Рішення

від 13.04.2007 по справі 22ц-655/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-655/2007 р

Справа № 22ц-655/2007

р.                                            Головуючий

у першій інстанції

Карапута Л.В.

Категорія

- цивільна         Доповідач - Коренькова З.Д.

РІШЕННЯ

Іменем    України

13 квітня 2007

року                                                                                                    м.

Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого:        Коренькової З.Д.,

суддів:                           Ішутко В.М.,                     Заболотного В.М.,

при

секретарі:       Вареник О.Н.

з участю: позивачки ОСОБА_1 та

відповідача ОСОБА_2розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду

м.Чернігова від 06 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2,

КЖЕП „ЖЕК-№ 2" про поділ майна, -

встановив:

В грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, КЖЕП

„ЖЕК-№ 2" про поділ майна, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в листопаді

2006 року рішенням Деснянського райсуду

м.Чернігова був розірваний шлюб між нею та відповідачем. За час подружнього

життя на підставі договору купівлі - продажу 19.10.2001 року сторонами була

придбана АДРЕСА_1 Згідно укладеного договору кожний набув право власності на

1/8 частину квартири, а також по 3/8 частки набули їх неповнолітні діти

ОСОБА_3і ОСОБА_4. ОСОБА_1

в своїй позовній заяві послалась на ст. 60 Сімейного Кодексу України, яка

передбачає, що майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та

чоловікові на праві спільної сумісної власності, а на підставі ст. 63 Кодексу,

дружина та чоловік мають рівні права володіння, користування та розпорядження

цим майном. Оскільки, позивачка подарувала свою 1/8 частину дочці на підставі укладеного

договору дарування, на її думку, вона має право на 1/8 частину квартири, яка

належить відповідачу, так як  це

спільна    сумісна власність подружжя.

Тому просила

визнати

за собою право власності на 1/16 частини квартири та визнати право власності за

ОСОБА_2 на 1/16 частину.

Рішенням Деснянського районного суду М.Чернігова від 06

лютого 2007 року позов ОСОБА_1 задоволений, визнано право власності за

позивачкою на 1/16 частину АДРЕСА_1, визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/6

частину квартири. Суд прийшов до висновку, що квартира, яка була придбана за

час подружнього життя, а саме 1/8 її частина, яка належить відповідачу є їх

спільною сумісною власністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і постановити

нове про відмову у задоволенні позову. Вважає рішення незаконним і

необгрунтованим в зв"язку з порушенням судом норм ст. 213 ЦПК України,

т.я. справу вирішено всупереч закону та без всебічного з'ясування всі обставин.

Посилається на те, що в жовтні 2001 року згідно договору купівлі - продажу

сторонами була придбана 4-х кімнатна квартира у наступних частках: 1/8 частина

- відповідачу, 1/8 - позивачці, 3/8 - сину ОСОБА_4у і 3/8 - дочці ОСОБА_3, тобто квартира була придбана у

спільну часткову власність з чітким визначенням ідеальних часток. В жовтні 2003

року, користуючись своїм правом власності ОСОБА_1 подарувала свою 1/8 частину

квартири дочці ОСОБА_3. Таким чином, після укладення договору дарування

квартира стала належати йому, тобто відповідачу і дітям. Суд же, невірно застосував

положення ст.ст. 60, 63 СК України, зазначивши, що спірна квартира є спільною

сумісною власністю. У відповідності зі ст.ст. 41, 47 Конституції України ніхто

не може бути протиправно позбавлений права власності та примусово позбавлений

житла, інакше, як на підставі закону. Дана квартира належить відповідачу та

дітям виключно на праві спільної часткової власності. Тобто, він вже має частку

в цій квартирі в розмірі 1/8 і зменшення цієї частки до 1/16 Законом взагалі не

передбачено.

Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши

доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд

вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення

Деснянського райсуду м.Чернігова

- скасуванню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаваючи за нею

право власності на 1/6 частину квартири, суд виходив з того, що майно, яке було

набуте подружжям, а саме 4-х кімнатна квартира відповідно до положень ст. 60

Сімейного Кодексу України належить сторонам на праві спільної сумісної

власності, а тому вони мають рівні права володіння, користування та

розпорядження цим майном. Оскільки, 1/8 частина квартири належить відповідачу

ОСОБА_2, то ця частина є їх спільною сумісною власністю, а тому суд врахував

вимоги позивача і визнав за кожним із подружжя право власності на 1/16 частину

спірної квартири.

З таким висновком апеляційний суд не може погодитись з тих підстав, що при

вирішенні даного спору суд порушив норми матеріального права, застосувавши

норми ст.ст. 60 і 63 Сімейного Кодексу України.

Так, відповідно до зазначених статей Сімейного Кодексу України, майно,

яке придбано подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної

власності.

Але, як вбачається із матеріалів справи (а.с. 17), спірна

квартира була придбана на підставі договору купівлі - продажу 19.10.2001 року.

Згідно договору право власності на квартиру набули ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх

неповнолітні діти кожний у відповідній частці. Сторони отримали по 1/8 частині

квартири, діти - по  3/8 частині. Тобто,

при укладенні зазначеного договору були визначені відповідні частки за кожною

особою, а тому сторони набули право спільної часткової власності.

В матеріалах справи на а.с. 18 знаходиться копія договору дарування від

03.10.2002 року відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала дочці -ОСОБА_3 свою 1/8

частину квартири. З цього виходить, що згідно ст. 363 ЦК України відбувся

перехід частки у справі спільної часткової власності до набувача і з моменту

укладення цього договору право спільної часткової власності на спірну квартиру

залишилось за відповідачем і дітьми.

Таким чином, суд першої інстанції невірно застосував положення Сімейного

Кодексу України, в даному випадку при вирішенні спору суд повинен був

застосувати положення ст.ст. 356, 357, 363 Цивільного Кодексу України, які

регулюють поняття та здійснення права спільної часткової власності.

Щодо поділу майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної

власності, то такі спори суд повинен вирішувати керуючись нормами Сімейного

Кодексу та ст.ст. 368, 369 ЦК України, оскільки спільна сумісна власність є

спільною власністю осіб без визначення часток кожного з них.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про

необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_1.

Керуючись

ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну

скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 06

лютого 2007 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2, КЖЕП „ЖЕК-№

2" про поділ майна відмовити.

Рішення набирає законної сили після його проголошення і може бути оскаржено

в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня

набрання законної сили рішенням апеляційного суду.