Рішення

від 01.03.2011 по справі 33/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  33/49

01.03.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом          приватного підприємства "ОЛНОВА"

до                1) державного підприємства "Ресурспостач"

                   2) відкритого акціонерного товариства "Львівський завод телеграфної апаратури"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

                       Державний комітет України з державного матеріального резерву

про                 відшкодування завданих збитків в розмірі 93 786,79 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:   Григор’єв М.І. - представник за довіреністю № 01/12-2-Ю від 01.12.2010року;                                    

від відповідача-1: Дронь П.В.- представник за довіреністю № 24 від 17.01.2010 року

від відповідача-2: не з’явився

від третьої особи: не з’явився

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "ОЛНОВА" до державного підприємства "Ресурспостач" та відкритого акціонерного товариства "Львівський завод телеграфної апаратури" про відшкодування збитків завданих в зв’язку з неналежним виконанням договору № 1-3148 від 19.03.2010 року в розмірі 93 786,79 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.03.2010 року приватне підприємство «ОЛНОВА»одержало перемогу на аукціоні з реалізації матеріальних цінностей державного резерву. Під час проведення процедури аукціону між державним підприємством «РЕСУРСПОСТАЧ»та приватним підприємством «ОЛНОВА»було укладено попередній договір № 4-3148 від 12.03.2010 року про укладення договору купівлі-продажу зазначених матеріальних цінностей на вказаному аукціоні на умовах та у формі, визначених Державним комітетом України з державного матеріального резерву відповідно до вимог Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1078.

За результатами проведення аукціону між державним підприємством «РЕСУРСПОСТАЧ»та приватним підприємством «ОЛНОВА»було укладено договір № 1-3148 від 19.03.2010 року, згідно з умовами якого державне підприємство «РЕСУРСПОСТАЧ» продало, а приватне підприємство «ОЛНОВА» купило матеріальні цінності державного матеріального резерву на умовах ЕХW «Франко-склад»відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 на загальну суму 28 4 451,48 грн.

Загальна вартість матеріальних цінностей була оплачена повністю згідно з п.2.1.1. попереднього договору № 4-3148 від 12.03.2010 року і п.п. 3.1., З.2., 3.3. договору № 1-3148 від 19.03.2010 року за платіжними дорученнями № 210 від 16.03.2010 року на суму 71 029,78 грн.. і № 216 від 22.03.2010 року на суму 213 421, 70 грн.

24.03.2010 року державне підприємство «РЕСУРСПОСТАЧ»передало приватному підприємству «ОЛНОВА»розпорядження (наряд) на відпуск матеріальних цінностей з державного матеріального резерву № 201/051 від 23.03.2010 року згідно з переліком, зазначеним у додатку № 1 до договору № 1-3148 від 19.03.2010 року.

Зазначені матеріальні цінності знаходились на відповідальному зберіганні у відкритого акціонерного товариства «Львівський завод телеграфної апаратури». Згідно з зазначеним розпорядженням (нарядом) відкрите акціонерне товариство «Львівський завод телеграфної апаратури»зобов'язано було відпустити приватному підприємству «ОЛНОВА»вищезазначені матеріальні цінності у повному обсязі. Проте, відкрите акціонерне товариство «Львівський завод телеграфної апаратури»зазначене зобов'язання не виконало, матеріальні цінності у повному обсязі приватному підприємству «ОЛНОВА»не відпустило.

За накладною № 01 від 09.04.2010 року відкрите акціонерне товариство «Львівський завод телеграфної апаратури»передало приватному підприємству «ОЛНОВА»матеріальні цінності на суму 190 653,42 грн. Таким чином, у порушення зазначеного розпорядження (наряду) відкрите акціонерне товариство «Львівський завод телеграфної апаратури»не передало приватному підприємству  «ОЛНОВА»матеріальні цінності на суму 93 786, 79 грн.

Виходячи з викладеного, оскільки ні державне підприємство «РЕСУРСПОСТАЧ», ні відкрите акціонерне товариство «Львівський завод телеграфної апаратури»не передали передбачені договором купівлі-продажу матеріальні цінності на вищезазначену суму, приватне підприємство «ОЛНОВА» понесло збитки у розмірі вартості непереданих матеріальних цінностей - 93 786, 79 грн.

З метою досудового врегулювання спору 29.06.2010 року на адресу державного підприємства «РЕСУРСПОСТАЧ»було направлено лист-претензію № 29/06-01 щодо забезпечення відпуску непереданих матеріальних цінностей. У листі-відповіді № 681 від 15.07.2010 року державне підприємство «РЕСУРСПОСТАЧ»запропонувало звернутись до відкритого акціонерного товариства «Львівський завод телеграфної апаратури» з вимогою про відшкодування вартості неотриманих матеріальних цінностей. Проте, відкритим акціонерним товариством «Львівський завод телеграфної апаратури»претензія № 1/10 від 12.05.2010 року без відповіді та задоволення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.02.2011 року порушено провадження у справі № 33/49, розгляд справи призначено на 15.02.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.02.2011 року розгляд справи відкладено на 01.03.2011 року, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача-2 та невиконанням сторонами вимог суду.

В судове засідання 01.03.2011 року з’явились представники позивача і відповідача-1 та надали пояснення по суті позовних вимог. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути пропорційно з державного підприємства "Ресурспостач" та відкритого акціонерного товариства "Львівський завод телеграфної апаратури" 93 786,79 грн. збитків понесених позивачем в зв’язку з неналежним виконанням договору № 1-3148 від 19.03.2010 року. Представник відповідача-2 в повному обсязі підтримав, поданий через відділ діловодства суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову до державного підприємства «Ресурспостач».

Представник відповідача-2 в судове засідання не з’явився, вимоги суду не виконав, проте через відділ діловодства господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для врегулювання спору мирним шляхом.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні у зв’язку з необґрунтованістю, а також вважає за необхідне нагадати відповідачу-2, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення господарського спору обмежений.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18.03.2010 року приватне підприємство «ОЛНОВА»одержало перемогу на аукціоні з реалізації матеріальних цінностей державного резерву. Під час проведення процедури аукціону між державним підприємством «РЕСУРСПОСТАЧ»та приватним підприємством «ОЛНОВА»було укладено попередній договір № 4-3148 від 12.03.2010 року, відповідно до умов п.1.1. якого, предметом договору є укладання приватним підприємством «ОЛНОВА»договору купівлі-продажу матеріальних цінностей державного резерву на аукціоні за лотом № 851, на умовах та у формі, визначених Державним комітетом України з державного матеріального резерву відповідно до вимог Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1078.

Згідно ст. 182 Господарського кодексу України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч.1 ст. 635 Цивільного кодексу України встановлено, що  попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

За результатами проведення аукціону між державним підприємством «РЕСУРСПОСТАЧ»(далі-продавець) та приватним підприємством «ОЛНОВА»(далі-покупець) було укладено договір № 1-3148 від 19.03.2010 року, згідно з умовами якого державне підприємство «РЕСУРСПОСТАЧ» продало, а приватне підприємство «ОЛНОВА» купило матеріальні цінності державного матеріального резерву на умовах ЕХW «Франко-склад»відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 на загальну суму 28 4  451,48 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору встановлено, що 5-ти банківських днів з дати підписання договору покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100 % загальної вартості матеріальних цінностей, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Згідно  п. 4.2. договору, протягом 5 (п’яти) робочих днів з дати отримання продавцем грошових коштів продавець передає покупцю Розпорядження держкомрезерву України на відпуск матеріальних цінностей державного резерву.

Зобов’язання продавця щодо поставки матеріальних цінностей вважаються виконаними з моменту передачі покупцю Розпорядження (п. 4.3. договору).

Пунктом 4.4. договору встановлено, що право власності на матеріальні цінності, а також ризик їх випадкової втрати чи пошкодження переходять до покупця з моменту передачі йому Розпорядження. Факт передачі розпорядження покупцю  підтверджується актом  приймання-передачі  Розпорядження, який підписується  сторонами під час його передачі та/або іншими документами.

У відповідності до п. 4.5. договору, продавець не несе відповідальності за не отримання (не повне отримання) матеріальних цінностей покупцем.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У відповідності до положень ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов п.2.1.1. попереднього договору № 4-3148 від 12.03.2010 року та  п.п. 3.1., З.2., 3.3. договору № 1-3148 від 19.03.2010 року позивач в повному обсязі здійснив оплату вартості матеріальних цінностей, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 210 від 16.03.2010 року на суму 71 029,78 грн. та № 216 від 22.03.2010 року на суму 213 421, 70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2010 року між державним підприємством «РЕСУРСПОСТАЧ»та приватним підприємством «ОЛНОВА»був підписаний акт прийому-передачі нарядів по договору № 1-3148 від 19.03.2010 року, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв наряди на відпуск матеріальних цінностей з державного резерву, а саме Розпорядження (наряд) № 201/0.51 від 23.03.2010 року на відпуск матеріальних цінностей з державного матеріального резерву згідно з переліком, зазначеним у додатку № 1 до договору № 1-3148 від 19.03.2010 року.

Зазначені матеріальні цінності знаходились на відповідальному зберіганні у відкритого акціонерного товариства «Львівський завод телеграфної апаратури». Згідно з зазначеним розпорядженням (нарядом) відкрите акціонерне товариство «Львівський завод телеграфної апаратури»зобов'язано було відпустити приватному підприємству «ОЛНОВА»вищезазначені матеріальні цінності у повному обсязі.

Як встановлено судом,  в порушення умов договору на норм чинного законодавства, відкрите акціонерне товариство «Львівський завод телеграфної апаратури»відповідно до накладної № 01 від 09.04.2010 року передало приватному підприємству «ОЛНОВА»матеріальні цінності лише на суму 190 653,42 грн.  

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про державний матеріальний резерв»державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Реалізація матеріальних цінностей з державного резерву, що підлягають розбронюванню, здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 25 Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1078 (із змінами), протягом п'яти робочих днів після виконання переможцем аукціону умов договору купівлі-продажу щодо оплати вартості матеріальних цінностей Держкомрезерв видає розпорядження відповідальному зберігачеві про відпуск матеріальних цінностей переможцю аукціону. Відповідно до п. 26 зазначеного Порядку у разі невиконання або неналежного виконання відповідальним зберігачем розпорядження Держкомрезерву переможцю аукціону переходять усі права Держкомрезерву щодо відповідального зберігача як до боржника.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до вищевикладеного, у зв’язку з неналежним виконанням  відкритим акціонерним товариством «Львівський завод телеграфної апаратури»зобов’язань щодо поставки матеріальних цінностей, приватне підприємство  «ОЛНОВА»зазнало матеріальних збитків в сумі 93 786,79 грн.

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправної поведінки;

- збитків;

- причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;

- вини.

Згідно ч.2 статті 22 ЦК України  збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).  

Судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправність поведінки відповідача (неналежне виконання умов договору);

- збитки, як результат протиправної поведінки (у результаті порушення норм чинного законодавства);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками (саме у зв'язку порушенням норм чинного законодавства були завдані збитки);

- вина особи, що заподіяла збитки (відповідно до накладної № 01 від 09.04.2010 року  відповідач-2 здійснив поставку лише на суму 190 653,42 грн., тоді як відповідно до додатку «1 до договору 1-3148 від 19.03.2010 року вартість матеріальних цінностей, які реалізуються відповідно до договору складає 284 451,48 грн.).

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що наявний причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, тому вимога позивача щодо стягнення збитків в розмірі  93 786,79 грн. є обґрунтованою.

Судом встановлено, що позивач заявив вимоги про стягнення збитків понесених у зв’язку з неналежним виконанням умов договору солідарно з державного підприємства "Ресурспостач" та відкритого акціонерного товариства "Львівський завод телеграфної апаратури", проте, як вбачається з матеріалів справи, державне підприємство "Ресурспостач" належним чином виконало покладені на нього, відповідно до умов договору обов’язки, що підтверджується  підписаним сторонами 24.03.2010 року актом прийому-передачі нарядів по договору № 1-3148 від 19.03.2010 року.

З огляду на вищенаведене, в частині стягнення збитків  з державного підприємства "Ресурспостач" слід відмовити.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відкритого акціонерного товариства «Львівський завод телеграфної апаратури»збитків в сумі                93 786,79 грн.,  належним чином доведені, документально підтверджені і відповідачем-2 не спростовані, а тому визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідач-2.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Львівський завод телеграфної апаратури»(79018, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, ідентифікаційний код 14308397) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного підприємства «Олнова»(51931, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Шепетова, 4, кв. 1, ідентифікаційний код 36363034) суму збитків в розмірі 93 786 (дев’яносто три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 79 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 937 (дев’ятсот тридцять сім) грн. 87 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

Суддя                                                                                                        С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 15.03.2011 року