Рішення

від 25.09.2006 по справі 8/161пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/161пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.09.06 р.                                                                                                        Справа № 8/161пн                               

за позовом Приватної фірми "Торнадо", ЄДРПОУ 20371069, м.Донецьк

до відповідача Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації

                         м.Донецька", ЄДРПОУ 03336670, м.Донецьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Об'єднання малих підприємств "Аспект" у вигляді товариства з обмеженою

відповідальністю, ЄДРПОУ 13500939, м.Донецьк

про визнання права власності та спонукання виконати дії

Суддя Ємельянов А. С.

Представники:

від позивача: Рустамова В.О.-дир.

від відповідача: Горяєв В.М.- заст. нач.

від третьої особи: Шахнович Е.М.-дир.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Приватна фірма "Торнадо", м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька", м.Донецьк, про визнання права власності на:

-          столярні майстерні (О-1; П-1);

-          столярний цех (Р-1);

-          адміністративні споруди (А-1);

-          гараж (Б-1);

-          склад (В-1);

-          прохідну (Г-1);

-          майстерні (Д-2);

-          гараж (Е-1);

-          склад (Ж-1);

-          майстерні (З-1);

-          майстерні (И-1);

-          гараж (Л-1);

-          хімлабораторію (М-1);

-          склад (Н-1);

-          сарай (Т);

-          уборну (У);

-          сарай (Ф);

-          уборну (Х);

-          загороду, які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Беранже, 1. Крім цього, позивачем також заявлені вимоги про спонукання відповідача провести державну реєстрацію речових прав позивача на вказане нерухоме майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладені між ним та третьою особою угоди від 09.02.1998р., від 02.04.2001р. та від 03.10.2001р., акти приймання-передачі спірного майна.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №01/2585 від 22.09.2006р. проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на відсутність у позивача відповідних правоустановчих документів на спірне майно з урахуванням тих обставин, що угоди, на підставі яких позивач набув права власності на спірне майно, не посвідчені нотаріально.

Ухвалою від 18.09.2006р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Об'єднання малих підприємств "Аспект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м.Донецьк.

Третя особа в поясненнях на позовну заяву від 22.09.2006р. підтвердила факт повного виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеними між сторонами угодами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

За приписом ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з рішенням арбітражного суду Донецької області від 15.10.1993р. по справі №43/5-21 з урахуванням ухвали суду від 10.03.1999р., встановлено факт наявності у третьої особи права власності на приміщення гаражу, механічних майстерень, лабораторії, адмін. корпусу, що були передані йому в/о "Донецькміськелектротранс" за актами приймання-передачі основних засобів №№1, 2, 3, 4 та 5.

За поясненнями позивача та третьої особи, наданими в судовому засіданні, майно, право власності на яке визнано судовим рішенням по справі №43/5-21 за третьою особою, є тотожнім майну, вимоги про визнання права власності на яке заявлені позивачем по цій справі.

Таким чином, з урахуванням норм ст.35 Господарського процесуального кодексу України  факт набуття відповідачем права власності на спірне майно та, як наслідок, наявність у відповідача відповідного права володіти, користуватися та розпоряджатися спірним майном, не потребує додаткового доведення.

Між третьою особою та позивачем були підписані договори купівлі-продаж будівель від 09.02.1998р., від 02.04.2001р. та від 03.10.2001р.

Відповідно до ст.224 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент укладання сторонами вказаних вище договорів) за  договором  купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з умовами вказаних вище договорів третя особа як власник прийняла на себе зобов'язання передати, а позивач прийняти та своєчасно сплатити вартість столярних майстерень (О-1; П-1); столярного цеху (Р-1); адміністративної будівлі (А-1); гаражу (Б-1); складу (В-1); прохідної (Г-1); майстерні (Д-2); гаражу (Е-1); складу (Ж-1); майстерні (З-1); майстерні (И-1); гаражу (Л-1); хімлабораторії (М-1); складу (Н-1); сараю (Т); уборної (У); сараю (Ф); уборної (Х); загороди, які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Беранже, 1.

Відповідно до ст.161 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов, зокрема, договору.

В п.4.1 договорів від 09.02.1998р., від 02.04.2001р. та від 03.10.2001р. сторонами було узгоджено, що передача майна третьою особою у власність позивачу здійснюється на підставі акту приймання-передачі.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі від 05.10.2001р., від 30.03.2001р. та від 31.10.2001р. третьою особою було передано, а позивачем прийнято майно, яке було предметом договорів купівлі-продажу від 09.02.1998р., від 02.04.2001р. та від 03.10.2001р.

За приписом ст.128 Цивільного кодексу УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому, передачею визнається, зокрема, вручення речей набувачеві.

На підставі викладеного, враховуючи факт передачі третьою особою об'єктів купівлі-продажу за договорами від 09.02.1998р., від 02.04.2001р. та від 03.10.2001р., суд дійшов висновку, що позивач набув права власності на столярні майстерні (О-1; П-1); столярний цех (Р-1); адміністративну будівлю (А-1); гараж (Б-1); склад (В-1); прохідну (Г-1); майстерні (Д-2); гараж (Е-1); склад (Ж-1); майстерні (З-1); майстерні (И-1); гараж (Л-1); хімлабораторію (М-1); склад (Н-1); сарай (Т); уборну (У); сарай (Ф); уборнй (Х); загороду, які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Беранже, 1.

Одночасно, згідно з поясненнями третьої особи, які у відповідності із ст.ст.32, 36 Господарського процесуального кодексу України є письмовими доказами по справі, у відповідності з вимогами п.3.1 договорів від 09.02.1998р., від 02.04.2001р. та від 03.10.2001р. позивачем було повністю виконано свої зобов'язання за вказаними вище договорами, зокрема, в частині сплати вартості вказаного майна.

          Відповідач надав відзив на позовну заяву №01/2585 від 22.09.2006р., в якому проти позовних вимог заперечує. В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ті обставини, що договори, на підставі яких позивач набув право власності на спірні об'єкти, не посвідчені нотаріально.

          Суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає та вважає їх такими, що протирічать законодавству, враховуючи наступне:

Згідно із ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Тобто, норми Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., не можуть застосовуватись судом при дослідженні правовідносин сторін, які виникли та існували до набрання чинності цим кодексом договору.

Таким чином, виходячи з того, що договори купівлі-продажу, на підставі яких позивач набув права власності на спірне майно, були укладені сторонами під час дії Цивільного кодексу УРСР, при розгляді цієї справи суд застосовує норми цього Кодексу.

В ст.47 Цивільного кодексу УРСР було передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Главою 20 Цивільного кодексу УРСР, яка регулювала відносини купівлі-продажу, не було встановлено обов'язковість нотаріального посвідчення угод купівлі-продажу нерухомого майна між юридичними особами.

За приписом ст.44 Цивільного кодексу УРСР було передбачено, що угоди між юридичними особами можуть укладатись в простій письмовій формі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що на момент укладання договорів купівлі-продажу від 09.02.1998р., від 02.04.2001р. та від 03.10.2001р. позивачем та третьою особою було дотримано вимоги діючого на той час законодавству.

Крім цього, судом також прийнято до уваги той факт, що згідно з нормами ст.128 Цивільного кодексу УРСР виникнення права власності на річ за договором було обумовлене лише моментом передачі речі, проте, ніяким чином не залежало від нотаріального посвідчення відповідної угоди купівлі-продажу.

Згідно із ст.48 Закону України “Про власність” власник  може  вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або невизнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимоги про визнання права власності на спірне майно доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про визнання права власності позивача на столярні майстерні (О-1; П-1); столярний цех (Р-1); адміністративну будівлю (А-1); гараж (Б-1); склад (В-1); прохідну (Г-1); майстерні (Д-2); гараж (Е-1); склад (Ж-1); майстерні (З-1); майстерні (И-1); гараж (Л-1); хімлабораторію (М-1); склад (Н-1); сарай (Т); уборну (У); сарай (Ф); уборнй (Х); загороду, які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Беранже, 1, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Крім цього, порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (далі по тексту "Положення").

Відповідно до п.1, п.п.1.3 Положення до прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

За змістом ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” право власності на нерухоме майно, що знаходиться на території України,  фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних  юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, підлягає обов'язковій державній реєстрації.

За приписом ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” заявлені речові права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Статтею 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачено, що підставою для державної реєстрації прав, які посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, згідно з п.10 Переліку до Положення є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

З урахуванням викладеного, виходячи з того, що до моменту прийняття рішення по цій справі та набрання ним законної сили у позивача відсутні правовстановлювальні документи на спірне майно, позов в частині вимог про спонукання відповідача провести державну реєстрацію права власності позивача на це майно підлягає залишенню без задоволення.

Враховуючи, що, за висновками суду, з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, судові витрати у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                                 ВИРІШИВ:

Позов Приватної фірми "Торнадо", м.Донецьк до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька", м.Донецьк задовольнити частково.

Визнати право власності Приватної фірми "Торнадо", м.Донецьк на столярні майстерні (О-1; П-1); столярний цех (Р-1); адміністративну будівлю (А-1); гараж (Б-1); склад (В-1); прохідну (Г-1); майстерні (Д-2); гараж (Е-1); склад (Ж-1); майстерні (З-1); майстерні (И-1); гараж (Л-1); хімлабораторію (М-1); склад (Н-1); сарай (Т); уборну (У); сарай (Ф); уборнй (Х); загороду, які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Беранже, 1.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 25.09.2006р.

           Суддя                                                                                                     Ємельянов А.С.                                  А.В.Л.