Постанова

від 30.03.2011 по справі 26/91

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

30.03.11                                                                                           Справа  № 26/91

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                  Мурської Х.В.

суддів                                                      Давид Л.Л.

                                                                Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання       Лісовській Н.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Смак Плюс", м. Львів, без номера від 10.11.2010р.

на рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2010р.

у справі  № 26/91, суддя Гриців В.М.

за позовом Відкритого акціонерного товариства "УніКредит Банк",м. Луцьк

до  Приватного підприємства "Смак Плюс", м. Львів

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Львів

про стягнення боргу.

за участю представників сторін:

від позивача:   Качмар О.Ю.

від відповідача 1: Міла-Поляков Д.П.

від відповідача 2: не з»явився.

Судом роз»яснено присутнім в судовому засіданні представникам сторін права та обов»язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів складу суду від сторін відповідно до ст. 20 ГПК України не надходило.                                                           

            Рішенням господарського суду Львівської області від 04.08.2010 року у справі № 26/91 задоволено частково позов Відкритого акціонерного товариства "УніКредит Банк", м. Луцьк, до Приватного підприємства "Смак Плюс", м. Львів, та Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Львів: стягнено солідарно з відповідачів на користь позивача 641935,80 грн. боргу, 148209,66 грн. інфляційних нарахувань, 43070,24 грн. 3% річних. Також даним рішенням суду відшкодовано позивачу за рахунок відповідачів судові витрати по справі: 8332,16 грн. державного мита за подання позовної заяви та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Смак Плюс", м. Львів (надалі –апелянт, скаржник) оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що оскаржене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки є прийнято за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові до нього. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що на суд першої інстанції, неправильно застосувавши норми ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України, не врахував, що на момент звернення до суду з даним позовом, встановлена договором від 09.02.2007 року порука припинила свою дію 09.02.2008 року  - в зв’язку з закінченням строку дії Договору поруки, а тому вимоги до поручителя не підлягають до задоволення. Окрім того, апелянт зазначає про неправильне нарахування позивачем та стягнення судом інфляційних нарахувань на суму боргу.

Публічне акціонерне товариство "УніКредит Банк" (надалі –ПАТ, позивач) подало суду копію статуту даного Товариства, в редакції змін, державна реєстрація яких проведена 08.02.2011 року. Згідно Статуту Публічне акціонерне товариство "УніКредит Банк" є правонаступником всіх прав та обов’язків Відкритого акціонерного товариства "УніКредит Банк".

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 10.03.2011 року (вх. № 2224 від 15.03.2011 року), ПАТ "УніКредит Банк" апеляційну скаргу відповідача заперечило, посилаючись на те, що судом першої інстанції правильно застосовано норму ст. 559 Цивільного кодексу України, з врахуванням ст. 182 Господарського кодексу України, якою встановлено строк на укладення основного договору, якщо такий строк не передбачено попереднім договором, та зроблено обґрунтований висновок про чинність договору поруки на момент звернення з позовом до суду. За наведеного, позивач просить суд залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2010 року у справі № 26/91.

Фізична особа –підприємець ОСОБА_3 письмових пояснень щодо поданої Приватним підприємством "Смак Плюс" апеляційної скарги суду не подав.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

09 лютого 2007 року між ПП „Смак Плюс” (орендодавець), фізичною особою–підприємцем ОСОБА_3 (орендар) і товариством з обмеженою відповідальністю „УніКредит Банк” (суборендар) укладено попередній договір № Л-01-07, згідно якого сторони домовились про укладення між орендарем і суборендарем договору суборенди нежилих приміщень загальною площею приблизно 192,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1.). Сторони зобов’язались укласти Основний договір впродовж шести місяців з дня укладення попереднього договору, але не раніше настання усіх відкладальних обставин (п.1.4.).

Пунктом 2.1.1. попереднього договору сторони встановили, що термін оренди за основним договором починається у визначений у ньому строк, але не пізніше ніж 09 серпня 2007 року та закінчується через сорок п’ять місяців від дати початку.

Статтею 3 попереднього договору визначено відкладальні обставини. Такою є умова про те, що до дати, зазначеної в п.1.3. цього договору орендодавець отримає право власності на приміщення або право оренди приміщення з правом його передачі в суборенду на строк не менше, як сорок п’ять місяців.

Пунктом 1.6. попереднього договору встановлено, що для забезпечення виконання суборендарем своїх зобов’язань за цим договором щодо укладання основного договору, суборендар сплачує орендарю в строк 5 банківських днів з дня підписання договору забезпечувальний платіж в сумі 641935,80 грн., який є окремим видом забезпечення зобов’язання, можливість встановлення якого передбачена п.2 ст. 546 Цивільного кодексу України. За умовами п 1.7. попереднього договору після укладення основного договору зазначений забезпечувальний платіж повинен був зарахуватись в рахунок платежу орендної плати за перші п’ять та два останні місяці суборенди.

На виконання п. 1.6 попереднього договору ПАТ „УніКредит Банк” 09 лютого 2007 року сплатив фізичній особі–підприємцю ОСОБА_3 641935,80 грн. забезпечувального платежу, що підтверджується меморіальним ордером № 1956 від 09 лютого 2007 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 31).   

Необхідною передумовою укладення Основного договору відповідно  п. 3.1.1 Попереднього договору є настання відкладальних обставин - обов’язку отримання орендодавцем - ПП „Смак Плюс” права власності на приміщення або права оренди з правом передачі в суборенду на строк не менше, як сорок п’ять місяців.  При цьому, згідно п. 1.4 Попереднього Договору, сторони зобов’язані укласти Основний Договір щодо приміщень протягом 6 місяців з дня укладення цього Договору, але не раніше настання усіх відкладальних обставин.

Таким чином, як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, з аналізу пунктів 1.4., 2.1.1., 3.1.1. попереднього договору № Л-01-07 від 09 лютого 2007 року,  у сторін виник обов’язок укласти договір суборенди нежилих приміщень загальною площею 192,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, у строк, не раніше настання відкладальних обставин: оформлення ПП „Смак Плюс” права власності на приміщення, але в будь-якому випадку не пізніше 09 серпня 2007 року.

Пунктом 5.1. попереднього договору передбачено, що у випадку ненастання  відкладальних обставин сума забезпечувального платежу підлягає поверненню суборендарю в строк до п’яти банківських днів з дня отримання вимоги суборендаря.

До 09 серпня 2007 року приватне підприємство „Смак Плюс” не виконало свого обов’язку, визначеного п. 3.1.1. попереднього договору.

Доказів протилежного, відповідачами відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подано.

Спільним листом б/н і дати відповідачі звертались до позивача з проханнями продовжити строк для укладення основного договору до 09 вересня 2007 року, а в разі ненастання відкладальних обставин гарантували повернення 641935,80 грн. забезпечувального платежу  до 12 вересня 2007 року.

Спільним листом від 11 грудня 2007 року за № 3964/УІІІ відповідачі повідомили позивача про неможливість укладення основного договору, посилаючись на те, що відкладальні обставини не настали, гарантували повернення позивачу 641935,80 грн. забезпечувального платежу та просили надати відстрочку укладення основного договору до 15 березня 2008 року, а повернення платежу - до 31 березня 2008 року.

Листом від 15 лютого 2008 року, позивач погодився надати відповідачам можливість виконати свої зобов'язання щодо укладання основного договору та повідомив їх про свою згоду укласти основний договір до 15 березня 2008 року.    

Однак, як вбачається з матеріалів справи, основний договір у вищенаведений строк укладений сторонами не був.

Листом від 11 квітня 2008 року позивач повідомив відповідачів про остаточну відмову від укладання основного договору через невиконання ними своїх обов'язків за попереднім договором і звернувся до відповідачів з вимогою у п’ятиденний строк з дня її отримання повернути 641935,80 грн. забезпечувального платежу.

Таким чином, враховуючи вищенаведені умови Договору, а також норми ст.ст. 526, 553-554, 559, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв’язку з неукладенням сторонами основного договору оренди, у відповідачів виникло солідарне зобов’язання  щодо повернення позивачу суми забезпечувального платежу в строк до п’яти банківських днів з дня отримання вимоги суборендаря, тобто з 24.04.2008 року, якою датовано лист-відповідь апелянта на лист-вимогу позивача від 11.04.2008 року.

При цьому, є безпідставними посилання апелянта на те, що встановлена договором від 09.02.2007 року порука припинила свою дію 09.02.2008 року  - в зв’язку з закінченням строку дії Договору поруки, оскільки як підставно зазначив суд першої інстанції, з посиланням на умови Попереднього договору: п.п. 1.1, 1.4, 3.1, 1.9, 5.3, 7.4, а також норми ст.ст. 554, 559, 202, 207, 651  Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, сторони взаємно погодили відстрочення виконання основаного зобов’язання щодо укладення договору оренди до 15.03.2008 року, а тому на момент звернення позивача з вимогою від 11.04.2008 року, договір щодо поруки був чинним, а тому відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем щодо повернення 641935,80 грн. забезпечувального платежу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідачів на користь позивача 641935,80 грн. в повернення забезпечувального платежу.

Окрім того, апеляційний господарський суд також вважає, що є підставним нарахування позивачем відповідачу 148209,66 грн. втрат від знецінення коштів основного боргу внаслідок інфляції, оскільки, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зазначені нарахування є складовою частиною суми основного боргу, нараховані в зв‘язку з простроченням відповідачем грошового зобов‘язання щодо повернення 641935,80 грн. забезпечувального платежу по Попередньому договору від 09.02.2007 року, факт прострочення відповідачем вказаного грошового зобов”язання вищевстановлено судом, розмір інфляційних втрат обраховано правильно (а.с. 129). При цьому, судом першої інстанції було підставно зменшено розмір інфляційних, які заявлені до стягнення, виходячи з того, що позивачем до суми боргу було необґрунтовано додано інфляційні нарахування за попередні місяці. Інших порушень розрахунку вказаних сум апеляційним судом не встановлено. За наведеного, рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог слід залишити без змін.

Також апеляційний суд вважає, що підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення 43070,24 грн., що складають 3% річних з простроченої суми основного боргу за період з 24.04.208 року по 30.06.2010 року, оскільки їх нарахування відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а їх розрахунок є правильним (а.с. 128). Таким чином, рішення місцевого господарського суду в цій частині позову підлягає залишенню без змін.

Також апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норму ст. 49 ГПК України при розподілі судових витрат по справі.

Враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2010 року у справі № 26/91 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Смак Плюс" без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Смак Плюс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2010 року у справі № 26/91без змін.

Судові витрати по розгляду справи в Львівському апеляційному господарському суді покласти на Приватне підприємство "Смак Плюс".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя                                                               Мурська Х.В.

Судді                                                                                         Давид Л.Л.

                                                                                                   Кордюк Г.Т.                                                  

Повний текст постанови складено

01.04.2011 року