Рішення

від 29.02.2008 по справі 2/290

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29

лютого 2008 р.  

Справа

№ 2/290  

за позовом  ППОСОБА_1, АДРЕСА_1

Представник позивача:

ОСОБА_2, АДРЕСА_2

до відповідача  Приватне 

виробничо-торгове підприємство "Айстра",  вул. Франка, 233/1, м.Коломия,

Івано-Франківська область,78200

Суддя Круглова Олена

Микитівна

Представники:

Від

позивача:  ОСОБА_1 - підприємець,

свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 07.10.04р.

Від

відповідача:  не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:  про визнання недійсним договору купівлі-

продажу земельної ділянки.

В судовому засіданні

22.02.08 оголошувалась перерва до 29.02.08 для виготовлення та оголошення

повного тексту рішення в зв'язку з відсутністю згоди сторін на оголошення

вступної та резолютивної частини рішення.

Розглянувши матеріали

справи, вислухавши сторін судом встановлено:

позивач звернувся до суду

з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею

0,0155 га, що знаходиться в м. Коломия по вул. Чехова,19, укладеного між

позивачем та відповідачем 11.01.06р.

Позовні вимоги

обгрунтовує, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.01.08р.

(а.с.51) тим, що даний правочин є удаваним, оскільки при його укладенні договір

купівлі-продажу не був спрямований на настання результатів, визначених даним

видом договорів, а  був вчинений з метою

забезпечення виконання зобов'язань позивача перед відповідачем по поверненню

останньому належних йому грошових коштів, що були використані позивачем на

будівництво будівлі міні-маркету на спірній ділянці.

У договорі  зазначені істотні умови, що не відповідають

фактичним обставинам справи, зокрема, у договорі зазначено про відсутність

самовільного будівництва на  спірній

земельній ділянці, що не відповідає дійсності, оскільки на момент укладення

договору на земельній ділянці знаходиться 3-х поверхова споруда, яка займає

майже всю територію спірної ділянки, що унеможливлює використання даної ділянки

покупцем за цільовим призначенням.

Відповідач заперечує по

суті позовних вимог посилаючись на те, що спірна земельна ділянка була придбана

на законних підставах, оскільки договір було укладено  сторонами добровільно та посвідчено

нотаріально. Наявність будівлі на спірній ділянці не перешкоджає  у її використанні. Будівництво споруди

мінімаркету вони проводили з позивачем спільно, оскільки відповідачем були

надані грошові кошти на будівництво, про що свідчать розписки позивача та її

чоловіка та на ряд інших обставин, викладених у відзиві на позов (а.с.69).   Також відповідачем у ході судового розгляду

було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення судом

загальної юрисдикції справи за позовом приватного  виробничо-торгового підприємства

"Айстра" доОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва на право

власності на  приміщення першого поверху

будівлі, що розміщене на спірній ділянці, яке судом відхилено, оскільки

вирішення вказаного спору не пов'язане з даним спором. Також клопотання

відповідача про припинення провадження у справі, оскільки предметом спору є

договір укладений з позивачем як з фізичною особою, не підлягає до задоволення,

враховуючи що предметом договору є земля комерційного призначення, яка

використовується для підприємницької діяльності, а отже спір підсудний

господарському суду.

При розгляді  справи судом встановлено, що відповідно до

договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.01.06р. відповідачем було

придбано земельну ділянку, площею               

0,0155 га, яка розташована в м. Коломия по вул. Чехова,19, що належить

продавцю на підставі акта на право власності на земельну ділянку  ІФ №053810, виданого Коломийською міською

радою 15.12.05р. на підставі рішення 

Коломийської міської ради №1972 від 25.10.05р. Вказаним рішенням було

затверджено проект відведення  по зміні

цільового призначення земельної ділянки підприємцяОСОБА_1, яка до цього

знаходилась у її власності на підставі державного акту №053810 (а.с.15),

виданого згідно договору купівлі-продажу від 04.02.04 (а.с.9). У вказаному акті

цільове призначення земельної ділянки було визначено для будівництва та

обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Рішенням від 25.10.05

№1972 цільове призначення вказаної земельної ділянки змінено та визначено - для

комерційного використання та обслуговування мінімаркету.

На вказаній земельній

ділянці позивачем протягом 2004 року було здійснено будівництво господарської

споруди відповідно до затвердженої документації - одноповерхова будівля, а

протягом 2005р. без оформлення належної документації було здійснено добудову ще

двох поверхів. Після застосування Коломийською міською інспекцією державного

архітектурно-будівельного контролю штрафних санкцій за правопорушення у сфері

містобудування - самовільне будівництво трьохповерхової господарської споруди

(постанова №56 від 17.08.05 - а.с.14)  -

нежитлового приміщення, позивачем були оформлені належним чином документи на

реконструкцію приміщення - за зверненням 

позивача після того, як до неї було застосовано відповідальність  за самовільне будівництво другого та третього

поверхів.

Коломийською

міськрадою  23.03.06 було прийнято

рішення №72 (а.с.12) про надання дозволу на виготовлення технічної документації

на розпочате будівництво мінімаркету на спірній земельній ділянці.

27.03.07р. Коломийською

міськрадою було прийнято рішення про затвердження акту Державної комісії по

прийняттю в експлуатацію реконструйованих приміщень та оформленні права

власності на мінімаркет та кафетерій, що розміщені на спірній земельній

ділянці.

Таким чином, на момент

продажу на спірній земельній ділянці було розміщене - будівництво - нежитлове

приміщення (міні-маркет та кафетерій), площею 305,4 м.кв., з якого перший

поверх було збудовано відповідно до затвердженої документації , а другий та

третій - самовільне будівництво, що підтверджується поданими позивачем доказами

- будівельним паспортом (а.с 55-68), постановою №56 від 17.08.05р. (а.с.14),

листом  відділу архітектури та

містобудування від 29.01.08р. (а.с. 82), право власності на яке в послідуючому

було належним чином оформлено, про що свідчить свідоцтво про право власності на

нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Коломийської міської ради

27.03.07р. під №95.

Натомість в договорі

купівлі-продажу (п.5 договору) як продавцем так і покупцем стверджено, що

недоліків, які знижують  можливість

використання за цільовим призначенням земельної ділянки  та самовільного будівництва на земельній

ділянці  немає, що не відповідало

фактичним обставинам справи на день продажу.

Відповідно до ст. 203 ЦК

України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам

цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та повинен бути

направленим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, в даному

випадку можливість використання покупцем земельної ділянки згідно її цільового

призначення. Однак при наявності на вказаній земельній ділянці нежитлової

будівлі, що належить продавцю без визначеного договором купівлі-продажу землі

порядку набуття покупцем права користування будівлею унеможливлює використання

ним придбаної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 186 ЦК

України речі поділяються на головну річ та на приналежність. Вказана стаття

визначає, що річ призначена для обслуговування іншої (головної) речі і

пов'язана з нею спільним використанням є її приналежністю. Приналежність слідує

за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, діюче

цивільне законодавство визначає нежитлове приміщення як головну річ, а земельну

ділянку, на якій вона розташована, як її приналежність, яка слідує за головною

річчю. Отже, земельна ділянка з цільовим призначенням для комерційного

використання, тобто для розміщення та обслуговування міні-маркету не може бути

окремим предметом купівлі-продажу.

Якщо б сторони  усвідомлювали правову природу договору

купівлі-продажу даної земельної ділянки, його предмет, визначений у п.1

Договору (тобто їх внутрішня воля відповідала зовнішньому волевиявленню), то в

договорі було б обумовлено яким чином слід 

вирішити долю нежитлового приміщення, що розміщене на даній ділянці,

тобто, передбачити умови використання позивачем приміщення в порядку його

викупу у продавця, оренди, тощо), це в договорі відсутнє, що є підставою для

застосування ст. 229 ЦК України щодо висновку наявності помилки щодо обставин,

які мають істотне значення і визнання зазначеного договору купівлі-продажу

недійсним.

Посилання

відповідача  на те, що будівництво

приміщення на спірній земельній ділянці проводилось спільно з позивачем, про що

свідчить їх спільна заява до органу влади (а.с.74) про оформлення права

власності на перший поверх на відповідача, а другий та третій - на позивача

може свідчити про те, що в разі оформлення права власності на будівництво у

такому вигляді  право власності на земельну

ділянку під будівлею повинно бути визначено між сторонами пропорційно займаній

площі, як це передбачено ст.120 Земельного кодексу, але аж ніяк не є підставою

для визнання правомірною спірної угоди купівлі-продажу.

Посилання на те, що

позивачем не доведено, що самовільне будівництво, за яке було накладено

стягнення на позивача постановою №56 від 17.08.05 розміщене на спірній ділянці

спростовується листом відділу архітектури та містобудування Коломийської

міськради від 29.01.08р., зі змісту якого вбачається, що 25.05.04р. позивачу

було надано дозвіл на виконання будівельних робіт як на добудову до житлового

будинку так і на будівництво одноповерхової господарської будівлі. 17.08.05р.

інспекцією було виявлено порушення при будівництві саме господарської споруди

на земельній ділянці комерційного призначення, тобто, на спірній земельній

ділянці, оскільки було встановлено, що господарська споруда будується із

значним відхиленням від погодженої з головним архітектором міста документації,

а саме було зведено додатково ще два поверхи зверху, на якому було вже дахове

покриття.

Відповідно  до ст.33 

кожна сторона  повинна   довести 

ті обставини, на  які  вона 

посилається   як   на 

підставу   своїх   вимог і 

заперечень .  Відповідачем  не подано належних доказів в обгрунтування

заперечень по суті позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене,

позовні вимоги підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на сторони

порівну.  

Керуючись

ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.33, 49, 82-85, Господарського

процесуального кодексу України, ст.ст.186, 203, 215, 229 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Визнати недійсним договір

купівлі-продажу земельної ділянки №25 від 11.01.06р., що знаходиться в м.

Коломия по вул. Чехова,19 площею 0,0155 га., 

укладеного міжОСОБА_1 та Приватним 

виробничо-торговим підприємством "Айстра" з моменту його

підписання.

Стягнути з  Приватного 

виробничо-торгового підприємства "Айстра",  вул. Франка, 233/1, м.Коломия,

Івано-Франківська область (код 23800016) на користь  ППОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) -     42,50 грн. державного мита та 59 грн.

витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ позивачу

після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського

суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та

резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно

до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

рішення підписане 29.01.08

Виготовлено в АС

"Діловодство суду"