Рішення

від 01.03.2011 по справі 34/352

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/352

01.03.11

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Транспорт ЛТД»

До                    Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача      

                       Товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн ЛТД»

Про                     визнання договору поруки частково недійсним

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           не з‘явився

Від відповідача       Зубрицька І.М. –по дов. № 10/00-89 від 20.05.2010

Від третьої особи    не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні  вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Транспорт ЛТД»до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»про визнання абз. 2 п. 4.1. договору поруки від 01.03.2009, згідно якого порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов‘язань за кредитним договором не пред‘явить вимоги до поручителя (ч. 4 ст. 559 ЦК України), недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 порушено провадження у справі № 34/352 та призначено до розгляду на 04.08.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 34/352 від 23.07.2010, в зв‘язку з тим, що судове засідання призначене на 04.08.2010 не відбудеться, оскільки суддя перебуватиме у відпустці,  розгляд справи було призначено на 01.09.2010.

В судовому засіданні 01.09.2010 судом встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходження позивача є : м. Луцьк, вул. Єршова, 3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 матеріали справи № 34/352 за встановленою підсудністю в порядку ст. 17 Господарського процесуального кодексу України передано до Господарського суду Волинської області.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Господарського суду міста Києва № 34/352 від 01.09.2010 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 34/352 від 14.12.2010 ухвалу Господарського суду міста Києва № 34/352 від 01.09.2010 скасовано, матеріали справи вирішено повернуто на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Вищого господарського суду України № 34/352 від 03.02.2011 скаржнику –позивачу було повернуто касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010.

Матеріали справи № 34/352 були отримані Господарським судом міста Києва 10.02.2011 та згідно автоматизованої системи документообігу суду 14.02.2011 передані на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 34/352 від 15.02.2011 справу призначено до розгляду на 01.03.2011.

Позивач в судове засідання 01.03.2011 не з‘явився.

Позивачем 28.02.2011 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що на сьогоднішній день позивач не має всіх необхідних документів, які можуть вплинути на повний та об‘єктивний розгляд даної справи.

Розглянувши подане клопотання суд відмовляє в його задоволенні, оскільки вважає за можливе розглянути спір в даному засіданні за наявними матеріалами справи.

Також 28.02.2011 до відділу діловодства суду позивачем подано клопотання про витребування у відповідача оригінал довіреності на ОСОБА_1 № 9153 від 28.12.2005 та завірений банком розрахунок заборгованості ТОВ «Каскад-Транспорт»ЛТД та ТОВ «Каскад-Продакшн»ЛТД згідно кредитного договору № 0011/08/22КL від 02.04.2008 в розрізі основної суми боргу, процентів та пені станом на 26.05.2010.

Розглянувши подане клопотання суд відмовляє в його задоволенні, оскільки

             Відповідно до частини 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд розглянувши клопотання позивача вважає, що воно не відповідає вимогам                                     ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає задоволенню з огляду на те, що докази які просить витребувати позивач не стосуються даного предмету спору.

Відповідач у поданому до відділу діловодства суду 28.02.2011 відзиві проти позову заперечує, оскільки вважає, що спірний пункт договору викладено із чітким дотриманням вимог першого речення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, тому жодних підстав вважати, що абз. 2 п. 4.1. договору поруки від 01.03.2009 суперечить вимогам ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України не має. Просить в позові відмовити повністю.

Третя особа в судове засідання 01.03.2011 не з‘явилась, вимог ухвали суду від 15.02.2011 не виконала.

В судовому засіданні 01.03.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.04.2008 між Акціонерним комерційним банком «Форум»(банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн»ЛТД (позичальник) було укладено кредитний договір № 0011/08/22- КL (кредитний договір), у відповідності до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 197 000 дол. США.

Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що кредитні кошти надаються строком до 01.04.2009.

01.03.2009 в забезпечення зобов‘язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн»ЛТД, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Транспорт»ЛТД (поручитель) та Акціонерним комерційним банком «Форум»було укладено договір поруки.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель поручився перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД зобов‘язань за кредитним договором № 0011/08/22- КL від 02.04.2008, який укладено між кредитором та боржником, у повному обсязі зобов‘язань, за умовами якого боржник зобов‘язаний повернути кредиторові кредитні кошти в розмірі еквівалентному 197 000 дол. США з кінцевим терміном повернення до 01.04.2009.

Пунктом 4.1. договору поруки передбачено що порука припиняється:

- з припиненням зобов‘язань за кредитним договором;

- якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов‘язань за кредитним договором не пред‘явить вимоги до поручителя (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача сторони договору поруки відійшли від вимог чинного законодавства, змінивши строк, з яким законодавець пов‘язує припинення поруки з шести місяців, як це встановлено ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України на три роки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої  вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України визначає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, перше речення згаданої норми передбачає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Так, в укладеному між позивачем та відповідачем договорі поруки від 01.03.2009 чітко передбачений строк, після якого припиняється порука –це закінчення трирічного терміну від дня настання строку виконання зобов‘язань за кредитним договором.

Як зазначалось раніше, закінченням строку дії кредитного договору № 0011/08/22- КL від 02.04.2008 є 01.04.2009 (п. 1.2. кредитного договору).

Таким чином, закінченням строку дії поруки за договором поруки з урахуванням першого речення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України є 01.04.2012 (закінчення трирічного строку після 01.04.2009).

Друге речення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачає що у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, строк припинення поруки визначений даною нормою застосовується, якщо строк припинення договором поруки взагалі не встановлено.

Оскільки, умови договору поруки містять строк припинення поруки –три роки від 01.04.2009,  посилання позивача на те, що в порушення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України строк, визначений абз. 2 п. 4.1. договору поруки  від 01.03.2009 завищено є безпідставними.

Згідно роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про  деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що правові підстави для визнання абз. 2 п. 4.1. договору поруки від 01.03.2009 недійсним відсутні.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.      

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Транспорт ЛТД»є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрат по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя

                                               Сівакова В.В.

Рішення підписано 07.03.2011.