Постанова

від 30.01.2008 по справі 142/13-06/3/6

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

142/13-06/3/6

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

30.01.08 р.                                                                                                    № 142/13-06/3/6                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Поліщука В.Ю. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Агрикової  О.В.

                                                  Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання Лисунь Г.Д.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінмарт»,

на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2007 року,

у справі №142/13-06/3/6 (суддя Маляренко А.В. –головуючий, судді –Подоляк Ю.В., Іваненко Я.Л.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінмарт»(м.Васильків, Київська область),

до Фермерського господарства «Росинка»(с.Гнідин, Бориспільський район, Київська область),

          Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (м.Бориспіль, Київська область),

За участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

          Гнідинська сільська рада (с.Гнідин, Бориспільський район, Київська область),

          Бориспільський районний відділ земельних ресурсів (м.Бориспіль, Київська область),

про визнання недійсним договору купівлі-продажу землі від 5.08.2004 року та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №220773,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від Фермерського господарства «Росинка»: Шпарик Ю.М. –представник (довіреність від 6.09.2007 року);

від Бориспільської РДА Київської області: не з'явився;

від Гнідинської сільської ради: не з'явився;

від Бориспільського районного відділу земельних ресурсів: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Вінмарт»звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ФГ «Росинка»та Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним Договору купівлі-продажу землі від 5.08.2004 року (укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та ФГ «Росинка») та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №220773, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації держаних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2 та виданий ФГ «Росинка»21.10.2004 року (том 1, арк. справи 2-4).

Позовні вимоги мотивовані ст.127 ЗК України, в частині порушення, на думку позивача, Бориспільською РДА порядку продажу земель, а саме без проведення аукціону, конкурсу. Крім того, за переконанням позивача, укладення спірного Договору купівлі-продажу землі порушує права та інтереси позивача, як юридичної особи, якій гарантоване право на отримання земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.07.2006 року по справі №142/13-06/3 у задоволенні позову відмовлено повністю (том 1, арк. справи 71-79). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав на недоведеність позивачем підстав, за яких спірний Договір купівлі –продажу може бути визнаний недійсним. Зокрема, місцевий господарський суд вказав на те, що спірна земельна ділянка з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства»не відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, а тому вимоги щодо проведення аукціону при продажі спірної землі є необґрунтованими.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 3.08.2006 року рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2006 року у справі №142/13-06/3 було залишено без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Вінмарт»без задоволення (том 1, арк. справи 102-108).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2006 року у справі №142/13-06/3 касаційну скаргу ТзОВ «Вінмарт»було залишено без задоволення, а Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 3.08.2006 року та рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2006 року у справі №142/13-06/3 було залишено без змін (том 1, арк. справи 138-141).

Постановою Верховного Суду України від 27.02.2007 року була задоволена касаційна скарга ТзОВ «Вінмарт»та скасовані попередні судові рішення господарських судів у справі №142/13-06/3/6, справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Постанова Верховного Суду України від 27.02.2007 року мотивована, зокрема тим, що висновок (до якого дійшов місцевий господарський суд і з яким погодились господарські суди апеляційної та касаційної інстанцій) про те, що чинним законодавством не передбачено проведення торгів для продажу земельних ділянок для будь-яких цілей, крім забудови є необґрунтованим. Крім того, Верховний Суд України вказав на те, що ГПК України встановлено право на звернення до господарських судів, зокрема, юридичним особам для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Тому, позивач правомірно звернувся до господарського суду з метою захисту свого інтересу щодо отримання права власності земельної ділянки, закріпленого в Конституції України (том 1, арк. справи 175-176).

Під час повторного розгляду справи №142/13-06/3/6, рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2007 року у задоволенні позову ТзОВ «Вінмарт»до ФГ «Росинка»та Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним Договору купівлі-продажу землі від 05.08.2004 року та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 220773 відмовлено повністю (том 1, арк. справи 323-329). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав на відсутність порушеного права позивача, з метою захисту якого позивач звернувся до господарського суду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ «Вінмарт»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№2-04/1/575/1904 від 09.07.2007 року), в якій скаржник просить рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2007 року у справі №142/13-06/3/6 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права (ст.127, 210 ЗК України, ст.1 ГПК України) та невідповідністю висновків рішення місцевого господарського суду фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.07.2007 року, апеляційна скарга ТзОВ «Вінмарт»була прийнята до провадження, справу №142/13-06/3/6 було призначено до слухання за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1.08.2007 року розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з нез'явленням в засідання господарського суду апеляційної інстанції представників відповідачів та третіх осіб.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.08.2007 року відповідно до ст.ст.79, 86, 99, ГПК України було зупинено апеляційне провадження у справі №142/13-06/3/6 в зв'язку з оскарженням до Вищого господарського суду України ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.07.2007 року про порушення провадження у цій справі №142/13-06/3/6 до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 3.10.2007 року у порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.08.2007 року відмовлено, а матеріали справи №142/13-06/3/6 були повернуті до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.10.2007року, апеляційне провадження у справі №142/13-06/3/6 було поновлено та призначено до слухання за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 7.11.2007 року розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з нез'явленням в засідання господарського суду апеляційної інстанції представників відповідачів та третіх осіб.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.11.2007 року відповідно до ст.ст.79, 86, 99, 11116 ГПК України було зупинено апеляційне провадження у справі №142/13-06/3/6 в зв'язку з оскарженням до Верховного Суду України ухвали Вищого господарського суду України від 3.10.2007 року у цій справі №142/13-06/3/6 до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду України від 29.11.2007 року у порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 3.10.2007 року відмовлено, а матеріали справи №142/13-06/3/6 було 14.01.2008 року повернуто до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.01.2007 року провадження у справі №142/13-06/3/6 було поновлено та призначено до слухання  за участю уповноважених представників сторін.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 7.11.2007 року склад колегії суддів змінювався (у зв'язку з тим, що суддя Жук Г.А. знаходилась у черговій щорічній відпустці).

В судовому засіданні апеляційного господарського суду, що відбулось 1.082007 року представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, представник скаржника зазначив, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення, місцевим господарським судом були невірно застосовані норми матеріального права, зокрема ст.127 ЗК України.

Представник Фермерського господарства «Росинка»в судовому засіданні апеляційного господарського суду, що відбулось 30.01.2008 року надав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи.

Заслухавши клопотання представника відповідача колегія суддів, порадившись на місці, вирішила:

- клопотання задовольнити, оголосити перерву на 30 хвилин з метою надання можливості представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи.

При цьому апеляційний господарський суд виходив з того, що представники відповідача недобросовісно користуються належними відповідачу правами, зловживаючи недоліками процесуального законодавства, свідомо затягують розгляд апеляційної скарги.

Після перерви, представник відповідача повідомив суд, що з матеріалами справи він зміг ознайомиться лише поверхнево, наполягаючи на відкладенні розгляду апеляційної скарги.

Головуючий суддя зазначив, що в матеріалах апеляційного провадження у цій справі знаходяться виключно процесуальні документі господарських судів апеляційної та касаційної інстанцій та Верховного Суду України і касаційна скарга відповідача, у зв'язку з чим колегією суддів апеляційного господарського суду повторно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що відповідачем вимоги ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.07.2007 року виконанні не були, відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

Бориспільська районна державна адміністрація Київської області в судові засідання апеляційного господарського суду, явку уповноваженого представника не забезпечила, відзиву на апеляційну скаргу апеляційному господарському суду не надіслала.

Гнідинська сільська рада Бориспільського району Київської області в судові засідання апеляційного господарського суду явку уповноваженого представника не забезпечила, вимоги ували суду від 11.07.2007 року належним чином не виконала. Водночас, до апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло письмове клопотання (вх.№2-05/5843 від 27.07.2007 року) про неможливість представника Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області бути присутнім в судових засіданнях, в зв'язку з чим просила подальший судовий розгляд здійснювати за відсутності представника третьої особи.

Бориспільський районний відділ земельних ресурсів не скористався процесуальним правом на участь свого представника в засіданні суду апеляційної інстанції. В судові засідання апеляційного господарського суду третьою особою явку уповноваженого представника не забезпечено (хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази), про причини не направлення у судове засідання уповноваженого представника, суд не повідомлено. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що Бориспільським районним відділом земельних ресурсів не були виконані вимоги ухвали апеляційного господарського суду від 11.07.2007 року, письмових пояснень щодо поданої апеляційної скарги не надходило.

Відповідно до ст.96 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду,

В судовому засіданні, що відбулось 30.01.2008 року був оголошений повний текст постанови.

Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керується приписами ст.101 ГПК України, відповідно до якої, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу під час розгляду справи в місцевому господарському суді і зібрані судом, заслухавши пояснення представника скаржника, оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, 12.07.2004 року Бориспільська районна державна адміністрація Київської області видала Розпорядження «Про продаж земельно ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Росинка»в адмінмежах Гнідинської сільської ради»№533.

Розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області №533 від 12.07.2004 року у встановленому порядку визнано недійсним не було, доказів щодо оскарження його дійсності матеріали справи №142/13-06/3/6  не містять.

На виконання зазначеного Розпорядження, 5.08.2004 року між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (як продавцем) та Фермерським господарством «Росинка»(як покупцем) був укладений письмовий Договір купівлі-продажу землі, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А.В. за реєстровим номером № 3446 (том 1, арк. справи 5-7).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Бориспільська районна державна адміністрація продає, а Фермерське господарство «Росинка»купує, тобто набуває у власність земельну ділянку, що знаходиться в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, яка надана у користування Фермерському господарству «Росинка»для ведення фермерського господарства. При цьому, земельна ділянка, яка є предметом даного Договору звільнена від капітальних будівель.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що категорія земель, до якої відноситься земельна ділянка, це землі сільськогосподарського призначення. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (п.1.3 Договору).

Відповідно до пункту 1.4 Договору, земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав та претензій третіх осіб, вона не продана, не подарована, не заставлена, не передана в оренду чи безоплатне користування, піл арештом чи забороною на відчуження не знаходиться обмеження щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням відсутні.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, експертна грошова оцінка земельної ділянки, згідно Звіту «Про експертну грошову оцінку»№LХХІV/1-324, наданого Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», становить 457043 грн. 00 коп. (чотириста п'ятдесят сім тисяч сорок три гривні 00 копійок).

Пункт 2.3 Договору встановлює, що Фермерське господарство «Росинка»зобов'язується сплатити ціну земельної ділянки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Гнідинської сільської ради протягом 60 днів з моменту укладання договору.

В пункті 3.1 Договору визначено, що Бориспільська районна державна адміністрація Київської області зобов'язується протягом 10 днів з моменту здійснення Фермерським господарством «Росинка»платежу в розмірі, визначеному в пункті 2.3 Договору, оформити документи та виконати дії, необхідні для оформлення Державного акту на право власності на земельну ділянку, передбачені чинним законодавством України, оформити рішення про видачу Фермерському господарству «Росинка»Державного акту на право власності на земельну ділянку, передати такий акт Фермерському господарству «Росинка».

Пунктом 4 Договору врегульовано питання виникнення права власності покупця, відповідно до якого право власності на земельну ділянку переходить до Фермерського господарства «Росинка»з моменту одержання ним, на підставі цього договору, Державного акту на земельну ділянку.

Згідно з п. 8.1, Договір вступає в дію з моменту підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як встановив місцевий господарський суд, Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 5.08.2004 року, укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та Фермерським господарством «Росинка», підписано уповноваженими особами його сторін, скріплений печатками.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, 21.10.2004 року на підставі Договору купівлі-продажу ВВК №573159 від 5.08.2004 року Фермерському господарству «Росинка»був виданий Державний акт серії ЯА №220773 на право власності на земельну ділянку, який був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2. Спірний Державний акт зареєстрований у встановленому чинним законодавством порядку.

Факт укладання спірного Договору купівлі-продажу та передачі спірної земельної ділянки самими сторонами Договору не заперечується.

Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути скасовано виходячи з наступного.

Як було встановлено колегією апеляційного господарського суду, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання Договору купівлі –продажу землі та Державного акту серії ЯА №220773 від  21.10.2004 року недійсними посилався на те, що укладення спірного Договору порушує його конституційне право на отримання у власність земельної ділянки, оскільки при укладенні спірного Договору не було дотримано процедури продажу землі на конкурентних засадах, передбаченої ст.127 ЗК України.

Розглядаючи вимогу позивача щодо недійсності Договору, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, майнові та немайнові відносини, що підпадають під дію законодавства іншої галузі права, зокрема земельного законодавства, цивільним законодавством регулюються лише у випадках, прямо передбачених законом, а тому, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що в цьому спорі по справі №142/13-06/3/6 до спірних правовідносин мають бути застосовані норми Земельного законодавства України.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини, регулюються зазначеним Кодексом.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року за № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»(п. 2), в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст.210 ЗК України, угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Як вбачається з спірного Договору купівлі-продажу земельної ділянки, від 5.08.2004 року, цей Договір був укладений на виконання Розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області «Про продаж земельно ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Росинка»в адмінмежах Гнідинської сільської ради»№533 від 12.07.2004 року.

Згідно із статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 12 розділу X Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»районну державну адміністрацію визначено як місцевий орган виконавчої влади.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.127 ЗК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 127 ЗК України, продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Пунктом «б»частини першої статті 130 Земельного кодексу України визначено, що покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.

Пунктами 2.1 та 2.2 Статуту Фермерського господарства «Росинка» передбачено, що предметом діяльності господарства є виробництво, заготівля сільськогосподарської продукції.

Згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи організаційно-правовою формою Фермерського господарства «Росинка»є фермерське господарство.

Поряд з цим, як було встановлено апеляційним господарським судом, предметом спірного Договору купівлі-продажу є земельна ділянка, що знаходиться в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, сільськогосподарського призначення загальною площею 100,0 га сіножатей, яка звільнена від капітальних будівель.

Тобто, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, ЗК України передбачено порядок відчуження земельних ділянок шляхом проведення торгів для продажу, як єдиного шляху продажу земельних ділянок державної та комунальної власності на конкурсних засадах.

Водночас, як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, спірна земельна ділянка була продана Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області без проведення таких торгів (аукціону конкурсу). Доказів щодо проведення процедури торгів спірної земельної ділянки Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області місцевому господарському суду надано не було, не надавались такі докази під час розгляду справи в апеляційному господарському суді.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що позовні вимоги про недійсність Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 5.08.2004 року є обґрунтованими, оскільки при здійсненні продажу спірної земельної ділянки сторонами оспорюваного Договору були порушенні вимоги ЗК України в частині встановленого законом порядку продажу земельноъ дылянки.

Відповідно до ст.11121 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Крім того, постанова Верховного Суду України за результатами перегляду у касаційному порядку постанови чи ухвали Вищого господарського суду України не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яку норму матеріального чи процесуального права повинно бути застосовано і яке рішення має бути ухвалено при новому розгляді справи.

Як вбачається з тексту Постанови Верховного Суду України від 27.02.2007 року у справі №142/13-06/3/6, скасовуючи судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, господарський суд касаційної інстанції вказав на те, що, судові рішення господарських судів у справі №142/13-06/3/6 є необґрунтовані, оскільки висновки цих судів щодо відсутності встановленого законом обов'язкового порядку прядення торгів для продажу земельних ділянок державної та комунальної власності на конкурентних засадах є помилковим, оскільки такий порядок продажу земель встановлено ст.127 ЗК України.

Крім того, скасовуючи судові рішення господарських судів у справі №142/13-06/3/6, Верховний Суд України вказав також на невірні висновки господарських судів щодо відсутності підстав у позивача для звернення до господарського суду із позовною заявою внаслідок відсутності порушеного права позивача.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та у встановленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається з тексту позовної заяви, мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказав на гарантії, які встановлені ч.2 ст.1 ЗК України та ст.14 Конституції України, відповідно до яких, право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону,

Відповідно до ст.82 ЗК України, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду, приймаючи до уваги висновки Верховного Суду України, дійшла до висновку, що господарським судом першої інстанції неправомірно були неприйняті до уваги доводи позивача, про порушення його інтересу з набуття права власності на земельну ділянку, оскільки таке право йому гарантоване Конституцією України та ЗК України, а також те, що він був зацікавлений у придбанні спірної земельної ділянки. Водночас, внаслідок того, що Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області було порушено порядок продажу землі та не здійснено щодо спірної землі торгів, позивач вочевидь був позбавлений можливості реалізувати своє право на отримання спірної земельної ділянки.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 1.12.2004 року №18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Інтерес позивача у цій справі №142/13-06/3/6 стосовно придбання у власність спірної земельної ділянки є законним, не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідає критеріям охоронюваного інтересу, визначеному зазначеним Рішенням Конституційного суду.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності порушеного права позивача, на обставини справи уваги не звернув, внаслідок чого господарським судом першої інстанції було прийнято по суті невірне судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного Кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, таким документом в розумінні ст.125 ЗК України у цій справі №142/13-06/3/6 є Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №220773 від 21.10.2004 року, виданий Фермерському господарству «Росинка», на підставі Договору купівлі-продажу ВВК №573159 від 5.08.2004 року.

Враховуючи зазначене вище, а також те, що апеляційним господарським судом Договір купівлі-продажу земельної ділянки ВВК №573159 від 5.08.2004 року був визнаний недійсним, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, вимоги щодо визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №220773 від 21.10.2004 року є обґрунтованими та доведеними, оскільки є похідними від вимоги про визнання недійсним самого Договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В цьому випадку це стосувалось відповідачів, які мали б довести правомірність укладення спірного Договору купівлі-продажу із дотриманням порядку продажу землі, чого зроблено не було.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно зі ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення господарського суду першої інстанції повністю або частково та прийняти нове судове рішення у справі.

Водночас, виключний перелік підстав для скасування рішення місцевого господарського суду наведений у ст.103 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом були неповно та не об'єктивно досліджені обставини справи, із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, відповідно з чим було прийнято невірне судове рішення. В зв'язку з цим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2007 року –має бути скасовано повністю. Поряд з цим, скасовуючи судове рішення Господарського суду Київської області, колегія суддів апеляційного господарського суду приймає нове судове рішення, відповідно з яким, позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст.43, 33, 34, 43, 49, 81, 99, 101, п.2) ст.103, ст.104,105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінмарт»на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2007 року у справі №142/13-06/3/6 –задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2007 року у справі №142/13-06/3/6  –скасувати.

          Прийняти нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінмарт»до Фермерського господарства «Росинка»та Бориспільської районної державної адміністрації Київської області задовольнити.

          Визнати недійсним Договір купівлі-продажу землі від 5.08.2004 року з моменту його укладення. Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №220773 від 21.10.2004 року.

3.          Стягнути з Фермерського господарства «Росинка»(с.Гнідин, Бориспільський район, Київська область, код ЄДРПОУ 32630765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінмарт»(м.Васильків, Київська область код ЄДРПОУ 33763238) 42 грн. 50 коп. - в якості відшкодування державного мита за подання позовної заяви, 59 грн. 00 коп. - в якості відшкодування витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 21 грн. 25 коп. - в якості відшкодування державного мита за подання апеляційної скарги.

 Стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (м.Бориспіль, Київська область, код ЄДРПОУ 24209740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінмарт»(м.Васильків, Київська область код ЄДРПОУ 33763238) 42 грн. 50 коп. - в якості відшкодування державного мита за подання позовної заяви, 59 грн. 00 коп. - в якості відшкодування витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 21 грн. 25 коп. - в якості відшкодування державного мита за подання апеляційної скарги.

4.          Доручити Господарському суду Київської області на виконання постанови апеляційного господарського суду видати відповідні виконавчі документи.

5.          Копію цієї постанови суду надіслати сторонам у справі.

6.          Матеріали справи №142/13-06/3/6 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      Поліщук В.Ю.

Судді:

                                                                                                    Агрикова  О.В.

                                                                                                    Рудченко С.Г.

Дата відправки