох штук, двісті гривень серії АМ № 7216779, пятдесят гривень серії НМ № 5343033, паспорт на прізвище громадянки ОСОБА_46 серії НОМЕР_2, паспорту гр-на Гамбії на прізвище ОСОБА_19 серії НОМЕР_3 (т.2 а.с.173-174).

Незважаючи на те, що ОСОБА_16 не визнав своєї вини в ході судового слідства, його винуватість у скоєнні розбійного нападу на ОСОБА_19 підтверджується вищевказаними показами підсудних ОСОБА_8 і ОСОБА_17, свідків, висновками експертиз, протоколами відтворення обстановки та обставин події, а також протоколом впізнання свідком ОСОБА_44. його, як особу, яка 28.12.2006 року по вул. Борщагівській в м. Києві бігла за ОСОБА_19 разом з ОСОБА_17 і ОСОБА_8

Окрім того, на підтвердження його вини у скоєнні розбійного нападу свідчать його покази на досудовому слідстві, які містяться в його поясненнях, протоколах допитів в якості підозрюваного від 25.09.2007 року та 27.09.2007 року, в протоколах допитів в якості обвинуваченого від 29.12.2007 року і від 28.02.2008 року та протоколі очної ставки з ОСОБА_17 26.09.2007 року, за якими він визнавав, що 28.12.2006 року за домовленістю з ОСОБА_8 і ОСОБА_17 скоїв напад на ОСОБА_19 з метою заволодіння його майном, що він і ОСОБА_17 тримали потерпілого за руки, а ОСОБА_8 повинен був обшукати кишені потерпілого, але коли ОСОБА_19 почав кричати та чинити опір, то ОСОБА_8 вдарив його в груди, як йому спочатку здалося, кулаком, а потім він розгледів лезо ножа, який той тримав у руці. Після цього, він запропонував ОСОБА_8 негайно обшукати кишені ОСОБА_19 і, коли той дістав з кишені ОСОБА_19 гроші, вони разом з ОСОБА_17 з місця злочину втекли. Він зазначав, що не знав про те, що ОСОБА_8 мав при собі ніж і хотів його застосувати, тому його дії спрямовані на скоєння вбивства були для нього несподіваними (т.5 а.с.1-5, 40-41, 42-43, 47, 48, 97; т.6 а.с.33-39).

Відмовляючись від зазначених показів на досудовому слідстві, ОСОБА_16 в судовому засіданні послався на те, що пояснення (т.5 а.с.1-5) та покази в якості підозрюваного від 27.09.2007 року (т.5 а.с.42-43) він зовсім не давав та на те, що під час скоєння цього злочину перебував в м. Фастові у своїх рідних братів.

Разом з тим, крім вищенаведених доказів, пояснення ОСОБА_16 спростовуються:

- показами свідка ОСОБА_47, який пояснив, що він в 2007 році працював заступником начальника ТВМ-3 Соломянського РУ ГУ в м. Києві. 25.09.2007 року ним були затримані ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_54. В ході бесіди ОСОБА_16 без будь-якого примусу з його боку дав пояснення, що містяться в т.5 а.с.1-5, про те, що в кінці грудня 2006 року він, ОСОБА_17 та ОСОБА_8 вчинили напад на громадянина негроїдної раси, в ході якого ОСОБА_8 наніс удар ножем в область грудей потерпілого, а потім дістав з його кишені гроші і разом з ним та ОСОБА_17 втік, в подальшому розділивши гроші між собою;

- показами свідка ОСОБА_49, відповідно до яких він був присутнім під час допиту ОСОБА_16 в якості підозрюваного 25.09.2007 року і що той добровільно спокійно пояснював про те, що в грудні 2006 року він разом зі ОСОБА_54. та ОСОБА_48 вирішили пограбувати чоловіка негроїдної раси, якого зустріли по дорозі, про що між собою домовилися. Вони напали на особу негроїдної раси, при цьому він та ОСОБА_17 тримали його за руки, а ОСОБА_8 в цей час обшукував його кишені. Потерпілий почав кричати і чинити їм опір, в результаті чого ОСОБА_8 наніс йому удар ножем в область грудей. Потім вони всі зникли з місця злочину і поділили гроші між собою;

- показами слідчого ОСОБА_69., допитаного в якості свідка, який підтвердив, що 27.09.2007 року допитував ОСОБА_16 в якості підозрюваного і що в протоколі пояснення записані виключно з його слів, про що свідчить відеозапис.

З відеозапису допиту підозрюваного від 27.09.2007 року (т.5 а.с.42-43) вбачається, що ОСОБА_16 давав покази спокійно, не погоджувався з деякими репліками слідчого, що свідчить про те, що в протоколі відображені пояснення підсудного виключно з його слів.

Вказаний відеозапис також спростовує твердження підсудного про те, що деякі покази записувалися не з його слів та йому вони не належать.

Допитані, в якості свідків працівники Соломянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_51 і ОСОБА_52 також підтвердили, що затримані за підозрою ОСОБА_16, ОСОБА_8 і ОСОБА_17 визнавали скоєння розбійного нападу на ОСОБА_19 в грудні 2006 року.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що покази ОСОБА_16 про те, що він не приймав участь в нападі на ОСОБА_19 28.12.2006 року, оскільки був відсутній в м. Києві і знаходився у м. Фастові у своїх рідних братів ОСОБА_25 і ОСОБА_26., є неправдивими та такими, що не відповідають дослідженим в ході судового слідства доказам.

Покази ОСОБА_16 при допиті в якості підозрюваного та обвинуваченого (т.5 а.с.40-43, 47, 48; т.6 а.с.33-36) суд визнає достовірними, тому що вони відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Покази свідків ОСОБА_25 і ОСОБА_26. про те, що їх рідний брат, підсудний ОСОБА_16, в грудні 2006 року перебував у них вдома в м. Фастові спростовуються вищевказаними доказами, які підтверджують винуватість підсудного ОСОБА_16, а також їх поясненнями при допиті в якості свідків на досудовому слідстві, за якими підсудний приїздив до них додому не в грудні, а в жовтні-листопаді 2006 року (т.2 а.с.145, 146).

За показами свідка ОСОБА_53 вона, будучи їх сусідкою, не підтвердила, що підсудний ОСОБА_16 перебував в м. Фастові в грудні 2006 року.

Оцінюючи покази свідків ОСОБА_25 і ОСОБА_26., суд вважає їх недостовірними, наданими з метою забезпечення їх рідному брату, підсудному ОСОБА_16, уникнення кримінальної відповідальності.

Не погоджуючись з доводами ОСОБА_17, який вважав, що не повинен нести відповідальність за скоєне насильство, небезпечне для життя і здоровя потерпілого, суд виходить з того, що дії ОСОБА_8, ОСОБА_17 і ОСОБА_16 були спільні, поєднані єдиним умислом на заволодіння майном ОСОБА_19, що після нанесеного ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження, від якого настала смерть потерпілого, вони не припинили свої дії для досягнення мети, дочекалися поки ОСОБА_8 обшукає кишені ОСОБА_19 і втекли з місця злочину тільки після заволодіння його грошима, які в подальшому привласнили і витратили на власні потреби.

Таким чином, обвинувачення ОСОБА_16, ОСОБА_8 і ОСОБА_17 в скоєнні розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, і ОСОБА_8 у скоєнні умисного вбивства, з корисливих мотивів, повністю знайшло своє підтвердження в ході судового слідства.

За обвинуваченням у скоєнні злочину відносно ОСОБА_26 ОСОБА_21, ОСОБА_8 визнав свою вину частково, а саме в розбійному нападі, та не визнавав обвинувачення в замаху на умисне вбивство, показавши, що 14.08.2007 року він, ОСОБА_17 і ОСОБА_54. домовилися когось пограбувати, тому що в них не було грошей, при цьому вони не уточнювали спосіб заволодіння чужим майном. О 22 годині 45 хвилин вони побачили ОСОБА_16. ОСОБА_21, який знаходився біля будинку АДРЕСА_3 в місті Києві, і розмовляв по мобільному телефону. Коли він разом з ОСОБА_17 і ОСОБА_54 підійшли до потерпілого, він дістав свій розкладний ніж та вдарив ним в спину ОСОБА_21 для того, щоб попередити його опір, сподіваючись на те, що потерпілий випустить з рук телефон, а він ним заволодіє. Після нанесеного ушкодження ножем, потерпілий почав кричати і вони, побачивши у нього кров, злякалися затримання, тому втекли з місця події. Мобільним телефоном вони не заволоділи, так як потерпілий, похитнувшись після удару, з рук його не випустив.

Заперечуючи обвинувачення щодо замаху на умисне вбивство ОСОБА_21, ОСОБА_8 пояснив, що при нападі на потерпілого він наніс йому удар ножем в спину, сподіваючись на те, що той випустить мобільний телефон з рук і не буде чинити опір їх злочинним діям. Він не хотів вбивати ОСОБА_21 ніяких дій на позбавлення його життя більше не вчиняв, а коли побачив кров і почув крики потерпілого, то відразу ж втік разом з ОСОБА_17 і ОСОБА_54

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_17 свою вину не визнав за цим епізодом, посилаючись на те, що не приймав участь в нападі на ОСОБА_21 але при допиті 19.10.2010 року, підтверджуючи покази ОСОБА_54, погодився, що 14.08.2007 року біля 22 години 45 хвилин він гуляв разом з ОСОБА_8 і ОСОБА_54 по парку біля НТУУ «КПІ». Побачивши ОСОБА_21, який сидів на парапеті і розмовляв по телефону, вони вирішили напасти на нього і заволодіти мобільним телефоном. Після чого, ОСОБА_8 ножем вдарив в спину потерпілого, але той телефон з рук не випустив і почав кричати. Злякавшись, вони розбіглися.

Окрім повного визнання обвинувачення підсудним ОСОБА_8, його винуватість та винуватість ОСОБА_17 у вчиненні розбійного нападу на громадянина ОСОБА_21, підтверджується наступними доказами, дослідженими в ході судового слідства.

За показами допиту потерпілого ОСОБА_21, 14.08.2007 року після 22 години біля гуртожитку КПІ, розмовляючи по телефону, він відчув два удари в спину ножем і в той же час йому нанесли один удар кулаком в затилок та одночасно кулаком в обличчя, тому, на його думку, на нього здійснили напад одночасно декілька осіб. Він відразу почав кричати, а коли обернувся, то побачив, що від нього втікають три чоловіка. Після цього, він побіг до гуртожитку, де йому надали медичну допомогу. Належне йому майно викрадене не було. Мобільний телефон «Соні Еріксон» за 2250 грн., з сім-картою за 25 грн. і залишком на рахунку 45 грн. він з рук не випустив. Будь-яких матеріальних та моральних претензій до осіб, які на нього напали, він не має.

Допитана в суді свідок ОСОБА_57 пояснила, що 14.08.2007 року після 22 години на вулиці біля гуртожитку побачила ОСОБА_21,, який спочатку розмовляв по телефону, а потім почав кричати. Вона бачила як від нього тікало троє хлопців, один з яких був високого зросту, а два інших невисокого. Двоє з них забігли за гуртожиток, а третій побіг вгору по АДРЕСА_3. Вона також бачила у потерпілого поранення на спині в районі лопатки і викликала швидку медичну допомогу.

За показами свідка ОСОБА_58, 14.08.2007 року після 22 години він, виходячи з гуртожитку, побачив іноземця, який йшов в приміщення гуртожитку, тримаючи своєю правою рукою себе за шию та спину. Він попросив його викликати швидку медичну допомогу та міліцію, показавши свою праву руку, яка була в крові, а також сказав, що на нього напали 3 чоловіки, але у нього нічого не забрали. Особисто він ніяких криків не чув і ніяких людей неподалік гуртожитку не бачив.

З показів свідка ОСОБА_59 вбачається, що 14.08.2007 року після 22 години 20 хвилин, він, знаходячись в підсобному приміщенні компютерного клубу, почув крик з вулиці. Він побачив через вікно силуети трьох чоловіків і як один з них наніс удар іншому, після чого той почав махати руками, в одній з яких був мобільний телефон. Після цього, хлопці почали тікати, а той на якого напали пішов до гуртожитку.

За висновками судово-медичних експертиз № 424/к від 18.01.2008 року і №204хс від 28.08.2007 року у ОСОБА_21 на момент звернення за медичною допомогою 14.08.2007 року, мали місце тяжкі тілесні ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, у виді рани 0,5 на 2,0 см з гострими кутами в надлопатковій ділянці справа по лопатковій лінії в проекції 2 ребра від якого відходить рановий канал направлений зверху вниз по ходу якого ушкоджуються мякі тканини грудної стінки, міжреберні судини, верхня доля правої легені розміром 4,0 на 0,3 см, крововилив в плевральну порожнину (наявність до 3 л крові зі згортками в правій плевральній порожнині) та проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини 1,0 на 7,0 см по лівій лопатковій лінії в 6 міжреберії від якого відходить рановий канал направлений зліва направо довжиною до 25 см по ходу якого ушкоджуються мякі тканини грудної стінки, верхня доля правої легені розміром 1,0 на 0,3 см, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя). Ці тілесні ушкодження у ОСОБА_21 були спричинені 14.08.2007 року до 20 год. 45 хв. гострим предметом, якому притаманні колючо-ріжучі властивості (типу клинка ножа) (т.4 а.с. 128-130, 117-120).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 14.08.2007 року напад на громадянина ОСОБА_21 відбувся в м. Києві неподалік від будинку 18/20 по АДРЕСА_3, де були виявлені плями бурого кольору схожі на кров (т.4 а.с.76-79).

За протоколом відтворення обстановки та обставин події від 25.09.2007 року, ОСОБА_8 показав місце скоєння злочину і пояснив, що 14.08.2007 року він, ОСОБА_17 і ОСОБА_58 по прізвиську ОСОБА_54, з метою заволодіння мобільним телефон ОСОБА_21, вирішили на нього напасти. Для досягнення мети, він підійшов до ОСОБА_21 зі спини і, діставши розкладний ніж, наніс йому два удари ножем в спину, але потерпілий мобільний телефон з рук не випустив. Злякавшись крові, він крикнув хлопцям «втікаємо», після чого вони розбіглися. Біля будинку №3 по вул. Металістів він викинув ніж, а потім далі він викинув свою олімпійку, яка була в крові. (т.5 а.с. 181-188).

ОСОБА_8 19.10.2010 року під час його додаткового допиту в якості підсудного пояснив, що третім співучасником на прізвисько ОСОБА_54 був ОСОБА_54.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_60 пояснив, що він в якості понятого був присутній під час відтворення обстановки і обставин події 25.09.2007 року та підтвердив участь ОСОБА_8, і зміст протоколу зазначеної слідчої дії за участю ОСОБА_8

Не погоджуючись з доводами ОСОБА_17 про те, що він не брав участь в скоєнні розбійного нападу на ОСОБА_21, суд виходить з показів свідків, потерпілого, а також підсудного ОСОБА_8 і вважає обвинувачення ОСОБА_17 в скоєнні розбійного нападу на ОСОБА_21 доведеним, виходячи з наступного.

Із наведених показів свідків ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59 вбачається, що нападників на ОСОБА_21, троє осіб.

За показами потерпілого йому було нанесено декілька ударів: гострий удар ножем і одночасно удар в голову та в обличчя, що свідчить про те, що всі троє нападників майже одночасно застосовували до нього насильство.

Відповідно до досліджених в судовому засіданні пояснень і показів свідка ОСОБА_54, 14.08.2007 року ОСОБА_17 запропонував когось пограбувати, так як у них не було грошей. Побачивши ОСОБА_21, вони вирішили напасти на нього і заволодіти мобільним телефоном, по якому він розмовляв, при цьому вони не визначали спосіб заволодіння чужим майном і дії кожного з них. Вони бачили як ОСОБА_8 наніс потерпілому удар ножем, а коли той закричав, то вони, злякавшись, зникли з місця пригоди, не заволодівши мобільним телефоном (т.5 а.с.148-150, 161-162).

В судовому засіданні 19.10.2010 року ОСОБА_17 підтвердив покази ОСОБА_54 в частині попередньої домовленості і здійснення нападу з нанесенням ОСОБА_8 удару ножем в спину потерпілого.

З показів ОСОБА_8 на досудовому слідстві в якості обвинуваченого від 09.01.2008 року вбачається, що він разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_54 14.08.2007 року, не уточнюючи спосіб і дії кожного з них, домовилися спільно напасти на Побачивши ОСОБА_21 і заволодіти його мобільним телефоном (т.5 а.с.98).

ОСОБА_8 декілька разів змінював свої покази, посилаючись на те, що ОСОБА_17 не приймав участі у нападі на Побачивши ОСОБА_21, але в судовому засіданні 19.10.2010 року він підтвердив обставини розбійного нападу на Побачивши ОСОБА_21 і участь ОСОБА_17 в скоєнні цього злочину. Погодився з поясненнями свідка ОСОБА_54 про те, що на Побачивши ОСОБА_21 напали за попередньою домовленістю разом з ОСОБА_17 і ОСОБА_54 на прізвисько ОСОБА_54, з метою заволодіти майном потерпілого, діяли спільно та разом втекли. Ці покази ОСОБА_8 відповідають іншим доказам по справі, тому суд вважає їх достовірними, а щодо інших його показів відноситься критично і розцінює їх як спробу допомогти ОСОБА_17 уникнути кримінальної відповідальності.

Таким чином, ОСОБА_17, ОСОБА_8 і інша особа, домовляючись на заволодіння майном Побачивши ОСОБА_21, мали невизначений умисел щодо характеру насильства, а тому допускали будь-яке насильство. За таких обставин, відповідальність співучасників настає за фактичними наслідками, тобто за напад, поєднаний з насильством небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу.

Суд також вважає, що обвинувачення ОСОБА_8 у скоєнні замаху на умисне вбивство особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, не знайшло своє підтвердження, виходячи з вищенаведених доказів по цьому епізоду, за якими 14.08.2007 року ОСОБА_8, ОСОБА_17 та інша особа планували пограбувати будь-кого, а не умисне вбивство. Їх вибір випадково впав на незнайомого Побачивши ОСОБА_21, тому що на час домовленості він зустрівся на їхньому шляху і в руці тримав мобільний телефон. Саме таким майном вони мали намір заволодіти, тому що його було легко збути.

На досудовому слідстві і в суді підсудний ОСОБА_8 заперечував, що хотів вбити Побачивши ОСОБА_21, пояснюючи те, що вдарив того ножем в спину, намагаючись подавити його опір на заволодіння майном, зокрема, мобільним телефоном, сподіваючись на те, що потерпілий випустить з рук цей телефон.

Покази ОСОБА_8 про те, що він нікого не хотів вбивати, підтверджують його фактичні дії, за якими він не продовжував наносити удари потерпілому ножем з метою вбивства, а, побачивши кров, злякався і, не досягнувши мети на заволодіння мобільним телефоном, разом з іншими співучасниками з місця злочину втік.

Таким чином, на досудовому слідстві і в ході судового слідства умисел ОСОБА_8 на вчинення замаху на вбивство не підтверджено належними доказами, тому підсудний ОСОБА_8 підлягає виправдуванню за ч.2 ст.15, п.п.6, 13 ч.2 ст.115 КК України.

В спільних діях ОСОБА_8, ОСОБА_17 і іншого співучасника вбачається скоєння розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

За предявленим обвинуваченням в скоєнні грабежу ОСОБА_4 ОСОБА_17 свою вину визнав повністю і пояснив, що 14.05.2007 року він, ОСОБА_23 та їх знайомі ОСОБА_38 та ОСОБА_25 вирішили відкрито заволодіти чужим майном. Після опівночі 15.05.2007 року вони побачили на зупинці трамваю ОСОБА_4. На його пропозицію щодо викрадення майна ОСОБА_4 всі погодилися. Вони спочатку заволоділи напоєм «Шейк», в кількості пять пляшок, а потім, для попередження опору потерпілого, схопили його за руки і надали можливість ОСОБА_23 обшукати кишені і заволоділи грошима ОСОБА_4 в сумі 65 грн. і мобільним телефоном. Після чого, побачивши працівників міліції, з місця злочину втекли. В подальшому телефон продали і гроші поділили.

Окрім повного визнання підсудним ОСОБА_17, грабежу громадянина ОСОБА_4, його винуватість підтверджується наступними доказами, дослідженими в ході судового слідства.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 15.05.2007 року на зупинці «Польова» близько 00 години 30 хвилин на нього напали пять осіб, які відразу забрали 5 пляшок «Шейку», а потім схопили його за руки і тримали поки обшукували кишені, викравши з них його мобільний телефон «Нокіа 6630» вартістю 500 доларів США з сім-карткою за 40 грн. та гроші в сумі 65 грн. Нападники втекли, а він звернувся за допомогою до міліції. У затриманому працівниками міліції ОСОБА_23, він впізнав особу, яка обшукувала його кармани.

За показами свідка ОСОБА_22 15.05.2007 року о 00 годині 40 хвилин до нього як працівника Соломянського РУГУ звернувся ОСОБА_4 із заявою про його пограбування. ОСОБА_59 пізніше він затримав неповнолітнього ОСОБА_23, в якому потерпілий впізнав особу, яка забрала у нього мобільний телефон та гроші. ОСОБА_23 повідомив, що мобільний телефон і гроші знаходяться у хлопця на імя ОСОБА_17.

За протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_23 від 17.05.2007 оголошеного в ході судового слідства, той пояснив, що 15.05.2007 року ОСОБА_17 запропонував когось пограбувати, на що він, ОСОБА_38 та ОСОБА_25 погодилися. Вони підійшли до іноземця, який стояв на зупинці у стані алкогольного спяніння і забрали з його пакету пять пляшок шейку. Потім ОСОБА_38 і ОСОБА_17 схопили потерпілого за руки, а він почав обшукувати його кармани. Викравши 65 грн. і мобільний телефон «Нокіа 6630», вони втекли (т.3 а.с. 119-120).

За вироком Соломянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2007 року ОСОБА_23 визнано винним за ст.186 ч.2 КК України, а саме у тому, що він 15.05.2007 року приблизно о 00 годині 30 хвилин за попередньою домовленістю з невстановленими особами із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, відкрито викрали мобільний телефон «Нокіа 6630» вартістю 500 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 15.05.2007 року становить 2500 гривень, в якому знаходилась сім-карта «Лайф» вартістю 40 грн., 5 пляшок напою «Шейк» вартістю 3 грн. 40 коп. за кожну на загальну суму 17 грн. та гроші в сумі 65 грн.. завдавши ОСОБА_4 матеріальні збитки на загальну суму 2622 грн. (т.3 а.с. 139).

За обвинуваченням у втягненні неповнолітніх у злочинну діяльність підсудний ОСОБА_17 визнав свою вину частково і пояснив, що дійсно, будучи обізнаним про неповнолітній вік ОСОБА_23, втягнув його у злочинну діяльність. На його пропозицію вчинити грабіж ОСОБА_23 погодився і 15.05.2007 року о 00 годині 30 хвилин, застосувавши насильство у виді тримання за руки, вони разом відкрито викрали у ОСОБА_4 мобільний телефон.

Що стосується обвинувачення у втягненні у злочинну діяльність неповнолітнього ОСОБА_8, то ОСОБА_17 винуватим себе не визнав, посилаючись на те, що не приймав участі в скоєнні розбійного нападу на Побачивши ОСОБА_21,, а під час нападу на ОСОБА_19 28.12.2006 року, з метою заволодіння його майном, підсудний ОСОБА_17 не домовлявся з ОСОБА_8 про вчинення умисного вбивства та не пропонував застосовувати до потерпілого насильство небезпечне для життя і здоровя. При цьому, ОСОБА_17 не заперечував, що був обізнаний про малолітній вік ОСОБА_8

Окрім визнання ОСОБА_17 вини щодо втягнення неповнолітнього ОСОБА_23 у злочинну діяльність його винуватість в предявленому обвинуваченні підтверджується наступними доказами, які були дослідженні в ході судового слідства.

З показів засудженого ОСОБА_23, вбачається, що пограбувати ОСОБА_4 запропонував йому ОСОБА_17 (т.3 а.с.111-112).

За вироком Соломянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2007 року ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_9, визнано винним і засуджено за ст.186 ч.2 КК України до позбавлення волі за те, що він, погодившись на пропозицію ОСОБА_17, 15.05.2007 року відкрито заволодів майном громадянина ОСОБА_4 по вул. Борщагівській в м. Києві із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого (т.3 а.с.139).

Також, винуватість ОСОБА_17 у втягненні неповнолітнього ОСОБА_8 у злочинну діяльність підтверджується наступними доказами.

Із показів підсудного ОСОБА_8 вбачається, що він скоїв розбійні напади на ОСОБА_19 28.12.2006 року і на Побачивши ОСОБА_21 14.08.2007 року за пропозицією ОСОБА_17 та разом з ним.

Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.6 а.с.85).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_44. підтвердив співучасть ОСОБА_17 в здійсненні розбійного нападу на ОСОБА_19 28.12.2006 року.

За протоколом предявлення для впізнання від 29.11.2007 року свідок ОСОБА_44. впізнав ОСОБА_17, як одну з трьох осіб, які 28.12.2006 року напали на ОСОБА_19 28.12.2006 року (т.2 а.с.165-166).

За протоколом предявлення для впізнання від 28.11.2007 року свідок ОСОБА_44. впізнав ОСОБА_8, як одну з трьох осіб, які напали на ОСОБА_19 28.12.2006 року (т.2 а.с.163-164).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 показав, що 28.12.2006 року на чоловіка негроїдної раси напали три особи біля будинку АДРЕСА_5 в м. Києві.

Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_28

За показами потерпілого ОСОБА_21 на нього напало одночасно троє осіб. Такий висновок він зробив з того, що відразу відчув три удари: один гострий ножем в спину, другий по потилиці, третій кулаком в обличчя (т.4 а.с. 100, т.4 а.с. 101).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_57 пояснила, що бачила троє осіб, які втікали від Побачивши ОСОБА_21.

З показів свідка ОСОБА_59 вбачається, що на Побачивши ОСОБА_21 напало троє осіб (т.4 а.с.92).

На досудовому слідстві ОСОБА_54., будучи допитаним в якості свідка від 25.09.2007 року, пояснив, що напад на Побачивши ОСОБА_21 з метою заволодіння його мобільним телефоном запропонував ОСОБА_17 Він і ОСОБА_8 погодилися. Коли підійшли до потерпілого, ОСОБА_8 наніс удари ножем в спину Побачивши ОСОБА_21, а коли той закричав, то вони, злякавшись, з місця злочину втекли (т.5 а.с.148-150, 161-162).

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає доведеним винуватість ОСОБА_17 у втягненні неповнолітнього ОСОБА_8 у злочинну діяльність.

За обвинуваченням вчинення крадіжки майна ОСОБА_24 підсудний ОСОБА_16 свою вину визнав у повному обсязі і пояснив, що 03.04.2007 року о 10 годині в аудиторії КПІ таємно викрав мобільний телефон «Нокіа 6280», який продав за 400 грн., а отримані гроші потратив на власні потреби.

Окрім повного визнання ОСОБА_16 своєї вини, його винуватість за цим обвинуваченням підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За показами потерпілого ОСОБА_24, з яких вбачається, що 03.04.2007 року приблизно о 10 годині 5 хвилин після закінчення лекції він залишив в аудиторії свій мобільний телефон «Нокіа 6280» вартістю 1489 грн. з сім-карткою за 120 грн. і карткою памяті за 188 грн., який викрав невідомий

Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 25.09.2007 року з фототаблицею до нього, згідно якого ОСОБА_16 показав місце скоєння крадіжки телефону громадянина ОСОБА_24 в квітні 2007 року з аудиторії №524 КПІ, зазначивши, що зробив це таємно і був впевнений, що за його діями ніхто не спостерігав. Також, пояснивши, що на наступний день він продав телефон незнайомому чоловіку (т.5 а.с. 223-230).

За обвинуваченням у скоєнні грабежу громадянина ОСОБА_5 підсудний ОСОБА_16 винним себе не визнав і пояснив, що цей злочин він не вчиняв, а на досудовому слідстві оговорив себе під тиском з боку працівників міліції.

Дослідивши в ході судового слідства докази за цим обвинуваченням, суд вважає обвинувачення в цій частині доведеним, виходячи з наступного.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5, пояснив, що 19.05.2007 року після 00 години ночі він відчув як хтось обхватив його за шию рукою, а іншою тримав за груди. Потім почали оглядати кишені. Той, хто, тримав його, не стискав шию, але намагався повалити на землю. Діставши з брюк 300 грн. і мобільний телефон «Нокіа» з сім-карткою, вартістю 1732 грн. 50 коп., на рахунку якого було 11 грн., його повалили на землю. Він не памятає чи били його, але стверджував, що тілесні ушкодження йому не були завдані.

Відповідно до рахунку-фактури вартість мобільного телефону ОСОБА_5 становить 1732 грн. 50 коп. (т.3 а.с.176).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_62 пояснив, що 19.05.2007 року в період з 00 годин 30 хвилин до 1 години на вулиці до нього підбіг ОСОБА_5 з проханням зателефонувати в міліцію і пояснив, що на нього напали і відібрали речі. Він дав йому свій мобільний телефон і той викликав працівників міліції.

Відповідно до протоколу огляду місця події, було зафіксовано місце скоєння злочину і грабіжу громадянина ОСОБА_5 19.05.2007 року (т.3 а.с.160-162).

Із протоколу допиту ОСОБА_16 на досудовому слідстві в якості обвинуваченого від 23.10.2007 року вбачається, що 19.05.2007 року він, перебуваючи в стані алкогольного спяніння разом з іншою особою на імя ОСОБА_60, домовившись на грабіж, підбігли до ОСОБА_5, якого він схопив рукою за шию та за груди, при цьому шию руками не стискав, а просто тримав потерпілого, надаючи можливість співучаснику обшукати його кишені. Потім вони збили ОСОБА_5 з ніг і його співвиконавець, з метою попередити опір, наніс декілька ударів ногами по тулубу потерпілого, продовжуючи обшукувати кишені ОСОБА_5 Заволодівши грошима та телефоном, вони втекли з місця злочину (т.5 а.с.128).

Аналогічні покази ОСОБА_16 дав на допиті в якості обвинуваченого 28.02.2008 року. В ході допиту він повністю визнав себе винуватим в скоєні грабежу громадянина ОСОБА_5 (т.6 а.с.33-39).

Відмовляючись від своїх показів на досудовому слідстві, ОСОБА_16 послався на те, що давав їх під примусом з боку працівників міліції, які його опитували та на те, що участь у відтворенні обстановки і обставин події не приймав.

Разом з тим, допитаний в судовому засіданні в якості свідка слідчий ОСОБА_69 заперечував, що він або інший працівник міліції застосовували до ОСОБА_16 будь-який примус чи насильство. Всі свої покази ОСОБА_16 давав добровільно і послідовно розповідав про обставини скоєння ним злочинів.

Аналогічні покази надали в судовому засіданні допитані в якості свідків працівники міліції ОСОБА_51, ОСОБА_47, ОСОБА_52, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, які опитували ОСОБА_16 та проводили з ним відтворення обстановки і обставин події.

За протоколом відтворення обстановки та обставин події вбачається, що ОСОБА_16 добровільно розповідав про обставини події і ніяких зауважень щодо неправильності складання протоколів слідчої дії не мав. Його участь в цих слідчих діях підтверджується наявними в матеріалах справи фототаблицями (т.5 а.с. 223-230, 231-241).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_66, який був понятим при відтворенні обстановки та обставин події від 11.10.2007 року, підтвердив, що ОСОБА_16 добровільно показував і розповідав про обставини грабежу ОСОБА_5

За актом судово-медичного дослідження ОСОБА_16 № 8176 від 25.09.2007 року будь-яких наявних тілесних ушкоджень не виявлено (т.5 а.с. 25).

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_16, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, давав в судовому засіданні неправдиві покази, вигадував причини їх зміни та відмовлявся від наведених показів на досудовому слідстві з посиланням на застосування до нього тиску з боку працівників міліції.

Виходячи з досліджених доказів, суд вважає, що зазначені покази ОСОБА_16 на досудовому слідстві (т.5 а.с.128, т.6 а.с.33-39) є достовірними і бере їх за основу обвинувачення з огляду на те, що вони підтверджуються показами потерпілого ОСОБА_5, свідка ОСОБА_62, протоколом відтворення обстановки та обставин події від 11.10.2007 року, за яким ОСОБА_16 показав місце скоєння злочину, яке співпадає з протоколом огляду, а також розповів про обставини грабіжу ОСОБА_5 (т.5 а.с.231-241).

За обвинуваченням в скоєнні грабежу громадянки ОСОБА_3 підсудний ОСОБА_16 винним себе не визнав і пояснив, що цей злочин не скоював. Потерпілу бачив лише один раз, коли вона впізнавала його в міліції.

Дослідивши в ході судового слідства докази за цим обвинуваченням, суд вважає його доведеним, виходячи з наступного.

Згідно показів потерпілої ОСОБА_3 14.08.2007 року приблизно о 00 годині 15 хвилин, коли вона поверталася додому після зустрічі з подругами, біля будинку 46/1 по вул. Борщагівській в м. Києві на неї напав ОСОБА_16, який схопив її, вдарив і, поваливши на землю, почав бити ногами по обличчю. Потім він заволодів її сумкою, в якій знаходилися мобільний телефон «Самсунг Е-760» вартістю 1500 грн. з сім-карткою вартістю 20 грн., на рахунку якої було 54 грн., фотоапарат «Олімпус М-760» вартістю 1250 грн. з карткою памяті на 16 G вартістю 140 грн., гаманець вартістю 100 грн. з грошима в сумі 300 грн. та сім-картка вартістю 20 грн., дві коробки турецьких цукерок вартістю 10 грн., 5 сумочок з малюнком турецького прапору вартістю 25 грн. загальна вартість, яких складала 3489 грн., після чого втік. Внаслідок нападу вона отримала тілесні ушкодження, які зазначені в акті судово-медичної експертизи, з висновком якої вона згодна.

Відповідно до показів свідка ОСОБА_67 в судовому засіданні, 14.08.2007 року о 00 годин 30 хвилин її дочка ОСОБА_3 прийшла додому в крові. Вона пояснила, що біля буд. 46/1 по вул.Борщанівська, в м.Києві, її побив парубок і відібрав сумочку. Вона знає, що в сумочці її дочки були фотоапарат, мобільний телефон та інші речі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_68 пояснила, що потерпіла ОСОБА_3 є її подругою. 13.08.2007 року вони зустрілися в кафе, а вже вночі 14.08.2007 року викликали таксі і поїхали додому. По дорозі ОСОБА_3 вийшла з машини і пішла додому. Через 20 хвилин ОСОБА_3 їй передзвонила і сказала, що на неї напав якийсь хлопець, який забрав сумочку з особистими речами, при цьому він її бив і дуже сильно пошкодив лівий бік.

Згідно протоколу предявлення для впізнання від 15.10.2007 року, ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_16, як особу, яка 14.08.2007 року, застосувавши насильство, відкрито викрала сумочку з мобільним телефоном, цифровим фотоапаратом та іншим майном (т.4 а.с.32-33).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 785/И від 15.11.2007 року ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Не виключено утворення тілесних ушкоджень у громадянки ОСОБА_3 від ударного впливу руками, ногами(т.4 а.с. 39-40 ).

За протоколом відтворення обстановки та обставин події від 11.10.2007 року, ОСОБА_16 показав місце скоєного ним злочину і пояснив, що 14.08.2007 року в середині серпня 2007 року в нічний час по вул. Борщагівська, 46/1 в м.Києві побачив незнайому жінку. Він наздогнав її, намагаючись вихватити з її рук сумочку, але жінка почала чинити опір. Тоді він наніс їй декілька ударів і заволодів сумкою з грошима, фотоапаратом та мобільним телефоном «Самсунг» (т.5 а.с. 231-241).

Будучи допитаним на досудовому слідстві, в якості обвинуваченого 23.10.2007 року і 28.02.2008 року, ОСОБА_16 визнавав себе винним в скоєні грабежу громадянки ОСОБА_3 14.08.2007 року, із застосуванням насильства у виді ударів руками для подолання опору, а також підтвердив, що заволодів її сумочкою з грошима, фотоапаратом, мобільним телефоном та іншими речами, зазначеними в обвинуваченні (т.5 а.с.204, т.6 а.с.33-39).

Відмовляючи в судовому засіданні від зазначених показів, ОСОБА_16 пояснив, що вони були записані працівниками міліції на їх розсуд, а не з його слів. Однак, працівники міліції ОСОБА_69 та ОСОБА_63, які складали відповідні протоколи (т.5 а.с.204; т.6 а.с.33-39), будучи допитаними судом в якості свідків, спростували цю версію підсудного, пояснивши, що зміст протоколів допиту відповідає його поясненням, які він надавав добровільно та без будь-якого примусу.

Зазначені покази ОСОБА_16 на досудовому слідстві підтверджуються вищенаведеними показами потерпілої ОСОБА_3, протоколами предявлення особи для впізнання від 15.10.2007 року, відтворення обстановки та обставин події від 11.10.2007 року та інш., тому суд визнає їх достовірними і такими, які можуть бути покладені в основу обвинувачення.

За обвинуваченням у скоєнні грабежу громадянки ОСОБА_7 підсудний ОСОБА_16 не визнав себе винним та пояснив, що цей злочин він не скоював, покази на досудовому слідстві давав під примусом працівників міліції, участь у відтворенні обстановки і обставин події злочину не приймав.

Дослідивши в судовому засіданні докази за цим обвинуваченням, суд вважає його доведеним, виходячи з наступного.

За показами потерпілої ОСОБА_7, наданих в судовому засіданні, 29.08.2007 року приблизно о 9 годин 30 хвилин по вул. Урицького, 15 в м. Києві невідомий чоловік підбіг до неї зі спини і без будь-якого насильства, навіть не торкаючись до неї, зірвав з її лівої руки сумку, вартістю 200 грн., в якій знаходились: мобільний телефон «Моторалла», вартістю 900 грн., з сім-карткою, вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилося 20 грн.; гаманець, вартістю 200 грн., в якому було 35 грн., 90 доларів США (450 грн.) та 5 турецьких лір (5 грн.); косметичка, вартістю 40 грн., в якій були буси та браслет з білого жемчугу (кількість 67 жемчужен), вартістю 2500 грн., цепочка золота, вартістю 100 грн., та кулончик-сердечко, вартістю 50 грн.; золотий ланцюжок, вартістю 880 грн.; золоте кільце, вартістю 1000 грн.; золоте кільце з 3 діамантиками, вартістю 500 грн.; ключі та кредитні карточки «Пронфінбанбанку», які матеріальної цінності для неї не представляють.

Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 16.10.2007 року з фототаблицею до нього, ОСОБА_16 показав місце скоєння злочину відносно громадянки ОСОБА_7 і пояснив, що наприкінці серпня 2007 року він побачив раніше йому незнайому жінку, яка несла в лівій руці сумку. Підійшовши до неї ззаду він вирвав з її рук сумку і втік. В сумці був гаманець з 90 доларами США та гривні, а також мобільний телефон «Моторала». Побачивши вироби із золота, він подумав, що це біжутерія і викинув їх разом з іншими предметами, які були в сумці (т.5 а.с. 242-245).

За протоколом огляду місця події від 29.08.2007 року, зафіксоване місце нападу на громадянку ОСОБА_7 співпадає з місцем вчинення злочину, яке було вказане ОСОБА_16 при відтворенні обстановки та обставин події від 16.10.2007 року (т.4 а.с.188).

Допитаний на досудовому слідстві в якості підозрюваного 15.10.2007 року і обвинуваченого 16.10.2007 року, 28.02.2008 року ОСОБА_16 визнавав, що скоїв грабіж громадянки ОСОБА_7 за зазначеними обставинами і відкрито викрав з її рук сумку, де були гроші, мобільний телефон, золоті речі, які він прийняв за біжутерію, та інш. (т.5 а.с.211-212, 215; т.6 а.с.33-39).

Відмовляючись в суді від своїх показів на досудовому слідстві, ОСОБА_16 послався на те, що давав їх під примусом з боку працівників міліції, які його опитували та на те, що участь у відтворенні обстановки і обставин події не приймав.

Разом з тим, допитаний в судовому засіданні в якості свідка слідчий ОСОБА_69 заперечував, що він або інші працівники міліції застосовували до ОСОБА_16 будь-який примус чи насильство. Всі свої покази ОСОБА_16 давав добровільно і послідовно розповідав про обставини скоєння ним злочинів.

Аналогічні покази надала слідчий АДРЕСА_37, яка була допитана в суді в якості свідка.

Інші працівники міліції, які були допитані в суді в якості свідків, а саме: ОСОБА_51, ОСОБА_47, ОСОБА_52, ОСОБА_64 та ОСОБА_65, які опитували ОСОБА_16 і проводили з ним відтворення обстановки і обставин події, заперечували застосування тиску щодо ОСОБА_16

За протоколом відтворення обстановки та обставин події вбачається, що ОСОБА_16 добровільно розповідав про обставини події і ніяких зауважень щодо неправильності складання протоколів слідчої дії не мав. Його участь в цих слідчих діях підтверджується наявними в матеріалах справи фото таблицями (т.5 а.с. 231-241).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_66, який був понятим при відтворенні обстановки та обставин події від 11.10.2007 року, підтвердив, що ОСОБА_16 приймав участь у вказаній слідчій дії, показував і розповідав про обставини грабежу ОСОБА_7

За актом судово-медичного дослідження ОСОБА_16 № 8176 від 25.09.2007 року будь-яких наявних тілесних ушкоджень не виявлено (т.5 а.с. 25).

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_16, давав в судовому засіданні неправдиві покази, вигадуючи причини їх зміни, зокрема, застосування до нього тиску з боку працівників міліції, намагаючись таким чином уникнути кримінальної відповідальності,

П окази ОСОБА_16 на досудовому слідстві (т.5 а.с.211-212, 215; т.6 а.с.33-39) підтверджуються вищенаведеними показами потерпілої, протоколом огляду місця події від 29.08.2007 року і протоколом відтворення обстановки та обставин події від 16.10.2007 року, тому суд визнає їх достовірними, і такими, які можуть бути покладені в основу обвинувачення.

За обвинуваченням у скоєнні крадіжки майна ТОВ «Росіо» з автомобіля «Фольксваген», який належить ОСОБА_6, підсудний ОСОБА_16 свою вину не визнав, пояснивши, що цей злочин він не скоював, покази на досудовому слідстві давав під примусом працівників міліції, участь у відтворенні обстановки і обставин подій злочину не приймав.

Дослідивши в судовому засіданні докази за цим обвинуваченням, суд вважає його доведеним, виходячи з наступного.

За показами потерпілої ОСОБА_6 в червні 2007 року вона підїхала до будинку по АДРЕСА_11 в м. Києві, де проживає її мама, на автомобілі «Фольксваген». Біля 7 години вона виявила, що в автомобілі розбите вікно та відсутні документи і майно, яке належать ТОВ «Росіо», а саме ноутбук «Асус» та сумка до нього.

За поясненнями представника цивільного позивача ТОВ «Росіо» ОСОБА_70, вартість викраденого з автомобіля «Фольксваген» ноутбука «Асус» та сумки до нього складає 3900 грн.

Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події з фототаблицями до нього від 25.09.2007 року ОСОБА_16 показав місце, де скоїв крадіжку із автомобіля «Фольксваген» і розповів, що приблизно в кінці червня 2007 року в нічний час він побачив автомобіль, в якому між переднім та заднім сидінням лежала сумка, яку він вирішив вкрасти. Він розбив каменем заднє ліве скло цього автомобіля і забрав вищезазначену сумку. Потім він виявив в цій сумці ноутбук, який продав на наступний день за 300 доларів США (т.5 а.с. 223-230).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.06.2007 року, заднє ліве скло автомобіля «Фольксваген Каді» НОМЕР_4 було розбите, що підтверджує пояснення ОСОБА_16 в ході відтворення обстановки та обставин події від 25.09.2007 року про спосіб проникнення у автомобіль і вчинення крадіжки (т.3 а.с.246-249).

На досудовому слідстві підсудний ОСОБА_16 в протоколі допиту в якості підозрюваного від 25.10.2007 року і обвинуваченого від 30.10.2007 року і від 28.02.2008 року визнавав, що розбив скло автомобіля ОСОБА_6 каменем, який підняв із землі, та викрав з салону цього автомобіля сумку з ноутбуком, які в подальшому продав (т.5 а.с.144, 147; т.6 а.с.33-39).

Відмовляючись від своїх показів на досудовому слідстві, ОСОБА_16 послався на те, що давав їх під примусом з боку працівників міліції, які його опитували та на те, що участь у відтворенні обстановки і обставин події не приймав.

Разом з тим, допитаний в судовому засіданні в якості свідка слідчий ОСОБА_69 заперечував, що він або інший працівник міліції застосовували до ОСОБА_16 будь-який примус чи насильство. Всі свої покази ОСОБА_16 давав добровільно і послідовно розповідав про обставини скоєння ним злочинів.

Аналогічні покази надала слідчий АДРЕСА_37, яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка.

Допитані в якості свідків працівники міліції ОСОБА_51, ОСОБА_47, ОСОБА_52, ОСОБА_64 та ОСОБА_65, які опитували ОСОБА_16 та проводили з ним відтворення обстановки і обставин події також стверджували про те, що ОСОБА_16 розповідав про вчинені ним злочини добровільно, без будь-якого примусу.

Із протоколу відтворення обстановки та обставин події вбачається, що ОСОБА_16 добровільно розповідав про обставини події і ніяких зауважень щодо неправильності складання протоколів слідчої дії не мав. Його участь в цих слідчих діях підтверджується наявними в матеріалах справи фото таблицями (т.5 а.с. 223-230).

Допитаний в ході судового слідства в якості свідка ОСОБА_72, який був понятим при відтворенні обстановки та обставин події від 25.09.2007 року, підтвердив, що ОСОБА_16 сам показував і добровільно розповідав про обставини скоєння злочинів відносно ОСОБА_24, ТОВ «Росіо» (т.5 а.с.223-224).

За актом судово-медичного дослідження ОСОБА_16 № 8176 від 25.09.2007 року будь-яких наявних тілесних ушкоджень не виявлено (т.5 а.с. 25).

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_16, давав в судовому засіданні неправдиві покази, вигадуючи причини їх зміни, зокрема, застосування до нього тиску з боку працівників міліції, намагаючись уникнути таким чином кримінальної відповідальності

П окази ОСОБА_16 на досудовому слідстві (т.5 а.с.144, 147; т.6 а.с.33-39) підтверджуються вищенаведеними показами потерпілої ОСОБА_6, протоколом огляду місця події від 28.06.2007 року, протоколом відтворення обстановки та обставин події від 25.09.2007 року, тому суд визнає їх достовірними і такими, які можуть бути покладені в основу обвинувачення.

За обвинуваченням у втягненні неповнолітнього у злочинну діяльність підсудний ОСОБА_16 свою вину не визнав, пояснивши, що не скоював 28.12.2006 року напад на ОСОБА_19 разом з ОСОБА_8 і ОСОБА_17, так як в цей час він перебував у с. Снітинка Київської області, але не заперечував, що був обізнаний про неповнолітній вік ОСОБА_8

Дослідивши в ході судового слідства докази за цим обвинуваченням, суд вважає його доведеним, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.6 а.с.85).

З показів підсудного ОСОБА_8 вбачається, що він разом з ОСОБА_17 і ОСОБА_16 28.12.2006 року напали на ОСОБА_19 з метою заволодіння його майном, за попередньою домовленістю між собою.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_44. підтвердив співучасть ОСОБА_16 в здійсненні розбійного нападу на ОСОБА_19 28.12.2006 року. За протоколом предявлення для впізнання від 29.11.2007 року цей свідок впізнав ОСОБА_16, як одну з трьох осіб, які напали на ОСОБА_19 28.12.2006 року (т.2 а.с.167-168).

За протоколом предявлення для впізнання від 29.11.2007 року свідок ОСОБА_44. ОСОБА_44 впізнав ОСОБА_17, як одну з трьох осіб, які 28.12.2006 року напали на ОСОБА_19 28.12.2006 року (т.2 а.с.165-166).

За протоколом предявлення для впізнання від 28.11.2007 року свідок ОСОБА_44. ОСОБА_44 впізнав ОСОБА_8, як одну з трьох осіб, які напали на ОСОБА_19 28.12.2006 року (т.2 а.с.163-164).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 показав, що біля будинку АДРЕСА_5 в м. Києві 28.12.2006 року на чоловіка негроїдної раси напали три особи.

Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_28

На досудовому слідстві, будучи допитаним в якості обвинуваченого 29.12.2007 року і 28.02.2008 року підсудний ОСОБА_16 визнавав себе винним у втягненні неповнолітнього ОСОБА_8 у злочинну діяльність під час нападу 28.12.2006 року на ОСОБА_19 (т.5 33-39, 48).

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає доведеним винуватість ОСОБА_16 у втягненні неповнолітнього ОСОБА_8 у злочинну діяльність.

Органами досудового слідства ОСОБА_16 обвинувачується в крадіжці майна громадянки АДРЕСА_73за таких обставин: 24.05.2007 року приблизно о 10 годині 10 хвилин у салоні маршрутного таксі №442 «Д» ОСОБА_16, діючи з корисливих мотивів, скориставшись скупченням пасажирів, непомітно для громадянки АДРЕСА_73 з її сумки повторно таємно викрав мобільний телефон «Самсунг Д 830» вартістю 1800 грн. зі стартовим пакетом «Лайф» за 25 грн. та картою памяті вартістю 100 грн., чим завдав потерпілій матеріальні збитки на загальну суму 1925 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_16 вину свою не визнав, пояснивши, що цей злочин він не скоював і що на досудовому слідстві він себе оговорив.

Допитаний на досудовому слідстві в якості підозрюваного 23.10.2007 року і обвинуваченого 25.05.2009 року, 25.10.2007 року і 28.02.2008 року ОСОБА_16 визнавав, що скоїв крадіжку мобільного телефону з сумочки АДРЕСА_73 в маршрутному таксі (т.5 а.с.134, 137, т.6 а.с. 33-39, т.8 а.с.33).

За показами потерпілої АДРЕСА_73 крадіжку мобільного телефону з сумочки вона виявила 24.05.2007 року біля 11 години 30 хвилин і на її припущення, її здійснив 40-річний чоловік в маршрутному таксі №442 «Д», який стояв поруч з нею.

Такі покази АДРЕСА_73 з огляду на молодий вік ОСОБА_16 свідчать на користь його показів в судовому засіданні, в яких він заперечував скоєння цієї крадіжки.

Інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_16 у скоєнні таємного викрадення майна АДРЕСА_73 надано не було.

Відтворення обстановки та обставин події злочину не проводилося, отже викликає сумнів те, що підсудний ОСОБА_16 міг запамятати номер маршруту та зазначити це в своїх показах. Будь-яких даних про те, що ОСОБА_16 раніше займався кишеньковими крадіжками, в матеріалах справи не має.

За таких обставин, виходячи з вимог ст.ст.73, 74 КПК України, суд вважає, що покази ОСОБА_16 на досудовому слідстві не можуть бути покладені в основу обвинувачення, тому що вони нічим не підтвердженні, а тому приходить висновку про те, що обвинувачення ОСОБА_16 у скоєнні крадіжки майна АДРЕСА_73 не доведено, і вважає необхідним виключити його.

Оцінюючи дослідженні докази в їх сукупності, суд вважає доведеним винуватість ОСОБА_17 у скоєнні:

1. нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень стосовно епізоду від 28.12.2006 року відносно ОСОБА_19, а відносно нападу 14.08.2007 року на ОСОБА_21 за такими ж кваліфікуючими ознаками та додатково за кваліфікуючою ознакою особою, яка раніше вчинила розбій, і кваліфікує його дії за ч.4 ст.187 КК України;

2. відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, та кваліфікує його дії по епізоду від 15.05.2007 року відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України;

3. втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність та кваліфікує його дії за ст.304 КК України.

Оцінюючи дослідженні докази в їх сукупності, суд вважає доведеним винуватість ОСОБА_16 у скоєнні:

1. нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб та особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та кваліфікує його дії по епізоду від 28.12.2006 року відносно ОСОБА_19 за ч.4 ст.187 КК України;

2. втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність та кваліфікує його дії за ст.304 КК України;

3. таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, та кваліфікує його дії по епізодам від 03.04.2007 року відносно ОСОБА_24 і 28.06.2007 року стосовно майна ТОВ «Росіо» за ч.2 ст.185 КК України;

4. грабежу, тобто відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, повторно, та кваліфікує його дії по епізодам від 14.08.2007 року відносно ОСОБА_3 та 29.08.2007 року відносно ОСОБА_7, від 19.05.2007 року відносно ОСОБА_5 за ч.2 ст.186 КК України.

Суд не погодився з кваліфікацією дій ОСОБА_16 по епізоду заволодіння майном ОСОБА_5 за ч.2 ст.187 КК України і перекваліфіковує його дії на ч.2 ст.186 КК України, виходячи з наступного.

За показами ОСОБА_16, в яких він визнавав свою вину, в скоєнні цього злочину на досудовому слідстві вбачається, що він застосував насильство, яке не є небезпечне для життя і здоровя. За його твердженням, він не стискав, а тільки обхопив шию потерпілого, тобто утримував ОСОБА_5 (т.5 а.с.128).

За показами ОСОБА_5 будь-яких ушкоджень йому не завдано, свідомість він не втрачав і особа, яка тримала його, обхопивши руками за шию, не придушувала його.

Таким чином, ні в ході досудового слідства, ні в суді не було надано доказів про те, що до потерпілого було застосоване насильство небезпечне для життя і здоровя особи, яка зазнала нападу.

Оцінюючи дослідженні докази в їх сукупності, суд вважає доведеним винуватість ОСОБА_8 у скоєнні:

1. умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, та кваліфікує його дії по епізоду від 28.12.2006 року відносно ОСОБА_19 за п.6 ч.2 ст.115 КК України;

2. нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень стосовно епізоду від 28.12.2006 року відносно ОСОБА_19, а відносно нападу 14.08.2007 року на ОСОБА_21 за такими ж кваліфікуючими ознаками та додатково за кваліфікуючою ознакою особою, яка раніше вчинила розбій і кваліфікує його дії за ч.4 ст.187 КК України.

Суд також вважає, що обвинувачення у скоєнні ОСОБА_8 замаху на умисне вбивство особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, не знайшло своє підтвердження, виходячи з вищенаведених доказів по цьому епізоду, за якими 14.08.2007 року ОСОБА_8, ОСОБА_17 та інша особа планували пограбувати будь-кого, а не умисне вбивство. Їх вибір випадково впав на незнайомого ОСОБА_21, тому що на час домовленості він зустрівся на їхньому шляху і в руці тримав мобільний телефон. Саме таким майном вони мали намір заволодіти, тому що його було легко збути.

На досудовому слідстві і в суді підсудний ОСОБА_8 заперечував те, що хотів вбити ОСОБА_21, пояснюючи, що вдарив того ножем в спину, намагаючись подавити опір його діями на заволодіння майном, зокрема, мобільним телефоном. Не вчинення інших дій на позбавлення життя потерпілого, підтверджують його покази про те, що він нікого не хотів вбивати, а діяв згідно домовленості з іншими співучасниками на заволодіння майном і застосував насильство небезпечне для життя і здоровя особи, яка зазнала напад, тобто скоїв розбій.

Таким чином, на досудовому слідстві і в ході судового слідства умисел ОСОБА_8 на вчинення замаху на вбивство не підтверджено належними доказами, тому за ч.2 ст.15, п.п.6, 13 ч.2 ст.115 КК України підсудний ОСОБА_8 підлягає виправдуванню.

Відповідно до акту амбулаторної судово-психіатричної та наркологічної експертизи №1342 від 30.10.2007 року в період часу, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_8 діяння, він яким-небудь психічним розладом не страждав і по своєму психічному стану в той період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_8 яким-небудь психічним розладом не страждає і по своєму психічному стану в теперішній час усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, в застосуванні до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. В теперішній час ОСОБА_8 якою-небудь наркотичною залежністю не страждає і лікування з цього приводу не потребує (т.2 а.с. 111-113).

Відповідно до акту судово-наркологічної амбулаторної експертизи № 21 від 30.01.2007 року ОСОБА_16 в теперішній час хронічним алкоголізмом та наркоманією не страждає, а виявляє ознаки епізодичного зловживання алкоголю та ознаки епізодичного вживання наркотичних засобів, в теперішній час в протинаркоманійному та протиалкогольному лікуванні не має потреби (т.2 а.с. 82-83).

Відповідно до акту судово-наркологічної амбулаторної експертизи № 18 від 30.01.2007 року ОСОБА_17 в теперішній час наркоманією не страждає, а виявляє ознаки епізодичного зловживання алкоголю та ознаки епізодичного вживання психоактивних речовин (летючих розтворів) і в протинаркоманійному лікуванні не має потреби (т.2 а.с. 91-92).

При призначенні виду і міри покарання ОСОБА_8 суд, керуючись вимогами ст.ст. 65-67 КК України, виходить з тяжкості вчинених ним діянь, які відносяться до особливо тяжких і спричинили особливо тяжкі наслідки, даних про його особу, за якими він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його вихованням ні батьки, ні держава не займалися, позитивно характеризується за місцем утримання під вартою, враховуючи обставини, що помякшують покарання, до яких відноситься вчинення злочину неповнолітнім та щире каяття, та обставини, що обтяжують покарання, а саме: вчинення злочину особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням одурманюючих засобів, суд приходить висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк відповідно до п.5 ч.3 ст.102 КК України без додаткового покарання у виді конфіскації майна на підставі ст.98 КК України.

При призначенні виду і міри покарання ОСОБА_16 суд, керуючись вимогами ст.ст. 65-67 КК України, виходить з тяжкості вчинених ним діянь, з огляду на те, що він скоїв особливо тяжкі і тяжкі злочини, даних про особу винного, за якими він раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання, після звільнення з місць позбавлення волі до суспільно-корисної праці не приступив, жебракував, мешкав без визначеного місця проживання, враховуючи обставини, що обтяжують покарання, до яких відносяться рецидив злочинів та вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного спяніння, та відсутність обставин, що помякшують покарання, приходить висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей кримінального закону.

При призначенні виду і міри покарання ОСОБА_17 суд, керуючись вимогами ст.ст. 65-67 КК України, виходить з тяжкості вчинених ним діянь, які відносяться до особливо тяжких, даних про особу винного, за якими він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, негативно характеризується за місцем навчання, суспільно-корисною працею не займався, жебракував, враховуючи обставини, що обтяжують покарання, до яких відноситься вчинення злочину особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням одурманюючих засобів, та відсутність обставин, що помякшують покарання, приходить висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей кримінального закону.

Розвязуючи цивільні позови по справі, суд виходить з того, що позов потерпілого ОСОБА_24 на загальну суму 1797 грн., що складає вартість викраденого мобільного телефону «Нокіа 6280», сім-карти мобільного оператора «Київстар» за 120 грн., карти памяті за 188 грн., знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, підсудним ОСОБА_16 визнаний, а тому задовольняє його в повному обсязі та стягує з ОСОБА_16 на відшкодування заявлених збитків ОСОБА_24 908 грн.

Цивільний позов, заявлений ОСОБА_5 на загальну суму 2043 грн. 50 коп., що складає вартість мобільного телефону «Нокіа 6220» в розмірі 1732 грн. 50 коп., сім-карти мобільного оператора «ЮМС», на рахунку якої було 11 грн. та викрадені гроші в сумі 300 грн., підтверджується показами потерпілого ОСОБА_5, підсудного ОСОБА_16 на досудовому слідстві, протоколом відтворення, довідкою про вартість мобільного телефону та іншими даними, тому, вважаючи позов ОСОБА_5 доведеним, суд задовольняє його в повному обсязі і стягує з ОСОБА_16 на його користь 2043 грн. 50 коп. на відшкодування матеріальних збитків.

Заявлений потерпілою ОСОБА_3 цивільний позов на загальну суму 3489 грн., що складає вартість жіночої сумки в розмірі 70 грн., мобільного телефону «Самсунг Е-760» за 50 грн., сім-карти мобільного оператора «Джинс» за 20 грн., на рахунку якої було 54 грн., жіночого гаманця за 100 грн., сім-карти мобільного оператора «Київстар» за 20 грн., фотоапарату «Олімпус М760» за 1250 грн., карти памяті за 140 грн., двох коробок турецьких цукерок на загальну суму 10 грн., 5 сумок-косметичок на загальну суму 25 грн. та гроші в сумі 300 грн., підтверджується її показами в якості потерпілої, показами підсудного ОСОБА_16 на досудовому слідстві, досліджених в судовому засіданні, протоколом відтворення, протоколом впізнання потерпілої в ОСОБА_16 нападника, показами свідків ОСОБА_67 та ОСОБА_68, які підтвердили не тільки факт грабежу, але й обєм викраденого майна, тому, вважаючи позов доведений, суд стягує з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_3 3489 грн. на відшкодування завданих матеріальних збитків.

Цивільний позов, заявлений ТОВ «Росіо» на загальну суму 3900 грн., що складається з вартості ноутбука «Асус» в розмірі 3800 грн. та сумки для ноутбука за 100 грн., знайшов своє підтвердження в судовому засіданні і доведений показами потерпілої ОСОБА_6, показами підсудного ОСОБА_16 на досудовому слідстві, які були досліджені в ході судового слідства, протоколом відтворення обставин і обстановки події та іншими доказами по справі, тому, визнаючи цей позов доведеним, суд стягує з ОСОБА_16 на користь ТОВ «Росіо» 3900 грн. на відшкодування матеріальних збитків.

Інших цивільних позовів по справі не заявлено.

Відповідно до ст. 81 КПК України речові докази: речовину бурого кольору з правих вхідних дверей, а саме скоби, речовину бурого кольору з парапету біля правих дверей, плями бурого кольору, описані в додатковому протоколі огляду місця пригоди від 28.12.2006 року, зіскоби грунту з взуття трупа, порошкоподібну білу речовину з лівої брови та правого кута губ, піднігтьові зрізи з обох рук трупа, мікронакладення з обох рук трупа, мікронакладення з одягу трупа (куртки, светра, брюк), зіскоб речовини білого кольору зі стіни будинку біля правих дверей на висоті 1,5 метрів, студентські квитки в кількості трьох штук на прізвище ОСОБА_19 видані 2004, 2005, 2006 років, корінець авіаквитка Брюссельських авіаліній, два медичних страхових поліса № 1709459, № 1697796, звязку ключів в кількості двох штук знищити; двісті гривень серії АМ № 7216779, пятдесят гривень серії НМ № 5343033, які вилучені при огляді кімнати ОСОБА_19 - передати у власність держави; паспорт на прізвище громадянки ОСОБА_46 серії НОМЕР_2, виданий 27.09.2005 року Надвірнянським РВ УМВС в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_46 або до Надвірнянського РВ УМВС в Івано-Франківській області; паспорт громадянина Гамбії на прізвище ОСОБА_19 серії НОМЕР_3 передати до посольства Гамбії.

Розглядаючи питання про відшкодування судових витрат на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, суд виходить з вимог ст.93 КПК України і рекомендацій постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 року із змінами та доповненнями «Про відшкодування… судових витрат», і вирішує стягнути їх з підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_17 в дольовому порядку. Заявлені НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві витрати на загальну суму 727 грн. 76 коп. стосуються проведеної цим закладом судово-медичної імунологічної експертизи №204хс від 28.08.2007 року

Приймаючи до уваги те, що вказаний висновок експерта мав значення для встановлення фактичних даних щодо нападу на ОСОБА_21, ці судові витрати на загальну суму 727 грн.76 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_8 363,88 грн. та з ОСОБА_17 363,88 грн. на єдиний розрахунковий рахунок №35226002000466 код ЗКПО 25575285, МФО 821018, код послуги 10900 (Послуги експерта).

За вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.02.2005 року з урахуванням ухвали Апеляційного суду Київської області від 27.04.2005 року ОСОБА_16 засуджено за ст. ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі . П остановою Піщанського районного суду Вінницької області від 10.02.2006 року, на підставі ст. 81 КК України, його звільнено умовно-достроково від подальшого відбування покарання у виді 1 року 1 місяцю 16 днів позбавлення волі.

Приймаючи до уваги те, що зазначений термін невідбутого підсудним ОСОБА_16. покарання спливав тільки 26.03.2007 року, а злочин відносно ОСОБА_19 він вчинив 28.12.2006 року, відповідно до вимог ч. 4 ст. 81 КК України, невідбуте покарання має бути приєднано частково терміном 1 (один) рік, на підставі ст. 71 КК України.

Міру запобіжного заходу підсудним ОСОБА_8, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у виді взяття під варту залишити без змін з утриманням в Київському СІЗО №13 до набрання вироком законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 321-324, 327-338 КПК України, Апеляційний суд м. Києва, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України, і призначити йому покарання за:

ч.4 ст.187 КК України 11 років позбавлення волі;

п.6 ч.2 ст.115 КК України 13 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 остаточне покарання 13 років позбавлення волі.

За ч.2 ст.15, п.п.6, 13 ч.2 ст.115 КК України ОСОБА_8 виправдати за відсутністю складу злочину.

ОСОБА_16 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ст.304 КК України, і призначити йому покарання за:

ч.4 ст.187 КК України 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

ч.2 ст.186 КК України 6 років позбавлення волі;

ч.2 ст.185 КК України 3 роки позбавлення волі;

ст.304 КК України 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_16 покарання 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.02.2005 року, призначити ОСОБА_16 остаточне покарання 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_17 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.186, ст.304 КК України, і призначити йому покарання за:

ч.4 ст.187 КК України 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого;

ч.2 ст.186 КК України 5 років позбавлення волі;

ст.304 КК України 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_17 остаточне покарання 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

Строк покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня затримання і взяття під варту, тобто з 25.09.2007 року.

Строк покарання ОСОБА_16 обчислювати з дня затримання і взяття під варту, тобто з 15.10.2007 року, зарахувавши до нього перебування ОСОБА_16 в ІТТ з 25.09.2007 року по 28.09.2007 року.

Строк покарання ОСОБА_17 обчислювати з дня затримання і взяття під варту, тобто з 26.10.2007 року, зарахувавши до нього перебування ОСОБА_17 в ІТТ з 25.09.2007 року по 28.09.2007 року.

Цивільні позови задовольнити і стягнути з ОСОБА_16 на користь потерпілих:

1. ОСОБА_24, який проживає за адресою: м. Київ, АДРЕСА_12 - 908 грн. на відшкодування завданих матеріальних збитків;

2. ОСОБА_5, який проживає за адресою: м. Київ, АДРЕСА_13, - 2043 грн. 50 коп. на відшкодування завданих матеріальних збитків;

3. ОСОБА_3, яка проживає за адресою: м. Київ, АДРЕСА_14, - 2039 грн. на відшкодування завданих матеріальних збитків;

4. ТОВ «Росіо» на П/р № 26005248382, в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805 код ЄДРПОУ 34413140, ІПН 344131426559, св. платника ПДВ 100025279 - 3900 грн. на відшкодування завданих матеріальних збитків.

Речові докази: речовину бурого кольору з правих вхідних дверей, а саме скоби, речовину бурого кольору з парапету біля правих дверей, плями бурого кольору, описані в додатковому протоколі огляду місця пригоди від 28.12.2006 року, зіскоби грунту з взуття трупа, порошкоподібну білу речовину з лівої брови та правого кута губ, піднігтьові зрізи з обох рук трупа, мікронакладення з обох рук трупа, мікронакладення з одягу трупа (куртки, светра, брюк), зіскоб речовини білого кольору зі стіни будинку біля правих дверей на висоті 1,5 метрів, студентські квитки в кількості трьох штук на прізвище ОСОБА_19, видані 2004, 2005, 2006 років, корінець авіаквитка Брюссельських авіаліній, два медичних страхових поліса № 1709459, № 1697796, звязку ключів в кількості двох штук знищити; двісті гривень серії АМ № 7216779 та пятдесят гривень серії НМ № 5343033, які вилучені при огляді кімнати ОСОБА_19, - передати у власність держави за набувальною давністю відповідно до вимог ст. ст. 335, 344 ЦК України; паспорт на прізвище громадянки ОСОБА_46 серії НОМЕР_2, виданий 27.09.2005 року Надвірнянським РВ УМВС в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_46 або до Надвірнянського РВ УМВС в Івано-Франківській області; паспорт громадянина Гамбії на прізвище ОСОБА_19 серії НОМЕР_3 передати до посольства Гамбії.

Стягнути з ОСОБА_8 судові витрати за проведення експертизи в розмірі 363,88 грн. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві УДК у Київській області р/р № 35226002000466 код ЗКПО 25575285, МФО 821018, код послуги 10900 (Послуги експерта)

Стягнути з ОСОБА_17 судові витрати в розмірі 363,88 грн. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві УДК у Київській області р/р № 35226002000466 код ЗКПО 25575285, МФО 821018, код послуги 10900 (Послуги експерта).

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_8, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у виді взяття під варту залишити без змін з утриманням в Київському СІЗО №13 до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженими ОСОБА_8, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в той же строк з моменту вручення їм копії вироку, через Апеляційний суд м. Києва.

Головуючий суддя по справі:

---

О.В. Бачурін

Суддя:

---

О.М. Чорний

Народні засідателі:

---

О.М. Коваленко

---

Р.Ф.Випряжкіна

---

К.М. Шешко