Постанова

від 21.06.2011 по справі 26/91

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "21" червня 2011 р.                                                                                    

Справа № 26/91  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Волік І.М.

суддів

Жукової Л.В. Коваленко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Приватного підприємства "Смак Плюс"

на рішення                          

від 04.08.2010

господарського суду Львівської області

на постанову

від 30.03.2011

Львівського апеляційного господарського суду

у справі

№ 26/91

господарського суду Львівської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства "УніКредитБанк"

до

1) Приватного підприємства "Смак Плюс",

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про

стягнення  боргу

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача

ОСОБА_1 (дов. № 81 від 01.03.2011),  

відповідача 1)

ОСОБА_2 (дов. б/н від 20.05.2011),    

відповідача 2)

не з"явились   

Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 20.06.2011, у зв"язку з участю головуючого судді Демидової А.М. у розгляді інших справ, розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя - Волік І.М.(доповідач),  судді –Жукова Л.В., Коваленко С.С.

ВСТАНОВИВ:

        У квітні 2010 Публічне акціонерне товариство "УніКредитБанк" (надалі –позивач) звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Смак Плюс" (надалі –відповідач - 1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі –відповідач - 2)  про стягнення 872 771, 29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання зобов"язань по Попередньому договору № Л-01-07 від 09.02.2007.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.04.2010 у справі  № 26/91 (суддя Гриців В.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 (колегія суддів: Мурська Х.В. –головуючий, судді: Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.)  позов задоволено частково.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, - Приватне підприємство "Смак Плюс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2010 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Касаційна скарга обгрунтована тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, з посиланням на те, що суди надали невірну юридичну оцінку правовідносинам сторін, що призвело до прийняття не законного та не обгрунтованого судового акту.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача -1 до Вищого господарського суду України, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Відповідач 2 не скористався правом, наданим ст 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу відповідача 1 до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача,  представника позивача, відповідача - 1 та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 09.02.2007 між ПП "Смак Плюс", фізичною особою–підприємцем Ящишиним Р.Б. і Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Банк"  укладений попередній договір № Л-01-07, згідно якого сторони домовились про укладення між орендарем і суборендарем договору суборенди нежилих приміщень загальною площею приблизно 192,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Сторони зобов’язались укласти Основний договір впродовж шести місяців з дня укладення попереднього договору, але не раніше настання усіх відкладальних обставин.

Пунктом 2.1.1. попереднього договору сторони погодили, що термін оренди за основним договором починається у визначений у ньому строк, але не пізніше ніж 09.08.2007 та закінчується через сорок п’ять місяців від дати початку. В статті 3 попереднього договору визначено відкладальні обставини. Такою є умова про те, що до дати, зазначеної в п.1.3. цього договору орендодавець отримає право власності на приміщення або право оренди приміщення з правом його передачі в суборенду на строк не менше, як сорок п’ять місяців.

Згідно пункту 1.6. попереднього договору, для забезпечення виконання суборендарем своїх зобов’язань за цим договором щодо укладання основного договору, суборендар сплачує орендарю в строк 5 банківських днів з дня підписання договору забезпечувальний платіж в сумі 641935,80 грн., який є окремим видом забезпечення зобов’язання, можливість встановлення якого передбачена частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України. За умовами п 1.7. попереднього договору після укладення основного договору зазначений забезпечувальний платіж повинен зараховуватись в рахунок платежу орендної плати за перші п’ять та два останні місяці суборенди.

На виконання п. 1.6 попереднього договору 09.02. 2007, ПАТ "УніКредит Банк"  сплатив фізичній особі–підприємцю ОСОБА_3 641935,80 грн. забезпечувального платежу, що підтверджується меморіальним ордером № 1956 від 09.02.2007.

Необхідною передумовою укладення Основного договору відповідно п.3.1.1 Попереднього договору є настання відкладальних обставин - обов’язку отримання орендодавцем - ПП "Смак Плюс" права власності на приміщення або права оренди з правом передачі в суборенду на строк не менше, як сорок п’ять місяців. При цьому, згідно п. 1.4 Попереднього Договору, сторони зобов’язані укласти Основний Договір щодо приміщень протягом 6 місяців з дня укладення цього Договору, але не раніше настання усіх відкладальних обставин.

Таким чином, як обґрунтовано встановили суди попередніх інстанцій, з аналізу пунктів 1.4., 2.1.1., 3.1.1. попереднього договору № Л-01-07 від 09.02.2007, у сторін виник обов’язок укласти договір суборенди нежилих приміщень загальною площею 192,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , у строк, не раніше настання відкладальних обставин: оформлення ПП "Смак Плюс" права власності на приміщення, але в будь-якому випадку не пізніше 09.08.2007.

Згідно пункту 5.1. попереднього договору,  у випадку ненастання відкладальних обставин сума забезпечувального платежу підлягає поверненню суборендарю в строк до п’яти банківських днів з дня отримання вимоги суборендаря. До 09.02.2007 приватне підприємство "Смак Плюс" не виконало свого обов’язку, визначеного п. 3.1.1. цього Договору. Доказів повернення забезпечувального платежу, відповідачами відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судам не надано.

Спільним листом б/н та дати відповідачі звертались до позивача з проханнями продовжити строк для укладення основного договору до 09.09.2007, а в разі ненастання відкладальних обставин гарантували повернення 641935,80 грн. забезпечувального платежу до 12.09.2007. Спільним листом від 11.12.2007 за № 3964/УІІІ відповідачі повідомили позивача про неможливість укладення основного договору, посилаючись на те, що відкладальні обставини не настали, гарантували повернення позивачу 641935,80 грн. забезпечувального платежу та просили надати відстрочку укладення основного договору до 15.03.2008, а повернення платежу - до 31.03.2008.

Листом від 15.02.2008 , позивач погодився надати відповідачам можливість виконати свої зобов'язання щодо укладання основного договору та повідомив їх про свою згоду укласти основний договір до 15.03. 2008. Однак, яквстановлено судами, основний договір у вищенаведений строк укладений сторонами не був. Листом від 11.04.2008 позивач повідомив відповідачів про остаточну відмову від укладання основного договору через невиконання ними своїх обов'язків за попереднім договором і звернувся до відповідачів з вимогою у п’ятиденний строк з дня її отримання повернути 641935,80 грн. забезпечувального платежу.

З огляду на встановлене, виходячи з умов Договору, а також враховуючи норми ст.ст. 526, 553-554, 559, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв’язку з неукладенням сторонами основного договору оренди, у відповідачів виникло солідарне зобов’язання щодо повернення позивачу суми забезпечувального платежу в строк до п’яти банківських днів з дня отримання вимоги суборендаря, тобто з 24.04.2008, якою датовано лист-відповідь відповідача -1 на лист-вимогу позивача від 11.04.2008.

При цьому, є безпідставними посилання скаржника на те, що встановлена договором від 09.02.2007  порука припинила свою дію 09.02.2008  - в зв’язку з закінченням строку дії Договору поруки, оскільки як підставно зазначив суд першої інстанції, з посиланням на умови Попереднього договору, п.п. 1.1, 1.4, 3.1, 1.9, 5.3, 7.4, а також положення ст.ст. 554, 559, 202, 207, 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, сторони взаємно погодили відстрочення виконання основаного зобов’язання щодо укладення договору оренди до 15.03.2008, а тому на момент звернення позивача з вимогою від 11.04.2008, договір щодо поруки був чинним, а тому відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем щодо повернення 641935,80 грн. забезпечувального платежу.

Колегія суддів вважає,  господарські суди дійшли підставного висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідачів на користь позивача 641935,80 грн. забезпечувального платежу.

Окрім того, апеляційний господарський суд  дійшов правомірного висновку, що є підставним нарахування позивачем відповідачу 148209,66 грн. втрат від знецінення коштів основного боргу внаслідок інфляції, оскільки, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зазначені нарахування є складовою частиною суми основного боргу, нараховані в зв‘язку з простроченням відповідачем грошового зобов‘язання щодо повернення 641935,80 грн. забезпечувального платежу по Попередньому договору від 09.02.2007. При цьому, судом першої інстанції обгрунтовано зменшено розмір інфляційних, які заявлені до стягнення, оскільки до суми боргу безпідставно додано інфляційні нарахування за попередні місяці. Також апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення 43070,24 грн., що складають 3% річних з простроченої суми основного боргу за період з 24.04.2008  по 30.06.2010, оскільки їх нарахування відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а їх розрахунок є правильним.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "Смак Плюс", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій з’ясовано всі обставини справи в їх сукупності, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2010 та постанова Львівської апеляційного господарського суду від 30.03.2011 відповідають вимогам закону, у зв’язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

         Касаційну скаргу Приватного підприємства "Смак Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 та рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2010 у справі № 26/91 залишити без змін.

          Головуючий суддя :                                                  І.М.Волік                                                                                                          

                         Судді :                                                           Л.В.Жукова                                                                                                                                                    

                                                                                                 С.С.Коваленко