Рішення

від 14.02.2008 по справі 15/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.08                                                                                                        

Справа № 15/37

    за позовною заявою:  Фізичної особи-підприємцяОСОБА_1,

АДРЕСА_1,

до відповідача -1: Колективного малого підприємства

„Плай” с. Тухля, Сколівський район, Львівська область,

відповідача -2: Державної податкової інспекції у

Сколівському районі Львівської області, м.Сколе

про  визнання

права власності та спонукання до вчинення дій

Суддя Т. Костів

Представники:

від позивача : ОСОБА_2.. -представник, довіреність в

матеріалах справи;

від відповідача-1: Максимів Р.Й. -представник,

довіреність в матеріалах справи;

від відповідача-3: не з'явився.

Суть

спору:  Позовну заяву подано фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1 АДРЕСА_1 до колективного малого підприємства

„Плай”  с. Тухля, Сколівський

район та державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської

області, м. Сколе про визнання права власності на нежитлові приміщення за

адресою АДРЕСА_2 столярний цех, загальною площею 343,5 кв.м., позначеного на

плані  літерою  „А-1” та прохідну, загальною площею 6,8

кв.м., позначеної на плані  літерою

„”Б-1” та зобов'язання державної податкової інспекції у Сколівському районі

Львівської області звільнити з податкової застави вказане нерухоме майно та

внести до державного реєстру застав майна відповідні записи про припинення

державної реєстрації податкової застави на вказане вище нерухоме майно.

Ухвалою

господарського суду Львівської області від 24.01.2008р. порушено провадження у

справі та призначено до розгляду на 07.02.2008р.

Причини

відкладення розгляду справи викладено в ухвалі господарського суду Львівської

області від 07.02.2008р.

Представникам

сторін роз'яснено їх права, передбачених ст. 22 ГПК України.

В

судовому засіданні  14.02.2008р.

представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві.

Ствердив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 придбав спірні нежитлові

приміщення згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.01.2005р.,

укладеного з відповідачем -1, та  на

виконання своїх зобов'язань, оплатив за придбане майно грошові кошти в повному

обсязі, у строки та у спосіб, встановлений вказаним договором.        Зазначив, що незважаючи на те, що

договірні зобов'язання позивачем були виконані повністю, відповідач всупереч

умовам договору від 27.01.2005р. відмовив передати йому об'єкт продажу.  Вважає, що він є власником майна, яке було

предметом  зазначеного договору, а також

вказує, що, на сьогодні, відсутні підстави подальшого перебуванню спірного

майна в податковій заставі. Просить позов задоволити.

Представник

відповідача-1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дійсно мав

факт укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.01.2005р.,

згідно якого позивач придбав спірне нерухоме майно та оплатив за нього грошові

кошти в порядку погашення його заборгованості перед бюджетом. Пояснив, що не

має будь-яких претензій до позивача, однак виконати своє зобов'язання щодо

передачі позивачу об'єкту продажу не має можливості у зв'язку з перебування

майна в податковій заставі.

Відповідач

-3 вимог, вказаних в ухвалах суду від 24.01.2008р. не виконав, відзиву на

позовну заяву не надав, явку свого представника не забезпечив, хоча належним

чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

У

відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній

матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи,

оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення

представників позивача, відповідача -1 судом встановлено наступне.

27

01.2005р. між колективним малим підприємством „Плай” (продавець) та

фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір

купівлі-продажу нерухомого майна, у відповідності до якого продавець

зобов'язувався продати, а покупець купити приміщення столярного цеху поАДРЕСА_2

по вартості, що становить 3 900, 00 грн.

Факт

належності об'єкта продажу відповідачу-1 підтверджується актом передачі

основних засобів від 06.11.1992р., на підставі якого від радгоспу ім. Івана Франка

було передано КМП „Плай” основні засоби, в перелік яких входив столярний цех в

с. В.Рожанка.

Пунктами

3 в 4 зазначеного договору передбачено, що кошти за об'єкт продажу в сумі 3

900,00 грн. будуть перераховані покупцем до 12 лютого 2005р. на розрахунковий

рахунок, вказаний продавцем.

Як

свідчать матеріали справи, 01.02.2005р. відповідач-1 направив позивачу лист, в

якому просив, в порядку погашення його заборгованості перед бюджетом,

перерахувати кошти за придбаний об'єкт нерухомого майна в розмірі 3 900, 00

грн. за наступними реквізитами: 

3321181100525 ЗКПО 23968314 МФО 825014, банк одержувач - УДК у

Львівській області та 31111029800505 ЗКПО 23968514, банк одержувач - УДК у

Львівській області.

Судом

з'ясовано, що по вказаних вище реквізитах, позивачем було перераховано кошти в

сумі 3 900, 00 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами, що

знаходяться у матеріалах справі.

У

відповідності до п.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договір є домовленість

двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення

цивільних прав та обов'язків.

За

приписом ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські

зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами

господарювання і не господарюючими суб'єктами-юридичними особами на підставі

договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні

господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд

будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.

Згідно

ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або

утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку.

Зобов'язання

виникають з підстав, передбачених ст.11 цього ж Кодексу, де зазначено, що

цивільні обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного

законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за

аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення

цивільних прав та обов'язків зокрема є договори.

З

урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем

-1 наявні відповідні договірні відносини, які випливають із договору

купівлі-продажу нерухомого майна від 27.01.2005р. та з огляду на вищевказані

правові норми між останніми існують 

цивільні права та обов'язки.

При

цьому, інших належних та допустимих доказів, які б підтвердили недійсність

чи/або неукладеність договору купівлі-продажу нерухомого майна від

27.01.2005р., а відтак припинення між його сторонами цивільних прав та

обов'язків  суду не надано.

Судом

також з'ясовано, що відповідно до п. 5 договору купівлі-продажу нерухомого  майна від 27.01.2005р матеріальні цінності,

які є предметом цього договору, повинні бути передані покупцеві згідно акту

приймання-передачі на протязі 3-х днів після перерахування коштів.

Як

вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача

-1 з вимогою передати об'єкт продажу, що був предметом вказаного договору,

покликаючись при цьому на викання своїх зобов'язань в частині проведення ним

відповідної оплати.

Однак,

відповідач-1 свої зобов'язання щодо передачі придбаного за відплатним договором

нерухомого майна не виконує з підстав, які не передбачені вищезазначеним

договором.

            Відповідно до ст. 526 ЦК

України  зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства.

За

статтею 525 ЦК України  одностороння

відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо

інше не встановлено договором або законом.

Відповідно

до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не

заборонені законом, зокрема з правочину, яким у цьому разі є договір

купівлі-продажу нерухомого майна від 27.01.2005р.

Таким

чином, суд дійшов висновку, що відмова відповідача-1 передати позивачу нерухоме

майно, обумовлене вказаним договором від 27.01.2005р., із посиланням на

наявність податкової застави  не

відповідає умовам цього договору та є необґрунтованою. 

Судом

встановлено, що згідно із довідкою ДПІ  у

Сколівському районі від 10.01.2008р. №143/24-0 все майно та майнові активи КМП

„Плай” перебуває в податковій заставі з 12.11.2003р.

Статтею

8  Законом України „Про порядок погашення

зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,

зокрема підпунктами а); б) і г) підпункту 8.7.1 пункту 8.7 передбачено, що з

дня отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного

обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми

податкового зобовязання, визнання податкового боргу безнадійним, а також з дня

закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу активи

платника податків звільняються з податкової застави. Підставою для звільнення

активів підприємства з-під податковох застави та її виключення з державних

реєстрів застав рухомого та нерухомого 

мйна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій,

визначених підпунктами „а”- „ж” підпункту 8.7.1 цього пункту.

Матеріали

справи свідчать, що позивачем на виконання умов договору від 27.01.2005р. та на

прохання відповідача-1 в порядку погашення останнього заборгованості перед

бюджетом були перераховані  до бюджету

кошти в сумі 3 900, 00 грн., які становили вартість придбаного за вказаним

договором нерухомого майна.

Інших

доказів, які б спростували факт ненадходження, незарахування вказаних коштів до

бюджету чи/або повернення їх платнику суду не надано.

З

огляду на зазначене вище та беручи до уваги 

наявні у справі докази, зокрема відповідні платіжні документи, суд дійшов

висновку, що відповідач-2 був проінформовааний про факт перерахування до

бюждету вказаної суми в рахунок погашення КМП „Плай” податкового зобов'язання

(податкового боргу), не заперечував щодо проведеної оплати, а відтак, з

урахуванням вказаної обставини та з огляду на підпункти „а”; „б” і „г”

підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст. 8 

зазначеного Закону правові підстави щодо подальшого обтяження нерухомого

майна, придбаного позивачем на підставі договору від 27.01.2005р. відсутні. 

Відповідно

до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Особа може

бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках

і в порядку, встановлених законом.

Статтею

328 цього ж Кодексу встановлено, що право власності вважається набутим правомірно,

якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не

встановлена судом.

За

приписом ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов

про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається

іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право

власності.

Таким

чином, суд дійшов висновку, що позивач у спосіб, визначений чинним

законодавством, та у встановленому порядку набув право власності на нежитлові

приміщення столярного цеху, загальною площею 343,5 кв.м. з прилеглою до нього

прохідною, загальною площею 6,8 кв.м. по АДРЕСА_2, тому позов є обґрунтованим і

підлягає задоволенню

У  відповідності 

з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України  та статті 33 ГПК України  кожна 

сторона  повинна  довести 

ті  обставини,   на  

які   вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно

до ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони,

господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від

результатів вирішення спору. Враховуючи, що спір у даній справі виник через

неправомірні та необґрунтовані дії КМП „Плай” суд покладає судові витрати,

пов'язані із розглядом справи на відповідача-1.

          Враховуючи вищенаведене та керуючись

ст. ст., 12, 33-35,  45, 49, 80; 82, 84,

85, 116  ГПК України, господарський суд,

-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

2.          Визнати за фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1(АДРЕСА_1, інд. номер НОМЕР_1) право власності на

нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2: столярний цех, загальною площею 343,5

кв.м., позначений на плані літ. „А-1”; прохідна, загальною площею 6,8 кв.м.,

позначену на плані лвт. „Б-1”.

3.          Зобов'язати державну податкову

інспекцію у Сколівському районі Львівської області  звільнити з податкової застави столярний цех,

загальною площею 343,5 кв.м., позначений на плані літ. „А-1; прохідну,

загальною площею 6,8 кв.м., позначену на плані лвт. „Б-1” за адресою АДРЕСА_2.

4.          Стягнути з колективного малого

підприємства „Плай” (с. Тухля, вул. І. Франка, 82 Сколівський район,

Львівська область, код ЄДРПОУ 20778173) 

на користь фізичної особи-підприємцяОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. номер

НОМЕР_1) - 170, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.     Наказ видати у відповідності до ст. 116

ГПК України.

Суддя