Постанова

від 27.02.2007 по справі 16/339

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/339

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.02.2007                                                                                           № 16/339

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Бігуненко В.П. – представник, дов. б/н від 01.02.2007;

 від відповідача - Лагода О.А. – представник, дов. № 1342-НЮ від 16.10.2006;

Жигала О.С. – юрисконсульт, дов. № 690-НЮ від 17.07.2006;

від третьої особи1 - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від третьої особи2 - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від третьої особи3 - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська сталева компанія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.11.2006

 у справі № 16/339 (Ярмак О.М.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська сталева компанія"

 до                                                   Державне територіально галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 треті особи           Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський металургійний заводім. Петровського"

          Українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех"

          ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

 про                                                  стягнення 12272,92 грн.

 На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 06.02.2007 розгляд справи відкладено на 27.02.2007.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2006 у справі №16/339 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська сталева компанія" та в позові Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех" відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що вагон № 68535426 прийнятий одержувачем без зауважень, у відомості плати за користування вагонами та пам'ятці № 5031 про користування вагонами будь-які відмітки про несхоронність вантажу відсутні; належних доказів, що вантаж на станцію призначення прибув у напіввагоні № 68535426 зі слідами втрати, суду не надано; заява позивача подана начальнику станції Київ-Московський про комерційну видачу вагону через 6 годин після знаходження напіввагону на території позивача; акт приймання товару № 677 та акт експертизи не є належними доказами; внаслідок неналежного оформлення перевізних документів та відсутності інформації щодо кількості місць та маркування вантажу, ознаки нестачі неможливо було виявити при зовнішньому огляді; ТОВ "Інкомтех" не є ані відправником, ані одержувачем вантажу за накладною № 47945923, отже не є суб'єктом відносин перевезення відповідно до ч. 2 ст. 306 ГК України та не має права на пред'явлення до залізниці позовів згідно зі ст. 130 Статуту залізниць України.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати перший пункт рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2006 у справі № 16/339 з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального права і стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 12 272,92 грн. для відшкодування вартості нестачі вантажу.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника, судом не з'ясовані обставини, які стосуються виконання перевізником вимог законодавства про повідомлення одержувача про прибуття вагону, передання вантажу, а не вагону.

Заявник вважає, що датою видачі вантажу одержувачу згідно із датою штемпелю на накладній та запису у дорожній відомості є 05.07.2005, а не 04.07.2005 згідно із записами у пам'ятці та відомості користування вагонами, як зазначено в оскаржуваному рішенні.

На думку заявника, належним документом, що засвідчує передачу перевізником одержувачу вантажу та припинення відповідальності перевізника є тільки дорожня відомість, а пам'ятка та відомість користування вагоном є документами, якими засвідчується лише користування вагоном.

Заявник посилається на те, що у листі позивача від 04.07.2005 № 251 зазначено не тільки про наявність маркування, а також про виявлення порушення заводського маркування вантажу, та вважає, що висновок суду про ненадання належних доказів щодо прибуття на станцію призначення у напіввагоні № 68535426 вантажу зі слідами втрати, не відповідає обставинам справи, оскільки згідно з нормами матеріального права на одержувача і відправника не покладено доведення вини перевізника у нестачі вантажу, а суд мав з'ясувати дотримання перевізником вимог Правил видачі вантажу, які зобов'язують перевізника переконатись у відсутності слідів втрати і пошкодження вантажу на станції Київ-Московський до видачі одержувачу.

Заявник посилається на те, що акт приймання товару № 677 та акт експертизи № В-3134 складені 05.07.2005 відразу після видачі перевізником вантажу одержувачу разом із накладною.

На думку заявника, судом не застосовано положення пунктів 1, 2, 7, 8, 10, 11 Правил видачі вантажів, ч. 2 ст. 314 ГК України, Статуту залізниць України та застосовано ст. 111 Статуту залізниць України, яка не підлягає застосуванню у даному господарському спорі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, заперечуючи доводи скарги, посилається, зокрема, на те, що відомості про нанесення вантажовідправником маркування для забезпечення схоронності вантажу в накладній відсутні, а відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; датою фактичної видачі вантажу вважається дата подачі вагону під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування; вантаж був переданий прийомоздавальнику ППЗТ Гаврилко без зауважень щодо стану вантажу у вагоні 04.07.2005 о 02 год. 20 хв., про що свідчить пам'ятка про користування вагонами № 5031, підписана працівниками ППЗТ та станції і відсутність акта загальної форми ГУ-23 на комерційні несправності; письмова вимога щодо перевірки маси вантажу у вагоні в момент приймання його прийомоздавальником ППЗТ Гаврилко не надавалась.

Сторонами надані письмові пояснення та документи відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 06.02.2007.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред'явлено позов з позовними вимогами до відповідача про стягнення 11 282,30 грн. вартості вантажу, доставленого у напіввагоні № 68535426 за накладною № 47945923, якого не вистачало, 990,62 грн. компенсації від інфляції, 990,62 грн. 3% річних на підставі ст.ст. 15, 16, 22, 908, 909, 924, 925 ЦК України, ст.ст. 306-308, 310, 314 ГК України.

Згідно із залізничною накладною № 47945923 у напіввагоні № 68535426 Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського", за накладною відправник, відвантажено позивачу, за накладною одержувач, вантаж – швелер № 20 вагою нетто 62 900 кг, навантаження – навалом.

Позивачем подано начальнику станції Київ-Московський заяву від 04.07.2005 за № 251 про комерційну видачу вантажу, оскільки при прийманні виявлено порушення заводського маркування вантажу та невідповідність фактичної кількості місць, кількості місць, вказаній в сертифікаті, та 04.07.2005 подано начальнику Київської дирекції перевезень Південно-Західної залізниці заяву від 04.07.2005 за № 254 про надання вказівки начальнику станції здійснити комерційну видачу вантажу, у зв'язку із відмовою останнього.

Листом від 08.07.2005 за № 1102/580 Київською дирекцією залізничних перевезень повідомлено позивача про те, що згідно із ст. 52 Статуту залізниць України дії начальника станції правомірні.

Згідно із актом приймання товару № 677 при прийманні та переважуванні товару виявлена нестача 180 кг, що становить відсутність однієї пачки проти даних сертифікату № 2208.

Відповідно до акту експертизи від 05.07.2005 № В-3134 при перевірці вантажу виявлено вагу маси нетто 57 580 кг, експерту на території одержувача пред'явлено напіввагон, завантажений не до повної місткості 9-ма пачками, пачки розміщені у 3 яруси, два нижніх яруси по 4 пачки, верхній – одна пачка, впоперек пачок по всій ширині вагону фарбою нанесено три смуги, які перериваються на ширину другої пачки, мав місце доступ до товару.

Згідно із ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо); умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Як вбачається із залізничної накладної № 47946923, вантаж прийнятий для перевезення 22.06.2005 та здійснено оформлення видачі вантажу 05.07.2005, про що свідчить штамп станції призначення у відповідній графі залізничної накладної.

Згідно із вагонним листом напіввагон № 68535426 поданий перевізником під розвантаження 04.07.2005 о 2 год. 20 хв. та розвантажений 05.07.2005 о 20 год. 30 хв.

Відповідно до пам'ятки № 5031 зазначений напіввагон подано під вивантаження 04.07.2005 о 2 год. 20 хв., а закінчено розвантаження 05.07.2005 о 20 год. 30 хв.

Зазначений час також відповідає даним відомості плати за користування вагонами.

Напіввагон № 68535426 поданий на під'їзну колію позивача Відкритим акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - ППЗТ) на підставі договору від 31.12.2004, укладеного із позивачем, на надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом № 24 з додатковими угодами.

Пунктами 2.6, 2.9, 2.11 договору № 24 передбачено, що при виявленні ознак втрати, нестачі, псування чи пошкодження вантажу прийомоздавальник ППЗТ не приймає такі вагони і повертає їх на станцію Київ-Московський, в таких випадках приймання вагонів і вантажу від залізниці проводиться позивачем самостійно, без участі ППЗТ; позивач забезпечує цілодобове, у тому числі у вихідні та святкові дні, приймання вантажів і вагонів та проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

На лист позивача від 04.07.2005 за № 252 про виявлення порушення заводського маркування вантажу та невідповідності кількості місць зазначеній у сертифікаті, ППЗТ листом за № 150 від 04.07.2005 повідомило про відсутність в накладній інформації про маркування та кількість місць, в зв'язку з чим прийомоздавальник не перевіряв їх наявність, а за зовнішнім оглядом ознак нестачі не можна було виявити; про виявлення ознак нестачі позивачем повідомлено лише о 10 год., тобто вагон знаходився на території позивача понад 6-ти годин після подачі.

Як стверджує позивач, перевезення за відправкою № 47945923 здійснене на виконання договорів від 01.03.2004 комісії на продаж № 26, укладеного позивачем із Українсько-російським товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтех", та від 17.01.2005 № 31-05 купівлі-продажу, укладеного останнім із Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського".

Відповідно до п. 6.2 договору № 31-05 при виявленні невідповідності товару по кількості покупець зобов'язаний викликати представника продавця для спільного вирішення питання відповідно до вимог Інструкції № П-6.

В акті приймання товару № 677 зазначено, що приймання здійснено у присутності представника постачальника Федоткіної Г.В. та є підпис, однак відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 06.02.2007 позивачем не надана довіреність представника, тому не підтверджено доказом наявність у Федоткіної Г.В. повноважень брати участь у прийманні товарів за кількістю.

Пунктом 9 Інструкції № П-6 встановлено, що приймання продукції, що поступила без тари, проводиться в момент одержання зі складу органу транспорту, але не пізніше строків, встановлених для розвантаження.

В акті № 677 не зазначені наступні відомості: час початку та закінчення приймання продукції, час видачі вантажу органом транспорту, час доставки продукції на склад одержувача, умови зберігання продукції на складі одержувача до приймання її, про маркування, висновок про причини та місце виникнення нестачі, чим порушено вимоги п.п. б, з, к, о, т п. 25 Інструкції № П-6.

Всупереч п. 26 Інструкції № П-6 акт № 677 не затверджений керівником або заступником керівника одержувача.

Таким чином акт приймання товару № 677 немає підстав визнати таким, що має юридичну силу доказу.

Для перевірки вантажу експертом, позивачем пред'явлено вантаж на своїй території згідно із п. 13 акту експертизи № В-3134, експертиза проведена 05.07.2005, без зазначення часу початку та кінця проведення експертизи.

Оскільки із матеріалів справи не доведено того, що стан вантажу та його навантаження у вагоні № 68535426 з часу видачі напіввагону перевізником та до часу складання акту експертизи № В-3134, не зазнав змін, то позивачем не доведено матеріалами справи того, що нестача продукції не могла статися з вини позивача.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування норм п. 111 Статуту залізниць України.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 ГК України порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Отже, оскільки Українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех" не є відправником або одержувачем вантажу за залізничною накладною, тобто не є стороною або учасником договору перевезення, то підстави для звернення з позовом до перевізника з вимогами, що випливають із договору перевезення, відсутні.

З твердженнями апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

В залізничній накладній наявний штамп про оформлення видачі вантажу 05.07.2005, а не про видачу вантажу, як вбачається із п. 8 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, оформлення видачі вантажу не є датою видачі вантажу, а датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції, в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагону під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.

Керуючись нормами ст. 43 ГПК України, у суду немає підстав обмежитись дослідженням обставин виконання договору перевезення лише перевізником, обминувши увагою встановлені законодавством обов'язки вантажоодержувача щодо здійснення приймання вантажу своєчасно та у встановленому порядку.

Із матеріалів справи не вбачається наявності ознак несхоронного перевезення.

Оскільки позивачем матеріалами справи не доведено неможливість виникнення нестачі продукції після видачі вантажу залізницею, немає підстав для покладення відповідальності за нестачу на перевізника.

Твердження про те, що акт № 677, акт експертизи № В-3134 складені 05.07.2005 відразу після видачі перевізником вантажу одержувачу разом із накладною, не відповідають матеріалам справи, оскільки термін: "відразу" не означає якогось конкретного часу, то невідомо скільки часу минуло від  подання напіввагону на територію позивача до початку приймання продукції, із актів не вбачається наявності таких обставин, як забезпечення схоронності одержаного вантажу, усунення можливого доступу до вантажу. Позивачеві доставлено вантаж зі станції ППЗТ, а не перевізником, однак позивачем не дотримано порядку одержання вантажу від ППЗТ, передбаченого договором, укладеним із останнім; посилання на п.п. 1, 2 Правил видачі вантажів безпідставне, адже згідно із п. 1.1 договору № 24 позивач доручив ППЗТ виконувати послуги з подачі та забирання вагонів.

Про ту обставину, що спірний вантаж знаходився на території позивача вже 04.07.2005 також свідчать вищезазначені листи останнього за 04.07.2005 №№ 251, 254.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, і зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2006 у справі № 16/339 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 16/339 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.