Ухвала

від 30.03.2011 по справі 36/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44     тел. 284-18-98

У Х В А Л А

Справа №  36/217

30.03.2011

За позовом   Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі   

                      Головного управління економіки та інвестицій виконавчого

         органу Київської міської ради (Київської міської державної

         адміністрації)

До                     Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-

                      реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне

                      товариство «Україна-реставрація»

Про                        стягнення  1 696 960,00 грн.

Суддя  Трофименко  Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури          Лиховид О.С., посвідчення № 210 від 24.06.2010р.

Від позивача          Зубарєв В.Б. по довіреності № 049-05/834-11 від 15.02.2011р.;

Конопольський О.М. по довіреності № 049-05/833-11 від 15.02.2011р.

Від відповідача          Кушнєрова К.С. по довіреності б/н від 10.02.2011р.

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного правління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-реставрація»1 696 960,00 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції у зв?язку з неналежним виконанням умов договору № 126  від 05.02.2007р. та додаткової угоди № 2 від 22.02.2008р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2010р. у справі № 36/217 позов задоволено повністю. Суд стягнув з Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-реставрація»на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 1 696 960 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції. Суд стягнув з Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-реставрація»в доход Державного бюджету України 16 969,60 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду 30.08.2010р. Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

Через канцелярію суду 14.03.2011р. надійшла заява відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2010р. у справі № 36/217 до 01.01.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2011р. заяву Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-реставрація»про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2010р. у справі № 36/217 призначено до розгляду на 30.03.2011р.

В судовому засіданні 30.03.2011р. представник відповідача - Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-реставрація», надав суду нові докази у справі, заяву підтримав та просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Представники прокуратури та позивачів в судовому засіданні 30.03.2011р. проти задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2010р. у справі № 36/217 заперечували.

Розглянувши подану заяву Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-реставрація»про відстрочку виконання рішення, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2010р. у справі № 36/217 до 01.01.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вказаною нормою визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Так, виконання рішення про стягнення коштів може бути неможливим через відсутність коштів на рахунках боржника.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Згідно з пунктом 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»від 12.09.1996р. № 02-5/333 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд відзначає, що особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Судом встановлено, що в обґрунтування заяви Акціонерне товариство закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-реставрація»посилається, зокрема, на те, що останнє знаходиться у тяжкому фінансовому становищі.

Між тим, всупереч положенням статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, заявник під час вирішення питання про можливість відстрочки виконання рішення суду надав лише довідку з Акціонерного банку «Діамант»щодо залишку коштів на рахунку. Доказів щодо наявності або відсутності рахунків, відкритих в інших банківських установах (довідка з податкової інспекції), та залишку коштів на них заявником суду не надано.  

Також суд відзначає, що Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі житлового будівництва»був прийнятий 25.12.2008р., а в самому законі не вказано про надання зворотної сили цьому закону в часі.

Отже, з урахуванням дати набрання чинності вказаного Закону, його приписи не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 5 статті 3 вказаного Закону право на відстрочення сплати звих внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури у забудовника виникає після подання ним до відповідного органу заяви до настання терміну такого платежу, і таке право не може бути розповсюджене на суму заборгованості, яка виникла у замовника до набрання чинності цим законом.

Крім того, вказаною нормою врегульовані правовідносини суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють житлове будівництво, з органами, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань, з приводу відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів.

Наведена норма не має відношення до відстрочення виконання судового рішення в судовій процедурі з підстав, зазначених в процесуальному законі.

За змістом частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Також суд приймає до уваги, що згідно приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Cудом встановлено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини»(див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України»від 29.06.2004р.).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що «затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції»(див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакай та інші проти України»від 09.11.2004р.).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів у боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Враховуючи відсутність підстав, визначених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що рішення суду у даній справі тривалий час не виконується, хоча, в силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для виконання суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-реставрація»про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2010р. у справі № 36/217 до 01.01.2013р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського  процесуального кодексу  України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-реставрація»про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2010р. у справі № 36/217 до 01.01.2013р. відмовити.

Суддя

                         Т.Ю.Трофименко