Рішення

від 05.03.2008 по справі 3/395

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/395

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  05.03.08                                                                                                         Справа № 3/395

Суддя    Н.Березяк   при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи  

за позовом : гаражного кооперативу „Космос”, м.Львів

до  відповідача : Львівської міської ради, м.Львів

Про визнання недійсною ухвали міської ради №1196 від 15.04.04 р.

За участю представників:

Від  позивача: Зінкевич  Р.В., Сахно Г.М. -представники  

Від  відповідача: Зелінська С.В.- представник

          Представникам сторін роз'яснено  права та обов‘язки , передбачені ст.22 ГПК України.

          Суть спору: Гаражним кооперативом „Космос” подано позов до Львівської міської ради про  визнання недійсною ухвали Львівської міської ради № 1196 від 15.04.04 р. „Про користування гаражним кооперативом „Космос” земельною ділянкою на вул. Головатого,11 у  м.Львові ”.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених  в позовній  заяві та матеріалах справи.

          Відповідач проти позову заперечує з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов.

          В судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.03.2008 року.

          05.03.2008 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

           Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності , встановив наступне:

29.07.1993 року Розпорядженням Львівської міської ради народних депутатів за №829  автогаражному кооперативу „Космос” була надана в постійне (безстрокове) користування  земельна ділянка площею 0,97 га. Зазначеною земельною ділянкою станом на час прийняття розпорядження кооператив користувався вже понад 20 років. Зазначене розпорядження є чинним на даний час.

21.06.2001 року Гаражний кооператив „Космос” листом №3  звернувся в Департамент  землеустрою та планування забудови міста з проханням про видачу державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,9694 га., що знаходиться за адресою : м.Львів, вул.Головатого,11.

Ухвалою Львівської міської ради №1196 від 15.04.2004 року  земельну ділянку площею 0,9694 га по вул.. Головатого,11 у м.Львові було передано гаражному кооперативу „Космос” в оренду терміном на 10 років.

Гаражний кооператив „Космос” не погоджується із зазначеною ухвалою Львівської міської ради, що стало підставою її оскарження в судовому порядку.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 0,9694 га, що знаходиться за адресою : м.Львів, вул.Головатого,11 була надана в постійне (безстрокове) користування  автогаражному кооперативу „Космос” відповідно до Рішення Львівської міської ради №505 від 22.09.1972 року, Розпорядження Львівської міської ради народних депутатів за №829 від 29.07.1993 року, рішення Львівської міської ради №102 від 24.12.1998 року. Зазначені рішення та  розпорядження є чинними на даний час.

          Відповідно до ст.7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року №561-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин)  у постійне користування земельні ділянки  надаються Радами народних депутатів „ із земель, що перебувають у державній власності: ... житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам”.

Гаражний кооператив „Космос” на протязі трьох років неодноразово звертався в Департамент  землеустрою та планування забудови міста та у Львівську міську раду з проханням про видачу державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,9694 га., що знаходиться за адресою : м.Львів, вул.Головатого,11 (лист №3 від 21.06.2001 року, лист № 9 від 12.11.2003 року) однак  зазначені звернення залишені без відповіді та задоволення.

Натомість, Ухвалою Львівської міської ради №1196 від 15.04.2004 року  земельну ділянку площею 0,9694 га по вул.. Головатого,11 у м.Львові було передано гаражному кооперативу „Космос”  не у власність чи постійне користування, як просив позивач, а в оренду терміном на 10 років.

          В обґрунтування підстав прийняття оскаржуваної ухвали відповідач посилається на те, що ухвала була прийнята на задоволення звернення гаражного кооперативу „Космос”. Однак такі доводи відповідача необґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

          Як вже зазначалося раніше, спірна земельна ділянка площею 0,9694 га , що розташована за адресою: м.Львів, вул.. Головатого,11 (колишня вул. С.Петлюри)  була надана гаражному кооперативу „Космос” в постійне користування. Жодних доказів того, що позивач звертався про надання йому зазначеної земельної ділянки в оренду позивач суду не представив. Натомість в матеріалах справи є звернення позивача про оформлення за ним права постійного користування зазначеною вище земельною ділянкою.

          Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що пунктом 2 ст.92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ  право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. На думку відповідача, оскільки гаражний кооператив не відноситься до об'єктів державної та комунальної власності, отже у нього не виникає право  постійного користування земельною ділянкою.

          Відповідно до  п.1 розділу ІХ Прикінцевих положень Земельного кодексу України  від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ    цей кодекс набирає чинності з 01.01.2002 року.

          Як зазначалося раніше, право постійного користування спірною земельною ділянкою виникло у позивача задовго до набрання чинності новим Земельним кодексом України.

          Згідно п.1 розділу Х Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення ( викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього кодексу.

          Положеннями ст.41 Земельного кодексу України, на який посилається відповідач, як на підставу передачі земельної ділянки в оренду, передбачено, що „ житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації ”.

          Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що право позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою не підтверджене відповідним актом, що не дає йому права на безоплатну передачу йому земельної ділянки у власність.          

          Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

          Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

          Відповідно до статті 116 Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 Кодексу). Однак, як вбачається із матеріалів справи, саме з вини відповідача ( втрата документів необхідних для реєстрації права) позивач до цього часу не одержав відповідний акт , що реєструє його право.

          Крім того, всупереч волі позивача, оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради йому було передано земельну ділянку в оренду.

          Суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

          - право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;

          - права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

          - постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

          - земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

          Кодексом не встановлено чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни громадянами юридичного титулу права постійного користування земельною ділянкою на право власності чи право оренди. Переоформлення відповідних прав включає також земельно-кадастрові роботи та інші послуги, які суб'єкти підприємницької діяльності надають на платній основі, встановлюючи їх розцінки на свій розсуд. Таким чином, постійним землекористувачам не гарантована можливість зміни законно набутого права за сприяння і за рахунок держави, яка є ініціатором таких змін.

          Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

          Саме з цих підстав, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.09.2005 року дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Земельного кодексу України через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

          Відповідно до п.4.5 Роз”яснення  Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 року №02-7/743 „ Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав власності на землю і землекористування”, особи, яким відповідними радами у встановленому порядку було надано земельні ділянки у постійне володіння, зберігають свої права на використання цих ділянок до оформлення права власності або землекористування в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (пункт 8 Постанови Верховної Ради України від 13.03.92 "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі").

          З огляду на викладене, передача позивачу земельної ділянки, якою він користується понад 30 років на праві постійного користування, в оренду на 10 років всупереч його волі, фактично припиняє його право постійного користування.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.141 Земельного кодексу України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою. Перелік підстав є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає. Припинення права постійного користування земельною ділянкою гаражного кооперативу „Космос” без його згоди, у спосіб не передбачений положеннями ст..141 Земельного кодексу України, є неправомірним.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

          З огляду на викладене, суд  прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Керуючись  ст.ст. 6, 7, 12, 33, 34, 82-85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити .

2. Визнати нечинною ухвалу Львівської міської ради від 15.04.2004 року №1196.

  3.Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.