Рішення

від 25.02.2011 по справі 22/448

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/448

25.02.11

За позовом          Заступника військового прокурора Військово-Морських-Сил України в інтересах    

                       держави

в особі:           1. Міністерства оборони України

                    2. Військової частини А 3009

до                    1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сігма»

                    2. Севастопольської міської державної адміністрації

про                  визнання недійсним договору

Суддя   Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача-1:                   не з’явились;

від позивача-2:          Гусак К.О. (довіреність № 3 від 05.01.2011р.);

від відповідача-1:               Парицька Н.О. (довіреність б/н від 16.11.10);

від відповідача-2:          не з’явились;

від прокуратури:          Лесько Г.Є. (довіреність № 05 від 04.01.2011р.);

В судовому засіданні 25.02.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Військово-Морських-Сил України звернувся до суду в особі Міністерства оборони України (надалі позивач 1), Військової частини А 3009 (позивач 2) з позовом про визнання недійсним укладеного між Севастопольською міською державною адміністрацією та ТОВ «Техно-Сігма» договору оренди земельної ділянки площею 185 га у тому числі військового містечка № 461/10 площею 32 га, розташованого в с. Флотське, м. Севастополя по вул. Прольотна, 55.

Позовні вимоги обгрунтовані недійсністю укладеного відповідачами договору оренди, оскільки за спірним договором відповідачу 1 була виділена земельна ділянка, право користування на частину якої надано військовій частині А 3009 Міністерства оборони України і належить до земель оборони. При укладенні спірного договору, вказана частина земельної ділянки у встановленому порядку не вилучалася та право постійного землекористування на неї Міністерства оборони України не припинялося.

Від відповідача 2 судом отримано заяву про визнання позовних вимог, в якій Севастопольська міська державна адміністрація просила задовольнити позовні вимоги заступника військового прокурора Військово-Морських-Сил України.

Клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті Вищим господарським судом України пов’язаної з нею справи № 2-22/2309.1-2009 судом відхилено з підстав наведених в ухвалі суду від 04.02.2011р..

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалам.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2007р. рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим у справі № 2-25/12808-2007 було задоволено зустрічний позов ТОВ «Техно-Сігма»про врегулювання розбіжностей при укладанні договору та затверджено договір оренди землі між Севастопольською міською державною адміністрацією та ТОВ «Техно-Сігма» у зазначеній в рішенні суду редакції.

Постановою Вищого господарського суду від 17.06.2008р. касаційне подання Військового прокурора Севастопольського гарнізону залишено без задоволення, а рішення Господарського суду АР Крим від 10.09.2007р. у справі № 2-25/12808-2007 - без змін.

За договором, який затверджений судом у вказаній справі, передано в строкове платне користування ТОВ «Техно-Сігма»земельну ділянку, яка знаходиться в м. Севастополі, Балаклавському районі по вул. Пролітній 55, загальною площею 185,0934 га.  Договір укладено на 49 років (п. 4 договору), цільове призначення земельної ділянки землі рекреаційного призначення (п. 11 договору).

Згідно ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237  ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; правочин може вчинятися  усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується  особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов‘язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Підставою недійсності договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) правочину істотних умов встановлених законом. Істотними вважаються насамперед ті умови, що визнані такими за законом та потрібні для договору відповідного виду, а отже коло таких умов можна визначити проаналізувавши норми діючих на момент укладення договору, чи вчинення іншого правочину, нормативних актів, у зв’язку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню норми ЦК України та ЗК України, зокрема в редакції чинній на час укладення спірного договору (10.09.2007р. - дата прийняття рішення суду у справі 2-25/12808-2007, яким його затверджено).

Договір оренди землі згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі»–це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. В силу статей 18, 20 цього закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після такої реєстрації.

З посиланням на те, що відповідно до державного акту на право постійного землекористування 11-КМ № 002442 виданого Севастопольською міською державною адміністрацією 27.12.2001р., частина земельної ділянки в розмірі 32 га надана в користування військовій частині А 3009 Міністерства оборони України і належить до земель оборони, позивач зазначає про наявність підстав вважати недійсним укладений між відповідачами договір, який затверджений у справі 2-25/12808-2007 рішенням суду від 10.09.2007р..

Приписи статей 13 і 41 Конституції України  визначають, що від імені українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу положень ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з актом на право постійного користування землею 11-КМ № 002442, що виданий військовій частині А-3009 Міністерства оборони України Севастопольською міською державною адміністрацією землю надано у постійне користування для розміщення та постійної діяльності військової частини без права використання для підсобного господарства та іншої діяльності, з віднесенням до земель оборони, цільове призначення кожної земельної ділянки вказане на плані зовнішніх меж відповідно до рішення виконкому Севастопольської міської Ради народних депутатів від 15 листопада 1994 № 4/86.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст.ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності…; орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

З наведених норм права вбачається, що розпоряджатись земельними ділянками, в тому числі надавати їх в оренду, користування мають права власники цих земельних ділянок або уповноважені ними особи.   

При розгляді справи суду не представлено документів, що підтверджують право Севастопольської міської державної адміністрації розпоряджатись земельною ділянкою переданою військовій частині А-3009 Міністерства оборони України в постійне користування, тоді як за укладеним між сторонами договором оренди (затверджений рішенням суду від 10.09.2007р. у справі 2-25/12808-2007) зазначена земельна ділянка була передана в оренду ТОВ «Техно-Сігма».  

Частина 3 ст. 152 Земельного кодексу України передбачає, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною…

За вказаних обставин суд вважає, що спірний договір суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства України, тому позовні вимоги Заступника військового прокурора Військово-Морських-Сил України про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 185 га у тому числі військового містечка № 461/10 площею 32 га, розташованого в с. Флотське, м. Севастополя по вул. Прольотна, 55, підлягають задоволенню.

Згідно положень ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

З відповідачів підлягають стягненню судові витрати у сумі  321 грн. (85  грн. –державне мито; 236 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 185 га, у тому числі військового містечка № 461/10 площею 32 га, розташованого в с. Флотське, м. Севастополя по вул. Прольотна, 55, що укладений між Севастопольською міською державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Сігма»(ідент. код 33918152).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сігма»(юрид. адреса: 99000, м. Севастополь, Балаклавський район, вул. Пролітна 55, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33918152) в доход державного бюджету України (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095)  42, 50  грн. (сорок дві гривні 50 копійок) державного мита.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сігма»(юрид. адреса: 99000, м. Севастополь, Балаклавський район, вул. Пролітна 55, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33918152) в доход державного бюджету України (рахунок 31213259700011, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, ідент. код 26077968, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код економічної класифікації доходів 22050000) 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна 2) в доход державного бюджету України (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095)  42, 50  грн. (сорок дві гривні 50 копійок) державного мита.

6. Стягнути з Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна 2)  в доход державного бюджету України (рахунок 31213259700011, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, ідент. код 26077968, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код економічної класифікації доходів 22050000) 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін                                                                                                                                                                                     дата підписання рішення 02.03.2011