Рішення

від 30.03.2011 по справі 15/172-10-5229

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬК ОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2011 р. Справа № 15/172-10-5229

Господарський суд Одесь кої області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представникі в:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідачів:

1) ТОВ „Тарутине-авт осервіс” - Батанов В.С., Смирнова М.І.,

2) Тарутинської сел ищної ради - не з' явився,

від третьої особи - не з ' явився,

розглянувши у відкритом у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Това риства з обмеженою відповіда льністю „Тарутине-автосерві с” та Тарутинської селищ ної ради Одеської області, тр етя особа, яка не заявляє само стійних вимог на предмет спо ру, на стороні відповідача - ОСОБА_6, про визнання недій сним рішення загальних зборі в учасників товариства, зобо в' язання передати нерухоме майно та визнання права влас ності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Гр. ОСОБА_5 звернув ся до господарського суду Од еської області з позовною за явою до Товариства з обмежен ою відповідальністю „Тарути не-автосервіс”, третя особа, я ка не заявляє самостійних ви мог на предмет спору, на сторо ні відповідача - ОСОБА_6, про:

- скасування рішення загаль них зборів учасників Товарис тва з обмеженою відповідальн істю „Тарутине-автосервіс”, оформленого протоколом № 11 ві д 01.07.2010 р. в частині відступленн я частки майна ОСОБА_5 в ст атутному фонді товариства ОСОБА_6;

- зобов' язання Товариства з обмеженою відповідальніст ю „Тарутине-автосервіс” пере дати ОСОБА_5 нерухоме майн о, а саме: адмінбудівлю літ. „Б ” площею 364,3 кв.м вартістю 36720,00 гр н., бокс літ „В” площею 628,3 кв.м ва ртістю 42220,00 грн. та бокс літ. „Г” площею 373 кв.м вартістю 25065,00 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- визнання за ОСОБА_5 прав а власності на зазначене май но.

В обґрунтування позовних в имог позивач послався на нас тупне.

04.08.2005 р. загальними зборами а кціонерів ВАТ „Тарутинськ е АТП-15139” було прийнято ріше ння про його ліквідацію.

01.11.2005 р. загальними зборами а кціонерів вказаного товарис тва було прийнято рішення що до проведення розрахунків ак ціонерами майном товариства .

07.11.2005 р. ліквідаційною коміс ією ВАТ „Тарутинське АТП -15139” було складено акт про відс утність заборгованості пере д бюджетом, робітниками та ак ціонерами.

15.11.2005 р. внесенням запису до Є диного державного реєстру бу ла припинена діяльність юрид ичної особи - ВАТ „Тарутинс ьке АТП-15139”.

Як зазначає позивач, відпов ідно до вказаного вище рішен ня загальних зборів акціонер ів товариства від 01.11.2005 р. позив ачем було одержано майновий сертифікат за № 15 на суму 12030,30 гр н.

Також, за твердженнями пози вача, майнові сертифікати од ержали: ОСОБА_7 - № 51 на суму 4 02,90 грн., ОСОБА_8 - № 2 на суму 24668,7 0 грн. та ОСОБА_9 - № 11 на суму 10 96,70 грн.

Так, відповідно до накладно ї № 1 від 02.11.2005 р. ОСОБА_8 було в ідпущено майно товариства на загальну суму 24671 грн., серед як их значились: автобус ЛАЗ - 695 д/ н НОМЕР_1 на суму 19988,00 грн., ав тобус ПАЗ - 672 д/н НОМЕР_2 на с уму 810 грн., будівля - „профіла кторій” (зазначена на генера льному плані підприємства лі т. „Г”) на суму 2465 грн., котел газо вий на суму 1363 грн., сейф на суму 45 грн.

Крім того, відповідно до нак ладної № 7 від 02.11.2005 р. позивачу, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було ві дпущено майно товариства на загальну суму 13532,68 грн., серед як их значились: будівля „профі лакторій”, зазначена на гене ральному плані підприємства літ. „Б” і „В”, на суму 9 000 грн., , к омп'ютер на суму 2300 грн., токарн ий станок на суму 810 грн., загоро дження на суму 855,31 грн.

Як вказує позивач, 17.01.2006 р. відп овідно до договору купівлі-п родажу майнового паю ним бул о придбано за готівку у ОСО БА_8 майновий пай на суму 11549,06 г рн., а у ОСОБА_7 - на суму 402,90 гр н.

Так, позивач зазначає, що пі сля придбання майнових паїв у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 май новий пай позивача становив в сумі 23 982,26 грн., що підтверджує ться установчими документам и ТОВ „Тарутине-автосервіс”, а саме протоколом загальних зборів засновників від 27.04.2006 р. та статутом, де частка позива ча в статутному фонді значит ься в сумі 23982,26 грн.

Разом з тим відповідно до с т. 13 Закону України „Про госпо дарські товариства”, п.п. 9.1 - 9.4 с татуту ТОВ „Тарутине-автосер віс”, протоколу зборів засно вників товариства від 27.04.2006 р., д о статутного фонду товариств а засновники товариства, а са ме ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОС ОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 , ОСОБА_15, ОСОБА_3, ОСОБ А_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_ 9 - вносять транспортні зас оби (автобуси); ОСОБА_21 - вод онапірну вежу, ОСОБА_22 - зва рювальний апарат, а ОСОБА_5 та ОСОБА_23 - будівлі.

Однак, за твердженнями пози вача, жоден з засновників тов ариства у відповідності до п . 9.5 статуту ТОВ „Тарутине-авто сервіс” матеріальні цінност і на баланс товариства по акт у-прийому передачі не переда вав. У зв' язку з цим позивач с тверджує, що у ТОВ не було сфор мовано фонд основних засобів та не надано засновникам сві доцтво товариства у відповід ності до ч. 4 ст. 52 Закону Україн и „Про господарські товарист ва” і п. 9.10 статуту ТОВ. За вказа них обставин, 18.01.2007 р. позивачем було подано до ТОВ „Тарутине -автосервіс” заяву про свій в ихід зі складу засновників т овариства з проханням поверн ути належну йому частку майн ового вкладу в натуральній ф ормі.

11.07.2007 р. відбулися загальні з бори учасників ТОВ „Тарутине -автосервіс”, на яких було при йнято рішення про виключення позивача зі складу учасникі в товариства, проте, як вказує позивач, майновий вклад йому повернуто не було.

Як зазначає позивач, на прох ання надати протокол загальн их зборів директором ТОВ „Та рутине-автосервіс” було відм овлено позивачу.

27.01.2009 р. позивач звернувся до Тарутинської селищної р ади із заявою про оформлення права власності на нерухоме майно та видачу відповідног о свідоцтва.

30.01.2009 р. рішенням виконавчого комітету Тарутинської с елищної ради № 424 вказану заяв у позивача було задоволено. О днак, вказане рішення було ск асовано рішенням виконавчог о комітету Тарутинської селищної ради № 428 від 26.02.2009 р.

Так, позивач зазначає, що 10.0 6.2009 р. він звернувся до Тарутин ського районного суду Одеськ ої області з заявою про встан овлення права власності на н ерухоме майно та зобов' язан ня не чинити перешкод з боку Т ОВ. На вимогу суду Тарутинс ьким РБТІ була здійснена ек спертна оцінка будівель та з азначена його ринкова вартіс ть в сумі 104005 грн. Рішенням суду від 17.05.2009 р. позовні вимоги ОС ОБА_5 були задоволені в повн ому обсязі. Однак, рішенням ап еляційного суду Одеської обл асті від 20.09.2010 р. рішення Тарути нського районного суду Одесь кої області від 17.05.2010 р. було ска совано, а провадження по спра ві закрито у зв' язку з непід судністю справи цивільному с удочинству.

При цьому позивач посилаєт ься на те, що, як стало йому від омо при ознайомленні з прото колом загальних зборів учасн иків товариства № 11 від 11.07.2007 р., я кий надійшов на вимогу суду в ід держреєстратора Тарути нської РДА, загальними збор ами учасників товариства, кр ім задоволення заяви позивач а про його виключення зі скла ду учасників ТОВ, було прийня то також рішення про придбан ня новим учасником ТОВ „Тару тине-автосервіс” - ОСОБА_6 частки майна ОСОБА_5 в ста тутному фонді товариства та сплати її вартості.

Між тим, за твердженнями поз ивача, ні оголошення, ні згода на відступлення своєї частк и майна в статутному фонду то вариства позивачем не надава лась. Так, будь-які документи щ одо продажу частки майна ОС ОБА_6 та сплати її останнім в ідсутні.

Відтак, позивач вважає, що р ішення загальних зборів учас ників ТОВ „Тарутине-автосерв іс” від 11.07.2007 р. в частині продаж у частки позивача в статутно му фонді вказаного товариств а третій особі - ОСОБА_6 б ез згоди позивача та за встан овленою відповідачем ціною п рийнято з порушенням ст. 53 Зак ону України „Про господарськ і товариства, ст. 147 ЦК України т а статуту ТОВ.

Ухвалою господарського су ду Одеської області від 10.12.2010 р. порушено провадження у спра ві № 15/172-10-5229 та справу призначено до розгляду в засіданні суду .

В засіданні суду 07.02.2011 р. предс тавник позивача звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, згідно якої п озивач просить суд:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відпо відальністю „Тарутине-автос ервіс”, оформлені протоколом № 11 від 01.07.2010 р. в частині відступ лення частки майна ОСОБА_5 в статутному фонді товарист ва ОСОБА_6;

- зобов' язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Тарутине-автосервіс” перед ати ОСОБА_5 нерухоме майно , а саме: адмінбудівлю літ. „Б” площею 364,3 кв.м вартістю 36720,00 грн ., бокс літ „В” площею 628,3 кв.м вар тістю 42220,00 грн. та бокс літ. „Г” п лощею 373 кв.м вартістю 25065,00 грн., щ о знаходяться за адресою: А ДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_5 право власності на зазначене майн о.

Також у вказаній заяві пози вачем було заявлено клопотан ня про залучення до участі у с праві в якості відповідача Тарутинської селищної рад и.

Як було встановлено в ході р озгляду справи, 27.01.2009 р. позивач звернувся до Тарутинської селищної ради із заявою про оформлення права власності на нерухоме майно та видачу в ідповідного свідоцтва. Рішен ням виконавчого комітету Т арутинської селищної ради № 424 від 30.01.2009 р. вказану заяву поз ивача було задоволено. Однак , вказане рішення було скасов ано рішенням виконавчого ком ітету Тарутинської сели щної ради № 428 від 26.02.2009 р.

З огляду на те, що позивачем заявлено вимоги про визнанн я за ним права власності на не рухоме майно за адресою: АД РЕСА_1, ухвалою господарськ ого суду Одеської області ві д 07.02.2011 р. до участі у справі № 15/172-10 -5229 було залучено в якості відп овідача - Тарутинську с елищну раду Одеської області .

Відповідач - ТОВ „Тарутин е-автосервіс” проти позову з аперечує з підстав, зазначен их у відзиві на позов (а.с. 61-64 т. 1), доповненнях до відзиву на по зов (а.с. 8-9 т. 2).

Позивач на заперечення від повідача - ТОВ „Тарутине-авт осервіс” надав письмові запе речення (а.с. 99-100 т. 1) та доповненн я на заперечення відповідача (а.с. 117 т. 1).

Крім того, відповідачем - ТО В „Тарутине-автосервіс” були подані до суду заяви про заст осування позовної давності ( а.с. 146-149).

Відповідач - Тарутинськ а селищна рада проти позову заперечує з підстав, зазначе них у відзиві на позов (а.с. 26-29 т. 2). До того ж Тарутинською с елищною радою було подано за яву про застосування позовно ї давності (а.с. 30-31 т. 2).

Позивач в свою чергу надав п исьмові пояснення до позовно ї заяви з урахуванням запере чень відповідачів (а.с. 64-67 т. 2), в я ких позивач заперечує проти доводів відповідачів про про пущення строку позовної давн ості для звернення до суду із заявленим позовом. При цьому у вказаних поясненнях позив ач пояснив, що ним оспорюєтьс я саме рішення загальних збо рів учасників Товариства з о бмеженою відповідальністю „ Тарутине-автосервіс” від 11.07.2007 р.

В засіданні суду представ ник позивача уточнив, що в дат і оспорюємого рішення допуще но помилку, а саме замість вір ної 11.07.2007 р., вказано 11.07.2010 р.

Третя особа письмові поясн ення по суті спору не надала, т акож представник третьої осо би у судове засідання не з' я вився.

Заслухавши пояснення пре дставників сторін, розглянув ши та дослідивши всі письмов і докази, які містяться в мате ріалах справи, господарський суд дійшов наступних виснов ків.

Відповідно до наказу Украї нської державної корпорації автомобільного транспорту № 43 від 20.10.1992 р. було створено держ авне підприємство „Тарути нське автотранспортне під приємство 15139” на базі Тарут инської автоколони Арцизь кого АТП 15118.

В подальшому, як вбачаєтьс я з матеріалів справи, відпов ідно до Законів України „Про приватизацію державного май на”, „Про внесення змін та доп овнень до Закону України „Пр о приватизацію майна невелик их державних підприємств”, Д ержавної програми приватиза ції на 1997 рік „Про підприємств а автомобільного транспорту , які виконують міські та прим іські перевезення” та наказу Фонду держмайна України № 414 в ід 05.03.1998 р. була здійснена прива тизація державного майна Т арутинського автотранспо ртного підприємства № 15139 шлях ом продажу акцій відкритого акціонерного товариства.

Наказом Регіонального від ділення Фонду держмайна Укра їни по Одеській області № 733 ві д 11.06.1998 р. „Про створення відкри того акціонерного товариств а „Тарутинське автотран спортне підприємство № 15139” (а.с .143-144 т. 1) був затверджений план п риватизації цілісного майно вого комплексу державного пі дприємства „Тарутинське автотранспортне підприємст во № 15139”, вказане підприємство перетворено у ВАТ „Тарутин ське автотранспортне підп риємство № 15139”, статут якого та кож затверджено зазначеним н аказом Регіонального відділ ення ФДМУ.

При цьому, як зазначено в ст атуті ВАТ „Тарутинське а втотранспортне підприємств о - 15139”, товариство є правонаст упником ДП „Тарутинське автотранспортне підприємст во - 15139”

04 серпня 2005 року загальними з борами акціонерів ВАТ „Тар утинське АТП - 15139”

було п рийнято рішення про ліквідац ію товариства, що вбачається з протоколу вказаних зборів (а.с. 11-12 т. 1).

01 листопада 2005 року загальни ми зборами ВАТ „Тарутинськ е АТП - 15139”

було прийнято рішення про здійснення розр ахунку з акціонерами товарис тва майном товариства, що вба чається з протоколу вказаних зборів акціонерів (а.с. 13 т. 1).

Так, відповідно до вказано го рішення загальних зборів акціонерів товариства від 01.11 .2005 р. позивачем було одержано м айновий сертифікат за № 15 на с уму 12030,30 грн. (а.с. 14 т. 1).

Також майнові сертифікати одержали: ОСОБА_7 - № 51 на сум у 402,90 грн. (а.с. 15 т. 1), ОСОБА_8 - № 2 н а суму 24668,70 грн. (а.с. 14 т. 1) та ОСОБ А_9 - № 11 на суму 1096,70 грн. (а.с. 15 т. 1).

При цьому відповідно до нак ладної № 1 від 02.11.2005 р. (а.с. 17 т. 1) ОС ОБА_8 було відпущено майно т овариства на загальну суму 2467 1 грн., серед яких значились: ав тобус ЛАЗ - 695 д/н НОМЕР_1 на с уму 19988,00 грн., автобус ПАЗ - 672 д/н НОМЕР_2 на суму 810 грн., будівл я - „профілакторій” на суму 2465 грн., котел газовий на суму 1363 грн., сейф на суму 45 грн.

Крім того, відповідно до на кладної № 7 від 02.11.2005 р. (а.с. 16 т. 1) О СОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА _9 було відпущено майно това риства на загальну суму 13532,68 гр н., серед яких значились: будів ля „профілакторій” на суму 9 00 0 грн., комп'ютер на суму 2300 грн., т окарний станок на суму 810 грн., з агородження на суму 855,31 грн.

07 листопада 2005 р. ліквідаці йною комісією ВАТ „Тарутин ське АТП - 15139” було складен о акт (а.с. 18 т. 1) про відсутність заборгованості перед бюджет ом, по заробітній платі, яким т акож підтверджено здійсненн я розрахунку з акціонерами т овариства.

15 листопада 2005 р. державним р еєстратором Тарутинської райдержадміністрації бул о внесено запис до Єдиного де ржавного реєстру юридичних о сіб та фізичних осіб - підпр иємців про припинення діяльн ості юридичної особи ВАТ „Т арутинське АТП - 15139”, про що свідчить повідомлення держр еєстратора (а.с. 19 т. 1)

В подальшому 17.01.2006 р. позивач ем був укладені з ОСОБА_8 т а ОСОБА_7 договори купівл і-продажу майнового паю (а.с. 20-2 1 т. 1), за якими позивачем було п ридбано за готівку у ОСОБА_ 8 майновий пай на суму 11549,06 грн ., а у ОСОБА_7 - на суму 402,90 грн. В ідтак, майновий пай позивача склав 23 982,26 грн.

27 квітня 2006 року були проведе ні загальні збори засновникі в Товариства з обмеженою від повідальністю „Тарутине-авт осервіс”, на яких було прийня то рішення про створення Тов ариства з обмеженою відповід альністю „Тарутине-автосерв іс”, затвердження статуту то вариства і формування статут ного фонду, про розподіл част ок у статутному фонді, про при значення директора ТОВ, про р еєстрацію установчих докуме нтів. Вказані рішення оформл ені протоколом загальних збо рів засновників від 27.04.2006 р. (а.с. 22-23 т. 1), з якого вбачається, що до статутного фонду товариства засновники товариства внесл и наступне: ОСОБА_10, ОСОБ А_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_ 3, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОС ОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 , ОСОБА_9 - транспортні за соби (автобуси); ОСОБА_21 - во донапірну вежу, ОСОБА_22 - зв арювальний апарат, а ОСОБА_ 5 та ОСОБА_23 - будівлі. При цьому частка позивача в стат утному фонді склала 23982,26 грн.

Вказане відображене також в п. 9.2 статуту Товариства з обм еженою відповідальністю „Та рутине-автосервіс” в редакці ї 2006 року (а.с. 4-10 т. 1), зареєстрован ого Тарутинською райдер жадміністрацією 11.05.2006 р., реєстр аційний номер 15481020000000442.

Однак, за твердженнями пози вача, жоден з засновників тов ариства у відповідності до п . 9.5 статуту ТОВ „Тарутине-авто сервіс” матеріальні цінност і на баланс товариства по акт у-прийому передачі не переда вав. У зв' язку з цим позивач с тверджує, що у ТОВ не було сфор мовано фонд основних засобів та не надано засновникам сві доцтво товариства у відповід ності до ч. 4 ст. 52 Закону Україн и „Про господарські товарист ва” і п. 9.10 статуту ТОВ.

Так, згідно ст. 50 Закону Украї ни „Про господарські товарис тва” від 19.09.1991 р. (в редакції, що д іяла на час створення товари ства) товариством з обмежено ю відповідальністю визнаєть ся товариство, що має статутн ий фонд, розділений на частки , розмір яких визначається ус тановчими документами. Учасн ики товариства несуть відпов ідальність в межах їх вкладі в. У випадках, передбачених ус тановчими документами, учасн ики, які не повністю внесли вк лади, відповідають за зобов'я заннями товариства також у м ежах невнесеної частини вкла ду.

Статтею 52 вказаного Закону України „Про господарські то вариства” (в редакції, що діял а на час створення товариств а) передбачалось, що у товарис тві з обмеженою відповідальн істю створюється статутний ф онд, розмір якого повинен ста новити не менше суми, еквівал ентної 100 мінімальним заробіт ним платам, виходячи із ставк и мінімальної заробітної пла ти, діючої на момент створенн я товариства з обмеженою від повідальністю. До моменту ре єстрації товариства з обмеже ною відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внес ти до статутного фонду не мен ше 30 відсотків вказаного в уст ановчих документах вкладу. В несення до статутного фонду грошей підтверджується доку ментами, виданими банківсько ю установою. Учасник зобов'яз аний повністю внести свій вк лад не пізніше року після реє страції товариства. У разі не виконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, я кщо інше не передбачено уста новчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. У часнику товариства з обмежен ою відповідальністю, який по вністю вніс свій вклад, видає ться свідоцтво товариства.

Відповідно до п. 9.1, п. 9.3, п. 9.4 ста туту ТОВ „Тарутине-автосерві с” в редакції 2006 року для ство рення та діяльності товарист ва за рахунок майнових вклад ів учасників створюється ста тутний фонд у розмірі 79 949,67 грн. Учасники зобов' язуються вн ести не менше 50% вкладу на моме нт реєстрації товариства, ін шу частину майна внести не пі зніше року після його реєстр ації. Вкладом учасників є при ватне майно та майно основни х фондів та засобів: будови, сп оруди, обладнання, транспорт ні засоби, водо - та електром ережі автопарку, інші матері альні цінності вказаного об' єкту.

При цьому згідно п. 9.5 вказано го статуту ТОВ матеріальні ц інності передаються на балан с товариства по акту прийому -передачі.

Учаснику при внесенні свог о вкладу видається свідоцтво товариства, яке не відносить ся до категорії цінних папер ів (п. 9.10 статуту ТОВ). Учасник мо же поступитися своїм вкладом третім особам.

Разом з тим в матеріалах спр ави відсутні докази внесення засновниками ТОВ „Тарутине- автосервіс” будь-якого майна до статутного фонду товарис тва, зокрема, акти прийому - п ередачі матеріальних ціннос тей у відповідності до п. 9.5 ста туту ТОВ „Тарутине-автосерві с”, довідки банківських уста нов про внесення грошей. До то го ж, як з' ясовано судом, учас никам товариства не видавали сь свідоцтва товариства у ві дповідності до ч. 4 ст. 52 Закону України „Про господарські т овариства” та п. 9.10 статуту ТОВ . У зв' язку з цим суд погоджує ться з доводами позивача про те, що статутний фонд товарис тва не був сформований.

Саме на підставі вказаних о бставин 18.01.2007 р. позивачем було подано до ТОВ „Тарутине-авто сервіс” заяву про вихід зі ск ладу засновників товариства (а.с. 24 т. 1) з проханням повернути належну йому частку майново го вкладу в натуральній форм і.

Пунктом 5.1 статуту ТОВ „Тар утине-автосервіс” передбаче но, що учасник товариства має право вийти зі складу учасни ків товариства, в цьому випад ку йому повертається частка у статутному фонді та майні т овариства.

Так, 11 липня 2007 року відбулис я загальні збори учасників Т ОВ „Тарутине-автосервіс”, на яких було розглянуто заяву п озивача про вихід з товарист ва, за наслідками розгляду як ої було прийнято рішення про виключення ОСОБА_5 зі скл аду учасників ТОВ „Тарутине- автосервіс” з виплатою варто сті його долі в уставному кап італі товариства. Вказане рі шення оформлене протоколом з агальних зборів учасників ТО В „Тарутине-автосервіс” № 11 ві д 11.07.2007 р.

Разом з тим відповідно до ч . 1 ст. 116 Цивільного кодексу Укр аїни учасники господарсько го товариства мають право у п орядку, встановленому устано вчим документом товариства т а законом вийти у встановлен ому порядку з товариства.

Згідно ст. 10 Закону України „Про господарські товариств а” учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства. Відпов ідно до ч. 1 ст. 148 Цивільного код ексу України учасник товарис тва з обмеженою відповідальн істю має право вийти з товари ства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

В силу ч. 2 ст. 148 Цивільного код ексу України учасник, який ви ходить із товариства з обмеж еною відповідальністю, має п раво одержати вартість части ни майна, пропорційну його ча стці у статутному капіталі т овариства.

Згідно ст. 54 Закону України „ Про господарські товариства при виході учасника з товари ства з обмеженою відповідаль ністю йому виплачується варт ість частини майна товариств а, пропорційна його частці у с татутному (складеному) капіт алі.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 Цивіль ного кодексу України грошова оцінка вкладу учасника госп одарського товариства здійс нюється за згодою учасників товариства, а у випадках, вста новлених законом, вона підля гає незалежній експертній пе ревірці.

Однак, як вказує позивач, ма йновий вклад у товаристві по зивачу не було повернуто, що с тало підставою для звернення позивача до Тарутинського р айонного суду Одеської облас ті з позовом про визнання пра ва власності на майно: адмінб удівлю літ. „Б” площею 364,3 кв.м в артістю 36720,00 грн., бокс літ „В” п лощею 628,3 кв.м вартістю 42220,00 грн. т а бокс літ. „Г” площею 373 кв.м ва ртістю 25065,00 грн., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Рішен ням Тарутинського районного суду Одеської області суду в ід 17 травня 2009 р. позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені в повному обсязі. Проте, ухвало ю Апеляційного суду Одесько ї області від 20 вересня 2010 року рішення Тарутинського район ного суду Одеської області в ід 17.05.2010 р. було скасовано, а пров адження у справі закрито з ог ляду на непідсудність справи цивільному судочинству.

При цьому, як вказує позивач , в ході розгляду Тарутинськи м районним судом вказаної ци вільної справи позивач ознай омився з протоколом загальни х зборів учасників ТОВ „Тару тине-автосервіс” № 11 від 11.07.2007 р., з якого позивачу стало відом о про придбання новим учасни ком ТОВ „Тарутине-автосервіс ” ОСОБА_6 частки майна поз ивача у статутному фонді тов ариства та сплати її вартост і. Проте, як зазначає позивач, згоди на відступлення своєї частки статутному фонді това риства він не надавав. За таки х обставин, позивач вважає, що рішення загальних зборів уч асників ТОВ „Тарутине-автосе рвіс” від 11.07.2007 р. в частині пере дачі належної позивачу частк и в статутному фонді товарис тва третій особі ОСОБА_6 п рийнято з порушенням ст. 53 Зак ону України „Про господарськ і товариства”, статуту відпо відача, ст. 147 ЦК України, тому п ідлягає визнанню недійсним.

В обґрунтування своїх запе речень на позов відповідач - Т ОВ „Тарутине-автосервіс” пос лався на пропущення позиваче м строку позовної давності д ля звернення до суду з позовн ими вимогами про визнання ча стково недійсним рішення заг альних зборів ТОВ від 11.07.2007 р., ос кільки позивач був присутній на вказаних зборах.

В свою чергу позивач вказує , що з протоколом загальних зб орів учасників ТОВ „Тарутине -автосервіс” № 11 від 11.07.2007 р., з як ого йому стало відомо про від ступлення частки статутного фонду на користь ОСОБА_6, п озивач ознайомився тільки в травні 2010 року в судовому засі данні Тарутинського районно го суду, на вимогу якого держа вним реєстратором був надани й вказаний протокол.

Так, стосовно строку позовн ої давності, про застосуванн я якої заявлено відповідачем , суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного коде ксу України позовна давність - це строк, у межах якого особ а може звернутися до суду з ви могою про захист свого цивіл ьного права або інтересу.

За приписами ст. 257 Цивільног о кодексу України загальна п озовна давність встановлюєт ься тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивіль ного кодексу України перебіг позовної давності починаєть ся від дня, коли особа довідал ася або могла довідатися про порушення свого права або пр о особу, яка його порушила.

Між тим, як пояснив позивач під час розгляду даної справ и, він дійсно був присутній на загальних зборах учасників ТОВ „Тарутине-автосервіс” 11.07 .2007 р., проте після прийняття за гальними зборами учасників т овариства рішення про виключ ення позивача зі складу учас ників товариства останній ви йшов із залу проведення збор ів. Такі пояснення позивача п ідтверджуються відсутністю підпису позивача на протоко лі загальних зборів учасник ів ТОВ „Тарутине-автосервіс” № 11 від 11.07.2007 р., що в свою чергу св ідчить про необізнаність поз ивача щодо прийняття загальн ими зборами учасників ТОВ „Т арутине-автосервіс” 11.07.2007 р. осп орюваного рішення про переда чу частки позивача у статутн ому фонді товариства третій особі - ОСОБА_6

Отже, строк позовної давнос ті для звернення позивача до суду з позовними вимогами пр о визнання недійсним оспорюв аного рішення загальних збор ів ТОВ „Тарутине-автосервіс” від 11.07.2007 р. розпочався з момент у, коли позивачу стало відомо про його існування.

Як вбачається з наданих поз ивачем до суду копій журналі в судових засідань від 25.03.2010 р. т а 07.05.2010 р. Тарутинського районно го суду у цивільній справі № 2- 50/2010 р., позивач ознайомився з пр отоколом загальних зборів уч асників ТОВ „Тарутине-автосе рвіс” № 11 від 11.07.2007 р. у судовому з асіданні. При цьому вказаний протокол зборів був наданий Тарутинською райдержад міністрацією до суду разом з матеріалами реєстраційної с прави згідно супровідного ли ста № 115 від 20.04.2010 р., про що Тарутин ським районним судом Одесько ї області надавався запит за вих. № 477 від 25.03.2010 р.

Більш того, факт того, що поз ивачу не було відомо про зміс т протоколу загальних зборів учасників ТОВ „Тарутине-авт осервіс” № 11 від 11.07.2007 р. на момен т прийняття оспорюваного ріш ення підтверджується тим, що після проведення вказаних з борів позивачем була надана нотаріально посвідчена 19.07.2007 р . заява (а.с. 27 т. 1) про вихід зі скл аду учасників ТОВ „Тарутине- автосервіс”, згідно якої поз ивач заявив про свій вихід зі складу засновників товарист ва і просив передати йому час тку у майні товариства.

Відтак, строк позовної давн ості для пред' явлення позив ачем вимог про визнання неді йсним оспорюваного рішення з агальних зборів учасників ТО В „Тарутине-автосервіс” розп очався у травні 2010 р., отже таки й строк не сплинув з огляду на звернення позивача до суду з даним позовом у грудні 2010 року .

Перехід частки учасника у с татутному капіталі товарист ва з обмеженою відповідальні стю до іншої особи встановле ний ст. 147 ЦК України, відповідн о до якої:

- учасник товариства з обмеж еною відповідальністю наділ ений правом продати свою час тку у статутному капіталі од ному або кільком учасникам ц ього товариства;

- відчуження учасником това риства з обмеженою відповіда льністю своєї частки третім особам допускається, якщо ін ше не встановлено статутом т овариства;

- учасники товариства корис туються переважним правом ку півлі цієї частки;

- купівля здійснюється за ці ною та на інших умовах, на яких частка пропонувалася для пр одажу третім особам;

- частка учасника може бути відчужена третій особі, якщо учасники товариства не скор истаються своїм переважним п равом протягом місяця з дня п овідомлення про намір учасни ка продати частку.

Іншого порядку щодо відчуж ення (уступки) частки учасник а товариства на користь трет іх осіб, ніж визначений ст. 147 ЦК України, статут ТОВ „Тарутин е-автосервіс” в редакції 2006 ро ку не містив. Зокрема, в п. 9.11 вка заного статут у зазначено, що учасник може поступитися св оїм вкладом третім особам

Отже, для здійснення відпов ідачем - ТОВ „Тарутине-автосе рвіс” відчуження належної по зивачу частки у статутному ф онді товариства позивач пови нен був повідомити про свій н амір здійснити продаж частки . Як встановлено судом, позив ач не повідомляв ТОВ „Тарути не-автосервіс” про свій намі р здійснити відчуження своєї частки на користь третьої ос оби, у т.ч. ОСОБА_6, також поз ивачем не надавалась згода в ідповідачу на відчуження ціє ї частки шляхом проведення з агальних зборів чи у будь-яки й інший спосіб, як то передбач ено чинним законодавством, а відповідних доказів, які б пі дтверджували здійснення заз начених дій, матеріали справ и не містять

Тобто, відповідач - ТОВ „Тар утине-автосервіс” своїми дія ми неправомірно позбавив поз ивача належної йому частки у статутному капіталі товарис тва, що суперечить чинному за конодавству.

Таким чином, суд доходить до висновку про обґрунтованіст ь доводів позивача про поруш ення його права на отримання належної йому частки у стату тному фонді товариства.

Відповідно до ст. 167 ГК Укра їни корпоративні права - це пр ава особи, частка якої визнач ається у статутному фонді (ма йні) господарського товарист ва, що включають правомочнос ті на участь цієї особи в упра влінні господарською органі зацією, отримання певної час тки прибутку (дивідендів), а та кож інші правомочності, пере дбачені законом та статутним и документами.

Відповідно до ст. 10 Закону У країни "Про господарські тов ариства", ст. 116 ЦК України, ст. 88 Г К України позивач як учасник товариства мав право вийти у встановленому порядку з тов ариства та при виході з товар иства мав право розпорядитис я належною йому часткою у ста тутному фонді товариства.

Оскільки належну позивач у частку ТОВ „Тарутине-автос ервіс” передало третій особі - ОСОБА_6, відповідно такі о бставини унеможливили реалі зацію позивачем свого права на розпорядження належною йо му частки у статутному товар иства та свідчать про створе ння перешкод в реалізації та кого права позивача, що є пору шенням вимог чинного законод авства.

Відтак, оскільки в результ аті прийняття оспорюваного п озивачем рішення загальних зборів учасників товариства від 11.07.2007 р. були порушені права позивача, таке рішення не мож е вважатися законним.

Як передбачено частиною 5 ст . 98 Цивільного кодексу України , рішення загальних зборів то вариства може бути оскаржене учасником товариства до суд у.

Відповідно до ст. 15 Цивільно го кодексу України кожна осо ба має право на захист свого ц ивільного права в разі його п орушення, невизнання або осп орювання. Згідно ст. 16 Цивільн ого кодексу України кожна ос оба має право звернутися до с уду за захистом свого особис того немайнового або майново го права та інтересу. Способа ми захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визна ння права; визнання правочин у недійсним; припинення дії, я ка порушує право; відновленн я становища, яке існувало до п орушення; примусове виконанн я обов'язку в натурі; зміна пра вовідношення; припинення пра вовідношення; відшкодування збитків та інші способи відш кодування майнової шкоди; ві дшкодування моральної (немай нової) шкоди; визнання незако нними рішення, дій чи бездіял ьності органу державної влад и, органу влади Автономної Ре спубліки Крим або органу міс цевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. С уд може захистити цивільне п раво або інтерес іншим спосо бом, що встановлений договор ом або законом.

Як зазначено в п. 2.11 Рекоменд ацій Президії Вищого господа рського суду України „Про пр актику застосування законод авства у розгляді справ, що ви никають з корпоративних відн осин” від 28.12.2007 р. № 04-5/14 (із змінами і доповненнями), під час виріш ення спорів про визнання нед ійсними рішень загальних збо рів суду слід з'ясовувати, чи в ідповідає оспорюване рішенн я вимогам чинного законодавс тва та/або компетенції орган у, що прийняв це рішення, чи бу ли загальні збори правомочни ми, чи було дотримано визначе ного законом порядку скликан ня і проведення загальних зб орів. Зокрема, підставами нед ійсності рішень загальних зб орів є такі: а) рішення загальн их зборів не відповідає норм ам чинного законодавства; б) р ішення прийнято неправомочн ими загальними зборами або п равомочність загальних збор ів встановити неможливо; в) рі шення з питання, яке відповід но до закону вирішується біл ьшістю у 3/4 голосів присутніх на загальних зборах акціонер ів, було прийнято простою біл ьшістю голосів; г) рішення при йнято з питання, не включеног о до порядку денного загальн их зборів; д) рішення з питань зміни розміру статутного кап італу акціонерних товариств прийнято з порушенням обов'я зку з надання акціонерам у вс тановленому законом порядку інформації, передбаченої ст аттею 40 Закону України "Про го сподарські товариства", або а кціонерам було надано недост овірну чи неповну інформацію ; е) рішення прийнято загальни ми зборами акціонерів, під ча с скликання і проведення яки х не було дотримано вимог зак онодавства або статуту акціо нерного товариства, якщо це п ризвело до істотного порушен ня прав позивача; є) відсутніс ть протоколу загальних зборі в, підписаного відповідно до частини дев'ятої статі 41 Зако ну України „Про господарські товариства” головою і секре тарем зборів. Підстави, зазна чені у пунктах "б" - "е", пов'язані з порушенням прав акціонері в на управління акціонерним товариством.

Також згідно п. 17 Постанови П ленуму Верховного Суду Украї ни від 24.10.2008 р. № 13 „Про практику р озгляду судами корпоративни х спорів” рішення загальних зборів учасників (акціонерів ) та інших органів господарсь кого товариства є актами, оск ільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків , спрямованих на регулювання господарських відносин, і ма ють обов'язковий характер дл я суб'єктів цих відносин. У зв' язку з цим підставами для виз нання недійсними рішень зага льних зборів акціонерів (уча сників) господарського товар иства можуть бути: порушення вимог закону та/або установч их документів під час склика ння та проведення загальних зборів товариства; позбавлен ня акціонера (учасника) товар иства можливості взяти участ ь у загальних зборах; порушен ня прав чи законних інтересі в акціонера (учасника) товари ства рішенням загальних збор ів.

Крім того, в п. 19 вказаної Пос танови Пленуму ВСУ вказано, щ о для визнання недійсним ріш ення загальних зборів товари ства необхідно встановити фа кт порушення цим рішенням пр ав та законних інтересів уча сника (акціонера) товариства . Якщо за результатами розгля ду справи факт такого поруше ння не встановлено, господар ський суд не має підстав для з адоволення позову.

Отже, з огляду на те, що судо м встановлено порушення прав позивача при прийнятті оспо рюваного рішення на загальни х зборах учасників товариств а та норм діючого законодавс тва, що зумовлює в свою чергу в изнання недійсним такого ріш ення, враховуючи Рекомендаці ї Президії Вищого господарсь кого суду України від 28.12.2007 р. № 04 -5/14, суд доходить до висновку пр о обґрунтованість позовних в имог ОСОБА_5

Щодо вимог позивача про зо бов' язання ТОВ „Тарутине-ав тосервіс” передати йому неру хоме майно, а саме: адмінбудів лю літ. „Б” площею 364,3 кв.м варті стю 36720,00 грн., бокс літ „В” площе ю 628,3 кв.м вартістю 42220,00 грн. та бок с літ. „Г” площею 373 кв.м вартіст ю 25065,00 грн., що знаходяться за ад ресою: АДРЕСА_1, суд зазнач ає наступне.

Відповідно до п.п. 6, 12 Плану п риватизації майна Тарутин ського АТП-15139 від 11.06.1998 р. основ ні його фонди: машини та облад нання, транспортні засоби, бу дівлі, а саме: контора, майстер ня, веранда, кузня, заправна, 2 п рофілакторії, шиномонтажний пост, автопавільйон, КПК, насо сна станція з загальною варт істю 16 635,50 грн. увійшли до складу статутного фонду ВАТ. При цьо му в додатку до наказу регіон ального відділення Фонду дер жмайна України № 733 від 11.06.1998 р. се ред об'єктів нерухомого майн а вказані два профілакторії за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення друг ої сесії Тарутинської се лищної ради № 3 від 19.04.1996р. відбул ася зміна нумерації будівель по вул. Красна, зокрема колишн ьому номеру 182 було присвоєно номер 218, про що свідчить довід ка виконкому Тарутинської селищної Ради від 19.10.2001 р.

Відтак, нерухоме майно держ авного підприємства ДП „Та рутинське АТП - 15139”, в т.ч. вк азані профілакторії, знаходя ться за адресою: АДРЕСА_1, у війшли до складу статутного фонду ВАТ „Тарутинське А ТП - 15139”.

В результаті ліквідації ВА Т „Тарутинське АТП - 15139” с пірні будівлі за адресою: А ДРЕСА_1, були розподілені ак ціонерам в якості майнового паю.

Як вже зазначалось вище, по зивачем до статутного фонду ТОВ „Тарутине-автосервіс” ві дповідно до ст. 13 Закону Украї ни „Про господарські товарис тва” (в редакції на момент ств орювання ТОВ), п.п. 9.1 - 9.4 статуту т овариства, протоколу зборів засновників ТОВ від 27.04.2006 р. бул о внесено майновий пай у вигл яді будівель. Позивач вказує , що вказаними будівлями є адм інбудівля літ. „Б” площею 364,3 кв .м вартістю 36720,00 грн., бокс літ „В ” площею 628,3 кв.м вартістю 42220,00 гр н. та бокс літ. „Г” площею 373 кв.м вартістю 25065,00 грн., що знаходять ся за адресою: АДРЕСА_1. При цьому як з' ясовано судом та підтверджено відповідачем - ТОВ „Тарутине-автосервіс”, н а теперішній час саме ТОВ „Та рутине-автосервіс” користує ться вказаними будівлями, хо ча акт прийому-передачі цих б удівель до статутного фонду ТОВ „Тарутине-автосервіс” не складався.

Згідно ч. 2 ст. 148 ЦК України уча сник, який виходить із товари ства з обмеженою відповідаль ністю, має право одержати вар тість частини майна, пропорц ійну його частці у статутном у капіталі товариства. За дом овленістю між учасником та т овариством виплата вартості частини майна товариства мо же бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був з дійснений шляхом передання п рава користування майном , відповідне майно повертаєт ься учасникові без виплати в инагороди. Порядок і спосіб в изначення вартості частини м айна, що пропорційна частці у часника у статутному капітал і, а також порядок і строки її виплати встановлюються стат утом і законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач вийшов зі ск ладу учасників ТОВ „Тарутине -автосервіс”, суд вважає обґр унтованими вимоги позивача п ро зобов' язання відповідач а - ТОВ „Тарутине-автосервіс” повернути йому вказані буді влі, які він отримав в якості м айнового паю. При цьому слід з азначити, що відсутність у по зивача правовстановлюючого документа на вказані будівл і не є підставою для позбавле ння його права користування, яке є речовим правом, захист я кого здійснюється у порядку, встановленому для захисту п рава власності.

Між тим вимоги позивача про визнання за ним права власно сті на зазначене майно: адмін будівлю літ. „Б” площею 364,3 кв.м вартістю 36720,00 грн., бокс літ „В” площею 628,3 кв.м вартістю 42220,00 грн . та бокс літ. „Г” площею 373 кв.м в артістю 25065,00 грн., що знаходятьс я за адресою: АДРЕСА_1, задо воленню не підлягають з огля ду на таке.

Відповідно до ст. 392 Цивільн ого кодексу України (глава 29 к одексу) власник майна може пр ед' явити позов про визнання права власності, якщо це прав о оспорюється або не визнаєт ься іншою особою, а також у раз і втрати ним документу, що пос відчує його право власності.

Зі змісту та суті зазначено ї статті позов з цієї підстав и може заявлятись до будь-яко ї особи, яка словами або діями (в певних випадках бездіяльн істю) заявила претензії на рі ч, яка перебуває у власності і ншої особи, або не визнає це пр аво у будь-який спосіб. При цьо му позивач, пред' являючи та кий позов, повинен надати док ази вчинення відповідачем ді й, у т.ч. його висловлень, які мо жуть бути розцінені як невиз нання чи оспорювання права.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності мо же бути будь-який учасник цив ільних правовідносин, який в важає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої прав а у зв'язку з наявністю щодо ць ого права сумнівів з боку тре тіх осіб. Умовами задовол ення позову про визнання пра ва власності на майно є наявн ість у позивача доказів на пі дтвердження в судовому поряд ку факту приналежності йому спірного майна на праві влас ності. Такими доказами можут ь бути правовстановлюючі док ументи, а також будь-які інші д окази, що підтверджують прин алежність позивачеві спірно го майна. Тобто, метою подання такого позову згідно ст. 392 ЦК У країни є усунення невизначен ості у суб'єктивному праві, на лежному особі, а також створе ння сприятливих умов для зді йснення суб'єктивного права особою.

Разом з тим відповідні прав овстановлюючі документи, що підтверджують приналежніст ь позивачеві спірного майна, у позивача відсутні та до суд у не надавались.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України вс тановлено, що право власност і та інші речові права на неру хомі речі, обмеження цих прав , їх виникнення, перехід і прип инення підлягають державній реєстрації. Порядок проведе ння державної реєстрації пра в на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюютьс я законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону Ук раїни "Про державну реєстрац ію речових прав на нерухоме м айно та їх обмежень" від 01.07.2004 ро ку N 1952-IV, із змінами і доповнення ми, цей закон регулює відноси ни, пов'язані з державною реєс трацією речових прав на неру хоме майно всіх форм власнос ті, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Систему органів державної реєстрації прав складають ц ентральний орган виконавчої влади з питань земельних рес урсів, який забезпечує реалі зацію державної політики у с фері державної реєстрації пр ав, створена при ньому держав на госпрозрахункова юридичн а особа з консолідованим бал ансом (центр державного земе льного кадастру) та її відділ ення на місцях, які є місцевим и органами державної реєстра ції прав (ч. 1 ст. 5 Закону).

Пунктом 5 розділу V "Прикінце ві положення" цього Закону вс тановлено, що до створення єд иної системи органів реєстра ції прав, а також до формуванн я Державного реєстру прав у с кладі державного земельного кадастру реєстрація об'єкті в нерухомості проводиться ко мунальними підприємствами б юро технічної інвентаризаці ї.

При цьому ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено , що право власності на новост ворене нерухоме майно (житло ві будинки, будівлі, споруди т ощо) виникає з моменту заверш ення будівництва (створення майна). Якщо договором або зак оном передбачено прийняття н ерухомого майна до експлуата ції, право власності виникає з моменту його прийняття до е ксплуатації. Якщо право влас ності на нерухоме майно відп овідно до закону підлягає де ржавній реєстрації, право вл асності виникає з моменту де ржавної реєстрації.

Виходячи з викладеного, пра во власності на нерухоме май но виникає з моменту державн ої реєстрації. Проте, докази р еєстрації спірних об' єктів нерухомості БТІ за будь-ким в ідсутні, що в свою чергу унемо жливлює встановлення власни ка цих будівель. З огляду на ви кладене, відсутність доказів реєстрації спірних об' єкті в нерухомості БТІ спростовує доводи позивача про наявніс ть у нього права власності на спірне майно.

Між тим відповідно до ст. 328 ЦК України право власності н абувається на підставах, що н е заборонені законом, зокрем а із правочинів. Право власно сті вважається набутим право мірно, якщо інше прямо не випл иває із закону або незаконні сть набуття права власності не встановлена судом.

Так, право власності як і будь-яке інше суб'єктивне пра во виникає при наявності пев них юридичних фактів, конкре тних життєвих обставин, з яки ми закон пов'язує виникнення права власності на конкретн е майно у певних осіб. Підстав и виникнення права власності поділяються на первісні та п охідні.

До первісних підстав відн осяться ті способи, за якими п раво власності виникає на рі ч вперше або незалежно від во лі попередніх власників: нов остворене майно (ст. 331), перероб ка речі (ст. 332), привласнення за гальнодоступних дарів приро ди (ст. 333), безхазяйна річ (ст. 335), н абуття права власності на ру хому річ, від якої власник від мовився (ст. 336), знахідка (ст. 338), б ездоглядна домашня тварина ( ст. 341), скарб (ст. 343), набувальна да вність (ст. 344), викуп пам'ятки іс торії та культури (ст. 352), рекві зиція (ст. 353), конфіскація (ст. 354). До похідних відносяться ті п ідстави, за якими право власн ості на річ виникає за волею п опереднього власника (цивіль ні правочини, спадкування за законом і за заповітом).

Отже, передумовою для визна ння за позивачем права власн ості на спірне майно є наявні сть відповідного правочину, за яким позивач набув таке пр аво власності.

В силу ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна з а договором виникає з момент у передання майна, якщо інше н е встановлено договором або законом. Переданням майна вв ажається вручення його набув ачеві або перевізникові, орг анізації зв'язку тощо для від правлення, пересилання набув ачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До пер едання майна прирівнюється в ручення коносамента або іншо го товарно-розпорядчого доку мента на майно. Право власнос ті на майно за договором, який підлягає нотаріальному посв ідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання закон ної сили рішенням суду про ви знання договору, не посвідче ного нотаріально, дійсним. Я кщо договір про відчуження м айна підлягає державній реєс трації, право власності у наб увача виникає з моменту тако ї реєстрації.

В свою чергу відсутність та кого нотаріально посвідчено го договору спростовує тверд ження позивача про набуття н им права власності на вказан і спірні будівлі у вищезазна ченому встановленим законом порядку.

Доводи відповідачів про пр опущення позивачем строку по зовної давності для зверненн я позивача до суду з вимогами про визнання за ним права вла сності є безпідставними з ог ляду на те, що рішенням Тару тинського райсуду за позив ачем вже визнавалось право в ласності, проте ухвалою Апел яційного суду від 20.09.2010 р. вказа не рішення було скасовано, ві дповідно з цього моменту у по зивача виникло право на звер нення з такими вимогами.

Відповідно до ст. 33 Господар ського процесуального кодек су України кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і запереч ень.

Статтею 32 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и визначено, що доказами у спр аві є будь-які фактичні дані, н а підставі яких господарськи й суд у визначеному законом п орядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на я ких ґрунтуються вимоги і зап еречення сторін, а також інші обставини, які мають значенн я для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни господарський суд оцін ює докази за своїм внутрішні м переконанням, що ґрунтуєть ся на всебічному, повному і об 'єктивному розгляді в судово му процесі всіх обставин спр ави в їх сукупності, керуючис ь законом.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в с укупності, господарський суд Одеської області вважає, що п озовні вимоги ОСОБА_5 є ча стково обґрунтованими, тому підлягають частковому задов оленню.

Щодо судових витрат по дані й справі господарський суд з азначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господар ського процесуального кодек су України судові витрати складаються з державного ми та, сум, що підлягають спла ті за проведення судової екс пертизи, призначеної господа рським судом, витрат, пов' яз аних з оглядом та дослідженн ям речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг п ерекладача, адвоката, витр ат на інформаційно-технічне забезпечення судового проце су та інших витрат, пов' я заних з розглядом справи.

Згідно ст. 46 ГПК Господарськ ого процесуального кодексу У країни державне мито сплачує ться чи стягується в доход де ржавного бюджету України в п орядку і розмірі, встановлен их законодавством України.

Разом з тим слід зазначити, що порядок сплати державного мита та розмір державного ми та передбачені Інструкцією п ро порядок обчислення та спр авляння державного мита, зат вердженою наказом Головної д ержавної податкової інспекц ії України № 15 від 22.04.1993 р., та Декр етом Кабінету Міністрів Укра їни “Про державне мито” від 21. 01.1993 р. (зі змінами).

Відповідно до п. 35 вищевказа ної Інструкції про порядок о бчислення та справляння держ авного мита з позовних заяв, щ о подаються до господарських судів, державне мито справля ється в розмірах, встановлен их пунктом 2 статті 3 Декрету „ Про державне мито”.

Згідно ст. 3 вказаного Декре ту Кабінету Міністрів Україн и “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами, внесеними п. 21 Пе рехідних положень Закону Укр аїни „Про внесення змін до За кону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та де яких інших законодавчих акті в України” № 2505-ІV від 25.03.2005 р.) став ка державного мита із позовн их заяв майнового характеру встановлюється 1 відсоток ці ни позову, але не менше 6 неопо датковуваних мінімумів дохо дів громадян (102,00 грн.) і не більш е 1500 неоподатковуваних мініму мів доходів громадян (25 500,00 грн. ), а ставка державного мита із позовних заяв немайновог о характеру, в тому числі і з заяв про визнання недійсни ми повністю або частково акт ів ненормативного характеру 5 неоподатковуваних мінім умів доходів громадян.

Разом з тим п. 36 вказаної Інст рукції про порядок обчисленн я та справляння державного м ита визначено, що позовні зая ви по спорах, які виникають пр и укладенні, зміні або розірв анні господарських договорі в, що носять одночасно майнов ий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державн им митом як за ставками, встан овленими для позовів майново го характеру, так і за ставкам и, встановленими для розгляд у позовних заяв по спорах, що в иникають при укладенні, змін і або розірванні господарськ их договорів. У такому ж по рядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носят ь одночасно майновий і немай новий характер.

Також згідно інформаційно го листа Вищого господарсько го суду України від 21.04.2008 р. N01-8/241 „П ро внесення змін до інформац ійного листа Вищого господар ського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 „Про деякі питання практ ики застосування норм Господ арського процесуального код ексу України, порушені у допо відних записках про роботу г осподарських судів у першому півріччі 2007 року” розмір держ авного мита, що сплачується з позовних заяв про визнання п рава власності на майно, визн ачається з урахуванням варто сті спірного майна та з огляд у на приписи пунктів 29 і 30 Інстр укції про порядок обчислення та справляння державного ми та, затвердженої наказом Гол овної державної податкової і нспекції України від 22.04.1993 р. N 15” .

З огляду на викладене, позив ач при подачі позову мав спла тити до бюджету державне мит о в розмірі 1% від вартості спі рного майна (за вимогу про виз нання права власності) та 85 гр н. за немайнову вимогу про виз нання рішення недійсним і зо бов' язання здійснити певні дії, а також витрати на інформ аційно-технічне забезпеченн я судового процесу в розмірі 236 грн., що встановлений Постан овою Кабінету Міністрів Укра їни від 21 грудня 2005 р. № 1258 (зі змін ами від 05.08.2009 р.).. При цьому як вба чається з висновку про експе ртну оцінку не житлових буді вель, розташованих за адресо ю: смт Тарутине Одеської обла сті, вул. Красна, № 218 вартість с пірного майна склала 104005 грн. П роте, згідно платіжного дору чення № 3445417 від 09.12.2010 р. позивачем було сплачено держмито в роз мірі 1040,05 грн. лише за майнову ви могу про визнання права влас ності. Держмито за немайнові вимоги про визнання недійсн им рішення в розмірі 85 грн. поз ивачем не було сплачено, у зв' язку з чим така сума держмита підлягає стягненню до держб юджету.

Крім того, позивачем було сп лачено 236 грн. на ІТЗ судового п роцесу згідно платіжного дор учення № 3445419 від 09.12.2010 р.

Згідно статті 49 Господарськ ого процесуального кодексу У країни, якщо спір виник внасл ідок неправильних дій сторон и, господарський суд має прав о покласти на неї державне ми то незалежно від результатів вирішення спору. Державне ми то, від сплати якого позивач у встановленому порядку звіль нений, стягується з відповід ача в доход бюджету пропорці йно розміру задоволених вимо г, якщо відповідач не звільне ний від сплати державного ми та. Витрати на інформаційно-т ехнічне забезпечення судово го процесу при задоволенні п озову покладаються на відпов ідача.

Враховуючи викладене та те , що спір про визнання недійсн им рішення загальних зборів учасників товариства та зобо в' язання повернути майно ви ник внаслідок неправомірних дій відповідача - ТОВ „Тарути не-автосервіс”, відповідно д о ст.ст. 44, 49 Господарського про цесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44 -49, 82-85 Господарського процесуа льного кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБ А_5 до Товариства з обмежено ю відповідальністю „Тарутин е-автосервіс” та Тарутинсь кої селищної ради Одеської області, третя особа, яка не з аявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні від повідача - ОСОБА_6, про ви знання недійсним рішення заг альних зборів учасників това риства, зобов' язання переда ти нерухоме майно та визнанн я права власності на майно задовольнити частково.

2. ВИЗНАТИ недійс ним рішення загальних зборів учасників Товариства з обме женою відповідальністю „Тар утине-автосервіс” (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Кр асна, 218; код ЄДРПОУ 34243302), оформле не протоколом загальних збор ів учасників товариства № 11 ві д 01.07.2010 р., в частині відступленн я частки майна ОСОБА_5 в ст атутному фонді товариства ОСОБА_6.

3. Зобов' язати Т овариство з обмеженою відпов ідальністю „Тарутине-автосе рвіс” (68500, Одеська область, смт . Тарутине, вул. Красна, 218; код ЄД РПОУ 34243302) передати ОСОБА_5 АДРЕСА_2) нерухоме майно, а с аме: адмінбудівлю літ. „Б” пло щею 364,3 кв.м вартістю 36720,00 грн., бок с літ „В” площею 628,3 кв.м вартіс тю 42220,00 грн. та бокс літ. „Г” площ ею 373 кв.м вартістю 25065,00 грн., що зн аходяться за адресою: АДРЕС А_1.

4. В задоволенні решти ч астини позовних вимог ОСОБ А_5 відмовити.

5. СТЯГНУТИ з Тов ариства з обмеженою відповід альністю „Тарутине-автосерв іс” (68500, Одеська область, смт. Та рутине, вул. Красна, 218; код ЄДРП ОУ 34243302) на користь держав ного бюджету (Головне Управл іння Держказначейства Украї ни в Одеській області, код ЄДР ПОУ 23213460, р/р 31114095700008, МФО 828011, КБК 22090200) де ржмито в сумі 85/вісімдесят п' ять/грн. 00 коп.

6. СТЯГНУТИ з Тов ариства з обмеженою відповід альністю „Тарутине-автосерв іс” (68500, Одеська область, смт. Та рутине, вул. Красна, 218; код ЄДРП ОУ 34243302) на користь ОСОБА_5 АДРЕСА_2) витрати на інфор маційно-технічне забезпечен ня судового процесу у розмір і 236/двісті тридцять шість/грн . 00 коп.

Рішення господарськ ого суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляцій ного господарського суду, як а подається через місцевий г осподарський суд протягом 10- денного строку з моменту скл адення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського су ду набирає законної сили піс ля закінчення строку на пода ння апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну ск аргу. У разі подання апеляцій ної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законн ої сили після розгляду справ и апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2011 р.