Ухвала

від 14.08.2007 по справі 22ц-655/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-655/07

Справа № 22ц-655/07                         Головуючий

у 1 інстанції-

Костюкевич O.K.

Категорія 27                                                                     Доповідач - Свистун О.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14

серпня 2007

року                                                                         місто Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого -

судді Сівчука Є.І.

суддів Свистун О.В., Стрільчука В.А.

при секретарі Масляній С.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Незалежного

громадсько-політичного часопису «Вільна думка», ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького

міськрайонного суду від 11 червня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати

рішення суду першої інстанції та ухвалити

нове, оскільки при винесенні рішення по даній справі судом були неправильно

застосовані норми матеріального права.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 11

червня 2007

року позов задовольнено частково.

Визнано відомості, що викладені відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 в Незалежному громадсько-політичному часописі «Вільна думка» №

33 (220) від 27.10.2006 року на 5-тій сторінці в добірці матеріалів під назвою «За часів Польщі

за таке стинали голови навіть

маршалкам», а саме в зверненні до редактора газети «Вільна думка» жителів с Борохів Ківерцівського району «Ми не будемо зупинятися на

всіх порушеннях, які здійснив ОСОБА_1,

зловживаючи своїм службовим становищем під час керівництва об'єднанням громадян

«Мрія»... Зараз нас турбує та обставина, що ОСОБА_1 прикладає всі сили, щоб

узаконити свою злочинну схему

заробляння грошей шляхом привласнення державного майна та використовуючи

людські гроші, які так важко заробляються чесною працею.

Схема заробляння грошей шляхом привласнення державного

майна і людських грошей,

яку розробив та реалізував ОСОБА_1

дуже проста і може бути

відтворена любою посадовою особою, яка немає совісті і звикла паплюжити простих людей... ОСОБА_1, зрозумівши, що його

злочинна схема вимагання грошей

розкрита, вирішив знищити сліди свого злочину» такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь та ділову

репутацію позивача ОСОБА_1.

Зобов'язано відповідача ОСОБА_4 опублікувати дане рішення суду в Незалежному

громадсько-політичному часописі «Вільна думка» на тій

самій сторінці і тим самим шрифтом, що й спростовувана інформація у наступному черговому випуску, з дня набрання рішенням

законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

В позові до Незалежного громадсько-політичного часопису

«Вільна думка» відмовлено.

В іншій частині позовних вимог

відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 32

грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 зазначає, що суд

не взяв до уваги той факт, що автором даного

звернення є жителі с Борохів

Ківерцівського району, оскільки в кінці звернення чітко зазначено «за

дорученням жителів с

Борохів написала ОСОБА_3».

Вважає, що вона не є належним відповідачем по справі і не

може нести відповідальність за спричинену шкоду.

Крім того, вказує, що суд неповно з'ясував обставини, які

стали причиною написання даного звернення.

Судом встановлено, що інформація, яка міститься у

«зверненні» - не

відповідає дійсності, так як

відповідачами не подано суду доказів, які б стверджували факт вчинення позивачем злочину.

Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 підлягає до

задоволення частково, а рішення суду слід

змінити в частині стягнення моральної шкоди з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27 жовтня 2006 року в газеті Незалежного громадсько-політичного часопису «Вільна

думка» № 33 (220) на

5 сторінці

в добірці матеріалів під назвою «За часів Польщі за таке стинали голови навіть маршалкам» надруковано «звернення» до

редакції газети «Вільна думка» від жителів с Борохів Ківерцівського району, автором якого є ОСОБА_3,

яка написала, підписала та направила в

редакцію газети. У цьому зверненні міститься інформація, а саме: «Ми не будемо

зупинятися на всіх порушеннях, які здійснив ОСОБА_1, зловживаючи своїм

службовим становищем під час керівництва об'єднанням громадян «Мрія». Зараз нас турбує та обставина, що ОСОБА_1 прикладає всі сили, щоб узаконити свою злочинну

схему заробляння грошей шляхом

привласнення державного майна та використовуючи людські гроші, які так важко заробляються чесною працею. Схема заробляння

грошей привласнення державного

майна і людських грошей, яку розробив та реалізував ОСОБА_1

дуже проста і може бути відтворена любою посадовою особою, яка не має совісті і звикла паплюжити простих людей. ...

ОСОБА_1 зрозумівши, що його злочинна схема вимагання грошей розкрита, вирішив

знищити сліди свого злочину». В

середній колонці рубрики надрукована інформація, автором якої є редактор часопису, а саме: «Сумно і гірко». Бо те,

що коїться в с Борохів

Ківерцівського району, коїться чи

не по всіх селах України. ..., а про те, що у багатьох селах є родини (клани), групи

людей, які цинізмом та нахабством, підминають

під себе усеньке село. ...Не тому, що вони всесильні, а тому, що завжди у них є ті, на кого вони опираються, або

хто їх підтримує за відповідну мзду - в районі, в області і

ще бозна-де».

Судом першої інстанції встановлено, що будь-яких доказів,

що відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу,

що останнього притягнуто до кримінальної, адміністративної відповідальності

немає, і відповідачі таких доказів суду не надали.

Відповідно до положень Закону України «Про інформацію»

ст. 47, -відповідальність

за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як: -

надання інформації, що не відповідає

дійсності; - поширення

відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Згідно із ст. 277 ЦК України: ч. З - вважається, що негативна інформація, поширена про

особу, є недостовірною; ч. 6 - фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах

масової інформації, має право

на відповідь а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому

законом. Спростування недостовірної інформації

здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила;

ч. 7 - спростування

інформації, яка є недостовірною, здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного

висновку, що інформація, викладена в часописі

автором ОСОБА_3 є недостовірною, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, а тому підлягає спростуванню у такий же спосіб, у який вона була

поширена.

Покликання відповідача ОСОБА_3, що вона виклала

інформацію за дорученням жителів села Борохів не заслуговує на увагу, оскільки

нею не надано в суд довіреностей щодо

представлення інтересів осіб, на прохання яких викладено інформацію, а також не зазначено всіх тих осіб

після викладеної інформації. Однак, чітко підписано

автором викладеної інформації.

Отже, ОСОБА_3, автор інформації повинна нести

відповідальність, оскільки не

довела суду, що ця інформація відповідає дійсності.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного

Суду України від 31 березня

1995 року

«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,

п. 11 - критична

оцінка певних фактів... не можуть

бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Оскільки, інформація, що розміщена в середній колонці спірної рубрики і автором якої є відповідач ОСОБА_4, не містить

недостовірної інформації

щодо       позивача,       є      

критичною оцінюючою, а тому суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні вимог позивача в цій

частині

Отже, доводи апеляційної скарги не

спростовують висновків суду.

Разом з тим, суд першої інстанції, визначаючи розмір

моральної шкоди, не врахував

вимоги розумності та справедливості, а тому колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині рішення суду слід

змінити, зменшивши розміри стягненої моральної

шкоди до 500

грн.

Керуючись ст.ст. 307,

309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 11

червня 2007

року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 моральної шкоди до 500

грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох

місяців з дня набрання законної сили.