Постанова

від 09.03.2011 по справі 5020-3/108-12/131-10/256

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-3/108-12/131-10/256

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 14 березня 2011 року   Справа № 5020-3/108-12/131-10/256

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Лисенко В.А.,

суддів                                                                      Рибіної С.А.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Майоров А.Р., дов. № 106/09 від 20 вересня 2010 року (товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С")

позивача: Шамрай Р.В., дов. № б/н від 28 грудня 2009 року (товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С")

відповідача: Соловйова Л.А., дов. № б/н від 14 березня 2011 року (відкрите акціонерне товариство "Утес")

третьої особи:  Стець В.М., дов. № 80 від 24 грудня 2010 року (військова частина А 0225 Міністерства оборони  України)

третьої особи: Горемикін Олексій Борисович, дов. № 86 від 14 березня 2011 року (800 військове представництво Міністерства оборони України)

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Утес" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 13 грудня 2010 року у справі № 5020-3/108-12/131-10/256

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С" (вул. Індустріальна, 15, місто Севастополь, 99055)  

до  відкритого акціонерного товариства "Утес"  (вул. Панаса Мирного, буд. 19, місто Севастополь, 99008)  

треті  особи:  військова частина А 0225 Міністерства оборони  України (вул. Соловйова, 1, місто Севастополь, 99007)

та 800 військове представництво Міністерства оборони України (вул. Героїв Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001)

про стягнення 76521,94 грн., у тому числі: 60000,00 грн. - основний борг, 10980,00 грн. - пеня, 4639,48 грн. - інфляційні витрати, 902,46 грн. -3% річних

ВСТАНОВИВ:

                  17 червня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до відкритого акціонерного товариства "Утес", з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10 серпня 2010 року, про стягнення 76521,94 грн., у тому числі: 60000,00 грн. - основний борг, 10980,00 грн. - пеня, 4639,48 грн. - інфляційні втрати, 902,46 грн. - 3% річних. (а.с. 3-5, 74-77, т. 1).

                  Позов мотивований неналежним виконанням відкритим акціонерним товариством "Утес" умов договору поставки № 1/07 від 22 липня 2009 року, а саме, обов'язку щодо внесення плати за поставлений товар.

                  Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13 грудня  2010 року у справі № 5020-3/108-12/131-10/256 позов задоволено частково (а.с. 89-95, т. 2).

                  Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Утес" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С" заборгованість у розмірі 70228,37 грн., у тому числі: 60000,00 грн. - основний борг, 5425,48 грн. - пеня, 4062,92 грн. - інфляційні втрати, 739,97 грн. - 3%

річних, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 702,28 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі

216,59 грн. В решті позову відмовлено.

                  Не погодившись з вказаним рішенням, відкрите акціонерне товариство "Утес" звернулось зі скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

                  Апеляційна скарга мотивована тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С" не виконало у повному обсязі обов'язки по договору поставки № 1/07 від 22 липня 2009 року, а саме, не надало документи, які підтверджують якість поставленого устаткування, що є підставою для відкритого акціонерного товариства "Утес" не призводити розрахунок за отримане устаткування у повному обсязі. Також, апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, суд не повідомив відповідача про призначення розгляду справи на 13 грудня 2010 року, що є порушенням статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає право на участь у судовому засіданні.

                  Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія  встановила  наступне.

                  22 липня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Утес» (далі - Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фарватер-С»(далі - Постачальник) укладений договір поставки № 1/07 (далі - Договір) (а.с. 12-13, т. 1).

                  Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Товар, а Покупець прийняти та сплатити в порядку, визначеному Договором, агрегат наддуву (приводний турбокомпресор) заводський № 0409-22.

                  Згідно з пунктом 2.1 Договору Постачальник зобов'язується здійснити поставку Товару в місто Севастополь на вул. Дибенко, 1 (територія в/ч А4414) у продовж 5 (п'яти) банківських днів після підписання Договору. Товар вважається поставленим Постачальником Покупцю з моменту його фактичної передачі та підписання документів на здачу-приймання Товару.

                  Відповідно до пункту 2.4 Постачальник одночасно з поставкою Товару надає документи для пред'явлення військовій прийомці у відповідності із Додатком № 1 до даного Договору.

                  Вартість поставляємого Товару визначається узгодженою сторонами Специфікацією.

                  Специфікацією № 1 від 22 липня 2009 року до Договору сума оплати визначена у розмірі 150000,00 грн. (а.с. 14, т. 1).

                  Пунктом 3.2 Договору передбачено, що форма оплати - оплата 100% суми відповідно до Специфікації протягом 15-ти банківських днів після підписання акту ходових та швартових випробувань.

                  Строк дії Договору встановлений з моменту підписання і діє до 30 вересня 2010 року та виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 6.8 Договору).

                  На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу агрегат наддуву (приводний турбокомпресор) заводський № 0409-22 (Товар), що підтверджується накладною № 2 від 23 липня 2009 року, товарно-транспортною накладною № 2 від 23 липня 2009 року. Товар отриманий уповноваженим представником відповідача Лукинц І.С., що підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей серія ЯЛД № 707411 від 23 липня 2009 року (а.с. 15-17, т. 1).

                  На виконання договору № 24/22-9 від 13 липня 2009 року про надання послуг з агрегатної заміни приводних турбокомпресорів на дизельних двигунах типу М507 №1, № 2 крв. Тернопіль, укладеного між військовою частиною А0225 та Відповідачем, 28 серпня 2009 року підписаний протокол № 1 швартових випробувань відсіку зав.№ 8402-346 дизелю М507-А-2 зав. № 8402-52, 29 вересня 2009 року підписаний протокол № 5 ходових випробувань відсіку зав. №8402-346 дизелю М507-А-2, зав. №8402-52, актом приймання та здавання наданих послуг від 30 вересня 2009 року послуги прийняті у повному обсязі, сторони взаємних претензій не мають (а.с.16, 18-19, т. 2).

                  Однак, у порушення умов Договору, свої зобов'язання перед Постачальником Покупець виконав частково, а саме, сплатив за поставлений товар 90000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість на загальну суму 60000,00 грн. (а.с. 78-80, т. 1).

                  Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

                  Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, суд не повідомив відповідача про призначення розгляду справи на 13 грудня 2010 року, що є порушенням статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає право на участь у судовому засіданні.

                  Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні, яке призначено на 07 грудня 2010 року, за відсутності представника відповідача - відкритого акціонерного товариства "Утес" було оголошено перерву на 09 грудня 2010, без повідомлення останнього про час та місце розгляду справи. У судовому засіданні 09 грудня 2010 року, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі, оголошення якого було здійснено 13 грудня 2010 року.  

                  Згідно з частиною 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

                  Про оголошення перерви в судовому засіданні ухвала не виноситься.

                  Таким чином, відповідач не був повідомлений належним чином про час та місце засідання суду, що є порушенням засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом і змагальності в судочинстві (статті 42 і 43 Господарського процесуального кодексу України).

                  Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

                  Виявлення зазначених порушень під час апеляційного розгляду зобов'язує апеляційний господарський суд скасувати рішення місцевого господарського суду. Відповідно до пункту 11 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28 березня 2002 року № 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 6 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України приймає нове рішення.  

                  Таким чином, рішення господарського суду міста Севастополя від 13 грудня 2010 року у справі № 5020-3/108-12/131-10/256 підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, та прийняттям нового рішення.

                  Як зазначалось вище, спір по даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відкритим акціонерним товариством "Утес" умов договору поставки № 1/07 від 22 липня 2009 року, а саме, обов'язку щодо внесення плати за поставлений товар.         

                  Згідно з нормами статті 509 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

                  Частиною 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

                  Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

                  Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).            

                  Як зазначалось вище, пунктом 3.2 Договору встановлена форма оплати, а саме, оплата 100% суми відповідно до Специфікації протягом 15-ти банківських днів після підписання акту ходових та швартових випробувань.

                  28 серпня 2009 року підписаний протокол № 1 швартових випробувань Товару, 29 вересня 2009 року підписаний протокол № 5 ходових випробувань Товару, тобто, відповідно до пункту 3.2 Договору відповідач повинен був оплатити товар до 21 жовтня 2009 року (а.с. 26-27, т. 1).

                  Висновок позивача, що строк виконання зобов'язання про сплату заборгованості виник у відповідача 01 жовтня 2009 року є помилковим.

                  Відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                  Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 60000,00 грн. заборгованості підтверджуються матеріалами справи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

                  Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару за Договором пеню у сумі 10980,00 грн. за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року, інфляційні втрати

у сумі 4639,48 грн. за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року та 3% річних у розмірі 902,48 грн. за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року.

                  Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

                  Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

                  Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

                  Відповідно до норм статті 610 та 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

                  Пунктом 4.2 Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочки.

                  Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

                  Судова колегія погоджується з розрахунком пені, який зроблений судом першої інстанції, за період з 21 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року, яка складає  5425,48 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення пені за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року у розмірі 10980,00 грн. підлягають частковому задоволенню.

                  Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

                  Судова колегія погоджується з розрахунком інфляційних втрат, який зроблений судом першої інстанції, за період з листопада 2009 року по березень 2010 року в розмірі 4 062,92 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року в розмірі 4639,48 грн. підлягають частковому задоволенню.

                  Позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року в розмірі 902,48 грн. також підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем неправильно визначений період за який стягується 3% річних, а тому на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 739,97 грн. за період з 21 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року.

                  Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С" підлягають частковому задоволенню.

                  Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С" не виконало у повному обсязі обов'язки по договору поставки № 1/07 від 22 липня 2009 року, а саме, не надало документи, які підтверджують якість поставленого устаткування, що є підставою для відкритого акціонерного товариства "Утес" не призводити розрахунок за отримане устаткування у повному обсязі, слід зазначити наступне.

                  Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу виготовлення (існування) агрегату наддуву № 0409-22 (Агрегат), який є складовою частиною відсіку дизеля М 507 А-1, позивачем наданий формуляр відсіку дизеля М 507А-1П ОТ ФО (Формуляр), на якому він був встановлений і має відповідний номер, що відображений у Формулярі (а.с. 45-64., т. 2).

                  Відповідно до вищезазначеного Формуляру інші документи стосовно агрегату наддуву, який є складовою частиною відсіку, непередбачені.

                  Факт якості товару також підтверджується наступними доказами, а саме:

        - 23 липня 2009 року складений акт вхідного контролю, яким встановлено, що агрегат наддува (приводний турбокомпресор) до двигуна М507А, відповідає супровідній документації і технічним умовам на поставку дизелів судових М507А, М507А-2, М521 ТУ 24.6.5443-91, та допускається до монтажу на виробі на замовленні (а.с. 44, т. 2);

                  - листом від 28 липня 2009 року за вих. №33 до в/ч А0225, в якому відповідач підтверджує відповідність товару технічним умовам на поставку дизелів судових ТУ № 26.6.5443-91 та гарантує якість і надійність роботи товару (а.с. 75 т. 2);

                  Також, відповідач під час здачі військовій частині А0225 наданих послуг за договором № 24/22-9 про надання послуг з агрегатної заміни приводних турбокомпресорів пред'явив необхідні документи, що підтверджують якість приводного турбокомпресору заводський № 0409-22 двигуну типу М507А (а.с. 73, 123-124, т. 1).

                  Таким чином, вказані доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

                  Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

                  Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2 частини 1), 104 (пункт 2 частини 3), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд     

ПОСТАНОВИВ:

                  1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Утес" задовольнити частково.

                  2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 13 грудня 2010 року у справі № 5020-3/108-12/131-10/256 скасувати.

                  3. Прийняти нове рішення.

                  Позов задовольнити частково.

                  Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Утес" (вул. Панаса Мирного, 19, місто Севастополь, 99008, ОКПО 16510252, р/р 260053002124, МФО 324913 в ВАТ «Кредобанк»місто Сімферополь, або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь товариства з обмеженою  відповідальністю  "Фарватер-С" (вул.  Індустріальна, 15, місто     Севастополь,  99055,  ОКПО  34834770,  р/р 26004060124619 в СФ КБ «Приватбанк»,  МФО  324935)  заборгованість  в  розмірі  70228,37  грн.,  з яких 60000,00 грн. - основний борг, 5425,48 грн. - пеня, 4062,92 грн. – інфляційні втрати, 739,97 грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 702,28 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 216,59 грн.

                  В іншій частині позовних вимог відмовити.

                  4. Господарському суду міста Севастополя видати накази.                              

                              Головуючий суддя                                                  В.А. Лисенко

Судді                                                                                С.А. Рибіна

                                                                                                    Ю.М. Гоголь