Рішення

від 17.03.2011 по справі 40/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/11

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.03.11 р.                                                                                    Справа № 40/11                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом прокурора Красноармійської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств Донецького відділення, м. Донецьк

до відповідача Фермерського господарства „ВЕРГУН”, с. Новооленівка

про стягнення 60 065 грн. 02 коп.

за участю:

прокурора – Смагіна Г.В.

представників сторін:

від позивача: Вороб”йова Л.А. – за довіреністю

від відповідача: не з'явився

          СУТЬ СПОРУ:  прокурор Красноармійської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств Донецького відділення звернувся до господарського суду з позовом до фермерського господарства ”ВЕРГУН” про стягнення з останнього  основного боргу в сумі  50 000 грн., пені в сумі 5 868 грн. 08 коп. та інфляційних в сумі 4 196 грн. 94 коп.  згідно договору №13 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 05.11.2007р.

          Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою „не зареєстровано”. Місцезнаходження відповідача вказане в позовній заяві підтверджено Довідкою АЕ №725558 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

          Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:

До винесення рішення по справі, позивач згідно статті 22 ГПК України зменьшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку з чим вона дорівнює 2 784 грн. 65 коп. за період прострочення  з 24.04.10р. по 22.11.10р.

Позов мотивовано тим, що 05.11.2007р. між Українським державним фондом підтримки фермерського господарства далі - Укрдержфонд, та фермерським господарством „ВЕРГУН”,  було укладено договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству.  

Згідно пункту 1 договору Донецьке відділення Укрдержфонду зобов'язується надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству „Вергун” в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень, а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.

Відповідно до пункту 2 договору фінансова підтримка надавалася на підставі довідки, виданої конкурсною комісією від 12.04.2007р., для придбання техніки, обладнання, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1102, у редакції постанови Кабміну України від 1 березня 2007 року №349, фінансова підтримка на поворотній основі надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції та на здійснення виробничої діяльності.

          Пунктом 3.4.2 передбачено, що повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Донецькому відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 05 листопада 2008 року в сумі 10 000 (десять) тисяч гривень, до 05 листопада 2009 року в сумі 20 000 (двадцять) тисяч гривень, до 05 листопада 2010 року в сумі 20 000 (двадцять) тисяч гривень.

         В пункті 4.1 договору зазначено, що фінансова підтримка надається фермерському господарству „Вергун” терміном до 05 листопада 2010 року.

Свої зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворився  основний борг в сумі 50 000 грн., який прокурор та позивач  намагаються стягнути.

Зобов'язання не виконанні, а тому позивач згідно вимог пункту 5.2. договору, намагається стягнути з відповідача додатково пеню в сумі  2 784 грн. 65 коп. за  несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 24.04.10р. по 22.11.10р.

Оскільки  мале місце прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача додатково інфляційні в сумі 4 196 грн. за період  прострочення з листопада 2008 року по листопад 2010 року.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку про те,  доводи прокурора обґрунтовані, виходячи із наступного:

Пункт 1 ст. 1046 ЦК України зазначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно пункту 1 статті 1049 позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу  статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Основне зобов'язання щодо повернення фінансової підтримки наданої Укрдержфондом фермерському господарству „Вергун” відповідачем не виконано. Жодних доказів які б в установленому порядку спростовували факт невиконання основного зобов'язання відповідачем не надано.  Тому, позовні вимоги прокурора щодо стягнення основного боргу в сумі 50 000 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додаткове зобов'язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов'язання.  Існування основної заборгованості у відповідача заборгованості щодо несплати орендної плати, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.

Судом прийнято до уваги, що учасниками  судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб'єкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення  додаткових позовних вимог потрібно застосовувати вимоги ст. 230 та частина 6 ст. 232 ГПК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а  її нарахування  припиняється через шість місяців, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, у вигляді несвоєчасного внесення платежів за договором, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 24.04.10р. по 22.11.10р. в сумі 2 784 грн. 65  коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно пункту 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних в сумі 4 196 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з листопада 2008 року по листопад 2010 року, також вважаються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Державне мито, від сплати якого позивач  звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход державного бюджету України  згідно вимог ст. ст. 44,  ст. 49 ГПК України.

          Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат  встановлений для нього на час подання позову –  за нульовою ставкою.

            У судовому засіданні, яке відбулося 17.03.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 599, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України,  193 ГК України, ст. ст. 22, 29, 33, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85, ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.   Позовні вимоги прокурора міста Красноармійська в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств Донецького відділення  до фермерського господарства „Вергун” - задовольнити.

2.  Стягнути з фермерського господарства „Вергун”,  Донецька область, м. Красно армійський район, с. Новооленівка, вул. Центральна, ЄДРПОУ 34094678, МФО 334497, р/р 26004301626050, на користь:

           - Донецького відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств, 83000, м. Донецьк,  вул. Артема, 74, р/р 35215006001674, УДК в Донецькій обл. Код УДК 24164870, МФО 834016, ід. код 13500031, борг по фінансовій підтримці  сумі 50 000 грн., пеню в сумі 2 784 грн. 65 коп. та інфляційні в сумі 4 196 грн., видавши наказ.

           - державного бюджету України державне мито в сумі 500 грн. видавши наказ та надіславши його для виконання до Державної податкової інспекції у місті Донецька .

           3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.     

Суддя                                                               Підченко Ю.О.                               

Повний  текст рішення складено - 22.03.11р.