Рішення

від 12.03.2008 по справі 11/114-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/114-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2008 р.                                                            Справа № 11/114-07

вх. № 8766/4-11

Суддя господарського суду Черленяк М. І.

при секретарі судового засідання Хорунжій Є. В.

за участю представників сторін:

позивача - Бондаренко Н. В.,

відповідача - Шевцов С. О.

розглянувши справу за  позовом ТОВ "Поіск", м. Харків  

до ТОВ "Перфект-Лімітед", м. Харків  

про розірвання договору, стягнення 628342,56 гривень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Поіск” - звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Перфект-Лімітед” (відповідач по справі) про розірвання договору суборенди        № ВЗ/Х-1 від 26 серпня 2005 року, стягнення з відповідача завданих збитків у розмірі 209447,52 гривень, грошових коштів отриманих без достатньої правової підстави у розмірі 418895,04 гривень, стягнення державного мита в розмірі 6586,43 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 гривень, витрат на послуги адвоката у сумі 30300,00 гривень.

В призначеному 03 березня 2008 році судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, просив суд його задовольнити. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем суттєво порушено умови укладеного договору суборенди, в зв'язку з чим договір підлягає розірванню, перерахована ж позивачем відповідачу сума орендної плати (збитки) та сума гарантійного платежу (грошові кошти, отримані без достатньої правової підстави) підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (аркуш справи 100-103 першого тому справи) та у додаткових поясненнях (аркуш справи 1-68 другого тому справи). Зокрема, відповідач вказує, що договір суборенди припинив свою дію 09 жовтня 2005 року внаслідок неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань по договору суборенди, в зв'язку з чим вимоги про повернення сплачених коштів є безпідставними.

В судових засіданнях 26 лютого 2008 року, 29 лютого 2008 року оголошувалась перерва для надання сторонами додаткових доказів в обґрунтування своїх правових позицій. В судовому засіданні 03 березня 2008 року була оголошена перерва до 12 березня 2008 року для виготовлення повного тексту судового рішення по справі.

05 березня 2008 року (вх. № 3886) на адресу господарського суду Харківської області надійшла заява позивача про уточнення до позовної заяви, в якій позивач просить пункт 2 позовних вимог прийняти до розгляду у наступній редакції: стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Перфект-Лімітед” на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Посік” грошові кошти отримані без достатньої правової підстави у розмірі 209477,52 гривень. Решту позовних вимог позивач підтримав у повному обсязі.

Оскільки відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі уточнити позовні вимоги, суд приймає до розгляду заяву позивача про уточнення до позовної заяви.

Суд, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши подані сторонами докази, встановив наступне.

26 серпня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Перфект-Лімітед” (відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Посік” (позивач по справі) було укладено договір суборенди      № ВЗ/Х-1 (далі – Договір) –аркуш справи 12-22 першого тому справи.

Згідно з пунктом 1. 1 Договору орендар передає суборендарю в тимчасове платне користування приміщення, яке знаходиться в будівлі Торгово-розважального центру „Караван”, розташованого в місті Харкові на перехресті вулиці Барабашова та вулиці Героїв Праці, а суборендатор зобов'язується прийняти, оплатити користування та повернути приміщення орендатору на умовах, визначених Договором.

Відповідно до статті 2 вказаного Договору приміщення уявляє собою частину будівлі, яка знаходиться на першому поверсі Торгівельного центру –секція № В3 (пункт 2.1). Місце розташування приміщення визначається згідно витягу з плану Торгівельного центру (пункт 2.2.). Загальна площа приміщення, що передається в суборенду, складає 3293,2 м. кв. та складається з: площі першого поверху приміщення –1421,5 м. кв., площі другого поверху приміщення –1294,9 м. кв., площі третього поверху приміщення –576,8 м. кв. (пункт 2.3). Основні характеристики приміщення викладені в Технічній специфікації приміщення (пункт 2.4).

Статтею 4 Договору передбачено, що орендатор зобов'язаний передати приміщення суборендатору в суборенду в день дати початку, але, в будь-якому випадку, не раніше дня виконання вимог пункту 3.10 Договору, що підтверджується шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення. З метою даного Договору днем початку вважається день офіційного відкриття частини торгівельного центру, в якій знаходиться приміщення.

Розділом 2 Договору встановлено строк Договору, зокрема пунктом 6.2, яким зазначено: сторони домовились, що строк фактичного використання суборендарем приміщення по даному договору (строк договору) починає рахуватися з дня підписання акту приймання-передачі приміщення. Строк договору складає 363 дні.

Розділом 3 Договору визначені питання платежів –орендної плати. Так, за пунктом 8.1 суборендатор зобов'язаний здійснювати оплату за користуванням приміщенням в розмірі та строки, визначені даним договором. Розрахунок розміру орендної плати встановлений формулою, визначеною пунктом 8.2 Договору. Пунктом 8.7 Договору встановлено, що нарахування орендної плати починається з дати початку та закінчується в день підписання акту повернення приміщення відповідно до пункту 35.2 статті 35 Договору.

Таким чином зміст договору вказує, між сторонами склались орендні правовідносини, які регулюються наступними нормативно-правовими приписами чинного законодавства.

Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 зазначеної статті). Законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди) –частина 2 вказаної статті.

Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частина 1 статті 283 Господарського кодексу України встановлює, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), як це зазначено абзацом другим частини 3 вказаної статті ГК України.

Істотні умови договору оренди встановлені статтею 284 Господарського кодексу України. Так, частина 1 визначає, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін (частина 4 вказаної статті).

Проаналізувавши зміст пунктів 1.1, 2.1-2.4, 4.1, 6.2, 8.1, 8.7 Договору у їх співвідношенні з наведеними приписами норм права, суд приходить до висновку, що Договір в частині орендних відносин не вступив в дію. Такий висновок суду випливає з того, що строк зазначеного Договору, тобто момент, з якого він вступає в дію, починає рахуватися з дня підписання акту приймання-передачі приміщення. Як свідчать матеріали справи, акту приймання-передачі приміщення сторони не підписували, приміщення фактично за актом приймання-передачі не було передано суборендатору, а отже й момент, визначений у договорі як такий, що є моментом набрання чинності договором, не наступив.

Крім того, дослідивши зміст Договору (всіх його розділів, статей та пунктів) суд встановив, що значна кількість положень Договору мають ряд суттєвих суперечностей та неузгодженостей між собою, зокрема стосовно істотної умови договору - строку договору –пункти 6.1 та 6.2, які не узгоджуються за змістом між собою та мають взаємовиключні, суперечливі положення. Оскільки ж між сторонами, як зазначено вище, склались орендні відносини, суд при вирішенні спору застосовує тільки такі положення Договору, які відповідають приписам чинного законодавства, що регулюють саме орендні правовідносини.

Таким чином, виходячи з предмету Договору (визначеного в Договорі конкретними ознаками приміщення) та ураховуючи, що предмет договору є істотною умовою договору оренди, який не було передано суборендатору, відсутні правові підстави вважати договір в частині орендних відносин таким, що вступив в дію.

Оскільки договір, як встановлено судом, не вступив в дію, вимога позивача про розірвання Договору суборенди № ВЗ/Х-1 не може бути задоволена, оскільки така вимога не ґрунтується на приписах чинного законодавства, в звязку з чим в зазначеній частині позову суд відмовляє.

Орендна плата, відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (частина 4 тієї ж статті ГК України).

Як свідчать матеріали справи, ТОВ „Перфект-Лімітед” (відповідач по справі) 22  вересня 2005 року виставило ТОВ „Посік” (позивачу по справі) три рахунки-фактури; № СФ-0048 на сплату орендної плати за перший місяць всього на суму 209447,52 гривень; № СФ-0049 на сплату гарантійного платежу (50%) всього на суму 209447,52 гривень; № СФ-0050 на сплату гарантійного платежу (50%) всього на суму 209447,52 гривень.

ТОВ „Посік” 05 та 06 жовтня 2005 року перерахувало ТОВ „Перфект-Лімітед” відповідно: платіжним дорученням № 331 - 209447,52 гривень, призначення платежу –оплата за суборенду відповідно до договору № ВЗ/Х-1 від 26.08.2005 року за 1 місяць  2005 року відповідно рахунку-фактурі СФ-0048 від 22.09.2005 року; платіжним дорученням № 332 - 209447,52 гривень, призначення платежу –оплата за суборенду (гарантійний платіж) відповідно до договору № ВЗ/Х-1 від 26.08.2005 року відповідно рахунку-фактурі СФ-0049 від 22.09.2005 року; платіжним дорученням № 333 - 209447,52 гривень, призначення платежу –оплата за суборенду (гарантійний платіж) відповідно до договору № ВЗ/Х-1 від 26.08.2005 року відповідно рахунку-фактурі СФ-0050 від 22.09.2005 року.

Орендна плата, як свідчить зміст вищевказаної правової норми, є платою за фактичне користування орендарем предметом договору, що означає отримання орендарем певних корисних властивостей предмету договору, на які розраховував орендар при укладанні такого договору. Оскільки ж, як доведено матеріалами справи, предмет договору (приміщення) орендареві не було передано, договір в частині орендних відносин не вступив в дію, правові підстави для виставлення відповідачем рахунку-фактури на оплату орендної плати по Договору № ВЗ/Х-1 від 26.08.2005 року були відсутні, як і були відсутні правові підстави у позивача перераховувати грошові кошти відповідачу в рахунок погашення орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 1212 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Частиною 3 вказаної статті, зокрема пунктом 3, визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

За таких обставин справи суд визнає перераховану позивачем суму у розмірі 209447,52 гривень набутою відповідачем без достатньої правової підстави, в зв'язку з чим така сума підлягає з урахуванням наведеної норми закону поверненню позивачу. Отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відносно перерахування позивачем відповідачу сум гарантійних платежів, слід зазначити таке. Як вбачається зі змісту Договору суборенди № ВЗ/Х-1, ані розділом 3 Договору, в якому вирішено питання платежів, ані в жодному з інших пунктів Договору, не передбачено обов'язку суборендаря перераховувати орендарю гарантійні платежі. Таким чином, відповідач без наявності правових підстав виставив рахунок-фактуру позивачу на оплату гарантійних платежів по Договору суборенди № ВЗ/Х-1, а позивач в своє чергу безпідставно перерахував такі суми гарантійних платежів відповідними платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу, в зв'язку з чим такі суми також є набутими відповідачем без достатньої правової підстави. Отже перераховані платіжним дорученням № 332 - 209447,52 гривень та платіжним дорученням № 333 - 209447,52 гривень підлягають поверненню позивачу, в зв'язку з чим позов в цій частині визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на те, що гарантійні платежі позивачем були сплачені в рахунок договору суборенди № ВЗ/Х-5. Крім того, договори суборенди № ВЗ/Х-2, № ВЗ/Х-3, № ВЗ/Х-4, № ВЗ/Х-5 також не вступили в дію, оскільки набуття чинності вказаними договорами ставиться в залежність від моменту підписання акту приймання-передачі приміщення (пункти 6.2 договорів), а матеріали справи свідчать, що акту приймання-передачі сторони не підписували, предмет Договору - приміщення - суборендарю не передавалось.

Не приймається також судом до уваги посилання відповідача на те, що ненадання доступу до приміщення та ненадання дозволу на виконання оздоблювальних робіт, відбулося з вини позивача, зокрема через те, що позивач не виконав пункту 3.7 Договору, згідно з яким для отримання дозволу орендаря на виконання відповідних робіт суборендар зобов'язаний погодити з орендарем дизайн-проект приміщення.

Зміст спірного Договору свідчить, що ключовим терміном, який визначає першочергову поведінку сторін, тобто початок здійснення сторонами певних конкретних дій, направлених на виконання своїх зобов'язань по Договору, є „день початку”, який визначено як „день офіційного відкриття частини торговельного центру, в якій знаходиться приміщення”. Це дає підстави стверджувати, що для виконання певних дій позивачем (як-то виконання оздоблюваних робіт, подання відповідних проектів тощо) повинно було відбутись лише після отримання суборендарем від орендаря інформації про настання такого „дня початку”, тобто дня офіційного відкриття торгівельного центру. З отриманням такого повідомлення від суборендаря Договором вимагається здійснити ряд конкретних дій –отримати дозвіл орендаря, письмово узгодити дизайн-проект, приступити до виконання оздоблювальних робіт тощо.

Відповідно до пункту 38.1 Договору повідомлення та інші документи, які направляється стороні на виконання договору або в зв'язку з ним, повинні бути складені у письмовій формі та підписані представником сторони. Зазначені документи будуть вважатися переданими стороні належним чином, якщо вони вручені нарочним, передані кур'єрською службою або надіслані рекомендованою поштою з отриманням повідомлення про вручення. Всупереч зазначеному пункту Договору відповідач не повідомив позивача про день офіційного відкриття частини торгівельного центру, в якій розташоване приміщення. А як свідчить домовленість сторін в Договорі, виконання відповідних робіт можливо було лише після отримання позивачем інформації про день офіційного відкриття частини торгівельного центру, в якій знаходиться приміщення. Тобто у встановленому договором порядку, жодним із перелічених способів відповідач не здійснив необхідних заходів стосовно повідомлення про день офіційного відкриття частини торгівельного центру, в якій розташоване приміщення.

Більш того, Товариство з обмеженою відповідальністю „Посік” листом від    24 травня 2007 року (аркуш справи 33 першого тому справи) звернувся до відповідача, в якому було поставлено питання про повернення перерахованих позивачем грошових коштів в рахунок виконання Договору, посилаючись на те, що позивачу стало відомо про відкриття торгівельно-розважального центру. Жодної відповіді на вказаний лист відповідач не надав.

За таких обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме тих, що доведені суду певними конкретними необхідним доказами, ґрунтуються на приписах чинного законодавства: стягнення з відповідача на користь позивача 628342,56 гривень грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави,

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 30300,00 гривень витрат по оплаті послуг адвоката. В підтвердження даної вимоги позивач надав копію договору про надання правової допомоги від 11 липня 2007 року (аркуш справи 40-42 першого тому справи), а також платіжне доручення № 322 від 13 липня 2007 року про сплату 30300,00 гривень витрат по оплаті юридичних послуг по договору б/н від 11 липня 2007 року (аркуш справи 39 першого тому справи).

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум що підлягають сплаті з а проведення судової експертизи, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплат послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Порядок розподілення господарських витрат встановлений статтею 49 ГПК України, частиною 5 якої визначено, що суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне здійснити такий розподіл витрат: сума державного мита, що підлягає стягненню з відповідача, складає 6283,42 гривень пропорційно розміру задоволених позовних вимог та 118,00 гривень по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зайво сплачене державне мито у сумі 218,01 гривень підлягає поверненню позивачу.

Відносно оплати послуг адвоката, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та з огляду на обсяг наданої правової допомоги позивачу, суд вважає за необхідне зменшити розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача за оплату послуг адвоката та визначити її у розмірі 27300,00 гривень. Тобто на користь позивача підлягає також стягненню сума на оплату послуг адвоката у розмірі 27300,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву позивача (вх. № 3886) про уточнення до позовної заяви.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Перфект-Лімітед” (61068, м. Харків, пр. Московський, 183, р\р 260050047846 в КРД АППБ „Аваль”, МФО 322904, код 33207567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Посік” (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 25, р\р 26002961052815 у ФЗАТ „Перший український міжнародний банк” у м. Харків, МФО 350385, код 32865901) 628342,56 гривень грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, 6283,42 гривень по сплаті державного мита, 118,00 витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 27300,00 гривень витрат на оплату послуг адвоката.

В задоволенні решти позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Видати позивачу довідку на повернення зайво сплаченого державного мита у розмірі 218,01 гривень.

Повний текст рішення оголошено в судовому засіданні 12 березня 2008 року.

Суддя                                                                                     Черленяк М. І.