Постанова

від 15.01.2008 по справі 240/11-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

240/11-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

15.01.08 р.                                                                                                    № 240/11-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                 Мазур Л. М.

Судді :                                                                                          

                                                                                                                 Андрейцева  Г.М.

                                                                                                                 Жук Г. А.

при секретарі судового засідання:   Лисунь Г. Д.,

за участю представників сторін:

від позивача:               Цвєтков Г. О. – представник, довіреність б/н від 04.07.2007 року;

від відповідача:          Селянко А.О. –представник, довіреність б/н від 29.11.2006 року;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів»на рішення господарського суду Київської області від 23.10.2007 року

у справі № 240/11-06/14/8 (суддя –Чорна Л. В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Медіа Ска», м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів»,          смт. Іванків Київської області

простягнення 238 740 грн. 10 коп., -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Медіа Ска»(далі за тестом –позивач, ТОВ «РА «Медіа Ска») звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів»(далі за тестом –відповідач, скаржник, ТОВ «Тетерів») про стягнення 237 562 грн. 00 коп. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних в сумі 1 178 грн.10 коп., що разом становить 238 740 грн. 10 коп. (т. 1, а. с. 2-6).

Рішенням господарського суду Київської області від 25.10.2006 року у справі № 240/11-06 позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ «Тетерів»на користь ТОВ «РА «Медіа Ска»233 300 грн. 00 коп. - основного боргу, 4 262 грн. 00 коп. - інфляційних, 1 178 грн. 10 коп. - 3% річних, 2 387 грн. 40 коп. - державного мита,     118 грн. 00 коп. - судових витрат (т. 1, а. с. 87-89).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Тетерів»подало касаційну скаргу, якою просило скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову (т. 1, а. с. 93-94).

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2006 року у даній справі касаційну скаргу задоволено частково; рішення місцевого господарського суду від 25.10.2006 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області (т. 1, а. с. 109-114).

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2007 року справу     № 240/11-06 прийнято до провадження та присвоєно їй № 240/11-06/14 (а. с. 116).

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.05.2007 року позов у справі № 240/11-06/14 залишено без розгляду (т. 1, а. с. 127).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою ТОВ «РА «Медіа Ска»подало касаційну скаргу, в якій просило ухвалу від 03.05.2007 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1, а. с. 133-134).

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2007 року у справі № 240/11-06/14 касаційну скаргу задоволено; ухвалу місцевого господарського суду від 03.05.2007 року скасовано, справу передано на новий розгляд господарського суду Київської області (т. 1, а. с. 142-145).

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2007 року справу     № 240/11-06/14 прийнято до провадження та присвоєно їй № 240/11-06/14/8               (т. 1, а. с. 147).

Рішенням господарського суду Київської області від 23.10.2007 року у справі № 240/11-06/14/8 позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ «Тетерів»на користь ТОВ «РА «Медіа Ска»233 300 грн. 00 коп. - основного боргу, 1 178 грн. 10 коп. - 3% річних, 4 262 грн. 00 коп. - збитків, завданих інфляційними процесами,                         2 387 грн. 00 коп. - державного мита, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 118 грн. 00 коп. (т. 1, а. с. 167-173).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Тетерів»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 23.10.2007 року скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції прийнято доводи позивача, які, на думку скаржника, є недоведеними та необґрунтованими;  апелянт вважає, що позивач не виконував належним чином зобов'язання за договором  № 07.02.06  про надання рекламних послуг від 07.02.2006 року (далі за текстом - договір), а саме, не узгодив макетів, роликів та інше, внаслідок чого розмістив на телеканалах неузгоджені з відповідачем рекламні ролики (т. 2, а. с. 6-7).

На підставі апеляційної скарги ТОВ «Тетерів»на рішення господарського суду Київської області від 23.10.2007 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 26.11.2007 року порушено апеляційне провадження у справі № 240/11-06/14/8 (т. 2, а. с. 2-3).

Представник позивача Цвєтков Г. О. в судовому засіданні 07.12.2007 року, згідно ст. 96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Тетерів»без задоволення з викладених у відзиві підстав (т. 2, 13-15).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зауважує на тому, що твердження відповідача, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки сторони у повній відповідності зі ст.ст. 207, 208 ЦК України узгодили у письмовій формі та скріпили печатками всі основні вимоги та критерії щодо рекламних матеріалів та хронометражу роликів. Це узгодження закріплено додатками №№ 1, 2 до договору.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача посилається на те, що саме відповідач, згідно умов п. 4.2. спірного договору, поклав на себе зобов'язання надати позивачу матеріали реклами, а позивач зобов'язувався лише надрукувати та розмістити на телебаченні, згідно додатків №№ 1, 2 до договору, надані відповідачем рекламні матеріали.

За оцінкою представника позивача, відповідач невірно трактує п. 5.1. спірного  договору, згідно якого позивач поклав на себе зобов'язання узгоджувати макети рекламної продукції та хронометраж роликів не з відповідачем (оскільки таке узгодження вже міститься у додатках до договору), а безпосередньо з державними органами, які регулюють відносини, що пов'язані з рекламною діяльністю та інтелектуальною власністю, а також з телеканалами «1+1» та «ТЕТ»на предмет того, щоб виготовлені рекламні матеріали не порушували норм чинного законодавства України і були розміщені у повній відповідності до узгоджених у додатках до договору критеріїв реклами.

Представник позивача у наданому ним відзиві також звертає увагу на ту обставину, що господарським судом Київської області було встановлено факт відправки позивачем на адресу відповідача листа з пропозицією укласти додаток № 3 до договору, яким сторони мали узгодити план розміщення реклами на період з 16.03.2006 року по 31.03.2006 року. Не отримавши відповіді відповідача, позивач у зазначений період розмістив рекламні матеріали відповідача на каналі «ТЕТ»у відповідності із загальними вимогами до всіх рекламних матеріалів, узгоджених у додатку № 1 до договору.

Послався також на копію акту прийому-передачі від 15.04.2006 року, складеного між позивачем та підрядником ТОВ «Медіа Сейлс», який підтверджує виготовлення флаєрів в узгодженій кількості, а тому вважає, що відповідач  фактично прийняв ці послуги, оскільки до початку судового спору він жодним чином не висловлював незадоволення якістю чи змістом рекламних послуг, наданих позивачем.

На думку представника позивача, позивачем не могло бути надано документальне підтвердження вкладення виготовлених флаєрів до упаковок CD-дисків, оскільки відповідно до п. 3.1. договору, відповідач зобов'язався передати позивачу всі вихідні матеріали для реклами (CD-диски та упаковки до них), і це зобов'язання ним не було виконане.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.12.2007 року розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача (т. 2, а. с. 18-20).

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні 15.01.2007 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного господарського суду заперечив проти поданої скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу .

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з підстав її необґрунтованості, а рішення господарського суду Київської області від 23.10.2007 року має бути залишено без змін з наступних підстав.

Рішення місцевого господарського суду, прийняте з урахуванням вказівок постанови  Вищого господарського суду України від 26.12.2006 року, мотивовано тим, що вимога позивача про стягнення основної суми  боргу є обґрунтованою, документально доведеною та підлягає задоволенню з підстав того, що:

- позивачем належним чином виконано умови договору № 07.02.06 про надання рекламних послуг від 07.02.2006 року ;

- суду не надано жодних доказів того, що замовником (ТОВ «Тетерів») вчинені будь-які дії, які б свідчили про його відмову від прийняття виконаної роботи або про наявність зауважень щодо якості наданих рекламних послуг;

- відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо прийняття та оплати наданих рекламних послуг за договором.

Також, керуючись ст. 20 ЦК України та повідомленнями Державного комітету статистики за період з травня 2006 року по жовтень 2007 року, місцевий господарський суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3% річних та збитків, завданих інфляційними процесами в заявлених до стягнення сумах.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків сторін у справі є укладений між ними договір № 07.02.06 про надання рекламних послуг від 07.02.2006 року  (т. 1, а. с. 10-11).

За своєю правовою природою вищезазначений договір є договором про надання послуг, згідно якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до умов п. 2.1. спірного договору, ТОВ «РА «Медіа Ска»(виконавець) надає ТОВ «Тетерів»(замовник) послуги по розміщенню реклами, а замовник зобов'язується передати виконавцю рекламу, прийняти та оплатити послуги.

          Згідно п. п. 3.1., 4.1., 5.1. договору, замовник зобов'язаний передати виконавцю вихідні матеріали для реклами не пізніше п'яти днів з моменту підписання договору, забезпечити відповідність реклами, що передається, діючим технічним умовам та технічним вимогам виконавця, а виконавець зобов'язаний погоджувати всі макети продукції, зміст та хронометраж відеороликів із замовником.

          Відповідно до п. 6.2. договору, замовник зобов'язався оплатити послуги виконавця в два етапи: І етап –50% у строк не пізніше семи банківських днів з моменту підписання договору; ІІ етап – 50% після виконання виконавцем повного переліку робіт згідно з договором та підписання замовником відповідних актів.

          Додатком № 1 від 07.02.2006 року до спірного договору сторони погодили умови розміщення реклами, а саме: нанесення реклами ТМ «Бондарьов»на флаєри, вкладені в упаковку CD, нанесення логотипу на накатку CD-диску «Бондарьов»в кількості 10 000 шт.; розміщення ТВ ролику на каналі «Студія «1+1»- 90 виходів ролику згідно медіа-плану, не менш 50% виходів в прайм-тайм; розміщення ТВ ролику на каналі «ТЕТ»- 90 виходів ролику згідно медіа-плану, не менш 50% виходів в прайм-тайм (т. 1, а. с. 12).

          Пунктом  6.3. договору встановлено, що загальна вартість рекламних послуг складає 313 300 грн. 00 коп.

          Узгодження макетів, змісту та хронометражу роликів здійснювалось шляхом електронного листування, що також підтверджує отримання відповідачем електронних листів позивача та відповіді на них (т. 1, а. с. 30-40, 56-57, 59).

          Актом прийому-передачі від 15.04.2006 року, складеним між ТОВ «Медіа Сейлс»та ТОВ «РА «Медіа Ска», підтверджується факт замовлення позивачем, виготовлення на його замовлення та отримання ним же флаєрів ТМ «Бондарьов»в кількості 10 000 шт., що обумовлено в додатку № 1 до договору (т. 1, а. с. 149).

          Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у матеріали справи не подано жодних доказів виконання відповідачем умов п.3.1. договору, з якого вбачається обов'язок замовника передати виконавцю вихідні матеріали (в тому числі CD-диски) для реклами не пізніше п'яти днів з моменту підписання договору.

          Матеріали справи свідчать, і ця обставина  правильно встановлено судом першої інстанції, що позивачем розміщено рекламу ТМ «Бондарьов»на каналі «Студія «1+1»та каналі «ТЕТ»в березні та квітні 2006 року відповідно до умов договору. Додатком № 2 від 07.02.2006 року до спірного договору сторони погодили медіа-план розміщення рекламного ролику ТМ «Бондарьов»на телевізійних каналах «Студія «1+1»на березень і квітень 2006 року та на каналі «ТЕТ»на березень 2006 року.           Відповідно до Додатку № 2 медіа-план розміщення реклами на каналі «ТЕТ»з 01.04.2006 року у зв'язку з внесенням змін до сітки віщання, має бути представлений наприкінці березня та оформлений Додатком № 3. Про фактичне розміщення реклами на каналі «Студія «1+1»в березні та квітні 2006 року свідчить копія ефірної довідки телеканалу «Студія «1+1». Встановлено, що 04.04.2006 року позивачем, у відповідності до умов додатку № 2, відповідачу направлялися документи для укладення Додатку № 3 (розміщення реклами  на каналі «ТЕТ»у квітні 2006 року) поштою на паперовому носії. Про фактичне розміщення реклами ТМ «Бондарьов» позивачем на каналі «ТЕТ»в квітні 2006 року свідчить копія ефірної довідки від 23.05.2006 року № 049 (т. 1, а. с. 13, 25-29, зворот а. с. 152).

          Пункт 7.2. договору передбачає направлення замовником виконавцю письмової претензії про невиконання (неналежне виконання) виконавцем своїх зобов'язань за договором (розміщення та трансляція реклами в перекрученому вигляді, нерозміщення реклами з вини виконавця); виконавець зобов'язаний в 15-денний термін з дня отримання письмової претензії виправити порушення шляхом розміщення відповідної реклами в ефірі на каналах «Студія «1+1»або «ТЕТ»належним чином в аналогічний час.

          Доказів пред'явлення відповідачем письмової претензії позивачу у відповідності до п. 7.2. договору або доказів пред'явлення будь-яких претензій взагалі щодо неналежного надання рекламних послуг (виготовлення та розміщення флаєрів або розміщення телевізійної реклами) у матеріали  справи  не надано, і цієї обставини сторони в судовому засіданні апеляційного суду  також  не заперечували.  

          Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком  суду першої інстанції стосовно  встановлення  факту того, що позивачем направлялись відповідачу акти виконаних робіт, які містять відомості за повний перелік виконаних робіт у  березні 2006 року на суму 156 650 грн. 00 коп. та у  квітні  2006 року на суму    156 650 грн. 00 коп., а всього на суму 313 300 грн. 00 коп., що  обумовлено  п. 6.2. договору. Так, матеріалами справи (копія журналу вихідної кореспонденції) підтверджено, що 31.03.2006 року позивачем направлявся поштою на паперовому носії відповідачу акт виконаних робіт за березень 2006 року на суму                          156 650 грн. 00 коп., а  24.04.2006 року  у такий же спосіб направлявся акт виконаних робіт за квітень 2006 року на суму 156 650 грн. 00 коп.(т. 1, а. с. 152).

          06.03.2007 року позивачем повторно направлялися акти прийому-передачі виконаних робіт за березень та квітень 2006 року на обидві адреси відповідача, зазначені в договорі про надання рекламних послуг, що підтверджується описами вкладення у цінний лист та фіскальними чеками «Укрпошти»; з другої адреси відповідача, зазначеної у договорі як поштова адреса відповідача, рекомендоване поштове відправлення повернулось відправнику (т. 1, а. с. 154-165).

          Судова колегія  також погоджується з висновком  місцевого  господарського суду про те, що в матеріали справи не надано доказів того, що замовником вчинені будь-які дії,  які б свідчили про  його відмову  від прийняття виконаної роботи або про наявність з його боку  зауважень щодо якості наданих рекламних послуг.

          З матеріалів справи вбачається, і сторони в апеляційному суді цієї  обставини не заперечували, що виконавцем (позивачем) було виставлено замовнику (відповідачу)  рахунок № 09/03/06 від 09.03.2006 року саме за послуги по розміщенню реклами ТМ «Бондарьов»на загальну суму договору 313 300 грн. 00 коп., тобто    проведення  авансового  платежу  50%  по І етапу згідно п.6.2.  спірного договору за цим рахунком не здійснювалося (т. 1, а. с. 153).

Виписками по  банківському рахунку ТОВ «РА «Медіа Ска»підтверджується, що  відповідачем проведено  оплату позивачу  на суму 30 000 грн. 00 грн. платіжним документом від 24.03.2006 року, та сплачено 50 000 грн. 00 коп. платіжним документом  від 27.04.2006 року; і з реквізиту «призначення платежу»по вказаних  платіжних документах вбачається, що грошові кошти  на загальну суму  80 000 грн. 00 коп. сплачені саме за послуги по розміщенню реклами згідно  вищезазначеного рахунку ТОВ «РА «Медіа Ска», тобто як авансовий платіж по І етапу згідно п. 6.2. договору ця сума  по банківських та інших платіжних документах  сторонами  не  проводилася (т. 1, а. с. 42).

          Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

          Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції, з врахуванням ст. 43 ГПК України, дійшов вірного висновку, що сплата коштів відповідачем згідно виставленого рахунку за надання рекламних послуг від 09.03.2006 року № 09/03/06 свідчить про визнання відповідачем свого обов'язку щодо оплати рекламних послуг.

Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За загальними умовами виконання зобов'язання, передбаченими ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 названого Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ст. 225 ГК України).

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що залишок боргу відповідача перед позивачем за договором становить 233 300 грн. 00 коп., виходячи з розрахунку:

313 300 грн. 00 коп. загальної вартості послуг за договором –80 000 грн. 00 коп. сплачених відповідачем платіжними дорученнями від 24.03.2006 року та від 27.04.2006 року  = 233 300 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, термін виконання зобов'язання за договором (у відповідності до п. 6.2.) настав 07.05.2006 року, а тому розмір 3% річних за весь час прострочення платежу з 07.05.2006 року до дня розгляду справи складає 10 220 грн. 43 коп., а саме:

533 (кількість днів прострочення) х  233 300 грн. 00 коп х 3  = 10 220 грн. 43 коп.

                   100 х 365 (днів )

Також, судова  колегія підтримує висновок  місцевого господарського суду про  задоволення  вимоги позивача щодо стягнення 3% річних саме в  заявленій позивачем сумі - 1 178 грн. 10 коп., і, оскільки заяв про збільшення або уточнення позовних вимог від нього  подано не було, судом  першої інстанції  правильно вирішена ця вимога  (3% річних)  із  застосуванням  приписів ст. 20 ЦК України.

Судом першої інстанції також  вірно визначено розмір завданих  інфляційними процесами збитків у сумі 43 160 грн.50 коп.,  виходячи з розрахунку:

233 300,00 грн. (сума основного боргу з урахуванням збитків, завданих інфляцією) х 1,185 –233 300 грн. (сума основного боргу) = 43 160 грн. 50 коп.), що проведений  з урахуванням повідомлень Державного комітету статистики, згідно яких індекс споживчих цін (індекс інфляції) за період з травня  2006 року по жовтень 2007 року складає 1,185.

Водночас,  місцевий господарський суд, при вирішенні цієї вимоги (стягнення збитків) також  правильно керувався  ст. 20 ЦК України, задовольнивши до стягнення  з відповідача суму  завданих інфляційними процесами збитків саме у заявленому до стягнення розмірі  4 262 грн. 00 коп., оскільки  позивачем  заяв про збільшення або уточнення позовних вимог подано не було.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки не підтверджуються матеріалами та фактичними обставинами справи.

З огляду  на викладене, судова колегія  прийшла до висновку, що підстави для задоволення  апеляційної скарги відсутні, а рішення господарського суду Київської області від 23.10.2007 року прийняте з дотримання норм діючого процесуального та матеріального права, а тому має бути  залишено  без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Київської області від 23.10.2007 року у справі № 240/11-06/14/8 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Тетерів» –без задоволення.

2. Матеріали справи № 240/11-06/14/8 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий                                                                                      Мазур Л. М.

Судді :                                                                                

                                                                                                                   Андрейцева  Г.М.

                                                                                                                   Жук Г. А.