Рішення

від 21.03.2011 по справі 29/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/13

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.03.11 р.                                                                                 Справа № 29/13                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-Будтранс”, м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 41 625,96грн.

за участю:

представника Позивача – Здебська М.Д. (за довіреністю №1/1юр від 06.01.2011р.)

представника Відповідача  – не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю „ВВ-Будтранс”, м.Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель”, м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 41 625,96грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар.

На  підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: листа вимоги від 17.12.2010р. №200/41юр, рахунків – фактур, виписки з банківського рахунку стосовно здійсненої Відповідачем часткової оплати, видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, податкових накладних.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 21, 22, 49, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

09.02.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-Будтранс” та оригінал довідки про юридичну адресу та рахунки.

17.02.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву від 17.02.2011р. №17/02-01 у якому повідомляють, що ТОВ „Дирекція адміністративних будівель” не має заборгованості перед ТОВ „ВВ-Будтранс”. Ані рахунка, ані вимогу від Позивача не отримували у зв'язку з цим жодних обов'язків з боку Відповідача у відношення Позивача не виникли. Крім того надано клопотання про витребування доказів отримання Відповідачем рахунку №ВВ-000155 від 17.12.2010р. та вимоги №200/41юр

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було досягнуто усну домовленість щодо поставки товару – сипучі будівельні матеріали.

Відтак Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВ-Будтранс” було поставлено товар, Товариство  з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель” отримало товар на загальну суму 44 625,96грн., що підтверджується видатковими накладними:

-          №375 від 19.07.2008р. на суму 5809,75грн.;

-          №369 від 02.07.2008р. на суму 1350,11грн.;

-          №391-1 від 28.07.2008р. на суму 4500,00грн.;

-          №392-1 від 29.07.2008р. на  суму 1500,00грн.;

-          №365 від 30.07.2008р. на суму 4500,00грн.;

-          №421 від 07.08.2008р. на суму 3000,00грн.;

-          №428 від 14.08.2008р. на суму 2764,90грн.;

-          №РН-449 від 14.10.2008р. на суму 4500,36грн.;

-          №РН-454 від 23.10.2008р. на суму 1500,12грн.;

-          №551 від 05.09.2008р. на суму 3000,24грн.;

-          №РН-0000057 від 31.08.2009р. на суму 4400,00грн.;

-          №РН-456 від 31.10.2008р. на суму 7800,48грн.

Відповідачем вказаний товар прийнято на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи.

Факт поставки також підтверджується податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товару у розмірі 3000,00грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Позивачем для оплати було виставлено рахунок-фактуру №ВВ-000155 від 17.12.2010р. на суму 41625,96грн.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи Відповідачем, була здійснена часткова оплата, за наданий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 41 625,96грн.

18 грудня 2010р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист №200/41 з вимогою погасити заборгованість у сумі 41 625,96грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконання грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.  

Відповідач проти позов заперечив, про що виклав свою позицію у відзиві на позовну заяву.

Статті 4-2, 4-3 ГПК України передбачають, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, всупереч наведеним вимогам закону, Відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування своїх вимог.

Доказу, що спростовують факт поставки Відповідачу, у розумінні ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, сторонами суду не представлено.

Щодо заявленого клопотання про витребування доказів отримання Відповідачем рахунку №ВВ-000155 від 17.12.2010р. та вимоги №200/41юр, суд вважає за необхідне зазначити, що у справі мається квитанція та опис поштового вкладення (а.с.7-8), які і є доказом направлення рахунку та листа вимоги на адресу Відповідача.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають повному задоволенню враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов'язань і , тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Позивач взяв на себе зобов'язання поставника, а саме: поставляти Відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

Відповідачем від позивача отриманий товар, що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

При цьому, слід зазначити, що видаткові накладні які містяться в матеріалах справи містять підпис представника Відповідача.

Отже, відповідно до даної первинної документації Товариство з обмеженою відповідальністю „ВВ-Будтранс” передало продукцію Відповідачу.

Доказу, що спростовують наведене, у розумінні ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, сторонами суду не представлено.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що лист-вимога №200/41юр від 17.12.2010р., який направлений відповідачу з вимогою оплатити  заборгованість у розмірі 41 625,96грн. (докази направлення підтверджені квитанцією та описом вкладенням) є вимогою оплатити заборгованість у розмірі 41 625,96грн.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 41 625,96грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю у розмірі  41 625,96грн.

        07.02.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано заяву №14юр від 04.02.2011р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 41 625,96грн., які належать ТОВ „Дирекція адміністративних будівель” та знаходяться на його поточних разунках.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання Позивача про забезпечення позову у вигляді  накладання арешту, з урахуванням наступного:

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов'язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. №01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення відповідними доказами наявність зазначеної обов'язкової умови покладається саме на заявника, в розглядуваному випадку – Позивача.

Між тим, за висновком суду, Позивачем не надано належних та переконливих доказів на підтвердження обґрунтованості припущення утруднення або унеможливлення виконання рішення у цій справі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-Будтранс”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 41 625,96грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель” (83001, м.Донецьк, бул.Пушкіна, 2-а, ЄДРПОУ 31906784, п/р 260069062 у ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-Будтранс” (83108, м.Донецьк, вул.Кармелюка, 20, ЄДРПОУ 33670725, п/р 26000001922 уПАТ „КБ „СОЮЗ”, м.Донецьк, МФО 380515) заборгованість у розмірі 41 625,96грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель” (83001, м.Донецьк, бул.Пушкіна, 2-а, ЄДРПОУ 31906784, п/р 260069062 у ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-Будтранс” (83108, м.Донецьк, вул.Кармелюка, 20, ЄДРПОУ 33670725, п/р 26000001922 уПАТ „КБ „СОЮЗ”, м.Донецьк, МФО 380515)  компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 416,25грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

         У судовому засідання 21.03.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                                                               Риженко Т.М.