Рішення

від 02.03.2011 по справі 47/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/34

02.03.11

Представники сторін:

від позивача                Осадчий О.М.,– представник за довіреністю

від відповідача            Донченко К.Ю. – представник за довіреністю  

                                                                ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 237 282,00 грн. безпідставно отриманих коштів, неустойки –2 184,29 грн., збитків –59 370,00 грн., а також   відшкодування судових витрат по сплаті державного мита –2 988,36 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн., витрат на оплату послуг адвоката –40 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2011 було порушено провадження у справі     № 47/34, розгляд справи було призначено на 15.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2011 розгляд справи відкладено до 02.03.2011.

В судовому засіданні 02.03.2011 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 237 282,00 грн. мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем  було досягнуто домовленості про укладення договору оренди приміщення, і до підписання відповідного договору позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку –фактури № у-27 від 27.09.2010 перерахував на користь відповідача 237 282,00 грн. в якості забезпечувального платежу по договору оренди. Але між сторонами не було укладено договору оренди, оскільки виявилось, що приміщення, яке позивач мав намір орендувати, належить не відповідачу, а іншій особі. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути перераховані кошти в сумі 237 282,00 грн., як безпідставно отримані, але відповідачем зазначені кошти не повернуто. Також,  позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення повернення відповідачем грошових коштів, було заявлено до стягнення з відповідача 1 716,23 грн. інфляційних втрат та 468,06 грн.3% річних.

Вимога про стягнення 59 370,00 грн. збитків мотивована тим, що для пошуку приміщення позивачем було оплачено ФОП ОСОБА_1 за інформаційно-консультаційні послуги по пошуку приміщення 59 370,00 грн., але оскільки виявилось, що знайдене приміщення, яке позивач мав намір орендувати, належить не відповідачу, а іншій особі, а позивач оплатив за надані послуги по пошуку приміщення 59 370,00 грн., то ці кошти слід вважати збитками позивача, які підлягають стягненню з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.03.2011 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. Заперечення відповідача  в частині вимог про стягнення 237 282,00 грн. мотивовані тим, що проект договору суборенди нежитлового приміщення № ОНП/270910 від 27.09.2010 та акт прийому-передачі приміщення були підписані з боку відповідача, а позивач, оплативши виставлений рахунок-фактуру № 27 від 27.09.2010 на суму 237 282.00 грн., погодив укладення зазначеного договору, а отже, договір оренди був укладений між позивачем та відповідачем, і підстави для повернення відповідачем 237 282,00 грн. –відсутні.

Заперечення відповідача в частині вимог позивача про стягнення 1 716,23 грн. інфляційних втрат та 468,06 грн.3% річних мотивовані тим, що статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, яке у відповідача перед позивачем відсутнє і підстави для застосування зазначеної відповідальності –відсутні.

В судовому засіданні 02.03.2011 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наданої позивачем засвідченої копії рахунку –фактури № у-27 від 27.09.2010 на суму  237 282,00 грн., відповідачем було виставлено до сплати позивачу загалом 237 282,00 грн. з призначенням платежу «Оренда приміщення по АДРЕСА_1, забезпечувальний платіж», що сторонами по справі не заперечувалось.

Згідно платіжного доручення № 573 від 27.09.2010 позивачем було перераховано на користь відповідача загалом 237 282,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за оренду приміщення, забезпечувальний платі згідно рах. № 27 від 27.09.2010», що сторонами по справі також не заперечувалось.

          Як зазначав позивач у позові, грошові кошти в сумі 237 282,00 грн. були перераховані відповідачу в якості орендної плати за оренду приміщення по АДРЕСА_1, але наданий відповідачем на підпис проект договору суборенди нежитлового приміщення № ОНП/270910 від 27.09.2010 та акт прийому-передачі приміщення зі сторони позивача підписані не були, оскільки виявилось, що відповідач не є власником приміщення по АДРЕСА_1, а власником зазначеного приміщення є ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 12.04.2007 № 408-в, належним чином засвідчена копія якого долучена позивачем  до матеріалів позову.

12.10.2010 позивачем на адресу відповідача було надіслано письмову вимогу № 12/10/10-1, в якій позивач просив повернути перераховані ним грошові кошти в сумі 237 282,00 грн. згідно платіжного доручення № 573 від 27.09.2010, як такі, що були перераховані помилково та безпідставно.

Також, позивачем до матеріалів позову додано належним чином засвідчені копії наступних документів:

- договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 15.09.2010 укладений між ФОП ОСОБА_1, як виконавцем, та позивачем –ТОВ «Санталь», як замовником, згідно умов якого виконавець за завданням замовника зобов’язується надати йому у відповідності з умовами договору інформаційно-консультаційні послуги у сфері нерухомості, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити зазначені послуги в сумі 59 370,00 грн. не пізніше 29.09.2010;

- акт приймання –передавання наданих послуг від 27.09.2010, складений між ФОП ОСОБА_1, як виконавцем, та позивачем –ТОВ «Санталь», як замовником, згідно якого виконавець надав, а замовник прийняв без будь-яких претензій необхідні по договору послуги у повному обсязі в сумі 59 370,00 грн., які були оплачені позивачем в сумі 59 370,00 грн. згідно квитанції від 29.09.2010.

В свою чергу, відповідачем для долучення до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії:

- договору оренди № ОМ/У/1 від 23.09.2010, укладеного між громадянином США ОСОБА_2, як орендодавцем, та відповідачем – ТОВ «Український інвестиційний холдинг», як орендарем, згідно умов якого орендодавець передав належне йому майно –приміщення площею 149,00 кв.м. по АДРЕСА_1 в оренду відповідачу строком до 31.12.2011 з правом передачі приміщення у суборенду;

- акту приймання –передачі приміщення до договору оренди № ОМ/У/1 від 23.09.2010, згідно якого орендодавець (громадянин США ОСОБА_2) передав, а орендар (відповідач) прийняв в оренду приміщення площею 149,00 кв.м. по АДРЕСА_1 в оренду відповідачу строком до 31.12.2011;

- договору № ОНП/270910 суборенди нежитлового приміщення від 27.09.2010, копію акту приймання –передачі приміщення від 27.09.2010, підписаного в односторонньому порядку директором та посвідченого печаткою відповідача підписаного в односторонньому порядку директором та посвідченого печаткою відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним  з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію  укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Ст. 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один  примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом,  розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем підставі виставленого відповідачем рахунку –фактури № у-27 від 27.09.2010 перераховано на користь відповідача згідно платіжного доручення № 573 від 27.09.2010 грошові кошти в сумі 237 282,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за оренду приміщення, забезпечувальний платі згідно рах. № 27 від 27.09.2010», але наданий відповідачем позивачу примірник договору суборенди нежитлового приміщення № ОНП/270910 від 27.09.2010 та акт прийому-передачі приміщення від 27.09.2010 –підписані позивачем не були і посвідчені печаткою позивача також не були, позивач приміщення площею 149,00 кв.м. по АДРЕСА_1 в оренду не прийняв і користування зазначеним приміщенням не здійснював.

          Посилання відповідача на те, що договір суборенди нежитлового приміщення № ОНП/270910 від 27.09.2010 є укладеним між сторонами, оскільки позивачем прийнято пропозицію відповідача щодо умов зазначеного договору, а саме: перераховано відповідачу платіжним дорученням № 573 від 27.09.2010 грошові кошти в сумі 237 282,00 грн. –судом відхиляється як необґрунтоване та таке, що суперечить ст. 181 Господарського кодексу України, якою встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, а договір суборенди нежитлового приміщення № ОНП/270910 від 27.09.2010 не містить підписів уповноважених представників позивача та не посвідчено печаткою відповідача. Також, наведене вище твердження відповідача суперечить і статті 641 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що пропозицію  укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття, а виставлений відповідачем рахунок –фактура № у-27 від 27.09.2010 не місить суттєвих умов договору (ціна, строк, зобов’язання відповідача та його намір передати майно в оренду, тощо).

Також, твердження відповідача про те, що позивачем вчинено дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (перераховано кошти), яка засвідчує її бажання укласти договір, то ця дія є прийняттям пропозиції згідно ч. 2 статті 642 Цивільного кодексу України - судом також відхиляється,  оскільки позивачем одержано від відповідач лише рахунок –фактуру № у-27 від 27.09.2010, яка не містить суттєвих умов договору оренди, а доказів направлення відповідачем позивачу належним чином оформленого примірника саме договору суборенди нежитлового приміщення № ОНП/270910 від 27.09.2010 (який містив суттєві умови будь-якого господарського договору) в розумінні пропозиції –суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки договір суборенди нежитлового приміщення № ОНП/270910 від 27.09.2010 не є укладеним між сторонами у встановлений законом спосіб, доказів його укладення сторонами суду станом на момент вирішення спору не надано,  позивач приміщення площею 149,00 кв.м. по АДРЕСА_1 в оренду не прийняв і користування зазначеним приміщенням не здійснював, тобто відпали підстави для перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 237 282,00 грн., а тому у відповідності до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України у відповідача існує обов’язок повернути позивачу перераховані ними кошти в сумі  237 282,00 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 237 282,00 грн. –є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.

Також, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 716,23 грн. інфляційних втрат та 468,06 грн.3% річних, суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на нижчевикладене.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення стороною саме грошового зобов'язання, а оскільки у відповідача перед позивачем відсутнє грошове зобов’язання в розумінні зазначеної статті, оскільки відповідач жодним чином не зобов’язувався сплатити позивачем кошти в сумі 237 282,00 грн., а тому підстави для застосування статті 625 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача  1 716,23 грн. інфляційних втрат та 468,06 грн.3% річних - у суду відсутні.

Суд враховує і те, що згідно статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей можуть нараховуватися лише проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Також, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 59 370,00 грн.  в якості збитків, які позивачем було оплачено ФОП ОСОБА_1 за інформаційно-консультаційні послуги по пошуку приміщення, - суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;  неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме з вини відповідача він перерахував ФОП ОСОБА_1 59 370,00 грн. за інформаційно-консультаційні послуги по пошуку приміщення, як не надано доказів, що зазначені витрати позивач зробив для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), оскільки позивач звернувся до особи, яка надає відповідні послуги у сфері ринку нерухомості. Отже, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок дій відповідача йому завдано матеріальних збитків в якості втрат, яких особа зазнала у зв'язку з пошкодженням речі, як не доведено і причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача та негативним наслідком зазначених дій щодо господарської діяльності позивача -  понесення  матеріальних збитків в  розмірі 59 370,00 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 59 370,00  грн. в якості збитків –задоволенню не підлягає.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 237 282,00 грн., в іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Також, позивачем було заявлено у якості відшкодування за рахунок відповідача понесених судових витрат по оплаті послуг адвоката  ОСОБА_3 в розмірі 40 000,00 грн.

Позивачем для долучення до матеріалів справи додано договір про надання правової допомоги у господарських справах від 01.10.2010, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 щодо надання правової допомоги щодо спору сторін, видатковий касовий ордер від 01.10.2010 на суму 40 000,00 грн. в якості оплати послуг по договору від 01.10.2010, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 4072/10 адвоката ОСОБА_3, копії яких наявні в матеріалах справи, а також довідку адвоката ОСОБА_3 про наявність у нього помічників, які приймали участь у справі № 47/34, що вимогами Закону України «Про адвокатуру»не заборонено.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати  складаються з державного  мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,  витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

Таким чином, в контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

При цьому суд враховує те, що позивачем фактично понесені та документально підтверджені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 40 000,00 грн., але враховуючи розмір задоволених вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача  в якості судових витрат на послуги адвоката 11 864,10 грн. (5% від присудженої до стягнення суми), які є співрозмірними на думку суду обсягу наданих адвокатом послуг з присудженою до стягнення з відповідача суми.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Позов  задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдінг»(код ЄДРПОУ 36336201, місцезнаходження: м. Київ, вул. Сагайдачного, 6А) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Санталь»(код ЄДРПОУ 35670596, місцезнаходження: м.Київ, вул. Костянтинівська, 64) грошові кошти в сумі 237 282 (двісті тридцять сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 00 коп.,  а також судові витрати по сплаті державного мита – 2 372 (дві тисячі триста сімдесят дві) грн.  00 коп., витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг забезпечення судового процесу –187 (сто вісімдесят сім) грн. 39 коп. та витрати на послуги адвоката –11 864 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 10 коп. В іншій частині позову –відмовити.

3.  Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським  судом.

Суддя                                                                                                С.Р. Станік  

                                                                                  Дата складання повного тексту рішення –09.03.2011