Рішення

від 15.03.2011 по справі 31/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/29

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.03.11 р.                                                                                 Справа № 31/29                               

Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Павловій Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою

Державної екологічної інспекції Азовського моря, м. Маріуполь

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”,                  м. Маріуполь

про стягнення на користь Держави 1619134,90грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок перевищення нормативів допустимих скидів забруднюючих речовин в акваторію Азовського моря по промвипуску №9

В присутності представників сторін:

Від позивача: Пашкова С.М.– довіреність

Від відповідача: Фурсова О.О. – довіреність

         В судовому засіданні 22 лютого 2011р. в судовому засіданні

         була оголошена перерва на 15 березня 2011р. на 11-00год.

                                                      ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Азовського моря, м. Маріуполь звернулася із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь про стягнення на користь Держави 1619134,90грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок перевищення нормативів допустимих скидів забруднюючих речовин в акваторію Азовського моря по промвипуску №9

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 24 години 31.08.2010р. по 24 годину 30.09.2010р. в порушення вимог ст. 51 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та ст. 44, 70 Водного кодексу України відповідачем здійснювались наднормативні скиди в акваторію Азовського моря промислових стоків з концентрацією забруднюючих речовин, що перевищує встановлені норми, що призвело до забруднення Азовського моря. Позивачем відповідно до „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів”, затв. наказом Мінприроди №389 від 20 липня 2009р., зареєстрований в Мін'юсті України 14 серпня 2009р. за №767/16783 (надалі Методика) здійснений розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті скиду стічних вод з промвипуску №9 ВАТ „МК”Азовсталь”, відповідно до якої розмір шкоди, заподіяної державі в результаті наднормативного скиду стічних вод склав 1619134,90грн., яку позивач просить стягнути на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету. В обґрунтування правових підстав позову посилається на ст.ст. 20, 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 111 Водного кодексу України.          

Відповідачем наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що лише встановлення під час проведення перевірки факту перевищення нормативу гранично допустимого викиду обумовлює правомірність застосування положень п.7.2 Методики та формули 16, в інших випадках підстави для застосування даної Методики відсутні, однак відповідач зазначає, що з матеріалів, наданих позивачем в обґрунтування своїх доводів вбачається, що факт перевищення нормативу гранично припустимого викиду взагалі не був встановлений, позивачем не визначені показники фактичного викиду відповідачем забруднюючих речовин на одиницю часу, а лише встановлено перевищення гранично припустимої концентрації забруднюючих речовин за контрольний період в мг/л, тобто в одиницях виміру маси на одиницю об'єму. Крім того, відповідач наголошує на тому, що перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства за період з 24 год. 31.08.2010р. по 24 год. 30.09.10р. проведена позивачем з порушенням норм чинного законодавства.

В процесі розгляду справи позивачем були надані додаткові письмові пояснення вих№03/02-453/11 від 14.03.2011р., в яких позивач зазначив, що факт понаднормативного скиду забруднюючих речовин в період з 24 години 31.08.2010р. по 24 год. 30.09.10р. підтверджується актами відбору проб та аналізами води. Відповідно до п.1.4 Методики державні інспектори Державної екологічної інспекції з дати порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яким є скид зворотних вод з перевищенням затверджених нормативів, проводять відбір та аналіз матеріалів на підставі яких у відповідності до Методики здійснюють розрахунок шкоди.

В судовому засіданні 15.03.2011р. представником відповідача заявлено клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство охорони навколишнього природного середовища. В обґрунтування зазначеного клопотання, позивач посилається на те, що рішення у справі може вплинути на права чи обов'язки Міністерства, оскільки його наказом затверджено Методику  розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів та Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки відповідачем ніяким чином не доведено та з матеріалів справи не вбачається, що рішення з наведеного спору може вплинути на права або обов'язки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

 Технічна фіксація судового засідання не здійснювалась за клопотанням представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, господарський суд встановив наступне.

Представниками відділу аналітичного екологічного контролю джерел забруднення та моніторингу Державної екологічної інспекції Азовського моря в присутності уповноваженого представника відповідача 31.08.2010року, 09.09.2010року та 30.09.2010року здійснений відбір проб зворотних вод комбінату та поверхневих вод Азовського моря, про що складено акти відбору проб від 31.08.2010р. №91, від 09.09.2010р. №96, від 30.09.2010р. №100

За усередненими даними відділу екологічного, аналітичного контролю джерел забруднення і моніторингу Державної екологічної інспекції Азовського моря та лабораторії ВАТ „МК „Азовсталь” максимальне перевищення норм забруднюючих речовин у скиді стічних вод склало по промвипуску № 9. Середнє значення вмісту міді у відібраних пробах становить 0,0201мг/л; середнє значення вмісту завислих речовин у відібраних пробах становить 2,43мг/л; середнє значення вмісту азоту амонію у відібраних пробах становить 2,68мг/л; середнє значення вмісту нітритів у відібраних пробах становить 0,29 мг/л; середнє значення вмісту БПК5 у відібраних пробах становить 3,04 мг/л; середнє значення вмісту хлоридів у відібраних пробах становить 3851,25 мг/л; середнє значення вмісту залізу у відібраних пробах становить 0,82 мг/л; середнє значення вмісту нафтопродуктів у відібраних пробах становить 0,18мг/л.

Як вбачається з протоколу № 43, складеному 14.10.2010 року Державною екологічною інспекцією Азовського моря, Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Азовського моря виявлено порушення, вчинене відповідачем та яке полягає у тому, що в період з 24 години 31.08.2010року по 24 годину 30.09.2010 року ВАТ „МК „Азовсталь” скинуті в акваторію Азовського моря промислові стоки з концентрацією забруднюючих речовин, яка перевищує встановлені норми.

У наведеному протоколі зафіксовано, що за усередненими даними аналітичного відділу Держекоінспекції Азовського моря та лабораторії ВАТ „МК „Азовсталь” максимальне перевищення норм забруднюючих речовин у скиді стічних вод склало по промвипуску № 9: завислі речовини - у 1,62 рази; азот амонійний - у 2,61 рази; нітрити - у 2,42 рази; БПК5 - у 1,35 рази; хлориди - у 1,48 рази; залізо - у 3,90 рази; мідь - у 2,87 рази.

Згідно з „Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів”, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783 (надалі - Методика), головним спеціалістом відділу держаного контролю атмосферного повітря, земельних, водних ресурсів та поводження з відходами здійснено розрахунок збитку, заподіяного природному середовищу Азовського моря в результаті скиду стічних вод з промвипуску № 9 ВАТ „МК „Азовсталь” за період з 24 години 31.08.2010 року по 24 годину 30.09.2010 року, відповідно до якого загальний розмір шкоди склав 1619134,90 грн. При розрахунку застосована формула 16 Методики.

На адресу відповідача позивачем була направлена претензія №43 від 18 листопада 2010р. щодо відшкодування збитків, заподіяних державі забрудненням Азовського моря в сумі 1619134,90грн., однак відповіді не отримав.

Господарський суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Формула, на підставі якої позивачем здійснений розрахунок збитків, визначена пунктом 7.2. Методики, яким передбачений порядок та методологія проведення розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (морські води) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС.

Тобто, за наведеною методологією, необхідною умовою визначення суми збитків є встановлення факту перевищення нормативу гранично допустимого скиду.

Пунктом 1.7. Методики визначені поняття граничнодопустимої концентрації речовин у воді та граничнодопустимого скиду.

Так, наведеним пунктом визначено, що граничнодопустима концентрація (ГДК) речовин у воді – це встановлений рівень концентрації речовини у воді, вище якого вода вважається не придатною для конкретних цілей водокористування; граничнодопустимий скид (ГДС) - маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом для цього пункту водного об'єкта за одиницю часу.

Тобто, граничнодопустима концентрація (ГДК) речовин у воді та граничнодопустимий скид (ГДС) є зовсім різними, не пов'язаними між собою величинами. Граничнодопустимий скид є швидкістю скидання забруднюючих речовин у воду, який вимірюється у грамах за годину, граничнодопустима концентрація речовин у воді, у свою чергу, вимірюється міліграмами забруднюючих речовин на кубічні метри. Тобто, такі величини визначаються різними одиницями виміру, які неможливо ототожнювати, та, як наслідок, будь-яким чином перераховувати одну величину в іншу.

Таки чином, лише встановлення факту перевищення нормативу гранично допустимого скиду обумовлює правомірність застосування положень пункту 7.2. Методики та формули 16.

В іншому випадку відсутні підстави для застосування цієї методології взагалі та, зокрема, пункту 7.2. та формули 16.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, даних відділу екологічного, аналітичного контролю джерел забруднення і моніторингу Державної екологічної інспекції Азовського моря та лабораторії ВАТ „МК „Азовсталь” щодо максимального перевищення норм забруднюючих речовин, які використовувались при проведенні розрахунку збитку, під час аналізу відібраних проб вод за актами відбору проб від 31.08.2010р. №91, від 09.09.2010р. №96, від 30.09.2010р. №100, взагалі не було встановлено факт перевищення нормативу гранично допустимого скиду (ГДС). Державною екологічною інспекцією Азовського моря взагалі не визначено показників фактичного скиду відповідачем забруднюючих речовин, який визначається в одиницях виміру маси забруднюючих речовин на одиницю часу, а встановлено лише перевищення гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин за контрольований період у мг/л, тобто, в одиницях виміру маси на одиницю об'єму.

Отже, позивачем не встановлено необхідної умови для належного застосування відповідного положення Методики і як наслідок –безпідставне визначення збитків за формулою №16 „Методики”.

Посилання позивача на те, що формула, на підставі якого позивачем був зроблений розрахунок не містить в собі застосування показників скидів (ГДС), а заснована на застосуванні допустимих концентрацій, господарським судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.2. Методики факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом.

Методика визначає забрудненість водних об'єктів виключно через наднормативні скиди забруднюючих речовин, що підтверджується розділом II Методики, який регламентує саме забруднення наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами і, зокрема, п. 2.1., який визначає, які скиди вважаються саме наднормативними з перевищенням ГДС.

Так, наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням ГДС вважаються: скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством; скиди забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скиду зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів ГДС регламенту; скиди забруднюючих речовин внаслідок аварійного скиду зворотних вод; самовільний скид зворотних вод без дозволу на спеціальне водокористування.

На підставі викладеного, оскільки позивачем при розрахунку застосовувалися положення методики, які можливо застосовувати тільки у тих випадках, коли встановлено перевищення гранично допустимого скиду, та факт встановлення такого перевищення відсутній, суд робить висновок про те, що розрахунок збитків, заподіяних природному середовищу Азовського моря в результаті скиду стічних вод з промвипуску № 9 ВАТ „МК „Азовсталь” за період з 24 години 31.08.2010 року по 24 годину 30.09.2010 року необґрунтованим.

Крім того, господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.2. Методики факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом.

Позивач в позовній заяві зазначив, що ним було проконтрольовано дотримання вимог природоохоронного законодавства з питань охорони і раціонального використання водних ресурсів ВАТ „ММК „Азовсталь” за результатами якого були встановлені факти порушень вимог ст. 51 ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища” та ст. 44, 70 Водного кодексу України, а саме здійснення наднормативних скидів в акваторію Азовського моря промислових стоків з концентрацією забруднюючих речовин, що перевищують встановлені норми.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами суду пояснень, Державною екологічною інспекцією Азовського моря не проводилась документальна перевірка відповідача щодо дотримання ним вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої було б зроблено висновок про вчинення відповідачем порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів щодо здійснення наднормативних скидів забруднюючих речовин в акваторію Азовського моря. Акт перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, в якому були б зафіксовані порушення вимог законодавства у сфері охорони і раціонального використання водних ресурсів не складався.

Крім того, відповідно до п. 1.4. Методики, вона застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Враховуючи зазначені положення методики щодо обов'язкового підтвердження фактів порушень (у даному випадку –факту наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт) даними документальних перевірок, та взагалі даними, отриманими внаслідок державного контролю господарської діяльності, суд вважає, що позивачем повною мірою не дотриманні вимоги законодавства, що визначає та регулює загальні засади державного контролю в Україні.

Статтею 35 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.

Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”  визначені правові й організаційні засади, принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, а також права, обов'язки і відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 4 цього визначено, що винятково законами встановлюється спосіб здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно ст. 1 цього Закону, спосіб здійснення державного нагляду (контролю) –це процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Така процедура визначена статтями 4-8 зазначеного Закону, що містять загальні вимоги здійснення державного нагляду (контролю) і передбачають здійснення державного нагляду (контролю) шляхом проведення планових і позапланових заходів.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити відомості, визначені частиною 6 статті 7 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначає „Порядок організації і проведення перевірок суб'єктів господарювання у відношенні дотримання вимог природоохоронного законодавства”, затверджений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464 (надалі - Порядок)

Пунктом 1.3. Порядку визначено, що він поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, Державної екологічної інспекції в областях, містах Києві та Севастополі, Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної екологічної інспекції Азовського моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції (далі - органи Мінприроди) та суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб).

Відповідно до положень п.4.13 „Порядку” за результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 1.4. Порядку акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання;

Як зазначалось та як встановлено судом, Державною екологічною інспекцією Азовського моря не було складено акту перевірки, в якому було б зафіксовано проведення планової або позапланової перевірки відповідача, та виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Оскільки факт перевищення відповідачем встановлених нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин є таким, що не встановлений, у суду відсутні підстави для стягнення шкоди у сумі 1619134,90грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 20, 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 1, 4 - 8 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” ст.ст. 44 Водного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

                                                           ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Державної екологічної інспекції Азовського моря, м. Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь про стягнення на користь Держави 1619134,90грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок перевищення нормативів допустимих скидів забруднюючих речовин в акваторію Азовського моря по промвипуску №9 - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Суддя                                                               Ушенко Л.В.           

Повний текст рішення було складено та підсипано 21 березня 2011р.