Рішення

від 31.03.2011 по справі 43/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/15

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.03.11 р.                                                                                 Справа № 43/15                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства „Домрембуд”, м. Слов'янськ

до відповідача: Комунального підприємства Слов'янської міської ради „Водозниження”,               м. Слов'янськ

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 15274,80грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 458,25грн.

За участю

представників сторін:

від позивача:       Курдюбова О.С. – за довір.

від відповідача:  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Домрембуд”, м. Слов'янськ звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Комунального підприємства Слов'янської міської ради „Водозниження”, м. Слов'янськ про стягнення суми основного боргу у розмірі 15274,80грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 458,25грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається договір від 01.09.2010р. № 3, акт форми КБ 2в за жовтень 2010р. Як на правові підстави заявленого позову посилається на          ст. 193, 220, 222, 224-226, 230-232 Господарського кодексу України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області                     від 12.03.2011р., у зв'язку із обранням судді Зубченко І.В. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду, справу було передано на повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу передано на розгляд судді  Мартюхіній Н.О.

16.03.2011р. позивачем надано заяву, якою позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збільшує в частині стягнення індексу інфляції, у зв'язку з чим просить стягнути суму боргу в розмірі 15816,69грн., індекс інфляції в розмірі 541,89грн. та 3 % річних в розмірі 198,90грн.

31.03.2011р. позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог, де останній просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 15274,80грн. та 3% річних в розмірі 192,09грн. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Відповідач, явку свого представника у судові засідання жодного разу не забезпечив, відзиву по суті заявлених позовних вимог не надав, про час та місце слухання справи був повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. Через неявку представника розгляд справи неодноразово відкладався.  

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

          Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75  Господарського  процесуального  кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

01.09.2010р. між Комунальним підприємством Слов'янської міської ради „Водозниження” (Замовник) та Приватним підприємством „Домрембуд” (Підрядник) був укладений договір підряду № 3.

За цим договором Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з об'єкту: „Про чистка дренажної каналізації по вул.. Добро вольського у м. Слов'янську” – капітальний ремонт.

Згідно до п. 1.3. строк виконання робіт до 31.12.2010р.

Пунктом 2.1. договору визначений обсяг, вартість і терміни виконання робіт визначаються доданим до договору графіком та договірною ціною, яка є твердою і складає 15274,80грн.

Згідно до п. 2.2. договору фінансування робіт здійснюється за рахунок місцевого бюджету.

Пунктом 2.3. договору визначено, що облік виконаних робіт здійснюється на підставі підписаних актів виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ 2в і довідки формою КБ 3, що підписуються сторонами не пізніше 28 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 2.4. договору оплата за виконані обсяги робіт здійснюється на підставі підписаних актів складених за формою КБ 2в і довідки форми КБ 3, на протязі 10 днів з моменту пред'явлення вимоги Підрядником.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що остаточні розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних актів виконаних робіт, складених за формою КБ-2в і довідки форми КБ-3, по закінченні робіт на об'єкті за умови своєчасного надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника.

Згідно до п. 3.1.2. договору Замовник зобов'язаний здійснювати розрахунки, при наявності фінансування, за виконані підрядні роботи з наданням Підрядником оформленого акту за формою КБ-2в, довідки КБ-3.

Розділом 9 „Термін дії договору” визначено, що договір діє до 31.12.2010р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань.

Як видно з матеріалів справи позивачем вимоги договору виконані у повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010р. на суму 15274,80грн., який підписаний та скріплений печатками з обох сторін, без зауважень.

Проте, як вказує позивач та не спростовано відповідачем останній за фактом виконаних підрядних робіт у відповідності до п. 2.4., 2.5., 3.1.2 договору не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим за останнім облікується заборгованості в розмірі 15274,80грн.

21.12.2010р. позивачем на адресу відповідача було направлено рахунок № 54 від 14.10.2010р. на суму 15274,80грн. для оплати, проте зі сторони відповідача вказаний рахунок залишений без оплати.

З огляду на наявність заборгованості в розмірі 15274,80грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ст.. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі робіт за умов, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника – достроково.   

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.   

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договорів  відповідач не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 15274,80грн.

Відповідачі доказів погашення суми боргу в розмірі 15274,80грн. до матеріалів справи не надав, наявність заборгованості не спростував, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 15274,80грн. підлягають задоволенню.

З матеріалів справи видно, що рішенням Слов'янської міської ради № 4-ХLVІІІ-5 від 28.07.2010р. внесені зміни та доповнення до рішення місткої ради від 12.05.2010р. № 6-ХLV-5 „Про міський бюджет на 2010 рік”.   

Зокрема, додатком № 2 до вказаного рішення встановлені Видатки місцевого бюджету на 2010рік, з яких видно, що на житлове – комунальне господарства, а саме водопровідно-каналізаційне-господарство виділено 1326,7 4405,0тис.грн.

Таким, чином за висновками суду спірні роботи, увійшли до видатків, які затверджені   Рішенням Слов'янської міської ради № 4-ХLVІІІ-5 від 28.07.2010р.

Крім того, суд зазначає, що  сума виконаних робіт, за якими виникла спірна заборгованість знаходиться в межах узгоджених рішенням видатків.  Тобто, ці суми були передбачені в місцевому бюджеті. Доказів того, що були виключені, зменшено вартості фінансування цих робіт, зменшення цих сум та обсягів робіт відповідачем не надано. Інших доказів на спростування наявності виділених бюджетних коштів із місцевого бюджету та відповідного бюджетного зобов'язання, щодо фінансових витрат на водопровідно-каналізаційне господарство не надано.

          За таких обставин, враховуючи, що рішенням Слов'янської міської ради № 4-ХLVІІІ-5 від 28.07.2010р. затверджені видатки на водопровідно-каналізаційне господарство, відповідне зобов'язання відповідача здійснювати розрахунки з позивачем передбачено кошторисом на 2010р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 192,09грн. за період з 22.10.2010р. по 23.03.2011р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як видно з умов договору, сторонами остаточного стоку оплати виконаних підрядних робіт не узгоджено, проте 21.12.2010р. позивач надав відповідачу для оплати рахунок № 54 від 14.10.2010р. на суму 15274,80грн., таким чином з врахуванням вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, прострочення відповідачем виконання зобов'язання настало з 28.12.2010р.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 198,90грн. за період з 22.10.2010р. по 23.03.2011р. підлягають частковому задоволенню в розмірі 110,50грн. за період з 28.12.2010р. по 23.03.2011р.

            Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Щодо заяви позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові суми, в межах суми позову, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення. Інших підстав для застосування заходів забезпечення позову, закон не передбачає.

Як видно із матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на доведення та  обґрунтування утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду. У зв'язку з цим, такі вимоги позивача не підлягають задоволенню.  

Стосовно клопотання відповідача, викладеного у телеграмі від 31.03.11р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити представника для участі у судовому засіданні та не розглядати справу за відсутності представника відповідача, то суд виходить з наступного.

За приписом ст.28 Господарського процесуального кодексу України представництво інтересів юридичних осіб в господарському процесі здійснюється через їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (керівника). Наведена норма не обмежує можливість представництва інтересів іншими особами, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Позивачем не надано доказів, поважності причин неявки у судове засідання, та відсутності на підприємстві працівників, які могли би бути присутні в  судовому засіданні.

Крім того, виходячи з клопотання позивача про відкладення розгляду справи, останній просить відкласти розгляд справи саме з підстав неможливості бути присутнім у судовому засіданні.

Також, суд зазначає, що розгляд справи неодноразово викладався, а саме 24.02.2011р., 23.03.2011р., саме з причини неявки представника відповідача та не наданням витребуваних судом документів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Враховуючи викладене, а також достатність зібраних по справі документів для вирішення спору по суті, клопотання  відповідача про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

                                                    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Домрембуд”, м. Слов'янськ до Комунального підприємства Слов'янської міської ради „Водозниження”, м. Слов'янськ про стягнення заборгованість в розмірі 15274,80грн., 3% річних в розмірі 198,90грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Слов'янської міської ради „Водозниження”  (84110, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Сіль заводська, 6, ЄДРПОУ 34722538) на користь Приватного підприємства „Домрембуд” (84122, м. Слов'янськ, вул. 1 Травня, 36/2, ЄДРПОУ 34722564) заборгованість в розмірі 15274,80грн., 3% річних в розмірі 110,50грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 153,85грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 230,78грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення індексу інфляції в розмір 541,89грн. припинити на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Мартюхіна Н.О.           

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2011р.