Рішення

від 16.03.2011 по справі 5020-7/189

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-7/189

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

16 березня 2011 року справа № 5020-7/189

За позовом Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»

(пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1, м. Сімферополь, 95000),

до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня та Ко»

(вул. Ген. Острякова, буд. 15, м. Севастополь, 99029)

про стягнення 3 109 128,75 грн.,

                                                                                                                    Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Дрібний Ю.В. –начальник відділу загальноправової роботи Управління правового та корпоративного забезпечення, довіреність № 11/4 від 04.01.2011 (копія довіреності у справі),

Від відповідача –Вохмянін А.М. –представник, довіреність від 06.01.2011 (копія довіреності у справі).

Суть спору:

Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня та Ко»про розірвання договору № 35/6/329 від 01.03.2010 між сторонами на ремонт ПЖС «Вихрь-1»та стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 109 128,75 грн.

Представник позивача надав суду заяву про зміну підстави позову, в якій просив суд стягнути з відповідача спірні кошти на повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 15.03.2011 провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання договору № 35/6/329 від 01.03.2010 припинено на підставі п. 4 частини першої ст. 80 ГПК України, а також прийнято зміну підстави позову.

Представник позивача у судовому засіданні решту позовних вимог підтримав та просив їх задовольнити, з урахуванням зміни підстави позову.

Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами не погодився, зокрема, з мотивів, викладених у відзиві від 23.12.2010 на позовну заяву, залученому до матеріалів справи, і просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

01.03.2007 між сторонами був укладений договір № 35/6/329 від 01.03.2007 на ремонт ПЖС «Вихрь-1».

Відповідно до п. 1.1. цього договору підрядник (відповідач) зобов'язувався здійснити ремонтні роботи (надалі-роботи) на ПЖС «Вихрь-1»в обсязі технологічного кошторису виконання робіт (Додаток № 3), узгодженого сторонами та який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 1.3. договору замовник (позивач) зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи у порядку та на умовах даного договору, відшкодувати вартість матеріалів, транспортно-заготівельні витрати, відряджувальні витрати при документальному підтвердженні.

Також, між сторонами були укладені додаткові угоди до цього договору:

-          № 1/1095 від 27.07.2007;

-          № 2/1110 від 01.08.2007;

-          № 3 В/21/07/1538 від 21.12.2007;

-          № 4/167-А від 31.03.2008;

-          № 1/858 від 20.10.2008;

-          № 7/511 від 16.06.2009;

-          № 8/1242 від 30.12.2009, згідно з яким строк дії договору встановлений до 31.12.2010;

-          № 9/1243 від 30.12.2009;

-          № 10/77 від 03.02.2010, згідно з яким строк закінчення ремонту ПЖС «Вихрь-1»встановлений до 05.05.2010.

На виконання умов цього договору, позивачем було перераховано відповідачу                  12 145 954,25 грн. за платіжними дорученнями, належно завірені копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідачем, у свою чергу, були виконані роботи на загальну суму 9 036 825,50 грн., які були прийняті позивачем, про що свідчать акти здачі-прийомки виконаних робіт, належно завірені копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідачем, у порушення умов вищезазначеного договору, решта робіт на суму 3 109 128,75 грн. виконані не були.

Наявність залишку перерахованих позивачем грошових коштів, саме, у сумі 3 109 128,75 грн. підтверджена відповідачем у підписаному обома сторонами акті звірки взаємних розрахунків станом на 15.11.2009.

Доказів виконання відповідачем на користь позивача будь-яких робіт після 15.11.2009 сторонами суд надано не було.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви позивача від 15.03.2011 про уточнення підстави позову, мотивовані тим, що строк виконання робіт та строк дії договору сплинули, проте, роботи відповідачем на суму 3 109 128,75 грн. не виконані, у зв'язку з чим грошові кошти у вказаній сумі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні.

Суд вважає уточнені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності  конкретних  вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Частиною сьомою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що не  допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Вищевикладене свідчить про те, що договірні зобов'язання сторін припинились внаслідок спливу строку дії договору.

Проте, відповідачем договірні зобов'язання були виконані не у повному обсязі, оскільки роботи на суму 3 109 128,75 грн. залишились невиконаними.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються до вимог про:

1)          повернення виконаного за недійсним правочином;

2)          витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)          повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4)          відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, саме відповідач повинен був довести фактичну наявність у нього законної підстави для збереження грошових коштів у сумі 3 109 128,75 грн., набутих від позивача протягом строку дії договору, чого, проте, не зробив.

Згідно з частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведене свідчить про те, що на день розгляду справи, право позивача є порушеним та таким, що підлягає поновленню, у зв'язку з чим позов, з урахуванням зміни підстави позову, підлягає задоволенню повністю.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 21.03.2011.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,          суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити повністю.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня та Ко»                     (вул. Генерала Острякова, буд. 15, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 16328694,              р/р 26003011300277 в АТ «Дельта-Банк», МФО 380236, або з інших рахунків) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»(просп. Кірова/                                  пров. Совнаркомовський, буд. 52/1, м. Сімферополь, 95000, ідентифікаційний код 00153117,                         р/р 260020014162 у ВАТ «Укрексімбанк», МФО 324786, або на інші рахунки)              грошові кошти у сумі 3 109 128,75 грн. в якості повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні, а також 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя                                                                                               С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України  та підписано 21.03.2011.