Постанова

від 29.01.2008 по справі 16/339

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/339

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

29.01.08 р.                                                                                                    № 16/339                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                 Фаловська  І.М.

Судді :                                                                                          

                                                                                                                 Агрикова  О.В.

                                                                                                                 Жук Г. А.

при секретарі судового засідання –Лисунь Г.Д.,

за участю представників сторін:

від позивача: Костюченко П.О. –представник за дов. № 1049 від 03.04.2006р.;

від відповідача: Чернов Д.М. –представник за дов. б/н від 20.11.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод»на рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2007 року

у справі № 16/339 (суддя Тимощенко О.М.)

за позовомПолтавського акціонерного банку «Полтава-банк», м. Полтава

доДержавного підприємства «Жовтневий спиртовий завод»,              м. Черкаси

простягнення 4 763 653,07 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський міжобласний апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2007 року Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк»(далі по тексту –Банк, позивач ) звернувся до господарського суду Полтавської області із позовною заявою до Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод»(далі по тексту –ДП «Жовтневий спиртовий завод», відповідач) про стягнення                          з останнього 4 763 653,07 грн., з яких 4 717 000,00 грн. –заборгованості по неповернутому кредиту, 46 653,07 грн. – сума несплачених відсотків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не виконуються зобов'язання по кредитному договору щодо своєчасного повернення кредиту та нарахованих відсотків.

Відповідачем по справі, на вимогу ухвал місцевого господарського суду не було подано жодного документу який би спростував заявлені позовні вимоги чи визнав би їх.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.11.2007 року у справі № 16/339 позовні вимоги задоволено повністю, та стягнуто з ДП «Жовтневий спиртовий завод»на користь Банку 4 717 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 46 653,07 грн. процентів річних, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Полтавської області відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та припинити провадження у справі.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не в повному обсязі з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального права.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.12.2007 р. апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження і призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.01.2008 р. за участю представників сторін у складі колегії суддів: головуючого судді – Фаловської І.М., суддів Агрикової О.В. та Жук Г.А.

Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені.

На вимогу ухвали апеляційної інстанції від 24.12.2007 р., позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2007р. –без змін.

Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві від 29.01.2008 року та вважає доводи апелянта необґрунтованими і безпідставними, а оскаржене рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свої доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга ДП «Жовтневий спиртовий завод»на рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2007 р. не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

А як зазначається в частині першій ст. 32  ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у  визначеному  законом  порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом, 20.12.2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № 2620 (кредитна лінія) (далі - Договір), згідно п.1 якого Банк (позивач) надав у користування позичальнику (відповідачу) кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 4 500 000,00 грн. (загальний ліміт заборгованості). Згідно з додатковими угодами до вказаного договору остаточний ліміт заборгованості був встановлений 5 620 000,00 грн. зі строком повного погашення до 20.12.2007 року та сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 19% річних (п. 2.1 Договору). Згідно  п. 2.1.1 Договору, нарахування процентів проводиться позивачем щомісячно на суму щоденного залишку заборгованості за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці, за грудень - з розрахунку по 31 грудня включно, а по погашеним кредитам - не пізніше наступного робочого дня за днем погашення. Сплата процентів проводиться відповідачем щомісячно в день нарахування, а при недостатності коштів на поточному рахунку в день нарахування заборгованість сплачується в наступні дні, але не пізніше останнього робочого дня розрахункового місяця (п. 2.1.2 Договору).

Як свідчать докази, надані позивачем, відповідачу на виконання умов договору були надані кредитні кошти в сумі 4 717 000,00 грн. На підтвердження зазначеного позивач надав суду платіжні доручення, що знаходяться в матеріалах справи, відповідно до яких відповідач перераховував кошти з позичкового рахунку № 2063-0370 на цілі, передбачені Договором.

Згідно п. 5.2.2 Договору, позивач може та вправі вимагати дострокового погашення кредиту, наданого в межах кредитної лінії разом зі сплатою нарахованих процентів, а відповідач зобов'язаний повернути одержану суму кредиту та сплатити нараховані проценти у разі погіршення чи загрози погіршення фінансового стану відповідача, або з інших обставин, що на думку позивача істотно утруднюють або ставлять під загрозу своєчасне повернення кредиту.

Як свідчать докази, надані позивачем, він отримав від відповідача звіти про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість за липень та серпень 2007р., з яких зробив висновок, що фінансовий результат відповідача має від'ємне значення, збитки у серпні збільшилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язусться повернути кредит та сплатити проценти.

З поданих до місцевого господарського суду розрахункових документів (платіжних доручень, що знаходяться в матеріалах справи) місцевим господарським судом було вірно встановлено, що позивач виконав договірні зобов'язання на визначених пунктом 3.1. умовах кредитного договору № 2620 від 20.12.2006р.

В силу ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2.3 вказаного договору передбачено, що вимога про дострокове виконання грошових зобов'язань за договором надається позичальнику (відповідачу) у письмовій формі і підлягає виконанню у повному обсязі у строки, визначені банком у листі-вимозі.

12.10.2007 р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою (лист № 005/006/3047) про дострокове виконання грошових зобов'язань по договору в момент отримання відповідачем вимоги, але до даного часу відповідач не розрахувався з Банком.

Отже, як вірно було встановлено господарським судом Полтавської області, сума простроченої кредитної заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи склала 4 717 00,00 грн.

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства, а також відповідно до умов кредитного договору, позивачем до місцевого господарського суду було подано уточнений розрахунок прострочених процентів за користування кредитом, сума якого склала 46 653,07 грн., яка, як вірно було встановлено місцевим судом та перевірено в апеляційній інстанції, підлягає стягненню.

Що ж стосується викладених в апеляційній скарзі вимог, стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і невідповідності фактичним обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє їх, як необґрунтовані та безпідставні і вважає за необхідне зазначити наступне.

По-перше, відповідно до п. 2 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з доданої позивачем до відзиву на апеляційну скаргу копії рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз»від 07.12.2007 року у справі 29/27, дійсно, Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк»звернувся з позовною заявою до Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод»про звернення стягнення на заставлене майно за кредитним договором № 2620 від 20.12.2006 року та додатковими угодами до нього для погашення заборгованості в сумі 4 834 860,38 грн.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз»від 07.12.2007 року у справі 29/27 позовні вимоги задоволені.

Предметом спору по даній справі було звернення стягнення на заставлене майно за кредитним договором № 2620 від 20.12.2006 року та додатковими угодами до нього для погашення заборгованості в сумі 4 834 860,38 грн.

Відповідно до матеріалів господарської справи № 16/339 за позовом, також, Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»до Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод», предметом спору є стягнення заборгованості                         по неповернутому кредиту в сумі 4 763 653,07 грн.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції, проаналізувавши зазначені вище предмети спорів по справах № 29/27 та № 16/339, встановила, що предмети спорів є різними, що не суперечить вимогам п.2 ст. 80 ГПК України.

По-друге, як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання направленими на їх адресу копіями ухвали по справі № 16/339 від 17.10.2007 р. (про порушення провадження у справі, якою розгляд справи було призначено на 15.11.2007 р.) та від 15.11.2007 р. (якою розгляд справи було відкладено, у зв'язку з клопотанням відповідача).

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Отже доводи скаржника з приводу скасування оскаржуваного рішення викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції до уваги та відхиляються як безпідставні, оскільки є необґрунтованими та не підтверджуються а ні  матеріалами справи, а ні чинним законодавством.

Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від представників сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційна скарга Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод»на рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2007 року у справі № 16/339 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод»на рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2007 року у справі № 16/339 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2007 р. по справі             № 16/339 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 16/339 повернути до господарського суду                       Полтавської області.

Головуючий                                                                                      Фаловська  І.М.

Судді :                                                                                

                                                                                                                   Агрикова  О.В.

                                                                                                                   Жук Г. А.