Рішення

від 08.02.2011 по справі 9/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/234

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

08.02.11 р.                                                                                    Справа № 9/234                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста”, м.Донецьк

до відповідача Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне

про стягнення заборгованості в розмірі 21 548грн.14коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Александров О.О.- представник за довіреністю б/н від 12.01.2011р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне про стягнення заборгованості в розмірі 21 548грн.14коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 20 872грн.50коп., пені в розмірі 478грн.64коп., 3% річних в розмірі 92грн.64коп. та інфляційних витрат в розмірі 104грн.36коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №391/09-10 від 23.09.2010р., специфікацію №1 до наведеного договору, накладну №230902 від 23.09.2010р., довіреність №587 від 22.09.2010р., гарантійний лист №14/3-27-16-1-5199 від 23.09.2010р., податкову накладну №230902 від 23.09.2010р.

Відповідач 07.12.2011р. надав відзив на позовну заяву №14/3-27-10-0272 від 19.01.2011р., відповідно до якого останній визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Позивачем неодноразово надавались письмові пояснення, відповідно до яких останній підтримував свої позовні вимоги.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

23.09.2010р. між Державним підприємством „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста”, м.Донецьк укладений договір №391/09-10, відповідно з яким постачальник (позивач) на умовах, узгоджених у договорі, приймає на себе обов'язки поставити електроліт, асортимент, кількість, ціна якого вказана у специфікаціях, які є невід'ємною частиною та передати у власність покупця (відповідача), а покупець – прийняти та оплатити його (п.1.1 договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором №391/09-10 від 23.09.2010р.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.4 договору передбачено, що постачальник здійснює предпоставку товару. Умови поставки EXW в редакції „ІНКОТЕРМС” 2000 року (склад постачальника), якщо інше не обумовлено у специфікації. Постачання товару здійснюється тільки після підписання сторонами специфікації на поставку товару.

У відповідності з договором №391/09-10 від 23.09.2010р., сторонами укладена специфікація №1, якою передбачено асортимент, кількість та ціну товару, а саме електроліт натриєво-літієвий у кількості 3 025кг загальною вартістю 20 872грн.50коп.

Відповідач звернувся до позивача з гарантійним листом №14/3-27-16-1-5199 від 23.09.2010р., відповідно до якого ДП „Сніжнеантрацит” гарантує оплату за електроліт натриєво-літієвий в сумі 20 872грн.50коп. до 28.09.2010р. та просить відвантаження вантажу здійснити 23.09.2010р.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 20 872грн.50коп., що підтверджується накладною №230902 від 23.09.2010р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначеній накладній в графі „Принял” та довіреністю №587 від 22.09.2010р. (копія довіреності наявна в матеріалах справи) та прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі, накладна №230902 від 23.09.2010р. не містить посилань на договір №391/09-10 від 23.09.2010р., проте суд вважає, що підставою спірної поставки є саме наведений договір, оскільки асортимент, кількість та ціна товару зазначених у специфікації №1 до договору №391/09-10 від 23.09.2010р. відповідає асортименту, кількості та ціні товару зазначених у спірній накладній.

Крім того, наявні у матеріалах справи довіреність №587 від 22.09.2010р. та податкова накладна №230902 від 23.09.2010р. виписані на підставі договору.

Одночасно, відповідно до відзиву на позовну заяву №14/3-27-10-0272 від 19.01.2011р. відповідач визнає, зокрема, основну заборгованість в розмірі 20 872грн.50коп. за договором №391/09-10 від 23.09.2010р.

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату товару на протязі 20-ти календарних днів з моменту надходження товару.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином кінцевим строком оплати товару за накладною №230902 від 23.09.2010р. є 13.10.2010р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 20 872грн.50коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 20 872грн.50коп.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов'язані із визнанням позову, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 20 872грн.50коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вказаної заборгованості, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста”, м.Донецьк в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20 872грн.50коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 478грн.64коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.5.3 договору сторони передбачили, що прострочка оплати, постачання товару спричиняє право добросовісної сторони стягнення пені (штрафної неустойки) з винної сторони з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору з урахуванням письмових пояснень позивача від 25.12.2010р. позивачем нарахована пеня в розмірі 478грн.64коп. за період прострочення з 14.10.2010р. по 06.12.2010р.

Судом арифметично перевірений наданий позивачем розрахунок пені в сумі 478грн.64коп. та встановлено, що його розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, з огляду на прострочення оплати товару, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 92грн.64коп. та інфляційних витрат в розмірі 104грн.36коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума 3% річних становить суму в розмірі 92грн.64коп. за період прострочення з 14.10.2010р. по 06.12.2010р. та інфляційних витрат становить суму в розмірі 104грн.36коп. за жовтень 2010р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд зазначає, що розмір 3% річних та інфляційних витрат не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 92грн.64коп. та інфляційних витрат в розмірі 104грн.36коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста”, м.Донецьк до відповідача, Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне про стягнення заборгованості в розмірі 21 548грн.14коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 20 872грн.50коп., пені в розмірі 478грн.64коп., 3% річних в розмірі 92грн.64коп. та інфляційних витрат в розмірі 104грн.36коп. – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Сніжнеантрацит” (за адресою: вул.Леніна, 32, м.Сніжне, Донецька область, 86500, код ЄДРПОУ 31906124)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста” (за адресою: вул.Щорса, 39, м.Донецьк, 83050, код ЄДРПОУ 33221885) суму основного боргу в розмірі 20 872грн.50коп., пеню в розмірі 478грн.64коп., 3% річних в розмірі 92грн.64коп., інфляційні витрати в розмірі 104грн.36коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 215грн.48коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 0грн.01коп., перерахованого згідно платіжного доручення №3764 від 09.12.2010р., в зв'язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 08.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.